Постанова № 72439836, 19.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/7131/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 лютого 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кондора Р.Ю. і Мацунича М.В.,

за участю секретаря Пилип Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 листопада 2017 року (у складі судді Шепетко І.О.) за позовом Національної академії внутрішніх справи до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням особи, -

ВСТАНОВИВ:

Національна академія внутрішніх справ (надалі - НАВС) звернулася до суду з указаним позовом у липні 2016 р.

Просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 36 449, 44 грн. у відшкодування вартості витрат, пов'язаних із утриманням у навчальному закладі.

На обґрунтування позовних вимог указала, що між НАВС, Головним управлінням МВС України в Закарпатській області та ОСОБА_3, 29.09.2009 р. було укладено договір № 09-267 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, 27.07.2012 р. - додатковий договір № 1 до Договору № 09-267 від 29.09.2009 р., відповідно до умов якого освітній заклад зобов'язувався надати відповідачеві освітню послугу за рахунок коштів державного бюджету, а останній зобов'язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу. При цьому, в разі відмови відповідача від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання, відповідачу необхідно відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі. Однак, відповідач не виконав умови Договору і звільнився до спливу встановленого договором терміну перебування на службі після закінчення навчання з органів внутрішніх справ на підставі поданого ним рапорту - за власним бажанням. У зв'язку з цим у позивача виникло право стягнути з відповідача вартість витрат, пов'язаних із утриманням останнього в навчальному закладів сумі 36 449,44 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21 листопада 2017 р. позов НАВС задоволено:стягнуто з ОСОБА_3 на користь НАВС вартість витрат, пов'язаних із утриманням у навчальному закладі у сумі 36 449,44 грн. і 1378 грн. у відшкодування судових витрат.

Представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати це рішення і направити справу на новий розгляд. Доводить про порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що під час укладення договору сторони керувалися «Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням», затвердженим постановою КМУ від 22 серпня 1996 р. №992, однак 15 квітня 2015 р. у цю постанову були внесені зміни, згідно з якими умова обов'язкового трирічного відпрацювання поширюється лише на осіб, що навчаються за спеціальностями медичного профілю.Зазначає, що до участі в справі не було залучено ГУ МВС України в Закарпатській області в якості співвідповідача і це призвело до неправильного вирішення спору, оскільки ГУ МВС України в Закарпатській області як третя сторона договору, не виконувала взятих на себе зобов'язань за договором про підготовку фахівця, що і зумовило звільнення відповідача з органів внутрішніх справ.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

При цьому встановив, що наказом Київського національного університету внутрішніх справ № 568 від 31.07.2009 р. «Про зарахування на навчання на 1 курс Київського національного університету внутрішніх справ набору 2009 року», ОСОБА_3 було зараховано з 01.09.2009 р. курсантом 1 курсу денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство» (а.с.9). 29.09.2009 р. між НАВС, Головним управлінням МВС України в Закарпатській області та ОСОБА_3 було укладено договір № 09-267 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ (надалі - Договір) (а.с.10), 27.07.2012 р. було укладено Додатковий договір № 1 до Договору № 09-267 від 29.09.2009 р., відповідно до умов якого освітній заклад зобов'язувався надати відповідачеві освітню послугу за рахунок коштів державного бюджету, а останній зобов'язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу. При цьому, в разі відмови відповідача від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відповідачу необхідно відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі (а.с.12-13).

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. № 1709-р «Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» Київський національний університет внутрішніх справ реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ (а.с.40).

Відповідно до витягу з наказу Національної академії внутрішніх справ від 14.06.2013 р. № 602 «Про випуск курсантів 4-го курсу (набір 2009 року) факультету підготовки кадрів для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків у 2013 році» (а.с.14), ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство» та видано диплом бакалавра.

Із витягу з наказу від 01.07.2014 р. № 127 о/с «По особовому складу» видно, що ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п. 64 «ж» (за власним бажанням) на підставі рапорту ОСОБА_3 від 24.06.2014 р. і подання Ужгородського МВ УМВС від 26.06.20124 № 35/19757 (а.с.29,30).

Із довідки про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у Національній академії внутрішніх справ (факультет підготовки кадрів для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків, випуск 2013 р.) убачається, що розмір фактичних витрат, пов'язаних із навчанням у навчальному закладі лейтенанта міліції ОСОБА_3 у період із 01.09.2009 р. по 14.06.2013 р. склав 36 449,44 грн. (а.с.15). Відповідачу 02.06.2015 р. надсилався лист про необхідність відшкодування фактичних витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі в період із 01.09.2009 р. по 14.06.2013 р. урозмірі 36 449,44 грн. (а.с.35), і було запропоновано добровільно відшкодувати витрати до 03 липня 2015 р. Однак, відповідачем цього зробленоне було.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність повно з'ясованим обставинам справи, нормам матеріального права та належно оціненим доказам.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 2.1.3 Договору передбачено, що виконавець зобов'язаний забезпечити особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами України.

Із матеріалів справи видно, що позивач виконав свої зобов'язання за вказаним Договором, відповідно до умов якого відповідач із 01.09.2009 р. по 14.06.2013 р. у період навчання перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг.

Згідно з п.2.2.5 Договору, замовник (Головне управління МВС України в Закарпатській області) зобов'язується інформувати виконавця (НАВС) про звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання із зазначенням підстав звільнення. Відповідно до п.2.3.5 Договору після закінчення навчання особа зобов'язується прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років. Згідно з п.2.3.6 Договору в разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, особа зобов'язується відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно з підтвердженим розрахунком.

Пункт 3 Договору підставами відшкодування фактичних витрат на підготовку передбачає: - дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв'язку з відрахуванням особи з Київського національного університету внутрішніх справ та звільненням з органів внутрішніх справ: за власним бажанням без поважних причин; через неуспішність; за порушення дисципліни (п.п.3.1); - відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (п.п.3.2).

Довід відповідача про те, що під час укладення договору сторони керувалися «Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням», затвердженим постановою КМУ від 22 серпня 1996 р. №992, однак 15 квітня 2015 р. у цю постанову були внесені зміни, згідно з якими умова обов'язкового трирічного відпрацювання поширюється лише на осіб, що навчаються за спеціальностями медичного профілю, не заслуговує на увагу із таких мотивів.

Належить відмітити, що в першу чергу між сторонами виникли зобов'язання договірного характеру і в подальшому, після підписання договору, всі дії сторін мали бути спрямовані на належне виконання умов цього договору.

Матеріалами справи встановлено, що позивач виконав узяті на себе зобов'язання згідно з умовами договору, а відповідач у свою чергу - ні, оскільки не відпрацював трирічного строку після закінчення вищого навчального закладу, що і зумовило виникнення спору між сторонами.

Окрім договору, підписаного між НАВС і ОСОБА_3, підстави та порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України врегульовані Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. (надалі - Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313, якою затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (надалі - Порядок).

Відповідно до ч.ч.5,7 ст. 18 Закону (у редакції, чинній станом на 12.10.2013 р.) підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Пункт перший Порядку визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах у разі: 1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; 2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; 3) звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Згідно з п.3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.6 Порядку в разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

На момент підписання ОСОБА_3 договору про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ цей порядок був чинним і також передбачав обов'язок випускника компенсувати замовнику витрати, пов'язані з його утримання у вищому навчальному закладі як особи, яка навчалася за державним замовленням.

Належить відмітити, що з 07.06.2017 р. Порядок, на який посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, постановою КМУ від 31 травня 2017 р. № 376 взагалі визнаний таким, що втратив чинність, але це не означає, що особи, які укладали договори про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі на державне замовлення до 2017 р., не зобов'язані відшкодовувати витрати, пов'язані з їх утримання у вищому навчальному закладі.

Ключовим у спірних правовідносинах є встановлення належного виконання сторонами своїх обов'язків за договором про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ.

ОСОБА_3 був зарахований на навчання до Київського національного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство», із відповідачем було укладеного договір про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ. При укладенні та підписанні цього договору ніяких зауважень із боку ОСОБА_3 щодо його умов не надходило. Отримавши 14.05.2013 р. диплом бакалавра з кваліфікацією «юрист» за спеціальністю «правознавство» відповідач знав про те, що йому буде необхідно відпрацювати не менше трьох років за посадою, яка буде призначена Замовником, а у випадку не виконання цього пункту договору - відшкодувати всі фактичні витрати на підготовку, які були на нього затрачені протягом усього часу навчання.

Довід відповідача про те, що до участі в справі не було залучено ГУ МВС України в Закарпатській області в якості співвідповідача, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки ГУ МВС України в Закарпатській області як третя сторона договору не виконувала взятих на себе зобов'язань за договором про підготовку фахівця, що і зумовило звільнення відповідача з органів внутрішніх справ, не заслуговує на увагу з таких мотивів.

Спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка за власним бажанням звільнена з органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі.

У контексті спірних правовідносин не має правового значення участь у справі третьої сторони договору (ГУ МВС України в Закарпатській області), оскільки обов'язок по відшкодуванню витрат, пов'язаних із утримання особи у вищому навчальному закладі виник у відповідача стосовно позивача, а твердження ОСОБА_3, що причиною звільнення із органів внутрішніх справ послугувало те, що ГУ МВС України в Закарпатській області не виконало взятих на себе зобов'язань згідно з умовами договору, не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати кошти НАВС, оскільки за своєю природою ці правовідносини мають різний характер.

29 грудня 2017 р. до апеляційного суду Закарпатської області від представника відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги (а.с.131-133), однак таке не може бути враховано судом із таких мотивів.

Згідно з вимогами ч.2 ст.364 ЦПК України у разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміні.

Як видно з цього доповнення, доказів того, що воно надсилалося позивачу не має, а тому апеляційний суд не враховує доповнення до апеляційної скарги, подане стороною відповідача.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскарженого рішення як необґрунтовані, суперечні нормам матеріального права, обставинам справи та письмовим доказам.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Порушень норм процесуального права, які можуть бути обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

4.Повне судове рішення складено 27 лютого 2018 року.

Судді: