Постанова № 72439589, 19.02.2018, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3075/17

Провадження № 1-кп/309/203/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі колегії суддів: головуючого судді Орос Я.В.

суддів Довжанин М.М., Волощук О.Я.

за участю секретаря Соймик Н.І.

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Дочинець В.І.

обвинувачених ОСОБА_1Н.О., ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7

представника потерпілих ОСОБА_8

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170701600000559 від 22.05.2017 року про обвинувачення ОСОБА_1 за п.п.11.12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.263 КК та ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 п.п.11,12 ч.2 ст. 115 КК України

В С Т А Н О В И В:

До Хустського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170701600000559 від 22.05.2017 року про обвинувачення ОСОБА_9 за п.п.11.12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.263 КК та ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 п.п.11,12 ч.2 ст. 115 КК України

У підготовчому судовому засіданні прокурор Дочинець В.І. просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, складеного у відповідності з вимогами чинного процесуального законодавства. Також прокурор подав суду письмове клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1Н.О запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із найменуванням «клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» та обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із найменуванням «клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту» з огляду на наявність обставин регламентованих ч.1 ст. 177, п.п. 1,3,4,5 КПК України . Обґрунтовуючи клопотання прокурор вказує що ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України не втратили актуальність, обвинувачений може впливати на іншого обвинуваченого у даній справі, а також на потерпілу та свідків, чинити на них тиск, переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Дані ризики доведені вагомістю доказів про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення. Обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , а саме вбивство людини на замовлення, вчинене вдень, в центрі міста, неподалік ігрового майданчика, у присутності інших осіб у тому числі дружини убитого, створює репутацію обвинуваченому як зухвалої, суспільно-небезпечної особи, схильної до протиправної діяльності .

Крім того, при розгляді судами клопотань про обрання та продовження запобіжного заходу ОСОБА_9 було враховано те , що він є громадянином іншої держави, в Україні не має постійного місця проживання, роботи та родинних зв’язків, та з метою уникнення від кримінальної відповідальності може покинути територію України.

Клопотання прокурора в частині обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту , вмотивовано тим, що ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, ризики, передбачені ст. 177 КПК України не втратили актуальність, обвинувачений може впливати у даній справі на потерпілу та свідків, переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Дані ризики доведені вагомістю доказів про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке йому загрожує.

Крім того, при розгляді судами клопотань про обрання та продовження запобіжного заходу ОСОБА_2 судом було враховано те , що він немає постійного місця роботи, власної сімї, утриманців,до моменту застосування запобіжного заходу займався незаконною діяльністю , пов’язаною із перевезенням через державний кордон України товарів поза митним контролем, що дає йому можливість покинути територію України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1Н.О. його захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечень щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта не висловили, однак просили суд змінити ОСОБА_1Н.О. міру запобіжного заходу з тримання під вартою та цілодобовий домашній арешт враховуючи підстави , які викладені в письмовому клопотанні, яке знаходиться в матеріалах справи.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1Н.О. вмотивоване тим, що на даний час існують обставини, що є підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування щодо нього більш м’якого запобіжного заходу. Зокрема , сторона обвинувачення не доводить, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з’явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання під вартою ОСОБА_1Н.О., а застосування більш м’яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам, натомість просто вказує, що ризики не втратили актуальність. Таке клопотання є аналогічним до попередніх, які подавались під час досудового розслідування. Також сторона захисту звертає увагу суду , що ОСОБА_1Н.О. наміру переховуватися від суду немає, а також не має на меті будь яким чином перешкоджати кримінальному провадженню , незаконно впливати на свідків чи потерпілу , вчиняти інше кримінальне правопорушення. Сторона захисту у своєму клопотанні, як на підставу для зміни запобіжного заходу. покликається, на численні рішення ЄСПЛ. В даних рішеннях ЄСПЛ зазначає, що не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою побоювання, що обвинувачений втече і таким чином уникне явки до органу досудового слідства чи суду ( letellier v France ). Суд не може оцінювати ризик уникнення обвинуваченого від слідства і суду виключно на підставі ступеня тяжкості інкримінованого злочину та суворості можливого вироку (Muller v France). В постанові суду про продовження строків під вартою не можуть зазначатись , ідентичні посилання на обставини ймовірності ухилення обвинуваченого від слідства і суду . (Yagci and Sargin v,Turkey). Суд повинен вказати , чому альтернативні заходи не забезпечили б присутності обвинуваченого , а також вказати на фактори , що робили б ймовірними втечу обвинуваченого , його переховування або інше ухилення від правосуддя ( Jablonski v Poland). Продовження існування розумної підозри щодо того, що затримана особа скоїла злочинє обов’язковою умовою щодо законності триваючого тримання під вартою, але із плином періоду часу вона стає недостатньою.( Рудніченко проти України, Геращенко проти України).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 його захисник ОСОБА_3 заперечили , щодо призначення справи до судового розгляду. Вважають , що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору. Підставами для повернення обвинувального акту вважають формулювання обвинувачення, яке не містить визначення часу, місця та способу доведення до відома ОСОБА_2 про його залучення до вчинення кримінального правопорушення у формі пособництва. Обвинувачення не містить , що саме підтверджує його обізнаність , що замовлений для придбання автомобіль буде у подальшому використано для вчинення вбивства людини, якими були його мета та мотив на співучасть, форма вини. Також обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 вважають , що відсутні підстави для продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7, представник потерпілої ОСОБА_8 заперечень щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта не висловили, клопотань не заявили. Потерпілі вважають, що обвинуваченим ОСОБА_1Н.О. та ОСОБА_2 слід продовжити заходи забезпечення кримінального провадження , які були судом обрані раніше.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт і матеріали, які долучені дон нього , колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Зокрема, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України , яка, в свою чергу, містить перелік відомостей, які повинен містити останній та перелік документів, що у обов'язковому порядку повинні бути до нього приєднані слідчим і прокурором.

Поряд з цим, згідно вимог ст. 384 Кримінального процесуального кодексу України, прокурор зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Письмове роз'яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених за п.п.11.12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.263 КК. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст. 27 п.п.11,12 ч.2 ст. 115 КК України. Санкція ч.2 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

Відповідно до ст.. 13 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно ст. 458 КПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.

Виконуючи вимоги частини четвертої статті 455 КПК, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України сформулювала висновок із приводу застосування статті 384 КПК, який є обов’язковим до виконання та зводиться до такого: а) право на розгляд кримінального провадження судом присяжних є невід’ємною складовою права обвинуваченого на захист; б) порушення такого права свідчить про невиконання прокурором, судом вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на розгляд його справи в порядку кримінального провадження судом, утвореним відповідно до закону, і є порушенням права на розгляд його справи судом, визначеним законом; в) прокурор під час досудового розслідування, але у будь-якому разі до моменту складання обвинувального акта, повинен роз’яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове роз’яснення прокурора повинно бути додано до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування; г) суд під час підготовчого судового засідання повинен роз’яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Право на суд присяжних обвинуваченого у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, повинно міститись у переліку прав обвинуваченого, які закріплені у письмовій пам’ятці про права та обов’язки; д) невиконання прокурором вимог статті 384 КПК, в силу вимог пункту третього частини третьої статі 314 КПК, є підставою для повернення обвинувального акта прокуророві; е) невиконання судом під час підготовчого судового засідання вимог статті 384 КПК є безумовною підставою для скасування судових рішень вищими судами. (Постанова від 25 червня 2015 року по справі № 5-111кс15) .

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурором було роз'яснено ОСОБА_1Н.О. та ОСОБА_2 про можливість, особливості та правові наслідки розгляду кримінального провадження щодо них судом присяжних 16.12.2017 року ( а.с.122,123,124) , а сам обвинувальний акт складено 15 грудня 2017 року ( а.с.1,16), тобто обвинувальний акт було складено до роз'яснення останнім про їх право на розгляд справи судом присяжних.

Отже, оскільки Верховним Судом України у справі № 5-111кс15 зроблено висновок про те, що роз'яснення прокурором особі про її право на розгляд справи щодо неї судом присяжних має бути до моменту складання обвинувального акта і цей висновок є обов'язковим для всіх судів загальної юрисдикції, на переконання колегії суддів , розгляд кримінального провадження, за відсутності відомостей про отримання обвинуваченими письмового роз'яснення прокурора про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних саме до складання обвинувального акту, порушує гарантовані законом їх процесуальні права, в тому числі і право на захист.

Доводи прокурора щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту судом відхиляються, оскільки кримінальним процесуальним законодавством чітко передбачено вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, порядок його затвердження та вручення підозрюваному, а також перелік додатків до нього. При цьому суд звертає увагу на те, що судовий розгляд справи призначається саме на підставі обвинувального акту, складеного у відповідності із законом, і суд не може усувати недоліки, які допущені на стадії досудового розслідування кримінального провадження, оскільки на судову гілку влади покладена функція щодо здійснення правосуддя, а не виконання обов'язків, покладених на сторону державного обвинувачення.

Суд вважає, що призначення справи до судового розгляду на підставі даного обвинувального акту суперечитиме загальним засадам кримінального провадження у тому числі, й забезпеченню права на захист.

Згідно практики ЄСПЛ відображеної, зокрема, у п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником…, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду».

За таких обставин, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Захисником ОСОБА_2 заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв’язку з не конкретизацією прокурором формулювання обвинувачення, яке не містить часу, місця та способу доведення до відома ОСОБА_2 про його залучення до вчинення кримінального правопорушення у формі пособництва. Разом із цим, викладені доводи про невідповідність пред'явленого обвинувачення критеріям чіткості, однозначності і визначеності, не заслуговують на увагу, оскільки не можуть бути предметом судової перевірки в стадії підготовчого судового засідання. Ці питання підлягають вирішенню лише в стадії судового розгляду, в тому числі шляхом реалізації прокурором своїх повноважень щодо зміни, доповнення обвинувачення або відмови від підтримання державного обвинувачення.

Стосовно заходів забезпечення даного кримінального провадження.

Згідно ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Також, суд ураховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

У вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_1Н.О. за .п.11.12,13 ч.2 ст 115, ч.1 ст.263 КК, а саме у вчиненні вбивства , тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб , вчиненому особою , яка раніше вчинила умисне вбивство, а також за ч.1 ст. 263 України – носіння, зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу. ОСОБА_2 за ч.5 ст 27 п.п.11,12 ч.2 ст 115 КК України – пособництві вбивству , тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.

В ході обговорення питання доцільності обрання запобіжного заходу, відносно обвинуваченого, відповідно до обвинувального акту встановлено такі відомості: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Азербайджанської республіки, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3 «а» Вінницької області , мешканець смт. Буштино вул.. Травнева №6/4 Тячівського району Закарпатської області , раніше судимий 17 червня 2002 року за ст.. 93 п.»а», 17-93 п. «г» КК України ( в ред.. КК України 1960 р.) ч.1 ст. 263 КК України ( в ред.. КК України 2001 р.)

На цей час, потерпілі та свідки в даному кримінальному провадженні не допитані, обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено лише реальне позбавлення волі без можливості застосування випробувального терміну, докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, у світлі чого, з урахуванням наведених даних суд уважає, що обставини регламентовані ст. 177 , п. п. 1,3,4,5, ч. 1 ст. 194, КПК України є дійсними.

При цьому, вони обумовлені у світлі, як вказаних відомостей, так і факторів пов'язаних з характером вказаної особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій він піддається до кримінальної відповідальності, з огляду на що об'єктивний спостерігач вважає, що, у даному конкретному випадку, обставини визначені ст. 177 КПК України щодо ризиків є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.

Обставини регламентовані ст. 178 КПК України, у світлі даних про обвинуваченого, у поєднанні з характером висунутого обвинувачення та проведеним комплексом досліджених, у цій справі, доказів, та тих, які тільки мають бути в ньому вчинені, самі по собі, навіть, при їх дійсній наявності, не можуть бути такими, що вказують на відсутність передумови визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 зазначеного Кодексу, у цій ситуації, так як є доведеною наявність обставин визначених ст. 177 КПК України.

Також, в судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому ухвалою колегії суддів було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком дії, який, у цей період, закінчується, однак, на даний час, в зазначений строк неможливо закінчити судовий розгляд з огляду на наявність об'єктивних передумов.

Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 315 КПК України.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов'язаних з характером вказаної особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м'який запобіжний заході для запобігання наявним ризикам.

Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.

Поряд з цим, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, суд серед іншого враховує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 219, заява № 42310/04).

Аналогічні висновки ЄСПЛ викладено і у п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року та випливають з ч. 3 ст. 17 КПК України.

Так, у цій справі, строк утримання обвинуваченого під вартою не виходить за межі визначені КПК України та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку утримання під вартою відповідає критерію розумності.

З огляду на що, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 315 КПК України, клопотання прокурора задовольнити, та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строків визначених КПК України.

Також, суд враховує вимоги ст. 183 КПК України в їх системному зв'язку та не знаходить підстав для визначення застави.

У вказаному кримінальному провадженні було також висунуто обвинувачення ОСОБА_2 за ч.5 ст 27 п.п.11,12 ч.2 ст 115 КК України – пособництві вбивству , тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.

В ході обговорення питання доцільності обрання запобіжного заходу, відносно обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до обвинувального акту встановлено такі відомості: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , українець, громадянин України мешканець с. Ганичі вул.. Народна № 56 Тячівського району Закарпатської області.

Одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженні відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України є домашній арешт.

Зі змісту ст.181 КПК України вбачається, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує як вимоги національного законодавства, так і вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Також враховує правову позицією, викладену у рішенні ЄСПЛ від 10.02.2012 року у справі «Харченко проти України», в якому вказано, що практика обрання запобіжного заходу без конкретного юридичного підґрунтя є несумісною з принципом юридичної визначеності та принципом захисту від свавілля, які червоною ниткою проходять через Конвенцію і принцип верховенства права ( рішення у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), №17283/02, п. 50, від 06.11.2008 р.).

Суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпечність злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2, обставини справи,

Приймаючи рішення щодо обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, тяжкість покарання зокрема у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне ув’язнення, що загрожує в разі визнання обвинуваченого винним в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними у кримінальному процесуальному законі конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, які у цьому кримінальному провадженні ще не давали суду показань, у зв'язку з чим з плином часу інтереси слідства не втратили актуальності.

Відтак, виключно у сукупності з усіма наведеними вище обставинами, для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання спробам останнього переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, із врахуванням вимог щодо наявності наведених вище ризиків в їх сукупності, передбачених ст. 177 КПК України, а також того, що судовий розгляд не може бути закінченим до спливу строку дії попередньої ухвали суду про застосування такого виду запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 суд робить висновок про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по 26 квітня 2018 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. . 314-318, 369-372, ч.2 376 КПК України суд

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування із долученими матеріалами в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170701600000559 від 22.05.2017 року про обвинувачення ОСОБА_1 за п.п.11.12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.263 КК та ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст 27 п.п.11,12 ч.2 ст. 115 КК України повернути прокурору для усунення виявлених судом недоліків та виконання вимог Кримінального процесуального Кодексу України.

Обрати щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з 20 лютого 2018 р. до 20.04.2018 року .

Обрати щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 25 лютого 2018 року до 25 квітня 2018 року включно. заборонивши йому залишати житло за адресою: вул. Народна, будинок № 56, с. Ганичі Тячівського району Закарпатської області, в нічний час з 22.00 години до 07.00 години наступного дня, та встановити обов'язки: заборонити спілкуватися з потерпілою, підозрюваним ОСОБА_9 , та свідками по справі. Повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_2 що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з’являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області через Хустський районний суд протягом 7-ми днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя підпис: ОСОБА_10

судді підпис: ОСОБА_11

підпис: ОСОБА_12

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_10