Рішення № 72438982, 21.02.2018, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3784/17

Провадження № 2/309/531/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.

секретаря судового засідання : Соймик Н.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_5 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ФОП ОСОБА_5 про поновлення на роботі. В подальшому позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву в порядку ст.. 49 ЦПК України про стягнення заборгованості по заробітній платі .

Позовні вимоги позивачем вмотивовано тим:, щ:о вона з 11 липня 2016 року працювала у ФОП ОСОБА_5 на посаді адміністратора готелю « Прем’єра» , який розташований в м. Хуст по вул.. Львівська № 122. Посадовий оклад їй було визначено в розмірі мінімальної заробітної плати на відповідний період.

Наказом № 4/2-к від 7 листопада 2017 року її було звільнено з роботи за власним бажанням, тобто на підставі ст.. 38 КЗпПУ . Своє звільнення позивач вважає незаконним , оскільки наміру та бажання звільнятися з роботи за власним бажанням вона не мала , та відповідної заяви не подавала. 30 листопада 2017 року їй було вручено трудову книжку, однак копію наказу про її звільнення до її відома не було доведено і з ним її ніхто не ознайомлював . Її підпис на наказі про звільнення відсутній , як і відсутня сама заява про звільнення. Відповідач звільнила її без законних на те підстав, а тому зобов’язана поновити її на попередній роботі.

Крім того, в порушення вимог чинного законодавства, після її звільнення відповідачем не проведено із нею розрахунку та не виплачено заборговану їй заробітну плату. За весь час перебування її у трудових обов’язках з відповідачем їй не виплачувалась заробітна плата. На момент звільнення заборгованість по заробітній платі становить 40850 грн, з яких за 2016 р. – 8850 грн. та за 10 місяців 2017 року – 32000 грн. Причина невиплати заробітної плати позивачу невідома.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просять їх задоволити. Представник позивача ОСОБА_2 ствердив, що відповідач після отримання позовної заяви про поновлення на роботі позивача та достовірно знаючи, що вона заяви про звільнення за власним бажанням не писала, вирішила піти другим шляхом. У своєму відзиві на позов відповідач вказує, що в трудовій книжці позивача помилково зазначено причину звільнення власне бажання ОСОБА_1. Насправді, причиною звільнення позивача є порушення нею трудової дисципліни, а саме запізнення на роботу на 4 години без поважних причин 1 та 6 листопада 2017 року. При цьому відповідачем подано доповідні записки, акти про відсутність працівника на роботі, накази, які є сфальсифікованими, у зв’язку з чим він звернувся із заявою про злочин в поліцію. Жодних доказів про ознайомлення ОСОБА_1 з вказаними документами або їх надсилання позивачу поштою матеріали справи не містить. Крім того, відповідач в обґрунтування заперечень проти вимог в частині стягнення невиплаченої заробітної плати подала ряд документів. Зокрема , у відомості про трудові відносини осіб за листопад 2017 року , який відповідачем було подано 7 грудня 2017 року зазначено , що ОСОБА_1 припинила трудові відносини 17 листопада 2017 року та зазначено підставу припинення ст.. 38 КЗпПУ, що спростовує її ж твердження про виявлення нею 1 грудня 2017 року помилки про причини звільнення позивача.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, покликаючись на викладені у відзиві заперечення . Представник ОСОБА_3 ствердив , що підстав для поновлення позивача на роботі без скасування відповідного наказу про звільнення не можна. Заробітна плата позивачу нараховувалася і виплачувалася вчасно і дана обставина стверджується розрахунком нарахування та виплати заробітної плати, а також фінансовими документами, які подаються до контролюючих органів та які долучені до матеріалів справи. Дані документи були відновлені після їх втрати , а тому у розрахунково-платіжних відомостях відсутні підписи позивача про отримання нею заробітної плати .

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено , що відповідно до запису у трудовій книжці позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу № 1 –к від 11 липня 2016 року була прийнята на роботу у ФОП ОСОБА_5 на посаду адміністратора ( а.с.4)

Відповідно до запису у трудовій книжці позивача наказом 4/2-к від 7 листопада 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст.. 38 КЗпПУ (а.с.4)

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Як роз’яснено в п.18 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» ), при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Оскільки відповідач вказує, що позивача було звільнено відповідно до п.4 ст. 40 КЗпПУ , про що подав відповідні документи, а тому суд повинен перевірити їх відповідність законові.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Із наказу № 4/2-к від 07.11.2017 року вбачається, що підставою звільнення позивача стали: доповідна записка ОСОБА_6 від 6 листопада 2017 року з якої вбачається що ОСОБА_1 6 листопада 2017 року запізнилася на 4 години , акт про відсутність працівника на роботі від 6 листопада 2017 року згідно якого ОСОБА_1 була відсутньою на робочому місці протягом 4 годин. Причину відсутності на момент складання акту не встановлено (а.с. 27-28).

Згідно п. 22. Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ст.. 81 ч.1,5 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім випадків встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами ті іншими учасниками справ.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до ст.. 147 КЗпПУ за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст.. 149 КЗпПУ України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дані вимоги чинного законодавства відповідачем при звільненні ОСОБА_1 дотримані не були. Зокрема , в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що відповідач зажадав від ОСОБА_1 письмові пояснення щодо порушення нею трудової дисципліни, а також доведення до відома позивача під розпис про накладення на неї стягнення. Суд критично оцінює письмові застереження відповідача у акті від 1 та 6 листопада 2017 року, щодо відмови позивача надати пояснення про причини відсутності на робочому місці та ознайомитися з актом, оскільки такі викладені відповідачем власноручно та нею ж засвідчено.

Відповідно до ст.. 47 КЗпПУ України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

В судовому засіданні встановлено , що відповідачем вимоги ст. 47 КЗпПУ виконані не були. Зокрема, трудова книжка позивачем, отримана лише 30 листопада 2017 року, даний факт не заперечується і відповідачем, про що зазначено ним у відзиві на позовну заяву ( а.с.23). В трудовій книжці зазначено причину звільнення ст.. 38 КЗпПУ а в наказі про звільнення зазначено п.4 ст. 40 КЗпПУ. Даний факт свідчить про те, що трудова книжка і наказ про звільнення були виготовлені в різний період часу. За наведених обставин, суд не може взяти до уваги твердження відповідача про помилку у причині формулювання звільнення позивача . Крім того, з досліджених матеріалів справи , зокрема таблиці № 5 «Відомості про трудові відносини осіб» за листопад 2017 року , яка подана відповідачем уповноваженим контролюючим органам 7 грудня 2017 року зазначено дату закінчення трудових відносин ОСОБА_1 17 листопада 2017 року на підставі ст.. 38 КЗпПУ. ( а.с.157)

Враховуючи вищевикладені обставини , суд вважає, що звільнення відповідача , відбулося з грубим порушенням вимог чинного законодавства про працю , внаслідок чого порушене право позивача підлягає захисту , шляхом поновлення її на попередньо займаній посаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум .

Судом установлено, та сторонами не заперечується що 11 липня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ФОП ОСОБА_5 на посаду адміністратора готелю із встановленою щомісячною заробітною платою в розмірі мінімальної заробітної плати. Позивач заперечує факт отримання нею заробітної плати в період роботи з 11.07.2016 року по 07.11.2017 р.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. У ст. 30 Закону України "Про оплату праці" міститься аналогічна норма, доповнена зобов'язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489 затверджено типові форми первинної облікової документації зі статистики праці, зокрема Форму № П-6 "Розрахунково-платіжна відомість працівника". Тобто в даному випадку факт виплати заробітної плати (така не виплачувалася через банківську установу) повинен підтверджуватися розпискою працівника про отримання нарахованої зарплати за місяць у відповідній графі розрахунково-платіжної відомості працівника.

В обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідач подав до суду копії платіжних відомостей по заробітній платі за період роботи позивача , однак на жодній із них відсутні підписи ОСОБА_1 про отримання заробітної плати .

У своєму відзиві відповідач стверджує, що відомості про нарахування і виплату заробітної плати, були втрачені бухгалтером ОСОБА_7 27 листопада 2017 року. Факт нарахування, а отже і виплати заробітної плати позивачу підтверджується відновленими бухгалтером фінансовими документами , які долучено до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене , суд переконаний , що самі по собі долучені до матеріалів справи фінансові документи та звітність ФОП ОСОБА_5І, не можуть бути беззаперечними доказами факту отримання ОСОБА_1 заробітної плати за вказаний період. Зазначені письмові докази лише достовірно стверджують, що заробітна плата позивачці нараховувалася і з неї було утримано податки та загальнообов'язкові платежі, однак вони не стверджують, що після цих відрахувань ОСОБА_1 було отримано належну до виплати заробітну плату.

Позивач категорично заперечує факт виплати їй заробітної плати за вказаний період. При цьому тягар доказування у трудових спорах законом покладений на відповідача. Належних та достовірних доказів, які б спростовували посилання позивача суду не надано. Більше того наявні в матеріалах справи розрахунково-платіжні відомості, за період з липня 2016 року по листопад 2017 року доводять, що позивачці за весь цей період нараховувалася, але не виплачувалася заробітна плата, оскільки відсутні відповідні підписи позивачки в графі розрахунково-платіжної відомості про отримання.

Позивач ОСОБА_1 в своїх позовних вимогах в частині стягнення заробітної плати вказує , що з відповідача слід стягнути заробітну плату в розмірі мінімальної заробітної плати у відповідному періоді, а всього на загальну суму 40850 грн. Однак з таким розміром, який підлягає стягненню, суд погодитись не може , оскільки судом встановлено , що заробітна плата нараховувалась, із неї вираховувалися відповідні податки та інші загальнообов’язкові платежі.

При визначенні розміру невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати (тут і надалі буде визначатися розмір зарплати, яка підлягала до виплати працівникові за вирахуванням податків та інших загальнообов'язкових платежів, які відповідач сплачував з нарахованої зарплати) суд в першу чергу враховує відомості зазначені в розрахунку нарахування заробітної плати ФОП ОСОБА_5 за період з липня 2016 року по листопад 2017 року, а також вищезазначені розрахунково-платіжні відомості за період липня 2016 року по листопад 2017 року.

При цьому: За період з липня 2016 року по грудень 2016 року нарахована але не невиплачена ОСОБА_1 заробітна плата становитиме відповідно: за липень - 958,09 грн., серпень - 1291,27 грн., вересень – 1291,27 грн., жовтень – 1291,27 грн., листопад – 1291,27 грн., грудень 1412,02 грн. тобто на загальну суму за 2016 рік – 7535,19 грн.

За період з січня 2017 року по листопад 2017 року нарахована але не невиплачена ОСОБА_1 заробітна плата становитиме відповідно: січень 2576,00 грн., лютий 2576,00 грн., березень 2576,00 грн., квітень 2576,00 грн. , травень 2576,00 грн., червень 2576,00 грн., липень 2576,00 грн. , серпень 2576,00 грн., вересень 2576,00 грн., жовтень 2576,00 грн. листопад 724,96 грн. тобто на загальну суму за 2017 рік – 26484,96 грн.

Загальний розмір нарахованої, але невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з 11 липня 2016 по 7 листопада 2017 року становить 34020,15 грн.(7535,19 + 26484,96 = 34020,15).

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні встановлено, та сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 працювала в ФОП ОСОБА_5 на посаді адміністратора готелю, і їй було встановлено позмінний графік роботи, а саме одна доба роботи через дві доби відпочинку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося 7 листопада 2017 року, суд, застосовуючи зазначені норми права, дійшов до висновку про те, що середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за вересень та жовтень 2017 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів за цей період.

Протягом двох місяців, які передували звільненню ОСОБА_1 фактично відпрацювала 20 днів. Заробітна плата позивача за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів складає 6400 грн., а отже середньоденна заробітна плата позивача складає 320 грн. ( 6400 : 20 = 320 грн.)

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку)

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Із моменту звільнення ОСОБА_1 з роботи 7 листопада 2017 р по день винесення даного рішення заробітна плата не виплачена, а тому вимушений прогул становить 35 робочих днів позивача, а отже середньомісячне число робочих днів становить 17,5 р.д. (35:2=17,5)

Виходячи з вищевикладеного сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу становить 5600 грн. (320 грн. х17,5 =5600 грн.)

На підставі ст.. 141 ЦПК України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись, - ст..ст. 4, 5,12,13, 81, 141, 259,274,279, 263-265, 430 ЦПК України ст.ст. 115, 117, 233, 235 КЗпПУ суд ,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_8 – задоволити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на попередньо займаній посаді адміністратора готелю « Прем’єра»

На підставі ст.. 235 КЗпПУ стягнути з ФОП ОСОБА_5 паспорт серії ВР 524070 виданий Хустським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області від 10 липня 2013 року на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт серії ВО 621378 виданий Хустським МРВ УМВС України в Закарпатській області 21 липня 1998 року середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5600грн. ( п’ять тисяч шістсот гривень)

Стягнути з ФОП ОСОБА_5 паспорт серії ВР 524070 виданий Хустським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області від 10 липня 2013 року на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт серії ВО 621378 виданий Хустським МРВ УМВС України в Закарпатській області 21 липня 1998 року нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі 34020,15 грн. (тридцять чотири тисячі двадцять гривень п’ятнадцять копійок) з якої не підлягають утриманню прибутковий податок та інші обов'язкові платежі, в тому числі утримання до пенсійного фонду.

На підставі ч.1 п.4 ст. 430 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді адміністратора готелю « Прем’єра».

На підставі ч.2 ст. 430 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення з ФОП ОСОБА_5 паспорт серії ВР 524070 виданий Хустським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області від 10 липня 2013 року на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт серії ВО 621378 виданий Хустським МРВ УМВС України в Закарпатській області 21 липня 1998 року нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 34020,15 грн. (тридцять чотири тисячі двадцять гривень п’ятнадцять копійок) та середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5600грн ( п’ять тисяч шістсот )

Стягнути з ФОП ОСОБА_5 паспорт серії ВР 524070 виданий Хустським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області від 10 липня 2013 року на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання через Хустський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 26 лютого 2018 року .

Суддя Хустського

районного суду: підпис: ОСОБА_9

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_9