Вирок № 72439533, 26.02.2018, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/175/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого Фейір О. О., з участю секретаря судового засідання Ердевдій І.С., прокурора Михайліченко Г.А., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Лемака Е.М., потерпілої ОСОБА_3, перекладача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070060000946 від 10.12.2017 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дийда Берегівського району, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, одруженого, з базовою середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

10 грудня 2017 близько 15:00 годин ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ 110207», державний номерний знак НОМЕР_1, на передньому пасажирському сидінні якого знаходилась ОСОБА_3, дружина ОСОБА_1, рухаючись між населеними пунктами с. Косонь - с. Велика Бийгань, Берегівського району, в напрямку с. Велика Бийгань Берегівського району, не врахувавши дорожньої обстановки, втратив керованість автомобілем та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2, що рухався на зустріч, під керуванням ОСОБА_5.

ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме:

-п. 10.1, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

-п. 11.3, згідно з яким на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 пасажир ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, отримала тілесні ушкодження у вигляді синців нижніх кінцівок, які по степені важкості відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я, закритого перелому правої плечової кістки, які по степені важкості відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, як такі що викликали, тривалий розлад здоров'я, який перевищує період 21 доби, тілесні ушкодження у вигляді тупої травми черева, розриву нижньої порожнистої вени, відриву правої шлункової артерії, множинних розривів правої та лівої долей печінки, часткової декапсуляції печінки, множинних розривів селезінки, забою підшлункової залози, гематоми великого сальника та мезоколон, масивної внутрішньочеревної кровотечі, комбінованого (геморагічного та травматичного) шоку ІІІ ступеню, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент виникнення, що підтверджується висновком експерта № 238 від 05.01.2018 року.

Таким чином ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що дійсно 10 грудня 2017 року керував автомобілем марки «ЗАЗ 110207» на відрізку шляху між с. В. Бийгань та с. Косонь Берегівського району. В автомобілі на передньому сидінні знаходилась його дружина ОСОБА_3 Пояснив, що у зв'язку з слизьким покриттям дороги він не впорався з керуванням, не врахував даної дорожньої обстановки та на зустрічній полосі проїжджої частини допустив зіткнення з автомобілем, що рухався на зустріч. Цивільний позов прокурора Берегівської місцевої прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Берегівської центральної районної лікарні ім. Б. Ліннера, визнав повністю. Просив не карати його суворо та не позбавляти його права керування транспортним засобом, так як йому необхідно часто возити дружину на лікування до Угорщини.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що не вважає ОСОБА_1 винним і вважає дану дорожньо-транспортну пригоду нещасним випадком. Просила не карати суворо її чоловіка та не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки в протилежному випадку вона не матиме змоги продовжувати лікування в Угорщині. Крім того, пояснила, що ОСОБА_1 їздить на автомобілі на виконання сезонних робіт за кордоном, чим матеріально забезпечує їх сім'ю. Жодних претензій до обвинуваченого не має.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням характеризуючих даних обвинуваченого. При цьому, судом учасникам було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, є доведеною, а юридична кваліфікація його дій за зазначеною статтею - правильною.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого.

Відповідно до ст. 66 КК України, як обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд враховує те, що він раніше не судимий (а. с. 49-50), визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, витрати, понесені на залучення експерта, добровільно відшкодував на досудовому розслідування в повному обсязі, те, що потерпіла жодних претензій до обвинуваченого не має.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи особу винного та конкретні обставини справи, суд вважає призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі мінімального строку.

Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, особу обвинуваченого, суд вважає можливим виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України вважає звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним в майбутньому нових кримінальних правопорушень.

Крім того, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 при настанні дорожньо-транспортної пригоди перебував в тверезому стані, йому необхідно користуватись транспортним засобом для належного матеріального забезпечення сім'ї, можливості транспортування його дружини - потерпілої ОСОБА_3 - на лікування ушкоджень здоров'я, отриманих внаслідок ДТП, суд вважає недоцільним застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Разом з тим, до початку судового розгляду кримінального провадження по суті прокурор Берегівської місцевої прокуратури Михайліченко Г.А., діючи в інтересах держави в особі Берегівської центральної районної лікарні ім. Бертолона Ліннера, звернулася до суду з позовом до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 від кримінального правопорушення в розмірі 7568,38 гривень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов, зокрема, до обвинуваченого.

Відповідно до п. 7. ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1, що виразились в порушенні ним Правил дорожнього руху, потерпіла ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження та у зв'язку з цим перебувала на стаціонарному лікуванні Берегівської ЦРЛ. Вартість її лікування становить 7568,38 гривень, які ОСОБА_1 не відшкодував. У зв'язку з наведеним, прокурор просить стягнути з останнього в користь Берегівської ЦРЛ грошові кошти, витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_3

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як встановлено судом, потерпіла ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Берегівській ЦРЛ в період з 10 грудня 2017 року по 20 грудня 2017 року та в терапевтичному відділенні Берегівської ЦРЛ в період з 12 січня 2018 року по 31 січня 2018 року.

Витрати на лікування потерпілої в хірургічному відділенні Берегівській ЦРЛ становлять 2580,50 гривень, а витрати на лікування в терапевтичному відділенні Берегівської ЦРЛ - 4987,88 гривень, що підтверджується довідкою в.о. головного лікаря Берегівської ЦРЛ від 19.02.2018 року (а. с. 38).

Отже, судом встановлено, що перебування потерпілої на лікуванні є наслідком неправомірних дій цивільного відповідача - ОСОБА_1

Разом з тим, суд враховує те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав позов в повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов прокурора Берегівської місцевої прокуратури Михайліченко Г.А., поданий в інтересах держави в особі Берегівської центральної районної лікарні ім. Бертолона Ліннера, підлягає задоволенню в повному обсязі і ОСОБА_1 слід зобов'язати відшкодувати закладу охорони здоров'я витрати на стаціонарне лікування потерпілої.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Так, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд вважає скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області № 297/2787/17 від 13.12.2017 року на тимчасово вилучене майно.

Речовий доказ: автомобіль марки «ЗАЗ 110207», державний номерний знак НОМЕР_1, що зберігається на спец. майданчику Берегівського відділу поліції ГУНП України в Закарпатській області, суд вважає, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_1, як законному володільцю.

Речовий доказ: автомобіль марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2, що зберігається на спец. майданчику Берегівського відділу поліції ГУНП України в Закарпатській області, суд вважає, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_5, як власнику.

Клопотань про скасування чи заміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, застосованого відносно ОСОБА_1, до суду не надходило.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Разом з тим, судом встановлено, що процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 4440 гривень ОСОБА_1 відшкодував в повному обсязі на досудовому розслідуванні.

Керуючись ст. ст. 129, 368, 370, 374 КПК України, суд

засудив:

Визнати винним ОСОБА_1 у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення, та покласти на нього обов'язки згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов прокурора Берегівської місцевої прокуратури Михайліченко Г.А., поданий в інтересах держави в особі Берегівської центральної районної лікарні ім. Бертолона Ліннера, до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Берегівської центральної районної лікарні імені Бертолона Ліннера (код ЄДРПОУ 01992430, рахунок № 35410001354109 в ГУДКС України у Закарпатській області, МФО 812016) витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_1 Адріен Іванівни в розмірі 7568 (сім тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 38 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області № 297/2787/17 від 13.12.2017 року, - скасувати.

Речовий доказ: автомобіль марки «ЗАЗ 110207», державний номерний знак НОМЕР_1, що зберігається на спец. майданчику Берегівського відділу поліції ГУНП України в Закарпатській області, - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_1, як законному володільцю.

Речовий доказ: автомобіль марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2, що зберігається на спец. майданчику Берегівського відділу поліції ГУНП України в Закарпатській області, - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_5, як власнику.

Вирок оголошений і може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя Фейір О. О.