Рішення № 72439100, 20.02.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1007/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі: Сидорчук О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №613 від 03.05.17, довіреність №53 від

17.01.17; посвідчення №000717 від 26.06.14 (був присутній в

судовому засіданні 13.02.18);

від відповідача: Малий М.С., довіреність № 01-27/27 від 30.06.17;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Котляр Галини Олександрівни (Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське)

та Фізичної особи-підприємця Бутенка Сергія Григоровича (м.Житомир)

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське)

про стягнення 27631,33грн (згідно заяви про збільшення позовних вимог від 20.02.18),

з перервою в судовому засіданні з 13.02.18 по 20.02.18 згідно ст.183 ГПК України.

Позивачі звернулись до суду з позовом про стягнення з відповідача 14507,52грн неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на неповернення відповідачем орендованого майна після розірвання договору оренди №2 від 10.01.12 в односторонньому порядку, у зв'язку з чим останньому нарахована подвійна неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період з 26.07.17 по 13.11.17.

Позивачі неодноразово збільшували позовні вимоги, згідно останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 20.02.18, останні просять суд:

- стягнути з ДП "Житомирський бронетанковий завод" на користь Фізичної особи-підприємця Котляр Галини Олександрівни подвійну неустойку у розмірі 27631,33грн за період з 26.07.17 по 20.02.18;

- стягнути з ДП "Житомирський бронетанковий завод" на користь Фізичної особи-підприємця Бутенко Сергія Григоровича 1600,00грн судового збору.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи передбачене ст.46 ГПК України право позивача на збільшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення 27631,33грн.

Представник позивачів в судове засідання 20.02.18 не з'явився, до суду надіслав заяву, в якій зазначає, що позивачі підтримують заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просять суд перейти до розгляду справи по суті та розглядати справу на підставі наявних у ній доказів без участі повноважного представника (а.с.114).

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.64-66).

За наслідками підготовчого засідання, проведеного 20.02.18, представник відповідача відповідно до ч.6 ст.183 ГПК України погодився із закінченням підготовчого судового засідання по справі №906/1070/17 та переходом до розгляду справи по суті у судовому засіданні 20.02.18 (а.с.114).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 10.01.12 між ФОП Котляр Галиною Олександрівною (орендодавець, позивач 1) та ДП "Житомирський бронетанковий завод" (орендар, відповідач) укладено договір №2 оренди місця для реклами (а.с.9-10).

Пунктом п.1.1 даного договору визначено, що предметом договору є місця для реклами, а саме:

- місце №1 рекламний щит горизонтальний площею 3000см*6000см вздовж автомобільної дороги М-21 Житомир-Могилів-Подільский праворуч;

- місце №2 рекламний щит горизонтальний площею 3000см*6000см вздовж автомобільної дороги М-21 Житомир-Могилів-Подільский праворуч, які надаються орендодавцем (позивачем) у тимчасове користування орендареві (відповідачу) для розміщення реклами орендаря (пп.1.1 договору).

Згідно п.5.1 даного договору, орендна плата за одну одиницю об'єкта оренди становить за місяць оренди 1000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) без ПДВ. Загальний розмір орендної плати за місяць становить 2000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 копійок) без ПДВ.

Приймання-передача послуг з оренди щитів для реклами здійснюється згідно Акту про надання послуг, який підписується орендарем та орендодавцем в кінці кожного місяця. Орендна плата вноситься до 10 числа кожного наступного місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця (пп.5.2 договору).

Відповідно до п.7.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.12.

У пункті 7.2 договору сторони погодили, що договір може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користуватися об'єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця.

Строк дії договору №2 оренди місця для реклами від 10.01.12 неодноразово пролонговувався.

Відповідачем неналежно виконувались умови договору оренди №2 від 10.01.12 щодо сплати орендної плати, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед ФОП Котляр Г.О. за період з липня 2014 по липень 2017 року, яка стягнута в судовому порядку, що підтверджується рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/637/17, яке набрало законної сили.

11.05.2017 між ФОП Котляр Галиною Олександрівною (продавець, позивач 1) та ФОП Бутенко Сергієм Григоровичем (покупець, позивач 2) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця належні продавцю рекламні конструкції, а покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити на умовах цього договору (а.с.12-13).

12.05.17 між позивачем 1 та позивачем 2 підписано акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу, згідно якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність:

- двосторонній горизонтальний рекламний щит площею 3х6м вздовж автомобільної дороги М-21 Житомир-Могилів-Подільский (траса М-06 Київ-Чоп) км 5+870 праворуч;

- двосторонній горизонтальний рекламний щит площею 3х6м вздовж автомобільної дороги М-21 Житомир-Могилів-Подільский (траса М-06 Київ-Чоп") км 7+600 ліворуч.

Відтак, ФОП Бутенко С.Г. набув право власності на об'єкти оренди на підставі договору купівлі-продажу укладеного з ФОП Котляр Г.О. 11.05.17 та став наймодавцем за договором оренди №2 від 10.01.12, відповідно до ст.770 ЦК України.

12.05.17 між ФОП Котляр Галиною Олександрівною (цесіонарій, позивач 1) та ФОП Бутенко Сергієм Григоровичем (цедент, позивач 2) укладено договір цесії, за яким цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право грошової вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором оренди місця для реклами №118 від 10.10.2011 та договором оренди місця для реклами №2 від 10.01.2012, укладені між цесіонарієм і орендарем - Державним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод" (а.с.15).

За умовами п.3 договору цесії, право грошової вимоги до боржника включає в себе заборгованість зі сплати орендної плати, щомісячну орендну плату, неустойку, штрафні санкції, три відсотки річних та інфляційні втрати за знецінення боргу, що виникли як до підписання даного договору, що існують на момент його підписання, так і на майбутнє.

Предметом даного договору є виключно грошові вимоги до боржника, права та обов'язки наймодавця за договорами оренди залишаються за цедентом (п.4 договору цесії).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних обов'язків та невнесення орендної плати у визначені договором строки, 24.07.17 ФОП Бутенко С.Г. своїм листом від 24.07.17 повідомив орендаря про розірвання договору оренди №2 з моменту отримання вказаного листа. Вимагав до 27.07.17 повернути об'єкт оренди за актом прийому-передачі (а.с.16).

Вказаний лист орендарем отримано 25.07.2017, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.17).

Однак, відповідач об'єкт оренди у визначений термін не повернув, внаслідок чого позивачі звернулись до суду з метою захисту свого порушеного права з вимогою про стягнення неустойки у розмірі 27631,33грн за неповернення об'єкту оренди. Заявою від 23.01.18 на виконання вимог ухвали суду щодо уточнення позовних вимог, а саме зазначення на чию користь та в яких частинах позивачі просять стягнути заявлену до стягнення неустойку, позивачі конкретизували, що борг просять стягнути на користь першого позивача - Котляр Галини Олександрівни (а.с.79-80), а судовий збір на користь другого позивача - Бутенка Сергія Григоровича, який сплатив судовий збір за подачу позову до суду замість першого позивача (а.с.112).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені позивачами позовні вимоги щодо стягнення з неустойки за період з 26.07.17 по 20.02.18 обґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди місця для реклами №2 від 10.01.12.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 Цивільний кодекс України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як зазначено вище, Господарським судом Житомирської області розглядалась справа №906/637/17 за позовом ДП "Житомирський бронетанковий завод" до ФОП Котляр Галини Олександрівни до про визнання договорів оренди №118 та №2 місць для реклами припиненими з 16.01.14 та за зустрічним позовом ФОП Котляр Галини Олександрівни до ДП "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 88707,08грн

Рішенням суду від 23.10.17 у первісному позові відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Житомирський бронетанковий завод" на користь ФОП Котляр Г.О. 73533,31грн заборгованості, яка виникла на підставі договору оренди №2 від 10.01.12; 31321,03грн інфляційних; 5340,60грн 3% річних; 11096,78грн неустойки;1985,83грн. судового збору. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено (а.с.95-101).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.01.18 рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.17 у справі №906/637/17 змінено в частині відмови у стягненні 11096,78грн неустойки, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення суду залишене без змін.

У справі № 906/637/17 господарським судом було надано оцінку щодо дії договору №2 від 10.01.12 та встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині сплати орендних платежів в установлені договором оренди №2 від 10.01.12 строки, ФОП Бутенко С.Г., як особою яка набула прав орендодавця, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу рекламних конструкцій від 11.05.17 (а.с.12-13), 24.07.17 було направлено орендарю повідомлення про розірвання договору № 2 від 10.01.2012 з вимогою про повернення рекламних щитів.

Отже, враховуючи відмову орендодавця від договору №2 від 10.01.12 суд під час розгляду справи №906/637/17 дійшов висновку, що останній є розірваним з 26.07.17, оскільки повідомлення про відмову від договору орендарем отримано 25.07.17, що вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частиною 4 ст.75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як то визначено ч.ч.1, 2 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 2.3 договору оренди місця для реклами №2 від 10.01.12 визначено, що орендар протягом 10 днів після закінчення строку оренди повертає, а орендодавець приймає об'єкт оренди, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами.

Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованого майна, позивачі скористались своїм правом та нарахували відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення за договором №2 оренди місця для реклами від 10.01.12, а саме, за період з 26.07.17 по 20.02.18, яка складає 27631,33 грн.

Слід зазначити, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України у вигляді стягнення 27631,33грн неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта оренди, оскільки ця неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем та підлягає стягненню за весь час прострочення обов'язку щодо повернення речі. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею) передбаченою ст.549 Цивільного кодексу України, оскільки її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Враховуючи, що матеріали справи не місять доказів повернення позивачу об'єкту оренди, суд вважає заявлену позивачем вимогу про стягнення неустойки правомірною, обґрунтованою, такою, що відповідає нормам чинного законодавства.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що рекламні конструкції були фактично передані ФОП Котляр Г.О. та на момент укладання договору купівлі-продажу між ФОП Котляр Г.О. та ФОП Бутенко С.Г. знаходились у користуванні, володінні та розпорядженні позивачів, оскільки в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі (повернення рекламних конструкцій), підписані представниками обох сторін.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що у разі відмови орендодавця прийняти об'єкт оренди, на виконання зобов'язання за договором оренди №2 від 10.01.12, відповідач не позбавлений права в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 ЦК України, що узгоджується з приписами пункту 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доказів повернення орендованого майна не надав, доводів позивачів не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 27631,33грн неустойки.

Оскільки на підставі договору цесії від 12.05.17 ФОП Котляр Галина Олександрівна (цесіонарій, позивач 1) набула права грошової вимоги, належне ФОП Бутенко Сергію Григоровичу (цедент, позивач 2) і стала кредитором за договором оренди місця для реклами №2 від 10.01.2012, укладеного між цесіонарієм і орендарем - Державним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод", тому стягнення за вказаним договором підлягає саме на її користь, як і просили позивачі у своїх заявах.

Пунктом 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі об'єднання позовних вимог майнового характеру відповідно до ст.58 ГПК України, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі заявлених кожним з них вимог окремим платіжним документом. Закон не містить заборони й можливості усієї суми судового збору одним з кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт повного надходження належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір у розмірі 1600,00грн, сплачений ФОП Бутенко С.Г. відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивачів звернутись з позовом до суду.

Разом з тим, частиною 9 ст.129 ГПК України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь другого позивача судовий збір, який був сплачений ФОП Бутенко С.Г. замість ФОП Котляр Г.О.

Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Котляр Галини Олександрівни задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, смт.Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області, вул.Дружби Народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094)

на користь Фізичної особи-підприємця Котляр Галини Олександрівни (12443, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

- 27631,33грн неустойки.

3. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (смт.Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області, вул.Дружби Народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) )

на користь Фізичної особи-підприємця Бутенка Сергія Григоровича (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2)

- 1600,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.02.18

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 3 прим.:1 - до справи;2,3 - сторонам (рек з повід.)