Рішення № 72436599, 27.02.2018, Дружківський міський суд Донецької області

Номер провадження 2/229/71/2018

ЄУН 229/4398/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 лютого 2018 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого-судді Петрова Є.В.,

при секретарі Цукаревій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2017 року позивач публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі-ПАТ «Укрсоцбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Мотивуючи свої позовні вимоги, зазначив, що між позивачем та ОСОБА_1 22 серпня 2013 року був укладений договір кредиту № 175АІ10130822001 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 60 704,00 грн.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені у кредитному договорі та графіку погашення кредиту. Свої зобов'язання позивач виконав, що підтверджується випискою по рахунку. У порушення умов договору, позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 31 липня 2017 року має заборгованість у загальній сумі 22 000,14 грн., з них:

сума заборгованості за кредитом - 12 791,00 грн.;

сума заборгованості за відсотками -2768,93 грн.;

сума пені за несвоєчасне повернення кредиту - 3610,97 грн.;

розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 626,69 грн.;

розмір інфляційних витрат за кредитом - 1880,28 грн.;

розмір інфляційних витрат за відсотками - 322,27 грн.

22 серпня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №175АІ10130822001-П (далі - договір поруки). Згідно з умовами договору поруки, відповідач ОСОБА_2, як поручитель, відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_2 поручається за виконання позичальником ОСОБА_1 обов'язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

ПАТ «Укрсоцбанк» просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість в сумі 22 000,14 грн., а також судовий збір у сумі 1600,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. На позові наполягає, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися. Виклик відповідачів здійснювався шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Дружківського міського суду Донецької області, оскільки відповідачі мешкають на тимчасово окупованій території України, з якою відсутнє поштове сполучення. Будь-які інші засоби зв'язку з відповідачами суду не відомі.

Суд, отримав згоду позивача у про заочний розгляд справи. Враховуючи вищенаведене та зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до положень ч.2 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, керуючись принципом верховенства права суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Суд встановив, що 22 серпня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №175АІ10130822001 (а.с.8-17).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору ПАТ «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_1 грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використнання в сумі 60 704, 00 грн. , зі сплатою 8,2 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в Додатку №1, до 22 числа включно кожного місяця, починаючи з вересня 2013 року по липень 2015 року в сумі 2529,33 грн. , в серпні 2015 року - 2529,41 грн. Кінцевим терміном повернення основної заборгованості встановлене 21 серпня 2015 року включно.

Пунктом 1.2 кредитного договору встановлено, що кредит надається на придбання автомобіля марки SKODA, модель ROOMSTER ELEGANCE, 2013 року випуску, згідно з Договором №ФЦ/200813-002 від 20 серпня 2013 року, укладеним з ТОВ "Автоцентр Донецьк".

Пунктом 2.4 кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно на суму фактичної заборгованості за кредитом, у валюті кредиту за методом факт/360 (а.с. 10).

В пункті 4.1 кредитного договору зазначено, що у разі прострочення позичальником строків сплати процентів в порядку та в розмірі, визначеному п. 1.1., 2.4., 2.7. цього договору, комісій, передбачених умовами цього договору, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених п.1.1., 3.2.3, 3.3.16 цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення (а.с. 15).

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_3 отримав кредитні кошти, але не виконував належним чином умови договору щодо погашення кредиту і процентів, у зв'язку із чим за ним, станом на 31 липня 2017 року виникла заборгованість у загальній сумі 22000,14 грн., з них:

сума заборгованості за кредитом - 12 791,00 грн.;

сума заборгованості за відсотками - 2 768,93 грн.;

сума пені за несвоєчасне повернення кредиту - 3 610,97 грн.;

розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 626,23 грн.;

розмір інфляційних витрат за кредитом - 1880,28 грн.;

розмір інфляційних витрат за відсотками - 322,27 грн.

Суд встановив, що 22 серпня 2013 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 22 серпня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (кредитор), ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки № 175АІ10130822001-П (а.с.23).

Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту № 175АІ10130822001 від 22 серпня 2013 року.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто вимоги про повернення відповідачами кредиту, оскільки вони прострочили строки виконання зобов'язання, частини кредиту, що залишилася, та сплати відсотків та комісії є такими, що ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення дій з реалізації прав та обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов'язання - це реально існуючі право відносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору. Боржник і поручитель взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 21 серпня 2015 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання і незалежно від установлення строку її дії договором чи законом сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Аналіз частини 4 статті 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Відповідно, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-436цс15 від 23 грудня 2015 року.

Остаточне виконання зобов'язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 повинен був здійснити не пізніше 21 серпня 2015 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів. Вимога до поручителя ОСОБА_2 про виконання нею солідарного з боржником зобов'язання за договором повинна була бути пред'явлена в судовому порядку в межах строку дії договору поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку виконання кредитного договору, тобто до 21 лютого 2016 року.

В зазначений строк позивач не звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу з ОСОБА_2 Тому суд вважає, що порука, надана ОСОБА_2 22 серпня 2013 року, є припиненою, і з неї не підлягає примусовому стягненню заборгованість за кредитним договором № 175АІ10130822001 від 22 серпня 2013 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_1

Таким чином, заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню тільки з ОСОБА_1

Суд встановив, що з 31 липня 2016 року позивач нарахував та просить стягнути з відповідачів пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3 610,97 грн. та пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 626,69 грн.

Але, відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідно до ст. 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, в який включено м. Ясинувата Донецької області.

На час розгляду справи відсутній Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, тому суд вважає, що відсутні законні підстави для нарахування пені за прострочення сплати основної суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають, в даному випадку, у м.Ясинувата Донецької області.

Суд встановив, що останнє місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 на момент початку антитерористичної операцій і до теперішнього часу на території, де вона проводилась, зокрема, у м. Ясинувата Донецької області.

Виходячи з цього, суд вважає, що нарахування позивачем пені після 14 квітня 2014 року за несвоєчасне повернення основної суми заборгованості у загальному розмірі 3610,97 грн. є безпідставним, і тому позовні вимоги в частині стягнення цієї суми не підлягають задоволенню.

Оскільки Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII встановлений мораторій на нарахування пені за прострочення сплати тільки основної суми заборгованості, то суд вважає, що пеня, нарахована за несвоєчасне погашення процентів у сумі 626,69 грн., підлягає стягненню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції ґрунтуються на законі.

Суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 18389,17 грн., з яких:

сума заборгованості за кредитом - 12791,00 грн.;

сума заборгованості за відсотками - 2768,93 грн.;

розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 626,69 грн.;

розмір інфляційних витрат за кредитом - 1880,28 грн.;

розмір інфляційних витрат за відсотками - 322,27 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1600,00 грн., а тому пропорційно до задоволених вимог (83,59%) з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягнення судовий збір у розмірі 1337,44 грн.

В задоволенні решти позову суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст. 2, 10, 12, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, Україна, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023,ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за кредитним договором № 175АІ10130822001 від 22 серпня 2013 року у загальній сумі 18389 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 17 коп., а саме: сума заборгованості за кредитом - 12791,00 грн.; сума заборгованості за відсотками -2768,93 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 626,69 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом - 1880,28 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 322,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" судовий збір у розмірі 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) грн. 44 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Є. В. Петров

Повний текст ршення складено 27.02.2018