Вирок № 72436042, 27.02.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/6553/16-к

Провадження №1-кп/127/246/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я. М.,

за участю:

секретаря - Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення: прокурора Шамалюка В.А.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника Гайдамаки С.В.,

потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілої : ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Немирів Вінницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 який фактично проживає в АДРЕСА_2 з вищою освітою, не одруженого, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області, 11 вересня 2003 року, РНОКПП НОМЕР_1, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015020010008352 від 08.12.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2015 біля 12:00годин, водій ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВМW525» державний номерний знак НОМЕР_3, рухаючись по вулиці Червоноармійській, в м. Вінниці, зі сторони вулиці Київської в напрямку вулиці 50 річчя Перемоги, в районі електроопори №74, не урахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини, а саме на паркову зону, яка знаходилась праворуч по напрямку його руху, де з необережності допустив наїзд на перешкоду у вигляді дерева. Внаслідок даної пригоди пасажир автомобіля «ВМW525» ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, отримала тілесні ушкодження у вигляді: «сполучна травма тіла: закрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку, закрита травма грудної клітки - множинні (з 2-го по 10-те) переломи ребер справа, правобічний гемопневмоторакс, підшкірна емфізема грудної клітки, закрита травма живота з пошкодженням внутрішніх органів:розрив печінки, внутрішня кровотеча», які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №257 від 16.03.2016 року належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлись небезпечними в момент спричинення і викликали загрозливі для життя явища: травматичний шок тяжкого ступеня та недостатність дихання, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №170а від 11.03.2016 року: в дорожній обстановці, дії водія автомобіля «ВМW 525», державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_1, з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України.

- У дорожній ситуації, що склалася, при умові постійного контролю за рухом цього автомобіля, з технічної точки зору в діях водія автомобіля «ВМW 525», державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України.

Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 10.1 - «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

п. 12.1 - «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Порушення вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, суду пояснив, що з потерпілою він був раніше знайомий. 8 грудня 2015 року потерпіла попросила її підвезти, на що він погодився, а коли він рухався по вул. Червоноармійській через слизьку дорогу, не впорався з керуванням, автомобіль занесло в праву сторону та він в'їхав в дерево. На місце транспортної події, він одразу викликав швидку медичну допомогу та поліцію. На даний час він відшкодував потерпілій біля 25000 гривень, йому також допомагали батьки коштами. Він проходив в лікарню та провідував потерпілу.

Потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що 08.12.2015 року, вона перебувала на своєму робочому місці в ТЦ «Жовтень», а за проханням матері пішла на Центральний ринок, щоб купити продукти, де зустріла свого знайомого ОСОБА_1, якого попросила підвезти на вул. Київську. Вона їхала на передньому пасажирському місці та трималася рукою за верхній поручень. Коли вони поверталися, на вулиці накрапав дощ, ОСОБА_1 перевищив швидкість, і біля ДК «Зоря» машину занесло та вони в'їхали в дерево, після чого вона втратила свідомість. Вона отримала черепно-мозкову травму, розрив печінки, поламані ребра. Довгий час вона провела в лікарні. Вадим дійсно приходив в лікарню та всього дав їй на лікування біля 19000 гривень, що підтверджується записами її матері. Цивільний позов просила задовольнити у повному обсязі.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочинувизнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого та потерпілої, дослідження витягу з кримінального провадження № 12015020010008352 (т.1 а.с. 149), висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 ( т.1 а.с. 150), висновку судово-автотехнічної експертизи № 170а від 11.03.2016 року ( т.1 а.с. 162-167), висновку судової експертизи № 700а від 04.02.2016 року ( т.1 а.с. 168-173), суд приходить до висновку про винність обвинуваченого у скоєнні злочину.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Зокрема, судом враховано особу ОСОБА_1, який є раніше не судимим (т. 1 а.с. 156), характеризується за місцем проживання позитивно ( т. 1 ас. 159), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т. 1 а.с. 154-155), на день вчинення злочину не перебував у стані алкогольного сп'яніння ( т.1 а.с. 150).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає визнання вини, щире каяття, часткове відшкодування завданої злочином шкоди.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення ОСОБА_1 до вчиненого злочину, позицію потерпілої, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому покарання необхідне та достатнє для його перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді позбавлення в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та покладанням обов'язків передбачених п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України. Зважаючи, що ч.2 ст. 286 КК України належить до категорії злочинів, вчинених з необережності, однак з необережної форми вини, ОСОБА_1 допустив настання негативних наслідків, що виразилося у отриманні потерпілою ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, перевищив допустиму швидкість, а тому суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди на суму 89303 гривні, а саме витрат на лікування, та стягнення моральної шкоди на суму 150000 гривень, які ОСОБА_1 визнав частково, суд приймає до уваги положення ст. 128-129 КПК України, ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд, враховує позицію викладену у постанові пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», згідно якої розмір моральної шкоди ґрунтуються на душевних стражданнях та фізичному болі, які потерпіла зазнала внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, та втрати душевної рівноваги внаслідок вимушених змін звичайного життєвого укладу, стресу.

Так, позовні вимоги ОСОБА_3 щодо відшкодування моральної шкоди на суму 150 000 гривень суд вважає обґрунтованими, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, змінився звичний спосіб життя, потерпіла зазнала серйозних травм, та перенесла численні операції, однак на даний час відчуває фізичний біль, для відновлення стану фізичного здоров'я та організації звичного укладу життя, їй необхідні додаткові зусилля, що викликає душевні хвилювання, а тому суд, виходячи з принципів виваженості, розумності й справедливості, враховуючи особу обвинуваченого та його майновий стан, приходить до переконання, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди потерпілої ОСОБА_3 підлягають зменшенню до 100000 гривень.

Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрат на лікування, суд враховує, що в судовому засідання потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_1 за час перебування в лікарні відшкодував суму в розмірі біля 19000 гривень з врахуванням чого потерпілою стороною було знижено позовні вимоги до 70303 гривень. Дані витрати на лікування підтверджується накладними, фіскальними чеками, які містяться в матеріалах кримінального провадження (т.1 а.с.10-26;а.с.126-144). Крім того суд враховує надані потерпілою чеки проплати через термінал «Приватбанку», оскільки дати зазначені на чеках ( т.1 а.с. 128) охоплюють період перебування ОСОБА_3 в лікарні та ідентифіковано покупця препаратів «SVITLANA HROMOVA», яка є матір'ю ОСОБА_3, та зважає, що усі проплати проведено в аптеках «Конекс» та «Євроаптека». Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх у повному обсязі.

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішити питання про долю речових доказів.

Відповідно до ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 вартість проведення криміналістичного дослідження: (т.1 а.с.163,169), оскільки їхнє проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ОСОБА_1 злочину.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд приходить до переконання про необхідність стягнення з ОСОБА_1 несплачену потерпілою ОСОБА_3. суму судового збору за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 65-67 КК України, ст. ст. 100, 124, 127-129, ч.3 ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, 23, 1177, 1187 ЦК України, 141 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 100 000 гривень у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 70 303 гривень у відшкодування витрат пов'язаних із лікуванням.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна 1194 гривень 72 копійок у відшкодування вартості проведення судово-криміналістичних експертиз.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави, несплаченого потерпілою ОСОБА_3 в сумі 1407 гривень 83 копійки.

Речовий доказ в кримінальному провадженні:

- автомобіль марки «BMW525», державний номерний знак НОМЕР_3, який поміщений на майданчик тимчасово затриманих автомобілів ДП «Вінниця-інформ-ресурси», передати власнику.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: