Рішення № 72435241, 26.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2018 року № 826/11775/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2016 № 0002121306, № 0002131306, № 0002081306 і № 0002091306, а також визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2016 № Ф-31 та рішення про застосування штрафних санкцій від 12.05.2016 № 0002111306 і № 0002101306.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акта фактичної перевірки від 21.04.2016 № 19-26-54-13-01-13-3089611155, які покладені в основу оспорюваних рішень податкової інспекції, не відповідають фактичним обставинам справи та необґрунтовані належними документальними доказами. Позивач заперечує факт використання ним найманої праці фізичних осіб та порушення порядку проведення розрахункових операцій і обліку товарних запасів за місцезнаходженням його магазину.

Відповідачем до канцелярії суду було подані заперечення на позов, де він пояснив, що оспорювані рішення прийняті на підставі матеріалів фактичної перевірки - акта від 21.04.2016 за реєстраційним № 19-26-54-13-01-13-3089611155. В ході проведення такої перевірки встановлено, що позивач використовує працю найманого працівника (ОСОБА_2.) без офіційного працевлаштування останнього, факти невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, незабезпечення обліку товарних запасів, порушення порядку оприбуткування готівкових коштів (а саме: оприбуткування готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій, яка не зареєстрована належним чином). Висновки акта перевірки відповідач вважає обґрунтованими, а прийнятті на його підставі рішення - правомірними.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції що діяла на момент вчинення відповідної процесуальної дії, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Упродовж періоду з 12.04.2016 по 21.04.2016 працівникам ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена фактична перевірка господарської одиниці (магазину) суб?єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. За результатами такої перевірки складений акт від 21.04.2016 за реєстраційним № 19-26-54-13-01-13-3089611155.

В ході проведення такої перевірки перевіряючими встановлено, що у зазначеному магазині позивач здійснює підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями, продуктами харчування та тютюновими виробами. ФОП ОСОБА_1 використовує найману працю працівника, а саме - ОСОБА_2 без офіційного працевлаштування. У тексті акта перевірки зафіксовано, що ОСОБА_2 працює з 01.01.2015 на посаді продавця та отримує кожного місяця заробітну плату у розмірі 1 200 грн., заборгованість по виплаті заробітної плати відсутня. На підтвердження цього факту правопорушення перевіряючі посилаються на відібрані у ОСОБА_2 письмові пояснення.

Також, перевіряючі встановили невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 478,75 грн. А саме, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становила 835,00 грн., в той час, як у денному звіті реєстратора розрахункових операцій значилася сума 356,25 грн.

ФОП ОСОБА_1 здійснював оприбуткування готівкових коштів від продажу товару до книги обліку розрахункових операцій (а саме: у розд. 2 «облік руху готівки та сум розрахунків» такої книги), яка не зареєстрована в ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві належним чином. Перелік розрахункових операцій відображених таким чином у книзі обліку розрахункових операцій наведений у додатку № 1 до акта перевірки.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював роздрібну торгівлю товаром, який не облікований у встановленому порядку до книги обліку доходів та витрат. Інформація щодо вартості такого товару наведена у додатку № 2 до акта перевірки.

За наведених обставин перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем наступних норм законодавства:

- п. 51.1 ст. 51, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України;

- п. 8 і 9 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI;

- п. 2.6 гл. 2 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»;

- п. 12 і 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

На підставі цього акта перевірки ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняла оспорювані у справі рішення:

- податкове повідомлення від 12.05.2016 № 0002121306, яким відповідно до п. 119.2 ст. 119, п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, за порушення позивачем п. 51 ст. 51, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 цього ж Кодексу, нарахувала ОСОБА_1 до сплати грошове зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5 157,84 грн. (з них за податковим зобов?язанням - 2 730,24 грн., за штрафними санкціями - 2 427,60 грн.);

- податкове повідомлення від 12.05.2016 № 0002131306, яким відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, за порушення позивачем п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ цього ж Кодексу, нарахувала ОСОБА_1 до сплати грошове зобов?язання за платежем «військовий збір» у сумі 459,00 грн. (з них за податковим зобов?язанням - 270,00 грн., за штрафними санкціями - 189,00 грн.);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2016 № Ф-31, відповідно до якої за позивачем обліковується сума недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 6 609,60 грн.;

- рішення № 0002111306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.05.2016, яким на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», за порушенням позивачем п. 9 ст. 9 цього ж Закону визначила ОСОБА_1 до сплати штраф у розмірі 2 964,72 грн.;

- рішення № 0002101306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», від 12.05.2016, яким на підставі п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», за порушенням позивачем п. 8 ст. 9 цього ж Закону визначила ОСОБА_1 до сплати штраф у розмірі 2 555,00 грн.;

- податкове повідомлення від 12.05.2016 № 0002081306, яким відповідно до п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення позивачем п. 12 і 13 ст. 3 цього ж Закону, визначила ОСОБА_1 до сплати штраф у розмірі 35 446,26 грн. (з них за порушення порядку ведення обліку товарів - 35 445,26 грн., за фактом невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків - 1 грн.);

- податкове повідомлення від 12.05.2016 № 0002091306, яким відповідно до п. 1 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», за порушення позивачем п. 2.6 гл. 2 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», визначила ОСОБА_1 до сплати штраф у розмірі 273 837,55 грн. (що становить п?ятикратний розмір від суми неуприбуткованих товарів - 54 767,51 грн.).

Вважаючи зазначені вимогу та рішення від 12.05.2016 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України (далі - ПК України, тут і надалі в редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин), платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

При цьому, визначення «податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб» міститься у пп. 14.1.180 п. 14. ст. 14 ПК України. Також, згідно з п. 18.1 ст. 18 зазначеного Кодексу, податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

У силу норм п. 163.1 ст. 163 розд. IV ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

В свою чергу, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Згідно із пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Зокрема, відповідно до пп. 164.2.1 і пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Одночасно нормами п. 171.1 ст. 171 ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

У п. 177.7 ст. 177 ПК України також закріплено, що фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету, згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, під час виплати оподатковуваного доходу.

Поряд з цим, нормами п. 161 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Тобто, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є: роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку - фізичної особи (найманого працівника).

В силу норм пп. 1.6 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПК України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 51.1 ст. 51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Обов'язки податкових агентів також закріплені в п. 176.2 ст. 176 ПК України. Зокрема, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 110.1 ст. 110 ПК України встановлено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність в разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм Кодексу вбачається, що необхідною умовою для утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи (найманого працівника) є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом - роботодавцем за трудовою чи цивільно-правовою угодою.

Як вбачається з тексту акта перевірки від 21.04.2016 № 19-26-54-13-01-13-3089611155, контролюючим органом сформовано висновок про використання ФОП ОСОБА_1 протягом періоду з 1 січня 2015 року по день проведення фактичної перевірки праці фізичної особи - ОСОБА_2, на посаді продавця магазину, без оформлення з останньою трудового договору, з щомісячною виплатою їй сум доходів у вигляді заробітної плати у розмірі 1 200,00 грн., які не були оподатковані відповідно до норм ПК України.

Такий висновок перевіряючих ґрунтується виключно на підставі письмового пояснення ОСОБА_2, наданого 12.04.2016 без зазначення реквізитів документів ідентифікуючих таку фізичну особу (копія цього пояснення надана представником відповідача до матеріалів справи). У тексті цих пояснень фізична особа, названа як ОСОБА_2, зазначила, що вона працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця з січня 2015 року, за певним встановленим робочим графіком. За роботу отримує щомісяця заробітну плату у розмірі 1 200,00 грн., місце отримання заробітної плати - на торговому об?єкті. При отриманні грошей фізична особа ставить свій підпис.

Позивач заперечував достовірність тверджень відповідача про наявність у нього офіційно непрацевлаштованих працівників, здійснення таким працівникам виплат тіньової заробітної плати, та як наслідок виникнення у нього обов'язку по нарахуванню та сплати з таких сум виплачених доходів податку і військового збору, нарахування на суми виплаченої зарплати єдиного внеску. Так, позивач зазначив, що 12.04.2016 ОСОБА_2 вперше перебувала у магазині в якості стажера, трудова угода з фізичною особою на місці продажу була відсутня. При цьому, на час проведення 12.04.2016 фактичної перевірки ОСОБА_1 був відсутній у приміщенні магазину.

Оцінюючи такі висновки відповідача про допущення позивачем факту порушення на предмет їх обґрунтованості суд зазначає наступне.

Відповідно до норм п. 80.6 ст. 80 ПК України, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

При цьому, згідно з положеннями ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

З тексту акта перевірки та додатків до нього вбачається, що окрім пояснення фізичної особи, особа громадянина якої не перевірялася, посадовими особами контролюючого органу не було досліджено жодних інших документів (зокрема, документів, які засвідчують факти отримання фізичною особою кожного місяця неофіційних сум коштів у вигляді заробітної плати від позивача).

В ході розгляду справи представник відповідача не пред?явив суду жодні оригінали та/або засвідчені копії письмових запитів ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, адресованих позивачу, про надання пояснень та підтверджуючих документів з питань використання праці неправцевлаштованих осіб та виплати їм неоподатковуваних сум заробітної плати, що становлять предмет фактичної перевірки в частині дотримання трудового законодавства про оформлення трудових правовідносин, та доказів вручення таких запитів.

Також, представник відповідача не надав суду жодних документальних доказів на підтвердження порушення ФОП ОСОБА_1 норм трудового законодавства відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення («Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці») до адміністративної відповідальності.

Крім того, суд враховує те, що відповідно до положень п.п. 86.1, 86.5 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Суд встановив, що у тексті акта перевірки від 21.04.2016 зазначено, що фактична перевірка магазину позивача проводилася у присутності продавця ОСОБА_2, водночас підписи такої особи та/або ОСОБА_1 в акті перевірки відсутні. Пояснення щодо причин не оформлення працівниками податкової інспекції акта за фактом відмови від підписання акта фактичної перевірки та/або акта за фактом відмови від отримання примірника акта фактичної перевірки представник відповідача суду не надав.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про ненадання відповідачем достатніх документальних доказів на підтвердження обставин, наведених у тексті акта фактичної перевірки, та підтвердження обґрунтованості висновків про порушення позивачем вимог п. 51.1 ст. 51, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, та як наслідок про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.05.2016 № 0002121306 і № 0002131306.

Стосовно правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2016 № 31, якою позивачу визначено до сплати суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 609,60 грн., та рішень № 0002111306 і № 0002101306 про застосування штрафних санкцій від 12.05.2016, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

У силу норм ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Єдиний внесок нараховується, - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI.

Відповідно до п. 8 і 9 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Згідно ч. 2 - 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Поряд з цим, згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 цього Закону за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

А у випадку неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

В ході розгляду справи суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу про факт виплати необлікованих сум доходів у вигляді заробітної плати та, відповідно, заниження бази оподаткування податком (збором) і бази нарахування єдиного внеску матеріалами справи не підтверджуються. А тому за встановлених обставин, висновки контролюючого органу про необхідність нарахування позивачу суми єдиного внеску та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій суд також вважає необґрунтованими, що свідчить про неправомірність таких прийнятих спірних рішень відповідача.

Що стосується висновків відповідача про порушення позивачем норм п. 12 і 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), то суд погоджується з доводами позивача про їх безпідставність у зв?язку з наступним.

Відповідно до норм п. 12 ст. 3 цього Закону (у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно зі ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

З тексту акта перевірки вбачається, що перевіряючими за фактом відсутності в магазині книги обліку доходів ти витрат та на підставі наявних первинних документів (видаткових накладних і товарно-транспортних накладних), перелік яких наведено у додатку № 2 до акта перевірки, зроблено висновок про здійснення позивачем реалізації товарів (всього на загальну суму 17 722,63 грн.), які не обліковані у встановленому порядку, - а саме в книзі обліку доходів і витрат.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено ст. 177 ПК України.

Так, згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат.

Чинна на період виникнення спірних правовідносин Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.

Проаналізувавши положення Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суд дійшов висновку, що цим Порядком не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Між тим, поняття «запаси» визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 264. А саме під «запасами» розуміються активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

У свою чергу, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який веде підприємство.

Тобто, дія Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не поширюється на таку категорію суб'єктів господарювання як фізичні особи - підприємці.

З контексту наведених вище норм права можна дійти висновку про те, що нормами чинного законодавства обов'язок щодо ведення обліку саме товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування не передбачений. У зв?язку з цим суд вважає висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України.

Приписами п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

В тексті акта перевірки зазначено, що 12.04.2016 сума готівкових коштів на місці проведенні розрахунків становила 835,00 грн., що не відповідало сумі готівкових коштів, яка була зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, - 356,25 грн. За висновком перевіряючих невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків складала 478,75 грн.

Суд встановив, що у переліку додатків до акта фактичної перевірки денний звіт реєстратора розрахункових операцій позивача за 12.04.2016 на відповідну дату не значиться, а письмові пояснення з питання невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків від позивача та або/особи, в присутності якої проводилася фактична перевірка, не витребовувалися.

У свою чергу, позивач факт наявності на місці проведення розрахунків необлікованих сум готівкових коштів заперечував.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України, висновки контролюючого органу під час проведення перевірки мають бути сформовані на підставі певних документів, а не підставі припущень, суд приходить до висновку про відсутність у матеріалах фактичної перевірки документів, які підтверджують факт порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Крім того, суд враховує те, що відповідальність з вказане правопорушення передбачено у п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, а саме: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.

З контексту наведених вище норм Закону (у редакції чинній станом на день проведення фактичної перевірки та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення) можна дійти висновку, що хоча відповідно до п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов?язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, разом з тим штрафні санкції за порушення зазначених вимог Закону для такої категорії фізичних осіб-підприємців цим Законом не передбачені.

Враховуючи вищенаведене та те, що висновки акта фактичної перевірки про порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР документально матеріалами перевірки не підтверджуються, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафу на підставі п. 1 ст. 17 зазначеного Закону.

Щодо правомірності висновків відповідача про порушення позивачем п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, суд зазначає наступне.

З тексту акта перевірки вбачається, що під час фактичної перевірки перевіряючі встановили, що позивачем здійснювалося оприбуткування готівкових коштів за результатами продажу товарів, шляхом внесення записів до розд. 2 книги обліку розрахункових операцій, яка не була зареєстрована в ДПІ. В додатку № 1 до цього акта перевірки наведений перелік вказаних розрахункових операцій за даними Z-звітів реєстратора розрахункових операцій фіскальний номер НОМЕР_7. Всього таких розрахункових операцій за період з 01.01.2016 по 15.04.2016 було проведено на загальну суму 54 767,51 грн.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

При цьому, визначення «книги обліку розрахункових операцій» наведене в ст. 1 Закону № 265/95-ВР, а саме: як прошнурованої і належним чином зареєстрованої в органах доходів і зборів книги, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Виходячи з наведених вище норм права суд приходить до висновку, що законодавством під «оприбуткуванням готівки» у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або з використанням РК розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК. При цьому, оскільки книгою обліку розрахункових операцій в розумінні закону визнається лише та, яка була прошнурована і належним чином зареєстрована у контролюючому органі, то відповідно здійснення відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій, яка не зареєстрована у встановленому порядку в органів державної фіскальної служби, згідно із Z-звітом або РК у день одержання готівкових коштів не може вважатися оприбуткуванням готівки.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до фізичних осіб - громадян України, які є суб'єктами підприємницької діяльності, застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

В ході судового розгляду представником відповідача на підтвердження обґрунтованості та правомірності висновків акта перевірки були надані суду лише копії титульного та останнього аркушів книги обліку розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1, заведеної для використання з реєстратором розрахункових операцій фіскальний номер НОМЕР_7, без відміток про її реєстрацію у податковій інспекції.

Копії аркушів з такої книги, де безпосередньо були вчинені записи про проведені розрахункові операцій на загальну суму 54 767,51 грн., та копії відповідних Z-звітів за період з 01.01.2016 по 15.04.2016, відомості про які наведені у додатку № 1 до акта перевірки, відповідач до суду не надав та про причини відсутності таких не повідомив.

У силу норм ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ст. 74, ч. 1 ст. 75, ч. 2 ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що матеріали фактичної перевірки та надані представником відповідача копії документів не підтверджують, факт порушення позивачем п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. У зв?язку з чим суд вважає податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.05.2016 № 0002091306 також протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12.05.2016 № 0002121306, № 0002131306, № 0002081306 і № 0002091306.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2016 № Ф-31.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 0002111306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.05.2016.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 0002101306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», від 12.05.2016.

6. Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8, місце проживання: 04209, АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 3 215,10 грн. (три тисячі двісті п?ятнадцять грн. 10 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468697, адреса: 04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 58).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок