Ухвала суду № 72434164, 26.02.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

26 лютого 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/219/18Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С.,

перевіривши матеріали позову

позивача ОСОБА_1 до відповідача Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду Українипро визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

23.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, а саме просить:

- визнати протиправним (нечинним) та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області від 17.09.2013 № 49 про відмову у призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня виникнення у ОСОБА_1 права на пенсію, тобто з 13.12.2012;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня виникнення у ОСОБА_1 права на пенсію, тобто з 13.12.2012.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України; ненаданням позивачем до суду доказів поважності пропуску строку звернення до суду та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Із наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію ухвали суду позивач отримав 10.02.2018, отже, строк для усунення недоліків - до 20.02.2018.

19.02.2018 позивач надав до суду уточнену позовну заяву, у якій визначено відповідачем - Карлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 40377053).

Водночас позивачем не зазначено у позовній заяві письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Отже, позивач не усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 29.01.2018, у встановлений судом строк, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для повернення позовної заяви позивачеві.

Також позивачем подано до суду заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що причиною пропуску строку звернення до суду з позовом, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України стала, юридична необізнаність щодо своєчасного оскарження рішення районного та апеляційного адміністративного суду стосовно незадоволення вимог позивача про зобов'язання пенсійного органу нарахувати та виплатити позивачу пенсію.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує рішення Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області від 17.09.2013 № 49.

Частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а порушення прав пов'язується саме з моментом прийняття оскаржуваного рішення (вчинення дії чи бездіяльності), а не з датою, яку особа вважає як таку, з якої вона усвідомила, що її права та інтереси порушуються.

За таких обставин посилання позивача на юридичну необізнаність є необґрунтованим та не може бути розцінено як поважна причина пропуску строку звернення до суду.

Крім того, позивач зазначив, що протягом трьох років намагався вирішити питання про призначення йому пільгової пенсії шляхом звернення до органів пенсійного фонду, державних органів, народного депутата України.

Водночас на підтвердження вказаного позивачем надано лише лист від 11.02.2014 № 126-14/14 за підписом народного депутата України.

Також позивач зазначає, що причиною пропуску строку звернення до суду була і є тяжка хвороба матері позивача, яка практично знаходиться на утриманні позивача.

Проте позивач не надає доказів на підтвердження вказаного.

Суд наголошує, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, та не наведено підстав пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними.

Натомість указані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнано судом неповажними.

Крім того, поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності, порушуватиме права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За змістом частини п'ятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Беручи до уваги те, що позивачем не наведено поважних підстав для поновлення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та повернути позовну заяву позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись статтею 123, пунктами 1, 9 частини четвертої статті 169, статями 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії повернути позивачеві.

Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Т.С. Канигіна