Рішення № 72434037, 26.02.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6904/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представник відповідача - Бугаєнко Т.В. (за довіреністю),

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 року №10892189, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 30.06.2017 року №10892189.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 року №10892189 є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте всупереч п.10.3 ст.10, п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у письмовому відзиві на позов (а.с. 39-42).

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення зазначено, що податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, тобто з урахуванням Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», а тому є правомірними, в зв'язку чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 є власником автомобіля LEXUS LX 570, 2012 року випуску, НОМЕР_2, об'ємом двигуна 5663, дата реєстрації транспортного засобу - 13.08.2013 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (арк..13-14).

Відповідачем на підставі ст 267.2.1 п. 267.4 ПК України, прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 30.06.2017 року №10892189, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання із транспортного податку в сумі 25 000 грн. (а.с. 12).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2017 року №10892189, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України, щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд вважає податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 30.06.2017 року №10892189 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України № 1791-VIII від 20.12.2016 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», яким згідно зі статтею 267 ПК України було введено нові правила визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (у редакції від 20.11.2016 року) визначали, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та сереньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового звітного періоду.

Положення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (у редакції від 01.01.2017 року) визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового звітного періоду.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01.01.2017 року, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та вартість яких є більше 375 мінімальних заробітних плат є платниками транспортного податку у 2017 році.

Судом встановлено, що Рішенням Теплодарської міської ради Одеської області №45-VIІ від 14 січня 2016 року «Про затвердження Положення та встановлення ставок транспортного податку на території Теплодарської міської ради», встановлений транспортний податок ставкою на календарний рік 25000 гривень за один легковий автомобіль, який використовувався до 5 років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового звітного періоду (а.с. 46-48).

Рішенням Теплодарської міської ради Одеської області №374-VIІ від 25 січня 2018 року «Про затвердження Положення та встановлення ставок транспортного податку на території Теплодарської міської ради», встановлений транспортний податок ставкою на календарний рік 25000 гривень за один легковий автомобіль, який використовувався до 5 років та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового звітного періоду (а.с. 45).

В пунті 5 зазначеного рішення зазначено, що визнано таким, що втратив чинність п. 2 рішення № №45-VIІ від 14 січня 2016 року, яким встановлено транспортний податок.

Також, судом встановлено, що в 2017 році Рішень Теплодарською міською радою Одеської області «Про затвердження Положення та встановлення ставок транспортного податку на території Теплодарської міської ради», не приймалось.

Отже, протягом 2017 календарного року, який є базовим податковим (звітним) періодом, діяло Рішення Теплодарської міської ради Одеської області №45-VIІ від 14 січня 2016 року, яким було встановлено транспортний податок за один легковий автомобіль, який використовувався до 5 років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового звітного періоду.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалось, що середньоринкова вартість автомобіля LEXUS LX 570, 2012 року випуску, НОМЕР_2, об'ємом двигуна 5663, дата реєстрації транспортного засобу - 13.08.2013 року, який належить ОСОБА_3, є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Формально вірно визначивши платника транспортного податку, базу та об'єкт оподаткування, оскільки податок нарахований відповідачем за 2017 рік на підставі ст. 267 Податкового кодексу України, відповідач помилково при винесенні податкового повідомлення-рішення не врахував наступні положення Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно з п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пунктом 4.3 ст. 4 ПК України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно п. 4.4 ст. 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи пп. 10.1.1 п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК України, відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.

Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст. 12 ПК України.

Так, згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 ПК України).

З наведеного вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже, і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

При цьому, суд звертає увагу, що Законом України № 1791-VIII від 20.12.2017 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік не застосовуються вимоги, встановлені п.п.12.3.4 п.12.3, п.п.12.4.3 п.12.4 та п. 12.5 ст.12 ПК України та Закону України « Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо обов'язкового офіційного оприлюднення прийнятого рішення до 15 липня, що передує бюджетному періоду.

Разом з цим, п. 5 р. XIX "Прикінцеві положення" ПК України, органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом, але такого рішення на виконання Закон України № 1791-VIII від 20.12.2016 року, Теплодарською міською радою Одеської області в 2017 році не прийнято.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, слід дійти висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України (в редакції від 01.01.2017 року) з метою оподаткування транспортним податком об'єктів оподаткування, середньоринкова вартість яких становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати на адміністративній території Теплодарської міської ради Одеської області не може мати місце у 2017 році.

У спірних правовідносинах може бути застосовано рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Також суд звертає увагу, що Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Крім того, суд вважає зазначити, що фіскальний інтерес держави не може слугувати виправданням або підставою у позбавленні платника податків його прав.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справах Burdov v. Russia, no. 59498/00, §§ 37-38, ECHR 2002), Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. При цьому, якщо держава схвалила певну концепцію, то суб'єкт владних повноважень вважатиметься таким, що діє протиправно, якщо він відступить від встановлених обов'язків, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у суб'єктів відповідних правовідносин стосовно суворого додержання уповноваженим державою суб'єктом владних повноважень такої політики чи поведінки.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, слід дійти висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2017 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 30.06.2017 року №10892189.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, сплачений судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.02.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.

.