Постанова № 72433682, 12.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 року м.Київ № 810/873/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру в Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу Держгеокадастру у м. про визнання протиправним та скасування рішення Відділу Держгеокадастру у м. Броварах Київської області від 30.08.2016 № 34-1028-99.1-2267/2-16.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням від 30.08.2016 № 34-1028-99.1-2267/2-16 Відділом Держгеокадастру у м. Броварах Київської області йому було відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

В якості підстави для відмови відповідач зазначив про відсутність у поданому на погодження проекті рішення органу уповноваженого розпоряджатися землями відповідно до статті 122 Земельного кодексу України та вказано, що рішенням Броварської міської ради від 07.06.2017 йому було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки ним було дотримано процедури визначеної законом для виготовлення проекту землеустрою, а тому підстави для відмови у погодженні відповідного проекту у відповідача були відсутні.

Зокрема, звертав увагу суду, що 09.03.2016 він звернувся до Броварської міської ради Київської області з клопотанням (яке було прийнято та зареєстровано 09.03.2016 за № 11-16-/1484) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення безоплатно йому у власність земельної ділянки в адміністративних межах міста Бровари Київської області з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)» не більше 0,10 га в порядку статті 118 Земельного кодексу України.

Водночас, оскільки протягом визначеного законодавством терміну його клопотання не було розглянуто уповноваженим органом місцевого самоврядування, то керуючись приписами статті 118 Земельного кодексу України він замовив розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання відповідного дозволу, про що 27.04.2016 письмово повідомив Броварську міську раду.

Таким чином, позивач стверджує, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем всупереч вимогам законодавства, порушує його законні права та інтереси, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/857/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Крім того, під час судового розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 27.06.2017 задовольнив клопотання представника позивача та здійснив заміну первинного відповідача по справі - Відділ Держгеокадастру у м. Броварах Київської області, на належного - Головного управління Держгеокадастру в Київській області.

У свою чергу, відповідач адміністративного позову не визнав та 09.10.2017 надав до суду письмові заперечення проти позову.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що вимогами статті 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено обов'язкову наявність у проекті землеустрою рішення уповноваженого на те органу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і відсутність такого дозволу є порушенням даної норми та має наслідком відмову у погодженні проекту землеустрою.

Разом з цим, звертав увагу суду, що суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документу дозвільного характеру за умови, якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи у повному обсязі, але в установлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Водночас, позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1.

Таким чином, відповідач стверджує, що у зв'язку з відсутністю підстав, які передбачені принципом мовчазної згоди, Відділ Держгеокадастру у м.Броварах Київської області не мав правових підстав погодити позивачу відповідний проект із землеустрою.

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що Відділ Держгеокадастру у м.Броварах Київської області діяв в межах чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.10.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив позов задовольнити. Наголошував, що дозвіл на виготовлення проекту землеустрою позивач отримав внаслідок мовчазної згоди органу місцевого самоврядування відповідно до приписів статті 118 Земельного кодексу України. Разом з цим, звертав увагу суду, що рішення Броварської міської ради від 07.06.2017 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність на даний час оскаржується позивачем у судовому порядку.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи про причини неявки уповноваженого представника суду не повідомив та будь-яких заяв або клопотань суду не надав.

З огляду на зазначене, заслухавши пояснення представника позивача та враховуючи відсутність потреби у заслуховуванні свідка, експерта, спеціаліста, керуючись приписами частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до Броварської міської ради Київської області із клопотанням № 3 відповідно до змісту якого просив орган місцевого самоврядування надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності територіальної громади м.Бровари орієнтовним розміро 0,10 га з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Зазначене питання просив вирішити на черговому пленарному засіданні сесії Броварської міської ради у місячний строк з прийняттям об'єктивного, законного та обґрунтованого (вмотивованого) рішення у відповідності до приписів ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а також повідомити його про прийняте рішення.

Як вбачається з матеріалів справи зазначене клопотання позивача було зареєстровано у Центрі надання адміністративних послуг та роботи із зверненнями громадян Виконавчого комітету Броварської міської ради 09.03.2016 за вх.№ 11-16-3/1424 (а.с.27).

Водночас, як стверджує позивач, протягом встановленого законодавством місячного строку відповідного рішення Броварської міської ради (про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою або відмову у наданні такої згоди) на пленарному засіданні сесії прийнято не було.

Зазначені доводи позивача підтверджуються листом-відповіддю Броварської міської ради вих.№ 04-01/216 від 22.04.2016 у якому зазначено, що рішення щодо розгляду клопотання ОСОБА_1, № 11-16-3/1484 від 09.03.2016 - відсутнє.

За таких обставин, керуючись приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України позивачем 25.04.2016 було укладено договір (з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3) № 6/04-16 про замовлення платних послуг - «виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.30-31).

Разом з цим, 27.04.2016 ОСОБА_1 було направлено повідомлення до Броварської міської ради Київської області за вх..№ 11-16-3/2486 про виготовлення ним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому у приватну власність без відповідного рішення сесії міської ради на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (а.с.26).

Судом встановлено, що разом із вказаним повідомленням позивач надав зазначені вище документи, а саме: оригінал договору № 6/04-16 від 25.04.2016, копію клопотання № 3 від 09.03.2016 (вх. № № 11-16-3/1484) з додатками та копію листа-відповіді Броварської міської ради вих. № 04-01/216 від 22.04.2016.

У подальшому, з метою отримання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку виконавець зазначеної землевпорядної документації 12.07.2016 звернувся із відповідною заявою до Відділу Держгеокадастру у м. Броварах Київської області.

У відповідь на вказане звернення суб'єкт владних повноважень повідомив, що розроблений проект не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій». Зокрема, у поданому на погодження проекті відсутні наступні матеріали:

- рішення органу уповноваженого розпоряджатися землями відповідно до статті 122 Земельного кодексу України;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування.

При цьому, виконавцю проекту землеустрою було роз'яснено, що даний проект може бути розглянутий повторно після усунення вказаних недоліків (а.с.25).

16.08.2016 виконавець проекту землеустрою повторно звернувся до Відділу Держгеокадастру у м. Броварах Київської області з заявою про надання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Проте, листом від 30.08.2016 № 34-1028-99.1-2267/2-16 Відділ Держгеокадастру у м. Броварах Київської повідомив заявника, що розроблений проект не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій». Зокрема, у поданому на погодження проекті відсутні наступні матеріали:

- рішення органу уповноваженого розпоряджатися землями відповідно до статті 122 Земельного кодексу України.

У вказаному листі державним органом зазначено, що відповідно до рішення Броварської міської ради від 07.06.2016 № 218-15-07 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Вважаючи таке рішення суб'єкта владних повноважень протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає про таке.

Згідно з нормами статті 2 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (частина 1 вказаної статті).

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (частина 2 вказаної статті ).

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (частина 3 вказаної статті).

Відповідно до частини 1 статті 3 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Конституцією гарантується право власності на землю. У статті 14 Основного закону передбачено, що це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що законодавцем встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень: або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. (частина 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Тобто, вказаною нормою запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Аналогічного правового висновку дійшла також колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за результатом розгляду справи № 21-358а13. Зокрема, у постанові цього суду від 10.12.2013 зазначено, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені у статті 118 ЗК. Їхня бездіяльність не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення.

Разом з цим, частиною 8 статті 118 Земельного кодексу передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

У свою чергу, приписами статті 186-1 Земельного кодексу передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як було встановлено судом, за результатом розгляду заяви ФОП ОСОБА_3 від 12.07.2016 про надання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 Відділ Держгеокадастру у м. Броварах Київської області (листом від 30.08.2016 № 34-1028-99.1-2267/2-16) повідомив заявника, що розроблений проект не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій». Зокрема, у поданому на погодження проекті відсутні наступні матеріали:

- рішення органу уповноваженого розпоряджатися землями відповідно до статті 122 Земельного кодексу України.

Вирішуючи питання щодо правомірності даного рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Приписами статті 50 Закону «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

Отже, суд звертає увагу, що вказаною нормою визначено обов'язковість наявності такого рішення лише у випадках, передбачених законом. Таким чином, наведене свідчить про те, що законодавцем допускаються випадки коли проект землеустрою може і не містити рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу.

При цьому, суд звертає увагу, що на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України запроваджено принцип мовчазної згоди, внаслідок чого рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - не приймається (відсутнє), та відповідно не може бути включено до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У свою чергу, як було встановлено судом, рішення за результатом розгляду клопотання позивача від 09.03.2016 за вх. № 11-16-3/1424 про надання дозволу останньому на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності територіальної громади м.Бровари орієнтовним розміром 0,10 га з цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" або про відмову у наданні відповідного дозволу Броварською міською радою протягом встановленого законодавством місячного строку прийнято не було.

Таким чином, позивач, діючи на підставі та у спосіб встановлених законом замовив розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (уклавши 25.04.2016 договір № 6/04-16 з фізичною особою підприємцем про замовлення платних послуг) без надання такого дозволу, про що 27.04.2016 письмово повідомив Броварську міську раду.

При цьому, суд також звертає увагу, що у додатку № 1 до договору № 6/04-16 від 25.04.2016 "Завдання на виконання робіт" зазначено (обов'язковий до заповнення розділ), що підставою для виконання роботи є повідомлення про початок розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27.04.2016.

Отже, наведене також свідчить про те, що рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в даному випадку відсутнє та замість цього рішення наявне передбачене законодавством повідомлення відповідного органу про початок розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної без надання такого дозволу.

За наведених обставин, судом встановлено, що відповідачем неправомірно відмолено ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою на тій підставі, що у поданому на погодження проекті відсутнє рішення органу уповноваженого розпоряджатися землями відповідно до статті 122 Земельного кодексу України.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав, які передбачені принципом мовчазної згоди у зв'язку із наявністю рішення Броварської міської ради від 07.06.2016 № 218-15-07 про відмову ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то вони не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.

Як вже зазначалось, законодавцем встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виключно у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень.

Крім того аналогічний обов'язок суб'єкта владних повноважень також закріплено у статті 15 Закону України «Про звернення громадян». Зокрема, вказаною нормою передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Броварської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 09.03.2016, а отже відповідне рішення, зокрема, щодо відмови у наданні такого дозволу суб'єкт владний повноважень зобов'язаний був прийняти у строк до 09.04.2016. Проте, як вже зазначалось, жодного рішення станом на 22.04.2016 Броварською міською радою не приймалось.

Таким чином, рішення Броварської міської ради від 07.06.2016 № 218-15-07 про відмову ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було прийнято з порушенням визначеного законодавством строку, а тому не може бути прийнято до уваги та свідчити про відсутність підстав для застосування принципу мовчазної згоди, передбаченому частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що на час розгляду даної справи рішення Броварської міської ради від 07.06.2016 № 218-15-07 оскаржується позивачем у судовому порядку адміністративні справи №№ 361/7156/16-а, 361/7160/16-а, 361/7162/16-а).

З огляду на зазначене та враховуючи, що єдиною підставою для відмови позивачу у погодженні проекту землеустрою слугувала відсутність у поданому на погодження проекті рішення органу уповноваженого розпоряджатися землями відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, яка за результатом розгляду даної справи визнана судом не правомірною, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Відділу Держгеокадастру у м. Броварах Київської області від 30.08.2016 № 34-1028-99.1-2267/2-16.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

Проте, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосуваних контролюючим органом норм законодавства, а відтак, не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

За наведених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 640,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання компенсації понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 4640,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Пунктом 1 частини 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, законом передбачена можливість компенсації лише тих витрат на правову допомогу, що пов'язані з участю захисника у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

При цьому суд зазначає, що поняття "вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням" охоплює ті процесуальні дії, що вчиняються судом за участі сторін у справі, але які неможливо вчинити під час судового засідання у приміщенні суду.

Вчинення таких процесуальних дій обов'язково оформлюється процесуальними документами, у яких відображається зміст вчинених дій та їх результат, як то протоколи, ухвали тощо.

Тобто, надання правової допомоги адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права у вигляді правових консультацій, формування доказової бази, пошук судової практики, написання позовної заяви (клопотань, пояснень), їх подання до суду не можуть вважатись окремими процесуальними діями поза судовим засіданням в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Оскільки у даному випадку фахівцем в галузі права не вчинялось дій, пов'язаних з наданням правової допомоги у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді, витрати позивача у розмірі 4640,00 грн.(за складання (написання) позовної заяви з усіма необхідними матеріалами до Броварського міськрайонного суду Київської області для ОСОБА_1, а.с. 59) відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 87, 90, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу Держгеокадастру у м. Броварах Київської області від 30.08.2016 № 34-1028-99.1-2267/2-16.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.