Рішення № 72433420, 16.02.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2018 року м. Ужгород№ 807/764/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.,

при секретарі судового засідання - Багарі М.М.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача 1 - Сатмарі Н.М.,

відповідач 2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді адміністративну справу за позовом позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, державного кадастрового реєстратора відділу у Свалявському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпастькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Свалявського районного відділу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, в якій просить зобов'язати відповідача виключити з поземельної книги Державного земельного кадастру запис про внесення відомостей про поширення права сервітуту на частину земельної ділянки.

У судовому засіданні 18 липня 2017 року було замінено неналежного відповідача - Свалявський районний відділ Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області на належного, а саме - Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області (надалі - відповідач 1) (а.с. 37-38).

В ході судового розгляду справи 25 вересня 2017 року представником позивача надано письмову заяву про зміну позовних вимог (а.с. 57).

З урахуванням вказаної заяви позивач просив: визнати протиправною бездіяльність головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області щодо не виключення із поземельної книги Державного земельного кадастру запису про внесення відомостей про поширення права сервітуту на межі частини земельної ділянки НОМЕР_1 та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області виключити із поземельної книги Державного земельного кадастру запис про поширення права сервітуту на межі частини земельної ділянки НОМЕР_1.

У судовому засіданні 28 листопада 2017 року до участі у справі було залучено у якості співвідповідача державного кадастрового реєстратора відділу у Свалявському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпастькій області (надалі - відповідач 2) (а.с. 71-73).

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1 у с. Керецьки, Свалявського району Закарпатської області. 5 березня 2015 року, згідно відповіді начальника відділу Держгеокадастру у Свалявському районі, до Державного земельного кадастру було внесено відомості про право сервітуту на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_5, а саме: право проїзду на велосипеді.

Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_5 не було у встановленому законом порядку зареєстровано право земельного сервітуту, то такий запис підлягає виключенню з поземельної книги Державного земельного кадастру.

У судовому засіданні представник позивача змінений позов підтримав, просив його задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у письмових запереченнях на позов, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач 2 ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або за рішенням суду.

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, серед яких є, зокрема, право проходу та проїзду на велосипеді.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру 05.03.2015 внесено відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту на підставі виготовленої відповідно до законодавства України технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється сервітут. Вказана технічна документація виготовлена ДП "Закарпатгеодезцентр" на підставі заяви громадянки ОСОБА_4 від 18.11.2014. Після чого позивач звернулася до Управління Держземагентства у Свалявському районі Закарпатської області із вказаною технічною документацією та відповідною заявою про внесення відомостей про сервітут до Державного земельного кадастру.

Перевіривши доводи позову щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області щодо не виключення із поземельної книги Державного земельного кадастру запису про внесення відомостей про поширення права сервітуту на межі частини земельної ділянки НОМЕР_1 суд зазначає наступне.

Порядок внесення відомостей до Державного земельного кадастру регулюється Земельним кодексом України, Законом України «Про державний земельний кадастр», Порядком ведення Державного земельного кадастру затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (надалі - Порядок).

Відповідно до статті 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (надалі - Закон) ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюється державним кадастровим реєстратором.

Права та обов'язки державного кадастрового реєстратора закріплені вищевказаним Порядком, відповідно до якого, до повноважень державних кадастрових реєстраторів належить, зокрема, внесення до Державного земельного кадастру щодо обмеження у використанні земель та здійснення реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації, формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання, тощо.

Згідно пункту 56 Порядку державний кадастровий реєстратор несе відповідальність в тому числі й за ведення Поземельної книги відповідно до вимог, зазначених у цьому Порядку, відповідність відомостей, зазначених у Поземельній книзі, відомостям, зазначеним у документах, що є підставою для їх внесення

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку. (пункти 66 та 67 Порядку).

Отже, враховуючи наведене, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області щодо не виключення із поземельної книги Державного земельного кадастру запису про внесення відомостей про поширення права сервітуту на межі частини земельної ділянки НОМЕР_1 не може бути задоволена, оскільки повноваженнями щодо внесення записів до Поземельної книги наділений саме державний кадастровий реєстратор, а не головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області. Крім цього, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що відділ у Свалявському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, який є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, вчасно надавало відповіді на всі інформаційні запити позивачки, з якими вона до нього зверталася (а.с. 14, 15, 16, 17).

В частині доводів позову про визнання бездіяльності державного кадастрового реєстратора відділу у Свалявському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області протиправною, то така не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

На час розгляду справи в Державному земельному кадастрі наявна інформація про встановлення сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 сервітут встановлено на користь громадянки ОСОБА_5.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 402 Цивільного кодексу України - земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту.

Така технічна документація була виготовлена за заявою ОСОБА_4 від 18 листопада 2014 року ДП "Закарпатгеодезцентр" та оглянута в судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 100 Земельного кодексу України земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Це означає, що право земельного сервітуту виникає з моменту його державної реєстрації незалежно від підстави виникнення - договору чи рішення суду. Реєстрація права земельного сервітуту здійснюється відповідно до порядку реєстрації прав на земельну ділянку.

Згідно із статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи те що, зазначений сервітут не зареєстрований, він фактично не діє, та не породжує жодних юридичних наслідків для власника земельної ділянки.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 101 вищезазначеного Порядку для державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) Державному кадастровому реєстраторові подаються: 1) заява про державну реєстрацію обмеження у використанні земель за формою згідно з додатком 20; 2) документація із землеустрою, інші документи, які згідно з пунктом 104 цього Порядку є підставою для виникнення, зміни та припинення обмеження у використанні земель; 3) електронний документ.

Пунктами 128, 129 Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що у разі коли протягом року з дня внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, право суборенди, сервітуту не зареєстроване (на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру), Державний кадастровий реєстратор: 1) за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру виключає з Поземельної книги в електронній (цифровій) формі запис про внесення відповідних відомостей, про що робить відповідну електронну позначку за власним електронним цифровим підписом на аркуші зазначеної Поземельної книги; 2) на аркуші Поземельної книги в паперовій формі, який містить відомості, що підлягають виключенню, робить позначку про таке виключення за формою згідно з додатком 26; 3) виготовляє новий (без зазначення в ньому виключених відомостей) аркуш Поземельної книги в паперовій формі, долучає його до відповідної Поземельної книги та зберігає разом з нею. У разі виключення з Поземельної книги запису про внесення відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, з підстави, зазначеної у пункті 128 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено таке внесення, за формою згідно з додатком 27.

Представник позивача стверджував, що за настання обставин, передбачених пунктом 128 Порядку, державний кадастровий реєстратор зобов'язаний виключити з Поземельної книги відомості про незареєстрований сервітут без подання окремих заяв щодо здійснення такого виключення (а.с. 70).

Суд не погоджується з таким твердженням, оскільки Порядком чітко передбачено послідовність дій державного кадастрового реєстратора у разі отримання даних передбачених п. 128 Порядку. Так, відповідно до п. 131 Порядку відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пунктів 101-106 цього Порядку, якими, зокрема передбачено звернення зацікавленої особи із заявою про державну реєстрацію обмеження у використанні земель за формою встановленою Порядком.

Відтак, здійснення державної реєстрації обмеження у використанні земель здійснюється у порядку та у спосіб передбачений ЗК України, Законом України "Про земельний кадастр" та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, яким передбачено детальну процедуру для реєстрації такого обмеження.

Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 не зверталася до державного кадастрового реєстратора у порядку встановленому пп. 101 - 106 Порядку ведення Державного земельного кадастру про реєстрацію обмеження у використанні належної їй земельної ділянки (встановлення сервітуту).

Разом з цим, в ході розгляду справи, зокрема з пояснень державного кадастрового реєстратора, встановлено, що у програмному забезпеченні "Національна кадастрова система" (НКС), в якій вносяться відомості до Державного земельного кадастру, відсутній необхідний функціонал (розробниками не забезпечено в НКС всі потрібні функції), тобто виконати вимоги пункту 128 "Порядку ведення Державного земельного кадастру" є технічно неможливим. Також стверджував, що до його повноважень не входить обов'язок моніторингу (перевірки) здійснення державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний кадастровий реєстратор, зокрема, здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Тобто, у державного кадастрового реєстратора відсутній обов'язок самостійно перевіряти наявність чи відсутність державної реєстрації відомостей про реєстрацію чи відсутність реєстрації обтяжень на нерухоме майно, а тому у суду відсутні підстави для визнання бездіяльності державного кадастрового реєстратора протиправною, оскільки позивачем не доведено наявність у відповідача 2 такої бездіяльності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності державного кадастрового реєстратора відділу у Свалявському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпастькій області щодо не виключення із поземельної книги Державного земельного кадастру запису про внесення відомостей про поширення права сервітуту на межі частини земельної ділянки НОМЕР_1.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідачів виключити із поземельної книги Державного земельного кадастру запис про поширення права сервітуту на межі частини земельної ділянки НОМЕР_1, суд констатує наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних щодо реалізації повноважень. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Під дискреційним слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Оскільки чинним законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень державними кадастровими реєстраторами, то суд не може підміняти цю процедуру та адміністративного суб'єкта, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Суд не вправі підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області та державного кадастрового реєстратора відділу у Свалявському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпастькій області виключити із поземельної книги Державного земельного кадастру запис про поширення права сервітуту на межі частини земельної ділянки НОМЕР_1 також необґрунтована та до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, державного кадастрового реєстратора відділу у Свалявському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпастькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

У відповідності до ч.3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 лютого 2018 року проголошено вступну та регулятивну частини рішення. Рішення в повному обсязі складено 26 лютого 2018 року.

СуддяЯ.М. Калинич