Рішення № 72432482, 21.02.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5578/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Першко О.О.,

секретарі судового засідання - Корнійчук В.М., Прокопчук Л.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-Лайф» про визнання недійсним договору страхування, частково недійсним договору про надання споживчого кредиту та порушення прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-Лайф» (далі - відповідачі), в якому просила визнати недійсним договір добровільного страхування життя позичальника АТ «ОТП Банк» від 22 травня 2015 року, укладений між нею та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-Лайф» та визнати недійсними положення договору у графі «Розмір та валюта кредиту» в частині придбання послуг зі страхування у Продавця 2, графу «Продавець 2» у договорі про надання споживчого кредиту №2010723625 від 22 травня 2015 року, укладеного між нею та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та додаток №1 «Графік платежів» до даного Договору в частині включення до нього вартості послуг «Страхування життя» у розмірі 4 181 грн.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 22 травня 2015 року між нею та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №2010723625 (далі - Договір) на придбання товару/послуг у ТОВ ДІЄСА КБ (Продавець 1) на суму 13 939 грн. 68 коп. та на придбання послуг зі страхування у ПАТ «Страхова компанія «ТДВ СК М-ЛАЙФ» (Продавець 2) на суму 4 181 гривень 90 коп., загальна сума кредиту складала 18 121 грн. 58 коп. (п. 1.1. Договору). Графіком платежів був передбачений пільговий період повернення кредитних коштів без нарахування комісії за їх користування до 22 квітня 2016 року, протягом якого вона в повному обсязі погасила суму кредиту. Однак, в подальшому працівники банку повідомили, що в неї залишилась заборгованість за вказаним Договором у розмірі 4 181 грн. 90 коп., які були перераховані банком на рахунок ПАТ «Страхова компанія «ТДВ СК М-ЛАЙФ» для оплати послуг по договору добровільного страхування життя позичальника ПАТ «ОТП Банк» від 22 травня 2015 року (далі-Договір страхування). Проте, даний Договір страхування нею не підписувався, при укладанні Договору працівники банку повідомили її, що кошти (страховий платіж) за послуги зі страхування перераховані не будуть, так як відповідний договір страхування вони не укладають та наголосили, що за Договором їй лише потрібно повернути банку суму кредиту на придбання протягом пільгового періоду. Вказує, що Договір страхування не виражає дійсну волю сторін та суперечить чинному законодавству, оскільки вона його не підписувала, що є підставою для визнання його недійсним. Крім того, так як вона Договору страхування не укладала ПАТ "ОТП Банк" безпідставно перерахував страховий платіж, а відтак вона не може нести зобов'язання по його сплаті і оскільки, Договір страхування є недійсним через те, що він не відповідає вимогам законодавства, вважає, що пункти кредитного договору, на підставі яких здійснювалось відрахування за Договором страхування на страхові послуги також слід визнати недійсними. Крім того, вказує, що ПАТ «ОТП Банк» порушило її права як споживача, оскільки не мало права включати до умов Договору обов'язкове укладання договору добровільного страхування у конкретного страховика, а саме у ПАТ «Страхова компанія «ТДВ СК М-ЛАЙФ». Також її ввели в оману надавши недостовірну інформацію про надані послуги та змусивши підписати Договір на умовах, які суперечать законодавству та не відповідають дійсності.

Відповідач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-Лайф» заперечує проти задоволення позову, оскільки при укладенні Договору позивачу було відомо про укладення Договору страхування, але жодних зауважень з цього приводу та непогодження щодо укладення Договору страхування нею не подавалось. Підписанням Договору позивач підтвердила, що банк надав їй в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію передбачену п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ознайомив з умовами кредитування та орієнтовною сукупною вартістю кредиту. Тобто позивачу було відомо про укладення Договору страхування і твердження про те, що такий Договір страхування вона начебто не укладала, є безпідставним. Договір страхування містить підпис позивача, будь-яких належних та допустимих доказів того, що спірний Договір страхування підписано не нею, а іншої особою, до матеріалів справи не надано. Також позивачем не надано доказів того, що її начебто було введено в оману працівниками банку шляхом надання недостовірної інформації.

Відповідач Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» заперечення/відзив на позовну заяву не подавало.

Позивачем було заявлене клопотання про призначення судової експертизи, яке судом задоволено.

Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом 22 травня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2010723625 (а.с.9-13).

Відповідно до п. 1.1 Договору банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: загальна сума кредиту становить 18 121 грн. 58 коп., з них на придбання Товару/послуг у ТОВ Дієса КБ - 13 939 грн. 68 коп.; на придбання послуг зі страхування у ПАТ «Страхова компанія «ТДВ СК М-Лайф» - 4 181 грн. 90 коп.; строк кредиту - 24 місяці; відсоткова ставка 0,01% річних. Згідно з п. 2.1 кредитного договору для придбання Товару/послуг та послуг Банк надає Позичальнику споживчий Кредит у відповідності до умов Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі, визначені даним Договором та Додатком №1 «Графік платежів», що є невід'ємною частиною, а також виконувати інші умови Договору.

Того ж дня, 22 травня 2015 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-Лайф» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування життя позичальника АТ «ОТП Банк», а саме майнових інтересів, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи (а.с.14-15).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема з договорів.

Згідно з ч. 1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонами визначати умови такого договору.

Відповідно до ч. 2,3,4 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами.

За ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2017 року по даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта судової почеркознавчої експертизи від 09 червня 2017 року №1.1-135/17 підпис від імені ОСОБА_1 в договорі добровільного страхування життя позичальника АТ «ОТП Банк» від 22 травня 2015 року укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ «СК «ТДВ СК М-Лайф» виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Таким чином, встановлено, що в порушення вимог ч. 2 ст. 207, 208 ЦК України правочин - договір добровільного страхування життя позичальника АТ «ОТП Банк» від 22 травня 2015 року саме з ОСОБА_1 не був вчинений у письмовій формі, оскільки підписаний не нею, а іншою особою.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Крім того, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи, пояснень позивача та її представника вбачається, що ОСОБА_1 не виявляла свою волю на укладення даного правочину та не підписувала його, тобто в момент вчинення правочину не дотримані вимоги, встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 06 листопада 2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що порушення закону щодо укладення правочину в письмовій формі, є підставою для визнання його недійсним, коли це прямо передбачено законом.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» судам роз'яснено, що висновок експерта може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу» і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок експерта ОСОБА_5 №1.1-135/17 від 09 червня 2017 року, який має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи за експертною спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів» (свідоцтво №5919, видане ЕКК МВС України 20 березня 2003 року, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта №612, видане ЕКК МВС України 18 листопада 2008 року, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта №1128, видане ЕКК МВС України 25 жовтня 2013 року), складено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 147 ЦПК України, в редакції чинній на час проведення експертизи.

Враховуючи, що відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсним Договору страхування та доказів, які б спростовували висновок експерта, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання вказаного правочину недійсним.

Окрім того, оскільки є недійсним Договір страхування, то пункти Договору, на підставі яких здійснювалось відрахування за Договором страхування на страхові послуги у вигляді страхового платежу у розмірі 4 181 грн. також слід визнати недійсними, а саме графу «Розмір та валюта кредиту» в частині придбання послуг зі страхування у Продавця 2 та графу «Продавець 2» та додаток № 1 «Графік платежів» до даного Договору в частині включення до нього вартості послуг «Страхування життя» у розмірі 4181 грн.

Також, відповідно до п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частинами 3, 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Частиною 2 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (частина четверта статті 18 цього Закону).

Згідно з п.2 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Як слідує з Договору придбання послуг зі страхування визначено у конкретної особи, а саме у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-Лайф». Звертаючись до суду із позовом про визнання частково недійсним Договору позивач посилалася на те, що певні положення договору суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач ПАТ «ОТП Банк» не мало права включати до умов Договору обов'язкове укладення договору добровільного страхування у конкретного страховика, а саме у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-Лайф».

Суд погоджується з доводами позивача та вважає, що оспорювані умови Договору порушують право вільного волевиявлення позивача щодо обрання страхової компанії, з якою вона має обов'язок укласти договір страхування. Позивач фактично зобов'язується під час укладення кредитного договору укласти інший договір з особою, визначеною кредитодавцем. Ця умова є несправедливою, а тому положення договору у графі «Розмір та валюта кредиту» в частині придбання послуг зі страхування у Продавця 2, графу «Продавець 2» у договорі про надання споживчого кредиту №2010723625 від 22 травня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» та додаток №1 «Графік платежів» до даного Договору в частині включення до нього вартості послуг «Страхування життя» у розмірі 4 181 грн. 00 коп. підлягають визнанню недійсними також і з цих підстав.

За таких обставин позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені нею судові витрати на сплату судового збору та витрат, пов'язаних із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз у розмірі 1 030 грн. 00 коп. з кожного (1160 грн. 00 коп. + 900 грн. 00 коп. /2).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-Лайф» про визнання недійсним договору страхування, частково недійсним договору про надання споживчого кредиту та порушення прав споживачів задовольнити.

Визнати недійсним договір добровільного страхування життя позичальника АТ «ОТП Банк» від 22 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-Лайф».

Визнати недійсними положення договору у графі «Розмір та валюта кредиту» в частині придбання послуг зі страхування у Продавця 2, графу «Продавець 2» у договорі про надання споживчого кредиту №2010723625 від 22 травня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та додаток №1 «Графік платежів» до даного Договору в частині включення до нього вартості послуг «Страхування життя» у розмірі 4 181 (чотири тисячі сто вісімдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-Лайф» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 030 (одна тисяча тридцять) гривень 00 копійок з кожного.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166.

Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «М-Лайф», місцезнаходження: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 21Б, н/п 34, ЄДРПОУ 38924569.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2018 року.

Суддя О.О. Першко