Постанова № 7243228, 23.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-6602/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року, 15 год. 50 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кравчука В.М.

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.

та представника позивача Васьківа І.В.

розглянувши справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до ДПІ у Стрийському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000472303/0 від 31.08.2009 р., -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2009 року ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» звернулось в суд з позовом до ДПІ у Стрийському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000472303/0 від 31.08.2009 р.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновок ДПІ про неправильне формування податкового кредиту, а саме його завищення з ПДВ на суму 144 895 грн., у звязку з невірним зазначенням індивідуального податкового номера покупця в накладних, є необґрунтованим та безпідставним. Позивач вважає, що недолік в заповненні податкових накладних (невірно зазначений індивідуальний податковий номер покупця позивача у справі) не робить податкові накладні недійсними, на їх підставі можливо ідентифікувати як покупця, так і контрагента, достовірно визначити господарські операції, їх суми та суми ПДВ, сплачені позивачем за даними операціями. Вважає, що прийняте ДПІ податкове повідомлення-рішення від 31.08.2009 року підлягає визнанню нечинним.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, подав заперечення в якому зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесено правомірно, оскільки платником податків при здійсненні господарської операції за договором поставки № 6080827 від 27.08.2008 р. порушено вимоги п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено ПДВ на суму 144 895 грн.

Заслухавши присутнього представника позивача, дослідивши надані докази, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Стрийському районі Львівської області проведено виїзну перевірку ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., про що складено акт № 1385/23-3/20770332 від 17.08.2009 р. (а.с. 8 48).

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 31.08.2009 р. № 000472303/0 від 31.08.2009 року, яким підприємству визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 217343,00 грн. (в т.ч. 144895,00 грн. - основний платіж, 72448,00грн. штрафна санкція) (а.с. 56).

Під час перевірки, а також в ході судового дослідження встановлено, що 27.08.2008 р. між ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» (Покупець) та ТзОВ «Камелор» було укладено договір поставки № 6080827 (Постачальник), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобовязується поставити та передати у власність Покупцю певну продукцію, товар, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору; найменування товару сталеве литво (балка надресорна без скользуна, балка надресорна, рама бокова, автозчеп СА-3, тяговий хомут) п.1.2.

Відповідно до п.5.3 Договору Постачальник поставляє товар залізничним транспортом за реквізитами Покупця. Залізничний тариф, сплачений Постачальником, відшкодовується Покупцем Постачальнику на підставі залізничних накладних на транспортування товару по цьому договору.

Відповідно до п.7.2 Договору «Покупець здійснює 100 % оплату попередню оплату згідно виставленого рахунку Постачальником…». Днем отримання товару вважається дата підписання накладної на приймання продукції (при прийманні продукції за адресою ВАТ «Кременчуцький сталевар ний завод», м. Кременчук, вул.. Приходька,141) або дата на товарно-транспортній накладній перевізника належним чином заповнена Покупцем.

На виконання укладеного Договору виписано:

- залізничну накладну № 44642972 за якою сплачено залізничний тариф в сумі 9425,00 грн. На підставі рахунка-фактури № СФ-000939 від 16.09.09 р. та акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000087 від 16.09.08 р. позивачем відшкодовано 11310,00 грн., в т.ч. ПДВ 1885,00 грн. (податкова накладна № 578 від 16.09.2008 р. на суму 1885,00 грн.);

- залізничну накладну № 44642976 за якою сплачено залізничний тариф в сумі 9425,00 грн. На підставі рахунка-фактури № 000940 від 17.09.09 р. та акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000088 від 17.09.08 р. позивачем відшкодовано 11310,00 грн., в т.ч. ПДВ 1885,00 грн. (податкова накладна № 583 від 17.09.2008 р. на суму 1885,00 грн.);

- залізничну накладну № 44643030 за якою сплачено залізничний тариф в сумі 9425,00 грн. На підставі рахунка-фактури № 000997 від 25.09.09 р. та акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000108 від 25.09.08 р. позивачем відшкодовано 11310,00 грн., в т.ч. ПДВ 1885,00 грн. (податкова накладна № 633 від 25.09.2008 р. на суму 1885,00 грн.).

Крім того, покупець отримав товар на умовах само вивозу за видатковою накладною № РН-0000491 від 30.09.2008 р. на суму 835440,00 грн., в т.ч. ПДВ 139240 грн. (податкова накладна № 635 від 25.09.2008 р. на суму ПДВ 139240 грн.).

Оплата вартості отриманих запчастин та відшкодування залізничного тарифу здійснювалась на умовах 100 % попередньої оплати за платіжними дорученнями № 5813, № 6068, № 6153.

Оцінюючи цю господарську операцію, відповідач в акті перевірки зазначив, що ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» за перевірений період занизило податок на додану вартість на суму 144 895,00 грн., в т.ч. за вересень 2008 р. на суму 144 895,00 грн. Правовою підставою для такого висновку стало порушення, на думку відповідача, платником податку вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» віднесено до складу податкового кредиту 144 895,00 грн., згідно податкових накладних № 578 від 16.09.2008 р. на суму ПДВ - 1885 грн., № 583 від 17.09.2008 р. на суму ПДВ - 1885 грн., № 633 від 25.09.2008 р. на суму ПДВ - 1885 грн., № 635 від 25.09.2008 р. на суму ПДВ -139240 грн., виданих продавцем - ТзОВ «Камелор», в яких вказаний індивідуальний податковий номер покупця - 20773313110, який не відповідає дійсному індивідуальному порядковому номеру покупця. Саме тому, вважає, ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» не мало право відносити до складу податкового кредиту у вересні 2008 р. 144 895,00 грн.

Статус ТзОВ «Камелор» як платника податку на додану вартість та реальність господарських операцій, у звязку із якими виникли податкові правовідносини, сторонами не оспорюється.

ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» не погодилось з висновками податкової інспекції та винесеним податковим повідомленням-рішенням, що стало підставою його оскарження в адміністративному та судовому порядку.

В обґрунтування протиправності рішення ДПІ у Стрийському районі позивач зазначає, що невірно зазначений індивідуальний податковий номер покупця (позивача у справі) в податкових накладних не робить податкові накладні недійсними; недотримання порядку, встановленого пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, оскільки згідно з абз.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту на момент перевірки такого платника; господарські операції між ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» та ТзОВ «Камелор» підтверджуються необхідними документами, документально підтверджено факт придбання товарів, вартість яких включена позивачем до валових витрат та здійснена сплата відповідних сум податку на додану вартість у звітному періоді; виявлені недоліки у заповненні податкових накладних є технічною помилкою та не призвели до втрат до бюджету.

Оцінюючи зазначені фактичні обставини та вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України N 2181 від 20.12.2000 р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон № 2181) та Законом України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість» (надалі Закон № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковою накладною, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.4.цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Отже, єдиною підставою для визначення податкового кредиту чи податкових зобов'язань є наявність податкової накладної оформленої належним чином та заповнення її особою, зареєстровоної як платника ПДВ.

ДП «Стрийський вагоноремонтний завод», як покупець за Договором скористався своїм правом включити суму податку на додану вартість у розмірі 144 895,00 грн., згідно податкових накладних № 578 від 16.09.2008 р., № 583 від 17.09.2008 р., № 633 від 25.09.2008 р., № 635 звітного періоду, а саме за вересень 2008 року, коли такі податкові накладні було ним отримано, тобто за правилом першої події.

Відповідно до пп. 7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладі № 578 від 16.09.2008 р., № 583 від 17.09.2008 р., № 633 від 25.09.2008 р., № 635 від 25.09.2008р. містять усі реквізити, визначені законом. Проте, в графі індивідуальний податковий номер покупця замість номеру «207703313110» зазначений номер «20773313110», тобто пропущена пята цифра «0». Представник позивача визнав помилку та пояснив це неуважністю.

Оцінюючи правові наслідки такої помилки, Суд виходить з того, що якщо податкова накладна містить усі реквізити, визначені в підпункті 7.2.1 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», але продавцем при її заповнені допущена описка, котра жодним чином не впливає на розмір податкового кредиту, покупець товарів (робіт, послуг) не повинен втрачати право на включення до податкового кредиту видатків по сплаті податку на додану вартість.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України в аналогічних справах, за якою недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки підприємства, зокрема відсутність порядкового номеру покупця, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів в адміністративній справі (Постанова Верховного Суду України від 06.12.2005р. у справі № 2110ево05).

Податкові накладні № 578 від 16.09.2008 р., № 583 від 17.09.2008 р., № 633 від 25.09.2008 р., № 635 від 25.09.2008р. досліджуються Судом повно, всебічно та оцінюються з урахуванням усіх встановлених обставин. Судом встановлено, що платник податку включив до складу податкового кредиту витрати, підтверджені податковими накладаними, які була предявлена податковому органу під час перевірки; податкову накладну видала особа, зареєстрована як платник ПДВ у встановленому порядку ТзОВ «Камелор»; реальність господарських операцій підтверджується первинними документами встановленої форми, зокрема договором поставки № 6080827 від 27.08.2008р. з специфікаціями (а.с. 61 66), накладними (а.с. 67-69), рахунками-фактурами (а.с. 70 72), актами здачі-прийнаття робіт (а.с. 73 75), видатковими накладними (а.с. 76) та платіжними дорученнями (а.с. 77 79); наявні у платника податку та надані для огляду на час перевірки податкового органу податкові накладні підтверджують факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбаних основних засобів; сума податку на додану вартість реально надійшла до державного бюджету. Жодна з наведених вище обставин відповідачем не оспорюється.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що помилка у вищеперелічених податкових накладних в індивідуальному податковому номері покупця, не завдала збитків державі, позивачем доведено, що суми по спірних податкових накладних, які включені до податкового кредиту, включені його контрагентом до податкових зобов'язань, тому позовні вимоги є обгрунтованими.

Що стосується пояснень ДПІ у Стрийському районі Львівської області про недотримання позивачем порядку пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", то Суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.2.6 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Наведена норма застосовується у випадку порушення порядку виписування податкової накладної. В свою чергу порядок виписування податкової накладної визначається п. 7.2.3., 7.2.4. Закону № 168/97-ВР, відповідно до яких податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому слід розмежовувати порядок виписування податкової накладної, визначений Законом № 168/97-ВР і Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165, які відповідач помилково ототожнює.

Оскільки одержана від продавця податкова накладна видана особою, що є зареєстрованим платником податку, і містила усі передбачені законом реквізити, то у платника податку не було підстав для застосування п.7.2.6. Закону № 168/97-ВР.

Суд звертає увагу, що за п. 7.2.6. Закону № 168/97-ВР у разі порушення порядку виписування податкової накладної, підставою для включення сплаченої суми ПДВ до складу податкового кредиту є своєчасно подана заява до податкового органу. Зазначена правова норма застосовується лише у випадку, коли продавець не надав платнику податку податкової декларації. В усіх інших випадках діє норма п. 7.4.5. цього самого Закону, за якою не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку, тобто ненадання податкової накладної.

Оцінюючи зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що оскаржуване рішення було прийняте необґрунтовано та не у відповідності до закону. Факти, на які покликався позивач як на підставу своїх вимог знайшли підтвердження в судовому засіданні, відповідач їх не спростував та правомірності своїх дій у відповідності до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) не довів. За таких обставин позов слід задовольнити.

У позовній заяві позивач просить визнати податкове рішення нечинним повністю. Відповідно до ч. 2 ст. 165 КАС України, яка регламентує процесуальну діяльність адміністративного суду, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. В свою чергу відповідно до ст. 171 КАС України судове рішення про визнання акту нечинним постановляється лише до нормативно-правових актів. В інших випадках Суд визнає рішення протиправним та скасовує його. Зазначені вимоги розглядаються і вирішуються судом в межах одного й того самого способу захисту, а тому уточнення формулювання способу захисту не є виходом за межі позовних вимог.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що належним формулюванням способу захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області № 0000472303/0 від 31 серпня 2009 року.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, Суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Документально доведено сплату позивачем судового збору в сумі 3,40 грн., який слід стягнути на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області № 0000472303/0 від 31 серпня 2009 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» 3,40 гривень сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2009р. о 10:30

Суддя В.М.Кравчук