Рішення № 72429254, 16.02.2018, Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 732/1774/17

провадження № 2-а/732/8/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року місто Городня

Городнянський районний суду Чернігівської області у складі головуючого судді Березовського О.Д., секретаря Швачко О.В, за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та після уточнення заявлених позовних вимог просила визнати бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити їй пенсію в разі втрати годувальника, а саме померлого сина ОСОБА_3, відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20 квітня 2017 року.

З позовної заяви виходить, що позивач звернулась до відповідача щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника, а саме її померлого сина ОСОБА_3, відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 13.07.2017 року ОСОБА_1 отримала повідомлення від відповідача про відмову в задоволенні її заяви. При цьому відповідач свою відмову обґрунтував тим, що для призначення пенсії немає підстав. З даним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивач не згодна та вважає його незаконним.

Так, 19.03.2014 року син позивача ОСОБА_3 був призваний Корюківським райвійськкоматом на військову службу під час мобілізації в особливий період на підставі Указу Президента України № 303 від 17.03.2014 року. Звільнений в запас 23.03.2015 року на підставі Указу Президента України № 15/2015 від 14.01.15 року.

29.05.2015 року Корюківським райвійськкоматом ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період на підставі Указу Президента України №15/2015 від 14.01.2015 року. В період з 24 липня 2014 року по 11 вересня 2014 року та з 24 жовтня 2014 року по 18 березня 2015 року ОСОБА_3 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. 15 травня 2015 року ОСОБА_3 отримав статус учасника бойових дій. ОСОБА_3 був звільнений в запас 05.07.2016 року на підставі Указу Президента України № 271/2016.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер. Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв захворювання ст. сержанта ОСОБА_3 : гострий деструктивний панкреатит, тотальний панкреонекроз, яке згідно лікарського свідоцтва про смерть № 1089 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року Чернігівського обласного патологоанатомічного бюро і свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 року Корюківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року - ЗАХВОРЮВАННЯ І ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Посилаючись на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальну декларацію прав людини, Конституцію України та Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з огляду на те, що при проведенні медичного обстеження ІНФОРМАЦІЯ_2 року медичною комісією було встановлено, що захворювання, які стали причинок смерті ОСОБА_3, одержані у період проходження служби, пов'язаної з безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у призначенні пенсії по втраті годувальника, а тому вона просить задовольнити заявлені та уточнені нею позовні вимоги.

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 23.11.2018 року відкрито скорочене провадження у справі.

08.12.2017 року ухвалою суду дану справу призначено до судового розгляду, у зв'язку з неможливістю ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 у повному обсязі підтримала заявлені та уточнені нею позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Підтвердила обставини, які викладені нею в адміністративному позові, та посилаючись на ці обставини обґрунтовувала заявлений позов.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 09.10.2017 року за вих. № 1-632/17 та відповідної довіреності від 12.10.2017 року, у судовому засіданні у повному обсязі підтримав заявлені та уточнені позивачем позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про дату, час та місце судового розгляду справи було повідомлено належним чином, представник відповідача в судове засідання не з'явився, у поданому до суду письмовому відзиві на позовну заяву від 12.02.2018 року за вих. № 1908/07 відповідач просить розглянути справу без участі представника головного управління ( а.с. 82-83 ).

У поданому до суду письмовому відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на позов відповідач вказує на те, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 пенсія в зв'язку з втратою годувальника за померлого сина ОСОБА_3, згідно наданого матеріалу Чернігівським обласним військовим комісаріатом, не призначена. При цьому відповідач вказує на те, що згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.02.2017 року № 519, захворювання і причина смерті ОСОБА_3, «Так, пов'язані із захистом Батьківщини». Натомість згідно зі статтею 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби. З метою врегулювання питання правомірності відмови у призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося за роз'ясненнями до Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України в свою чергу з даного питання звернувся до Міністерства соціальної політики України. На даний час відповідь до Головного управління Пенсійний фонд України в Чернігівській області не надійшла. З огляду на викладене, а також посилаючись на положення ст.ст. 6, 19 Коституції України, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області просить повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову ( а.с. 83 ).

З'ясувавши позицію сторін по суті заявлених позовних вимог та заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що старший сержант запасу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був призваний 19.03.2014 року Корюківським райвійськкоматом на військову службу під час мобілізації, в особливий період на підставі Указу Президента України № 303 від 17.03.2014 року. Був звільнений в запас 20.03.2015 року на підставі Указу Президента України № 15/2015 від 14.01.2015 року. Строки проходження служби з 19.03.2014 року по 20.03.2015 року. Повторно ОСОБА_3 призваний 29.05.2015 року Корюківським райвійськкоматом на військову службу під час мобілізації, в особливий період на підставі Указу Президента України № 15/2015 від 14.01.2015 року. Звільнений в запас 05.07.2016 року на підставі Указу Президента України № 271/2016. Строки проходження служби з 29.05.2015 року по 05.07.2016 року ( а.с. 12-14, 17 ).

З довідок військової частини В1688 від 12.01.2017 року вбачається, що старший сержант ОСОБА_3 дійсно в період з 24.07.2014 року по 11.09.2014 року та в період з 24.10.2014 року по 18.03.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей ( а.с. 15-16 ).

15 травня 2015 року ОСОБА_3 отримав посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій ( а.с. 6 ).

Відповідно члени сімей військовозобов'язаних, призваних на військову службу під час мобілізації, в особливий період, мають право на гарантії, пільги і привілеї, визначені чинним законодавством.

З дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про народження ОСОБА_3 встановлено, що останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Дібрівне, Городнянського району, Чернігівської області та його батьками значаться ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ( а.с. 9 ).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 36 років у м. Корюківка, Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 ( а.с. 7 ).

З довідки про причину смерті, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 став гострий деструктивний панкреатит ( а.с. 8 ).

Згідно витягу з протоколу № 519 від 14.02.2017 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв захворювання старшого сержанта запасу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, «Гострий деструктивний панкреатит, тотальний панкреонекроз», яке, згідно лікарського свідоцтва про смерть № 1089 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року Чернігівського обласного патологоанатомічного бюро і свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 року Корюківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року, - ЗАХВОРЮВАННЯ І ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ ( а.с. 10 ).

ОСОБА_1 як рідна матір померлого ветерана війни ОСОБА_3 03 березня 2017 року отримала в Управлінні соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області посвідчення члена сім'ї загиблого ( померлого ) ветерана війни і відповідно отримала право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих ( померлих ) ветеранів війни ( а.с. 5 ).

Стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Згідно приписів ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається, в тому числі непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Пункт «б» частини 4 ст. 30 вищевказаного Закону передбачає, що непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю.

ОСОБА_1 являється пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 ( а.с. 86 ) і відповідно являється непрацездатним членом сім'ї померлого військовослужбовця згідно положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Стаття 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби.

На підтвердження наявності підстав для призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 посилається на витяг з протоколу № 519 від 14.02.2017 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв. Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило позивачу в призначення пенсії посилаючись на те, що в ст. 29 вищевказаного Закону правовою підставою для призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника являється встановлення факту смерті годувальник пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби. Натомість у витягу з протоколу № 519 від 14.02.2017 року зазначено, що захворювання ОСОБА_3, яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року, - ЗАХВОРЮВАННЯ І ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

На запит суду Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України своїм листом від 17.01.2018 року, пояснюючи наявність причинного зв'язку захворювання ОСОБА_3 з його смертю, вказала, що останній помер від захворювання - «гострий деструктивний панкреатит, тотальний панкреанекроз», яке є наслідком загострення хронічного холецисто-панкреатиту у період проходження військової служби по мобілізації і участі у бойових діях в АТО і це обґрунтовано пов'язане із захистом Батьківщини ( а.с. 47 ).

Таким чином, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України підтвердила, що ОСОБА_3 помер внаслідок захворювання, одержаного у період проходження служби.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не призначаючи ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника при наявності відповідних підстав для її призначення, допускає протиправну бездіяльність, яка безпосередньо впливає на права та інтереси позивача, пов'язані з призначенням їй відповідної пенсії в разі втрати годувальника.

Щодо вимог ОСОБА_1 про призначення їй пенсії в разі втрати годувальника, а саме померлого сина ОСОБА_3, саме з 20 квітня 2017 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень ст. 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Пункт «а» ч. 1 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що пенсія батькам військовослужбовців, які набули право на пенсію в разі втрати годувальника, призначається з дня звернення за пенсією.

20.04.2017 року ОСОБА_1 подала заяву про призначення їй пенсії в зв'язку з втратою годувальника, але не до органів Пенсійного фонду України, а до Городнянського районного військового комісаріату. В послідуючому відповідна заява позивача разом з поданням Чернігівського обласного військового комісаріату від 25.04.2017 року та іншими необхідними документами була скерована до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області і відповідно отримана відповідачем 05.05.2017 року, що підтверджується сторонами та відповідними документами, дослідженими судом в судовому засіданні ( а.с. 56-58 ).

Таким чином, з огляду на вищевказані положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також те, що заява ОСОБА_1 надійшла до органів Пенсійного фонду України 05.05.2017 року, саме з цієї дати у позивача виникає право на призначення пенсії в разі втрати годувальника.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню та позивач має право на призначення їй пенсії в разі втрати годувальника, а саме померлого сина ОСОБА_3, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, ст.ст. 2, 5-10, 72-78, 122-123, 139, 194, 241-246, 250, 255, 293, 295, 382, п. 10 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( місце проживання : АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ( місце знаходження : 14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, буд. 83а, код ЄДРПОУ 21390940 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 05 травня 2017 року пенсію в разі втрати годувальника, а саме померлого сина ОСОБА_3, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного адміністративного суду через Городнянський районний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Дата складення повного судового рішення - 26 лютого 2018 року.

Суддя О.Д.Березовський