Рішення № 72427590, 26.02.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/2921/17-ц

2/639/190/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого – судді Іванової І.В.,

за участю секретаря – Тущенко Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню , -

В С Т А Н О В И В:

16.05.2017 року до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» , третя особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.07.2017 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову було залучено Жовтневий ВДВС міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.11.2017 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області, оскільки відповідно до Наказу Міністерства юстиції України №639/5 від 22.02.2017 року було утворено Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області , реорганізувавши шляхом злиття Жовтневий ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області та Ленінський ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що 14.06.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 56 919,21 грн. ,які нібито є боргом за кредитним договором №DNH4КР75080535 від 21.07.2006 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «Приватбанк», який є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк». Даний виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні Жовтневого ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області. Однак, позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки сума боргу за кредитним договором №DNH4КР75080535 від 21.07.2006 року не є безспірною у зв’язку із пропуском банком строку позовної давності. Право вимагати примусового стягнення боргу за кредитним договором №DNH4КР75080535 від 21.07.2006 року виникло у ПАТ КБ «Приватбанк» з 22.07.2008 року та було чинним протягом наступних трьох років та припинилося 22.07.2011 року. Однак, виконавчий напис було вчинено лише 14.06.2016 року , тобто після спливу майже п’яти років після припинення права вимоги банку. За таких обставин приватний нотаріус зобов’язаний був відмовити у вчиненні виконавчого напису .

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з’явився, надав письмові пояснення , просив у задоволені позову відмовити та розглядати справу за його відсутністю (а.с. 34-39). У письмових запереченнях зазначив,що Згідно наказу Міністерства юстиції Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України 22.02.2012 року №296/5: п. 1.1. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах,що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів , за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України від 29.06.1999 року р.№1172. Відповідно до п. 2 даного Переліку до таких документів , за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, належать :кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями. Для одержання виконавчого напису додається : оригінал кредитного договору, засвідчена виписка стягувачем з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості . Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог ст. 1050 ЦК України . За заявою кредитора розмір суми , яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включаються до виконавчого напису , якщо це передбачено умовами договору. Отже , вчиняючи виконавчий напис , нотаріус не розглядає спір про право Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів ,за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності усіх умов , передбачених законом № 3425-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем,а відповідно до Переліку документів , за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по даним документам. Відповідач зауважує, що наявність напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася , просила розглядати справу за її відсутністю та надала письмові пояснення. В письмових поясненнях третя особа посилається на те,що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки доводи , на які посилається позивач не є підставою для скасування виконавчого напису. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України викладені у постанові №2 від 31.01.1992 року , боржник може оспорити в позовному провадженні лише правильність вимог, зазначених у виконавчому напису. Позивач лише вказує в позовні й заяві , що розмір заборгованості перед банком є спірним, але не обґрунтовує відсутності заборгованості або наявності боргу в меншому розмірі ,не вказує сум, які були сплачені , не підтверджують факт погашення заборгованості жодним документом, тобто ніяк не спростовує розміру заборгованості, вказаного у виконавчому написі. Таким чином , предметом спору в цій справі є не дійсний розмір його боргу перед кредитором або відсутність такого, а дотримання нотаріусом формальностей , передбачених законодавством при вчиненні виконавчого напису. Підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший його розмір. Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин , а перевіряє безспірність заборгованості в контексті наявності документів з урахуванням положень Переліку документів , за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Безспірність в розумінні ст.88 Закону України «Про нотаріат» є не доведеність боргу , що є елементом судового процесу, а факт існування боргу , а документи, передбачені Переліком документів ,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому КМУ – не письмові докази наявності боргу,а докази наявності згаданих вище правовідносин. Згідно підпункту 3.1,3.3 та 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року, а строки, протягом яких може бути виконано виконавчий напис, обчислюється з дня , коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. За своєю правовою природою ці строки, передбачені ст. 88 Закону України «Про нотаріат», не є позовною давністю, оскільки відповідна дія виступає як окремий спосіб захисту цивільних прав, в той час , як згідно ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк , у межах якого особа може звернутися саме до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В разі , якщо договір,на підставі якого був вчинений виконавчий напис , був укладений на невизначений строк, як в даному випадку, в кредитора виникає право вимагати виконання обов’язків боржника, передбачених договором, в тому числі - й право на примусове стягнення боргу – у будь який час, та це право виникає в нього кожного наступного дня протягом дії договору. Слід звернути особливу увагу на те,що у вказаному вище випадку це право кредитора виникає незалежно від строку виконання зобов’язання , передбаченого договором , яке не требу плутати із строком дії договору. Отже, в разу визначення у відповідному договорі строку його дії , виконавчий напис може бути вчинений протягом строків , зазначених у підпунктах 3.1,3.3 та 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку з моменту закінчення строку дії договору. Аналогічна позиція відображена у висновку науково-правової експертизи з питання визначення нотаріусом під час вчинення виконавчого напису безспірності заборгованості,початку перебігу строку вчинення виконавчого напису та способу і суб’єктивного складу справи щодо його оскарження в суді, виконаного Інститутом держави і права ім.. ОСОБА_4 Національної академії наук України №126/581 від 12.12.2016 року.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області , у судове засідання не з’явився, належним чином повідомлене ний про час та місце розгляду справи.

Суд, вислухав пояснення представника позивача, прийнявши до уваги письмові заперечення відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 21.07.2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №DNH4КР75080535, за умовами якого позивачу надано кредит у сумі 2 428,49 грн., строком на 24 місяці зі сплатою відсотків 2,09 % на місяць. Умовами вказаного вище договору було передбачено, що повернення кредиту має відбуватися шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 130,43 грн. (а.с. 10,18-19)

Отже, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору – до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов’язань, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 21.07.2008 року.

Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

В оскаржуваному виконавчому написі від 14.06.2016 року за заявою ПАТ КБ «Приватбанк», приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 запропоновано стягнути грошові кошти у сумі 56 919 грн. 21 коп. з гр.. ОСОБА_2 (а.с. 11 ).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою КМ України від 29 червня 1999 р. № 1172.

До того ж безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З постанови Верховного Суду України від 04.03.2015 року №6-27цс15 вбачається, що відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Умовами кредитного договору, щодо виконання якого виникла заборгованість, передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14.

Між тим виконавчий напис вчинено нотаріусом зі спливом трирічного строку з дня виникнення права вимоги - стягнення проведено щодо заборгованості, яка виникла за десять років два місяці сімнадцять днів , а саме з 21.07.2006 року по 04.05.2016 року .

Враховуючи обов’язок позичальника зі сплати щомісячних платежів , перебіг трирічного строку починається з наступного дня після дня внесення щомісячного платежу, передбаченого кредитним договором , тобто 22.07.2008 року й закінчується 22.07.2011 року .

За таких обставин, у суду маються підстави для задоволення позову.

Керуючись . 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141,259, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 14.06.2016 року , вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у сумі 56 919 грн. ( п’ятдесят шість тисяч дев’ятсот дев’ятнадцять) грн.. 21 коп. з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер картки НОМЕР_1), які є боргом за кредитним договором від 21.07.2006 року , укладеним між з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» ( код платника 14360570), таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 грн..

Повний текст рішення складений 26.02.2018 року .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Іванова І.В.