Постанова № 72426771, 20.02.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м.Суми

Справа №591/5990/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/19/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Сумський державний університет,

представник відповідача - Кузікова Ольга Миколаївна,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 жовтня 2017 року в складі судді Грищенко О.В., ухваленого у м. Суми,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом, у якому після уточнення, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь ненараховану додаткову заробітну плату в розмірі 20815,24 грн., грошову допомогу у зв'язку з виходом на пенсію з посади науково-педагогічного працівника у розмірі 47420,10 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 118449,37 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що перебував у трудових відносинах з відповідачем та 01.09.2016 року був звільнений із займаної посади науково-педагогічного працівника у зв'язку з закінченням дії контракту. З 2014 року отримував пенсію за віком та одразу після звільнення почав оформлення документів для переводу на пенсію науково-педагогічного працівника, яку і отримує на даний час. Проте при звільненні йому безпідставно не була виплачена передбачена законом вихідна допомога в розмірі шести місячних посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію з посади науково-педагогічного працівника. Крім того, він працював на 0,75 ставки, тому відповідно до ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» його навантаження за рік не може перевищувати 450 годин навчального навантаження. Проте, фактичний обсяг його навчального навантаження становить 699,62 год., що на 249,62 год. перевищує заплановане навантаження, за яке відповідачем не було здійснено оплату, а саме виконану роботу понад план: робота відповідального секретаря під час проведення Всеукраїнської олімпіади, робота щодо надання університетом платних послуг з проведення додаткових занять із студентами та учнями гімназії, до яких залучався позивач. Враховуючи невиплату відповідачем вказаних сум при звільненні також підлягає стягненню середній заробіток за час затримки за період з 01.09.2016 року по 26.09.2017 року.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06.10.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що виконання роботи понад встановлену тривалість робочого часу доводить індивідуальний план викладача, у який позивач особисто заносив інформацію про види виконаної роботи. Крім того, відповідач повинен був забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи, що не було зроблено у 2015-2016 роках. Суд не звернув уваги на надані позивачем копії наказів (№0011 від 05.01.2016 року, №0041-VI від 11.04.2016 року, наказ МОН України №1247 від 27.11.2015 року), відповідно до яких позивач залучався до виконання робіт, що не входили в обсяг 0,75 ставки запланованої роботи, оскільки вони були видані в середині навчального року. Вказує, що в наказі МОН України щодо проведення олімпіад у 2015-2016 роках та Положенні про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади № 1410 від 13.12.2012 року не наведений механізм компенсації робочого часу за підготовку до олімпіади, тому позивачем було надано накази МОН України № 896 від 29.12.2006 року та №1190 від 02.12.2010 року, в яких механізм компенсації детально розписаний. Зазначає, що відмова суду у вимогах щодо виплати грошової допомоги у зв'язку з тим, що позивач звільнився з посади науково-педагогічного працівника за закінченням строку дії контракту, а не з виходом на пенсію, суперечить п. 12 ст. 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», оскільки при виході на наукову пенсію закон зобов'язує звільнитися за власним бажанням.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача проти скарги заперечив та просив рішення залишити без змін.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено про виконання ним роботи в обсягах, що перевищують час його зайнятості відповідно до умов контракту, а його звільнення відбулося у зв'язку із закінченням контракту, а не у зв'язку із виходом на пенсію на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Крім того, у день звільнення позивача йому були виплачені усі належні від підприємства суми.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з на ступного.

Як вбачається із цивільної справи, що наказом ректора університету від 01.07.2015 р. № 594-111 з позивачем було продовжено строк роботи в університеті ще на один рік за контрактом з 01.09.2015 р. по 31.08.2016 р. на посаді доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації 0,75 ставки цієї кафедри на умовах укладеного контракту: з окладом у розмірі 2185,50 грн.; надбавкою за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу; доплати за науковий ступень кандидата наук у розмірі 15% посадового окладу; доплатою за вчене звання доцента у розмірі 25% посадового окладу та щомісячної премії за зразкове виконання робіт у розмірі 25% посадового окладу.

Відповідно до умов контракту від 30.06.2015 р., укладеного сторонами, ОСОБА_1 призначено на посаду доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації строком з 01.09.15 р. по 31.08.16 р.

Розділом 2 контракту визначені обов'язки працівника, а саме: крім визначених у розділі 1 контракту, посадової інструкції, працівник зобов'язаний: на рівні державних вимог щодо освітньої діяльності виконувати в повному обсязі навчальну, методичну, наукову та інші види робіт, які передбачені індивідуальним планом викладача та іншими нормативними і розпорядчими документами.

Наказом ректора від 31.08.2015 р. № 1341-11 позивача звільнено на підставі ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії контракту (а.с.7, 32-35).

Обсяг навчальної методично-організаційної роботи ОСОБА_1 у період навчального 2015-2016 року визначений його індивідуальним планом викладача узгодженого з ним (а.с.18-25).

Згідно цього індивідуального плану у період навчального 2015-2016 року останній зобов'язувався здійснювати навчальну роботу та організаційно-методичну, в т.ч. прийняти участь в роботі методичного семінару кафедри; здійснювати керівництво центром при кафедрі; прийняти участь в організації Всеукраїнської студентської олімпіади 2015-2016 навчальному році.

Відповідно до звіту про виконання обсягу навчальної роботи кафедри математичного аналізу і методів оптимізації за 2015-2016 роки та інформації університету обсяг виконаної навчальної роботи ОСОБА_1 за вказаний період становив 600 годин, в т.ч. лекції - 66 год., практичні, семінарські заняття - 414 год., індивідуальні заняття, консультативна робота за розкладом - 28 год. та інша позааудиторна робота - 92 год. (а.с. 26).

Наказами ректора університету від 06.01.2016 р. № 0011-1 та від 11.04.2016 р. № 00041 VI щодо організації надання платних освітніх послуг позивача було залучено до роботи центру неперервної математичної освіти і математичного моделювання. Термін навчання з 10.01.2016 р. по 31.01.2016 та з 14.04.2016 р. по 15.05.2016 р. з визначенням програми в обсязі по 16 годин і загальна тривалість робочого часу навантаження на виконання робіт, згідно наказів щодо надання платних послуг, склала 32 години.

Наказом Міністерства освіти і науки України № 1247 від 27.11.2015 р. було прийнято рішення про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2015-2016 навчальному році, яким передбачалось компенсувати робочий час, витрачений на науково-методичне забезпечення та підготовку завдань для ІІ етапу Олімпіади науково-педагогічним працівникам, відповідно до законодавства України.

В судовому засіданні сторони визнали, що позивач не надав звіт про використання ним робочого часу в організації проведення Всеукраїнської студентської олімпіади, за який компенсація не проводилася.

Облік відпрацьованого робочого часу позивачем на виконання організаційної роботи щодо організації науково-методичного забезпечення підготовки учасника в олімпіаді в університеті не проводилась, але обставини участі позивача у підготовці учасника в Олімпіаді та не проведення з ним компенсації витраченого робочого часу сторонами підтверджено.

За інформацією університету таке навантаження доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації становило на 0,75 ставки ОСОБА_1 в цьому учбовому році.

У період навчального року з 01.09.2015 р., 01.12.2015 р., 01.05.2016р. розмір оплати праці позивача збільшувався у зв'язку із зміною посадового окладу.

Представлені університетом розрахунки виплачених сум заробітної плати свідчать, що фактично позивачу щомісячно нараховувалась заробітна плата виходячи з встановленого заробітку виходячи з 0,75 ставки доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації університету при розмірі річного загального навантаження 450 годин, при тому, що фактичне навантаження позивача, як науково-педагогічного працівника, в 2015-2016 учбовому році по навчальній роботі становило 600 годин.

Отже, уклавши 30.06.2015 р. з позивачем контракт на один рік з призначенням на посаду доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації без визначення розміру 0,75 ставки, наказом ректора університету № 594-11 від 01.07.2015 р. про продовження строку роботи ОСОБА_1 на посаді доцента 0,75 ставки цієї кафедри, фактично відбулись зміни умов роботи позивача на цій посаді визначені контрактом в порушення ст.ст. 21,24 КЗпП без згоди працівника.

Обставини того, що позивач достовірно був обізнаний про визначення йому посадового окладу на рівні 0,75 ставки, оскільки протягом всього навчального року йому нараховувалась щомісячна заробітна плата виходячи з такого розміру і цей наказ ним не було оскаржено, апеляційний суд трактує на користь працівника, оскільки позивача в порушення ст. 32 КЗпП про зміну істотних умов праці не було попереджено.

Відповідно до довідки про нараховану позивачу заробітну плату з 01 вересня 2015 року по 31 серпень 2016 року позивачу була сплачена заробітна плата виходячи з 0,75 ставки посадового окладу, доплат за вислугу років, за наукову ступінь кандидата наук, за вчене звання доцента, індексація зарплати в сумі 48691,78 грн. (49631,52грн. - 939,74грн. (зарплата серпня 2015р.) + 7066,13 грн. (7182,69 грн.-116,56 грн. премія за серпень місяць)) щомісячна премія за цей період, а в цілому 55757,91 грн. Залишок невиплаченої заробітної плати за відпрацьовані 150 годин (в межах максимального навантаження) на посаді доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації, яку займав позивач, з урахуванням сплаченої суми складає 18585,97 грн.

Отже, оскільки позивача за письмовим трудовим договором, яким є укладений з ним контракт, було прийнято на повну ставку посади доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації, і матеріалами справи доведено, що його робочий час на виконання навчальної, методичної і організаційної роботи протягом навчального 2015-2016 року складав 632 годин, апеляційний суд визнає, що позивачу відпрацьований ним час було оплачено не повністю.

Відмовляючи у задоволені цієї вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставне включення до навчального навантаження інших видів робіт, але такий висновок суперечить матеріалам справи, оскільки навантаження доцента 0,75 ставки ОСОБА_1 у навчальному 2015-2016 році становила з витрачення робочого часу на виконання навчальної роботи 600 годи і методичної роботи по наданню платних освітніх послуг 32 години, а всього 632 години Навантаження робочого часу науково-педагогічного працівника при 0,75 ставки у навчальному році не повинно перевищувати 450 годин.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. №1556, робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу) і включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Норми часу навчальної роботи у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності (крім вищих навчальних закладів, що мають статус національного або дослідницького) визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням із заінтересованими державними органами. Норми часу методичної, наукової, організаційної роботи визначаються вищим навчальним закладом. Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік. Рекомендований перелік видів навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи для науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Види навчальної роботи педагогічних та науково-педагогічних працівників відповідно до їх посад встановлюються закладом вищої освіти за погодженням з виборними органами первинних організацій профспілки (профспілковим представником). Залучення науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників до роботи, не передбаченої трудовим договором, може здійснюватися лише за їхньою згодою або у випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону було рекомендовано засновникам вищих навчальних закладів: протягом двох років привести тип і статути навчальних закладів у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення вищими навчальними закладами своїх освітніх програм у відповідність із вимогами абзацу третього частини другої статті 56 цього Закону, врахувавши при цьому, що нові освітні програми, які передбачають зменшення обсягу одного кредиту ЄКТС до 30 годин і зменшення максимального навчального навантаження науково-педагогічного працівника до 600 годин, починають діяти з 1 вересня 2015 року. При цьому зменшення максимального навчального навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника до 600 годин на навчальний рік не є підставою для збільшення чисельності штатних одиниць.

На виконання п. 2 ст.56 цього Закону рішенням вченої ради Сумського державного університету з питання «особливості формування штату науково-педагогічних працівників СумДУ на 2015-2016 навчальний рік», схваленого вченою радою університету (протокол №01 від 28.08.2015р.), встановлено, що загальний обсяг навчальної роботи викладачів на одну ставку не може перевищувати 600 годин. При цьому для обліку аудиторної роботи (лекції, практичні та семінарські заняття, лабораторні роботи, ІРС за розкладом) використовуються затверджені «Норми часу для розрахунку і обліку навчальної роботи викладачів СумДУ» Норми часу для обліку позааудиторної роботи викладачів встановлюються на засіданні відповідної кафедри у залежності від реальної потреби часу на її виконання, типу навчальних дисциплін, рівня та форм їх методичного забезпечення, обсягів впровадження методів e leaming тощо.

Наказом Міністерства освіти і науки України № 450 від 07.08.2002р., зареєстрованого в міністерстві юстиції України 21.08.2002р. за № 698/6986, затверджені норми часу для планування і обліку навчальної роботи та перелік основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічним і науково-педагогічним працівників вищих навчальних закладів.

Отже, викладеними нормами матеріального права передбачено, що робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу) і включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов'язків та максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік, що спростовує як заперечення відповідача на позов та апеляційну скаргу про формування ним позивачу навантаження протягом учбового року навчального, методично-організаційного робочого часу в межах встановленої 0.75 ставки відповідно до наведених законодавчих актів, так і висновки місцевого суду, яким такі заперечення були визнані обґрунтованими.

Крім того, матеріалами справи доведено, що позивач не надавав згоди на його залучення до роботи, не передбаченої трудовим договором, але за учбовий рік відпрацював на виконання навчальної роботи більше максимального розміру навантаження ще 32 години на виконання методичної роботи в центрі неперервної математичної освіти і математичного моделювання при університеті і ці обставини відповідачем не оспорюються.

Відповідно до ст. 98 КЗпП оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Частинами 1, 3, 4 ст. 106 КЗпП за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

На підставі цього оплата відпрацьованих 32-х годин в центрі неперервної математичної освіти і математичного моделювання, що перевищує максимальне навантаження на рік, повинна здійснюватися у подвійному розмірі годинної ставки.

Згідно представлених позивачем розрахунків недонарахованої заробітної плати (а.с.146) розмір навантаження визначено ним остаточно 664 год. і оплату нарахував виходячи з одинарного розміру повної ставки.

Але в судовому засіданні документально доведено про витрачення ним робочого часу на надання платних освітніх послуг у січні, квітні, травні місяцях 2016 р. тільки в розмірі 32 год., а тому загальна сума відпрацьованого робочого часу позивачем, який було доведено в суді належними доказами, складає на навчальний рік 632 год.

З урахуванням викладених норм матеріального права, апеляційний суд приймає до уваги розмір повної ставки посадового окладу, доплат до посадового окладу, щомісячної премії, визначених наказом про продовження строку роботу, стягує на користь позивача недонараховану заробітну плату у січні, квітні, травні місяцях 2016 року за відпрацьовані надурочні 32 години в сумі 13407,86 грн.

У зв'язку з викладеним позовні вимоги про стягнення недонарахованої заробітної плати згідно відпрацьованого робочого часу за ставкою посади, яку займав позивач, підлягає задоволенню частково шляхом стягнення на його користь недоплаченої суми у розмірі 31993,83грн. грн. (18585,97 грн. + 13407,86 грн.)

Щодо вимог про оплату робочого часу на організацію проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2015-2016 навчальному році, у проведенні якої позивач дав згоду прийняти участь, апеляційний суд виходив з наступного.

Як підтвердили сторони в судовому засіданні, облік відпрацьованого робочого часу на виконання позивачем організаційної роботи щодо участі у Всеукраїнській студентській олімпіаді організації в університеті не проводилось, а сам позивач такого звіту для проведення розрахунку не надавав.

Згідно пункту 9 наказу Міністерства освіти і науки України від 27.11.2015 р. № 1247 «Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2015-2016 навчальному році» передбачено компенсування робочого часу, витраченого на наукове-методичне забезпечення та підготовку завдань для ІІ етапу Олімпіади науково-педагогічним працівникам відповідно до законодавства України.

За таких обставин апеляційний суд визнає, що ці вимоги не підлягають задоволенню з інших підстав, оскільки судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні через те, що було помилково визнано правомірними дії відповідача доручати роботу працівникові в межах його робочого часу і трудового договору через неповне з'ясування, що мають значення для справи.

Відповідно до довідки СумДУ від 25.01.2017 року № 267 на день звільнення нарахована заробітна плата ОСОБА_1 виплачена в повному обсязі в останній день його роботи (а.с. 36). Ці обставини позивач не оспорює.

У зв'язку з тим, що в день звільнення 31.08.2016 р., з позивачу не була виплачена спірна сума недонарахованої заробітної плати, відповідно до ст. 116,117 КЗпП на користь позивача підлягає стягненню компенсація у розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки заявлений ним трудовий спір вирішено частково на його користь.

Згідно представленого розрахунку середньогодинна заробітна плата позивача складає 48,03 грн.

За режимом роботи тижневе навантаження на ставку доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації становить 36 год., а річна 600 год., строк затримки розрахунку на час ухвалення апеляційним судом рішення складає 16 місяців і 17 робочих днів в лютому місяці 2018 р. Графік роботи позивача становив по 6 годин при 6-ти денному робочому тижні, а на передодні свят тривалість робочого часу зменшується на 1 годину, тривалість відпустки для цієї категорії наукових працівників відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997р. № 346 «Про затвердження працівникам та науковим працівникам Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним» складає 56 календарних днів.

Таким чином, строк затримки розрахунку з 01.09.2016 р. на час прийняття постанови складає 2322 години (вересень-грудень 2016 - 623 годин; 2017р. - 1447 годин.; січень-лютий 2018р. - 252годин з урахування строку відпустки). Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 2322 години х 48,03 грн. = 111525,66 грн.

Як роз'яснено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13

установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Ураховуючи частку присудженої позивачу недоплаченої суми заробітної плати в порівнянні з розміром нарахованої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, виходячи з припису ч. 2 ст.117 КЗпП, яка передбачає якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, апеляційний суд стягує на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 36000 грн.

Щодо вимог про стягнення на користь позивача грошової допомоги у зв'язку із виходом на пенсію за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.215р. №848, який набрав чинності з 01.08.2016р., у задоволені яких йому відмовлено з підстав звільнення за закінченням строку контракту, апеляційний суд виходив з наступного.

Як приведено вище позивача було звільнення 31.08.2016р. у зв'язку із закінченням дії контракту.

За даними трудової книжки позивач після звільнення з 13.12.2016р. по 31.05.2017р. працював вчителем математики у КУ Сумській спеціалізованій школі 1-11 ступенів №10.

Відповідно до довідки Сумського об'єднаного управління ПФУ Сумської області №60999 від 31.07.2017 року ОСОБА_1 з дня подання заяви з 27.07.2017 року почав одержувати пенсію за віком за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (а.с. 88), а до цього часу він отримував загальну пенсії за віком.

Відповідно до пунктів 10, 14 ст. 37 цього Закону пенсія науковим працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умови звільнення з посади наукового працівника, крім осіб, які працюють за строком трудовим договором (контрактом), укладеним після досягнення пенсійного віку.

Отже, право на звернення за призначенням пенсії за цим Законом позивач мав вже працюючи на посаді доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації і у разі його звільнення через закінчення строку дії контракту та виходу на пенсію з посади наукового працівника йому повинна була виплачена відповідачем грошова допомога у розмірі шести місячних посадових окладів, як це передбачено п. 12 ст. 37 цього Закону.

Але позивач подав заяву про призначення пенсії вже працюючи вчителем математики у КУ Сумській спеціалізованій школі 1-11 ступенів №10, т.т. не працюючи на посаді наукового працівника, а тому підстави для нарахування такої грошової допомоги він втратив.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до діючих на час звільнення позивача пункту 11 Перехідних положень до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» норми і положення Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» застосовувалися у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.

Як повідомив представник університету у 2016 році кошторисом видатки на фінансування Сумського державного університету виплати грошової допомоги під час виходу на пенсію з посади наукового працівника відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» не були передбачені.

Однак, суд першої інстанції, не вірно визначивши характер спірних правовідносин відмовляючи у задоволенні, помилково виходив з того, що на час звільнення позивач отримував пенсію призначену за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і його звільнення відбулось через закінчення строку дії контракту та не пов'язано з виходом на пенсію на умовах ст. 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», яка за загальним правилом цієї норми нараховується тільки після звільнення робітника з посади наукового працівника.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції, на підставі ст. 376 ЦПК України, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог про стягнення недонарахованої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та про відмову у задоволенні вимог про стягнення грошової допомоги з інших правових підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, та межі задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 322,34 грн. судового збору за розгляд справи в суд першої інстанції та 354,57 грн. - за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 жовтня 2017 року скасувати і прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сумського державного університету на користь ОСОБА_1 недонараховану заробітну плату в сумі 2785 грн. 74 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 36000,00 грн., з послідуючим відрахуванням з цих сум всіх необхідних платежів та зборів.

Стягнути з Сумського державного університету на користь держави 322 грн. 34 коп. судового збору за розгляд справи в суд першої інстанції та 354 грн. 57 коп. - за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

У задоволені вимоги про стягнення грошової допомоги відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий С.С. Ткачук

Судді: В.І. Криворотенко

О.Ю. Кононенко