Ухвала суду № 72424923, 21.02.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/4889/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Мостецька А.А. Провадження № 11-кп/789/48/18 Доповідач - Сарновський В.Я.Категорія - ч. 2 ст. 185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого судді - Сарновського В.Я.

Суддів - Коструба Г. І., Стадник О. Б.,

при секретарі — ОСОБА_1,

з участю: прокурора - Гулкевича Ю.Д.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника — ОСОБА_3,

представника потерпілих — ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілих-адвоката ОСОБА_4 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листопада 2017 року про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України,-

встановила:

Вказаним вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.

Процесуальні витрати за проведення експертиз на загальну суму 3255 грн. 32 коп. стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішено.

Згідно вироку, в 20 числах грудня 2015 року точної дати та години під час досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_2, який перебував за місцем свого проживання, в приміщенні приватного будинку №2А, що на вулиці Садова у селі Біла Тернопільського району, що належить ОСОБА_5, та який ОСОБА_6 орендував, виник злочинний намір направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, та з метою особистого незаконного збагачення, в 20 числах грудня 2015 року точної дати та години під час досудового розслідування не встановлено ОСОБА_2, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, перебував за місцем свого проживання, в приватному будинку №2А, що на вулиці Садова у селі Біла Тернопільського району, який належить ОСОБА_5, та який ОСОБА_2 орендував. В цей час, ОСОБА_2 знаходився в загальному коридорі та переконався, що за ним ніхто не спостерігає, а також те, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, таємно викрав телевізор марки «Kendo» серійний номер «301-0113176», вартістю 340 гривень, телевізор марки «Grundig» моделі «М70-490/9 S/text» з пультом дистанційного керування, вартістю 220 гривень та системний блок персонального комп'ютера марки «Es Com», вартістю 200 гривень.

Із викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 760 гривень.

Крім цього, в кінці грудня 2015 року точної дати та години під час досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_2, який перебував за місцем свого проживання, в приміщенні приватного будинку №2А, що на вулиці Садова у селі Біла Тернопільського району, що належить ОСОБА_5, та який ОСОБА_6 орендував, виник злочинний намір направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, та метою особистого незаконного збагачення, в кінці грудня 2015 року точної дати та години під час досудового розслідування не встановлено ОСОБА_2, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, перебував за місцем свого проживання, в приватному будинку №2А, що на вулиці Садова у селі Біла Тернопільського району, який належить ОСОБА_5, та який ОСОБА_2 орендував. В цей час, ОСОБА_2 знаходився на горищі та переконався, що за ним ніхто не спостерігає, а також те, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, таємно викрав електричний мотор для викачки води, вартістю 850 гривень та амортизатор - стійку, вартістю 4003,21 гривень.

Із викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 4853,21 гривень.

Після цього, в 20 числах січня 2016 року точної дати та години під час досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_2, який перебував за місцем свого проживання, в приміщенні приватного будинку №2А, що на вулиці Садова у селі Біла Тернопільського району, що належить ОСОБА_5, та який ОСОБА_2 орендував, виник злочинний намір направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, та метою особистого незаконного збагачення, в 20 числах січня 2016 року точної дати та години під час досудового розслідування не встановлено ОСОБА_2Б, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, перебував на території домогосподарства, що на №2А, що на вулиці Садова у селі Біла Тернопільського району, який належить ОСОБА_5, та який ОСОБА_2 орендував. В цей час, ОСОБА_2 знаходився в гаражі та переконався, що за ним ніхто не спостерігає, а також те, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, таємно викрав електричний зварювальний апарат, вартістю 770 гривень та електричну газонокосарку, вартістю 920 гривень.

Із викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 1690 гривень.

Після цього, в кінці січня 2016 року точної дати та години під час досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_2, який перебував за місцем свого проживання, в приміщенні приватного будинку №2А, що на вулиці Садова у селі Біла Тернопільського району, що належить ОСОБА_5, та який ОСОБА_2 орендував, виник злочинний намір направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, та метою особистого незаконного збагачення, в кінці січня 2016 року точної дати та години під час досудового розслідування не встановлено ОСОБА_2, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, перебував на території домогосподарства, що на №2А, що на вулиці Садова у селі Біла Тернопільського району, який належить ОСОБА_5, та який ОСОБА_2 орендував. В цей час, ОСОБА_2 знаходився в загальному коридорі та переконався, що за ним ніхто не спостерігає, а також те, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, таємно викрав металічний камін із скляними дверцятами марки «Kawatherm K20R», вартістю 3400 гривень.

Із викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 3400 гривень.

В апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого представник потерпілих просить скасувати оскаржуваний вирок та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, предбачених ч. 2 ст. 185 КК України та засудити останнього до позбавлення волі терміном на три роки. Вважає, що суд не взяв до уваги те, що інкриміновані обвинуваченому злочини за ч. 2 ст. 185 КК України є рецидивом і повинні були враховуватись судом при визначенні міри покарання. Також, суду було достеменно відомо, що потерпіла ОСОБА_7 є особою похилого віку. Однак, вказаних обставин, що обтяжують злочин, суд не врахував при визначенні покарання. Як видно з мотивувальної частини вироку, судом враховано обставини, що пом’якшують злочин-перебування на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини. Разом з тим, суд одночасно вказав, що обвинувачений ніде не працює, що виключає можливість обвинуваченого утримувати відповідну дитину. Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.03 висновки з усіх питань, пов’язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини за наявності рецидиву злочину. Вважає, що обвинувачений не може характеризуватись позитивно, адже згідно з Даними Державного реєстру судових рішень України неодноразово притягувався до адміністративної і цивільної відповідальності у 2013-2017 роках.

В запереченні на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок без змін, так як вважає призначене йому покарання справедливим і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, представника потерпілих, який просив апеляційну скаргу задовольнити, думку обвинуваченого та його захисника, які вважають оскаржений вирок законним і обґрунтованим, міркування прокурора, який вважає призначене покарання обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів з’ясувала наступне.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого у крадіжці, вчиненій повторно, в апеляційній скарзі не оспорюються.

Крім того, як слідує зі змісту вироку, він постановлений із застосуванням ч.3 ст.349 КПК України, а тому правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин вчинення інкримінованих обвинуваченим правопорушень не підлягає перевірці в ході апеляційного розгляду, оскільки вони ніким не оспорювалися під час судового розгляду.

Щодо призначеного ОСОБА_2 покарання, то суд першої інстанції визначив його у повній відповідності до вимог Кримінального кодексу України, врахувавши, що ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості, особу винного, який не працює, має малолітню дитину, яку зобов’язаний утримувати, за місцем проживання на нього скарги відсутні.

Також, суд вірно врахував, як обставини, що пом’якшують покарання те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав вину і активно сприяв встановленню істини по справі.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання у виді арешту в максимальному розмірі, який підлягає реальному відбуванню, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Підстави вважати його явно несправедливим в ході апеляційного розгляду не встановлені.

Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування рецидиву злочинів як обставини, що обтяжує покарання, в даному випадку суперечать вимогам ч.4 ст.67 КК України та роз’ясненням, викладеним в п.19 постанови Пленуму Верховного суду України від 4 червня 2010 року N 7, згідно яких якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування як обставини, що обтяжує покарання, похилого віку потерпілої ОСОБА_7, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки таких обставин вчинення злочину не наведено ні в пред’явленому ОСОБА_2 обвинуваченні, ні у вироку суду, отже вони не визнані доведеними і не можуть враховуватися судом при призначенні покарання.

Крім того, фактичні обставини вчинення інкримінованих злочинів були вказані в оголошеному прокурором обвинувальному акті і при визначенні обсягу дослідження доказів сторони, у тому числі представник потерпілих, з ними повністю погодились.

Безпідставними є також доводи представника потерпілих, що суд врахував як обставину, що пом’якшує покарання, перебування на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини, оскільки зі змісту вироку слідує, що ця обставина врахована судом як відомості про особу обвинуваченого і вони підтверджуються матеріалами провадження.

Доводи про те, що обвинувачений неодноразово притягувався до адміністративної і цивільної відповідальності не підтверджені допустимими доказами, оскільки належно засвідчені копії відповідних рішень про притягнення до такої відповідальності з відміткою про набрання ними чинності, в матеріалах провадження відсутні.

За таких обставин, підстав для скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового вироку і призначення покарання, про яке ставить питання представник потерпілих в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 418,419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника потерпілих-адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листопада 2017 року - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою — в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8