Постанова № 72422608, 19.02.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Соболєв Є.О.

Доповідач -Єрмаков Ю.В.

Справа № 408/3261/17-ц

Провадження № 22ц/782/976/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Єрмакова Ю.В.,

суддів - Авалян Н.М., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Данько Л.С.,

представника відповідача Єлістратова Р. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати, плати компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, вихідної допомоги у звязку із порушенням законодавства про працю та компенсації за затримку розрахунку,

в с т а н о в и в :

В липні 2017 року ОСОБА_3 (позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»:

1) заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 8308,30 гривень;

2) компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 11869,00 гривень;

3) вихідну допомогу у зв'язку із порушенням законодавства про працю у розмірі 35607,01 гривень;

4) компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середньомісячного заробітку по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 30 грудня 2011 року він працював у ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит». 21 березня 2017 року його звільнено з роботи на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю (КЗпП) України за власним бажанням. У порушенні вимог трудового законодавства відповідач не виплатив заробітну плату за березень 2017 року, не провів повного розрахунку при його звільненні, у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Біловодського районного суду від 14 листопада 2017 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно відхилив та не взяв до уваги подані позивачем належні та допустимі докази - копію трудової книжки та копії розрахункових листів; неправильно застосував до спірних трудових правовідносин положення статті 617 Цивільного кодексу України про звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання внаслідок непереборної сили, а також помилково розповсюдив на правовідносини сторін Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 року № 498-р, яке набрало чинності після звільнення позивача з роботи; оскільки ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» здійснює управління і облік фінансово-господарської діяльності за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гоголя, будинок 24-А, висновок місцевого суд про те, що відповідач не міг нарахувати та виплатити належні позивачу гроші на час його звільнення, а також не міг надати суду відповідні довідки (про розмір заборгованості із заробітної плати, про кількість невикористаних днів відпустки, про розмір середньомісячної заробітної плати та інші), обставинам справи не відповідає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на час ухвалення судового рішення трудові права позивача не можна вважати порушеними відповідачем. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження фактів, якими ОСОБА_3 обґрунтовував свої вимоги. Отримання належних та допустимих доказів для правильного вирішення заявленого спору можливе після повернення втраченого з 13 березня 2017 року контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна у місті Довжанську (Свердловську).

Апеляційний суд погоджується з правильністю такого загального висновку, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працював у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління Свердловське» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», який розташований на тимчасово непідконтрольній Україні території міста Довжанськ (Свердловськ) Луганської області.

21 березня 2017 року був звільнений за власним бажанням, згідно Наказу № 05-к .

Вказані обставини не заперечуються відповідачем, який в апеляційній інстанції надав витяг з Наказу від 21.03.2017 за №05-к.

Проте, не заперечуючи трудові відносини з позивачем, представник відповідача в апеляційній інстанції зазначила, що, оскільки з 13 березня 2017 року відбулося захоплено підприємства невстановленими озброєними особами, в тому числі виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей, відповідач фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких здійснюється розрахунок сум заробітної плати, відпускних та інше, що підлягають до виплати на користь робітникам, як поточних виплат, так і виплат у день звільнення. У зв'язку з чим за березень місяць відповідачем не здійснювались інші відрахування відносно працівника, які передбачені законодавством, в тому числі і відрахування до Пенсійного фонду України.

Згідно з даними витребуваної з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області довідки Форми ОК-5, інформація про отримання позивачем, як працівником ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», доходу за березень 2017 року не подавалася.

18 березня 2017 року за заявою ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» Головним управлінням Національної поліції у місті Києві було відкрите кримінальне провадження за фактом захоплення невстановленими особами майнового комплексу за адресою: Луганська область місто Довжанськ, вулиця Енгельса, 1, за ознаками кримінального злочину встановленого частиною 3 статтею 206 Кримінального кодексу України (протидія законній господарський діяльності за обтяжуючих обставин).

Частиною 1 статті 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, в ласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (стаття 44 КЗпП України).

Статтею 617 Цивільного кодексу (ЦК) України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

24 липня 2017 року за № 2369/2/21-10.2 Торгово-промисловою палатою від України був наданий Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання Товариством з обмеженою відповідністю «ДТЕК Свердловантрацит» обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) .

У цивільному процесуальному праві під предметом позову розуміють конкретну матеріально-правову вимогу, яку позивач пред'являє до відповідача і стосовно якої суд повинен ухвалити рішення.

Предметом заявленого ОСОБА_3 позову були вимоги про: 1) виплату заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 8.308,30 гривень; 2) проведення повного розрахунку при звільненні, який включає виплату компенсації за невикористані позивачем дні відпустки у розмірі 11.869,00 гривень та виплату вихідної допомоги у розмірі 35.607,01 грн.; 3) застосування до відповідача передбаченої статтею 117 КЗпП України матеріальної відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначає, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК України), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. При ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК України оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (В редакції ЦПК України 2004 року ).

Отже, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, у судовому засіданні досліджується кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК України).

Згідно до ст.2 ЦПК України Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З характеру заявлених ОСОБА_3 позовних вимог, у справі підлягали встановленню та входили до обов'язкового предмету доказування, зокрема, факти виходів позивача на роботу із зазначенням кількості відпрацьованих ним днів (годин) у березні 2017 року; розмір та складові нарахованої позивачу заробітної плати за березень 2017 року; періоди та кількість невикористаних позивачем днів відпустки; розмір та складові його середньомісячної заробітної плати; розмір та складові вихідної допомоги та інші.

Зазначені факти (обставини) за правилами частини 2 статті 59 ЦПК України (78 частини 2 ЦПК України) мають підтверджуватися виключно такими засобами доказування як письмові докази, речові докази, а з 15.12.2017 року - електронні докази. Проте, у визначеному процесуальним законом України порядку, отримати такі докази, як на час ухвалення рішення судом першої інстанції так і на час апеляційного перегляду справи, неможливо, виходячи з встановлених вище обставин.

При цьому, висновок суду першої інстанції про відсутність вини відповідача у непроведені повного розрахунку з позивачем під час його звільнення, апеляційний суд вважає передчасним, оскільки зазначений висновок знаходиться у певному логічному протиріччі з базовим висновком суду про те, що визначеними процесуальним законом засобами доказування, не можливо встановити обставин (факти), якими ОСОБА_3 обґрунтовував свій позов.

Враховуючи наведені вище обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що у суду першої інстанції були підстави для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, оскільки дані, які містяться в матеріалах справи, не відображають підґрунтя мети ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів сторін, як то передбачено ст.2 ЦПК України, проте це не позбавляє позивача права на звернення до суду в майбутньому з відповідною заявою по захисту своїх прав.

За таких обставин, є підстави вважати, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 374, статтею 375 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 26 лютого 2018 року.

Головуючий Ю.В. Єрмаков

Судді: Н.М. Авалян

Ю.П. Лозко