Постанова № 72422607, 22.02.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Карягіна В.А.

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 408/6960/16-ц

Провадження № 22ц/782/23/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Коротенка Є.В., Стахової Н.В.,

за участю секретаря Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - голова Біловодської селищної ради Луганської області,

відповідач - секретар Біловодської селищної ради Луганської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 07 грудня 2017 року у складі судді Карягіної В.А. в смт. Біловодськ Луганської області,

за позовом ОСОБА_2 до голови Біловодської селищної ради, секретаря Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до голови Біловодської селищної ради, секретаря Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області про зобов'язання присвоєння поштової адреси житловому приміщенню, визнання дій відповідачів незаконними, захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення майнової та моральної шкоди, в обґрунтування якої зазначив, що між ним та його родиною поділено житловий будинок та земельну ділянку на такі частини: ОСОБА_2 - 1/4 частина АДРЕСА_1, ОСОБА_3 - 3/4 частина АДРЕСА_2, ОСОБА_4 - 2/4 частини земельної ділянки, на якій останній побудував будинок. Відповідачі не визнають факт того, що домоволодіння складається із двох житлових будинків. З 1997 року він мав поштову адресу АДРЕСА_3

На вимогу нотаріуса позивачу довелося привести у відповідність нумерацію будинку АДРЕСА_4 та документацію на земельну ділянку під будинком за адресою: АДРЕСА_3

Після цього йому довелося поміняти паспорт, знятись з реєстрації.

Через відсутність окремої поштової адреси йому не відкривають особові рахунки на газ та електроенергію, відмовляють в наданні субсидії.

Позивач зазначив, що звертався до Біловодської селищної ради Луганської області з вимогою надання поштової адреси виділеної йому частині будинку під час добровільного поділу між дружиною, сином і ним домоволодіння. Однак, селищний голова та секретар не приєднали пакет документів до його заяви про надання поштової адреси тій частині будинку, де він проживає, незаконно не виконують вимоги п. 2.2 Порядку присвоєння та зміни поштових адрес об'єктам нерухомого майна на території Біловодської селищної ради, який затверджений рішенням виконавчого комітету №17 від 25.02.2016 року, тому він вважає їх дії незаконними та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

Позивач просив суд зобов'язати відповідачів присвоїти йому окрему поштову адресу, визнати дії відповідачів незаконними та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію, стягнути з відповідачів майнову та моральну шкоду в сумі 6000 грн.

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 25 січня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі в частині вимог до Біловодського селищного голови, секретаря Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, як таких, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Відповідачі в попередньому судовому засіданні позов не визнали.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 07 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення майнової та моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Біловодського районного суду Луганської області від 07 грудня 2017 року, справу направити до суду першої інстанції для розгляду, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, не дослідження і ненадання оцінки доказам у справі, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом взято до уваги лише останні вимоги позивача, хоча в судовому засіданні він вимагав розглянути всі його попередні вимоги і лише після того, як суд визнає дії відповідачів незаконними, він звернеться до суду із зазначеними вимогами. Позивач вказав, що в оскаржуваному рішенні суду допущені описки, невірно зазначено суть позову, він постійно звертався до БТІ та архітектури і просив викликати в суд свідків. Також, позивач посилається на те, що позивачі не були присутніми в судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу голова Біловодської селищної ради просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Біловодського районного суду Луганської області від 07 грудня 2017 року без змін, зазначивши, що предметом позову із яким звернувся позивач є захист честі, гідності та ділової репутації зі стягненням майнової та моральної шкоди. Однак, ні при розгляді справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі позивач не зазначає яким чином порушено його честь, гідність і ділову репутацію та якими діями відповідача викликані ці порушення. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на незаконність, на його думку, дій Біловодської селищної ради, рішення виконавчого комітету Біловодської селищної ради від 27.07.2017 року № 12 є необґрунтованим, оскільки обставини на які посилається позивач мали місце після відкриття провадження у справі і не були підставою позову.

Відповідач секретар Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток-повідомлень.

Відповідно до ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Отже, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції закону від 03.10.2017 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, видане 14 жовтня 1991 року Біловодською районною радою. 26 листопада 1997 року при видачі паспорта громадянина України реєстрацію місця проживання позивача було проведено за адресою: АДРЕСА_4

Рішенням Біловодської селищної ради № 34/42 від 15 липня 2010 року затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_5

За домовленістю між колишньою дружиною та сином позивача вказане домоволодіння було поділено між ними трьома, у виділеній частині будинку, в якій мешкає позивач, та в частині будинку, в якій мешкає його колишня дружина, наявні окремі входи, син позивача проживає в окремому будинку на території даного домоволодіння.

Під час оформлення технічної документації із землеустрою державним реєстратором 12 березня 2015 року проведена державна реєстрація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_6, з видачею свідоцтва про право власності, де будинок вказаний за номером АДРЕСА_7

Рішенням виконкому Біловодської селищної ради Луганської області «Про переномерацію та присвоєння адреси житловому будинку по вул. Леніна в смт. Біловодськ» № 27 від 22 квітня 2015 року за заявою ОСОБА_2 про переномерацію та присвоєння адреси житловому будинку по вул. Леніна у зв'язку із розбіжністю в правовстановлюючих документах на домоволодіння і земельну ділянку та приведення документації у відповідність, перенумеровано житловий будинок АДРЕСА_8 та присвоєно адресу житловому будинку, власником якого є ОСОБА_2, АДРЕСА_9

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 до голови Біловодської селищної ради та секретаря Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не вказано, яка саме інформація була розповсюджена посадовими особами Біловодської селищної ради, яка попирає його честь та гідність. А посилання на те, що як людину його честь та гідність опорочено тим, що селищною радою не приймалося рішення на його користь стосовно присвоєння окремої поштової адреси, суд не прийняв до уваги, оскільки жодним судовим рішенням дії посадових осіб Біловодської селищної ради, а також прийняте рішення № 27 від 22 квітня 2015 року, яке стало підставою для подальшого оформлення позивачем необхідного пакету документів і яке оскаржене позивачем в порядку КАС України, не визнані незаконними.

Суд вважав, що не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки вони є похідними від основної позовної вимоги. Доказів заподіяння матеріальної шкоди позивач до суду не надав, тому у задоволенні цих вимог відмовлено.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону.

За правилами ст. ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Відповідно до положень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України в редакції закону від 03.10.2017 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем у суді не доведено обставин та не надано доказів, які свідчили б, що відповідачами були вчинені дії, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення майнової та моральної шкодине підлягають задоволенню, оскільки належних доказів розповсюдження відповідачами недостовірної інформації, позивачем у відповідності до ст. 81 ЦПК України суду не надано, суд же згідно ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Посилання позивача на те, що судом взято до уваги лише його останні вимоги, хоча в судовому засіданні він вимагав розглянути всі його попередні вимоги і лише після того, як суд визнає дії відповідачів незаконними, він звернеться до суду із зазначеними вимогами не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах.

Як вбачається із тексту позовної заяви ОСОБА_2, з якою він звернувся до суду, позивач просив зобов'язати відповідачів присвоїти йому окрему поштову адресу житловому приміщенню, визнати дії відповідачів незаконними та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію, стягнути з відповідачів майнову та моральну шкоду в сумі 6000 грн.

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 22 вересня 2016 року позовна заява ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії (надати житлу поштову адресу) повернута позивачу.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 грудня 2016 року скасована ухвала Біловодського районного суду Луганської області від 22 вересня 2016 року і питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 25 січня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі щодо вимог до Біловодського селищного голови, секретаря Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії стосовно присвоєння адреси житловому приміщенню, як таких, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Дана ухвала суду від 25 січня 2017 року набрала законної сили та ніким із учасників справи в установленому законом порядку не оскаржена.

Зазначені обставини свідчать про те, що предметом позову у даній справі є вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії стосовно присвоєння адреси житловому приміщенню не є предметом розгляду у даній справі.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції неодноразово в судових засіданнях 21 серпня 2017 року, 04 жовтня 2017 року, 03 листопада 2017 року, що підтверджується технічним записом здійсненим звукозаписувальним засобом, роз'яснювалося позивачу, що предметом розгляду є вимоги позивача про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення майнової та моральної шкоди, а вимоги про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії стосовно присвоєння адреси житловому приміщенню не є предметом розгляду.

Доводи позивача про те, що відповідачі не були присутніми в судовому засіданні спростовуються матеріалами справи.

04 жовтня 2016 року Біловодським районним судом Луганської області постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до слухання у попередньому судовому засіданні на 17 жовтня 2016 року (Т. 1, а. с. 1).

В попередньому судовому засіданні 17 жовтня 2016 року були присутні: позивач ОСОБА_2, відповідачі - голова Біловодської селищної ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується журналом судового засідання від 17 жовтня 2016 року (Т. 1, а.с. 87-88) та технічним записом здійсненим звукозаписувальним засобом (зв.сторінка обкладинки справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 199 ЦПК України, (в редакції на час постановлення рішення суду), особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом судового засідання та протягом трьох днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.

Із письмовими зауваженнями щодо неповноти або неправильності технічного запису судового засідання або журналу судового засідання позивач не звертався.

Посилання позивача на те, що в рішенні суду допущена помилка в написанні номеру рішення виконавчого комітету, зазначено № 17, а вірно № 27 не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

В описовій частині рішення Біловодського районного суду Луганської області від 07 грудня 2017 року при викладенні пояснень позивача, наданих під час розгляду справи, судом зазначено «… Порядку присвоєння та зміни поштових адрес об'єктам нерухомого майна на території Біловодської селищної ради, який затверджений рішенням виконавчого комітету № 17 від 25.02.2016 року…».

В матеріалах справи міститься ксерокопія Порядку присвоєння та зміни поштових адрес об'єктам нерухомого майна на території Біловодської селищної ради (Т. 1, а.с. 45-51), в якому зазначено, що Порядок є додатком № 1 до рішення виконавчого комітету селищної ради від 25.02.2016 року № 17.

Отже, доводи позивача про допущення судом помилки не знайшли свого підтвердження, оскільки вказані доводи спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

Необґрунтованим також є посилання позивача на те, що судом безпідставно проігноровані його вимоги щодо призначення адвоката, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції. Частиною 1 ст. 18 цього закону передбачено, що звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що особа, яка потребує правової допомоги та має право на отримання такої допомоги в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, сама безпосередньо звертається до суб'єктів надання безоплатної правової допомоги про надання одного з видів правових послуг або правової допомоги.

При цьому цивільним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку суду призначати адвоката учасникам справи в цивільному судочинстві.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачу в судових засіданнях 04 жовтня 2017 року та 03 листопада 2017 року роз'яснювалося право на звернення до Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги за наданням правової допомоги. У зв'язку з цими обставинами у судових засіданнях було оголошено перерву.

В судовому засіданні 07 грудня 2017 року позивач не заперечував розглядати справу без участі адвоката та не заперечував закінчувати з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходити до судових дебатів.

Доводи позивача про те, що в оскаржуваному рішенні суду невірно зазначено суть позову та викладенні обставини, а саме, що поділ був проведений без звернення до архітектури, БТІ та інших структур, однак суд не звернув уваги на те, що позивач постійно звертався до БТІ, архітектури, а також обставини стосовно приєднання копій документів, виклику свідків не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Як зазначалося вище предметом позову у даній справі є вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення майнової та моральної шкоди.

Доводи позивача стосуються вимог про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії стосовно присвоєння адреси житловому приміщенню, які не є предметом розгляду у даній справі, тому суд не дає їм оцінки.

Також вбачаються необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вирішено питання про звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час розгляду справи) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року зазначено, що клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати. З урахуванням вимог статті 11 ЦПК суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону № 3674-VI, з власної ініціативи.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із позовною заявою, позивачем надано клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з скрутним матеріальним становищем (Т.1, а.с.61).

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2016 року клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору на 1 місяць з дня відкриття провадження у справі, тобто до 04 листопада 2016 року.

Із клопотанням про звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не звертався, що підтверджується матеріалами справи. При цьому позивачем таке клопотання не заявлялося і в судових засіданнях, в яких позивач приймав участь, що підтверджується журналами судових засідань від 17.10.2016 року, 06.03.2017 року, 05.04.2017 року, 26.07.2017 року, 21.08.2017 року, 04.10.2017 року, 03.11.2017 року, 07.12.2017 року та технічними записами здійсненими звукозаписувальним засобом, тому у суду не було підстав для вирішення питання про звільнення позивача від сплати судового збору. Як зазначалось вище, питання про звільнення від сплати судового збору вирішується тільки за клопотанням сторони по справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вирішення позову в частині відшкодування моральної та майнової шкоди залежить від вирішення позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації. Оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині захисту честі, гідності та ділової репутації, то й вимога про відшкодування шкоди не підлягає задоволенню.

У апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Разом з тим, стягуючи з позивача судовий збір в сумі 1280 грн., суд не в повній мірі врахував положення Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) судовий збір за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: позовної заяви немайнового характеру сплачується у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати; позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

В ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.

Отже, сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем при поданні позовної заяви у вересні 2016 року за вимогою про захист честі, гідності та ділової репутації та вимогою майнового характеру становила 1102,40 грн.

Проте, суд першої інстанції стягнув з позивача судовий збір у більшому розмірі, ніж визначено законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В ч. 4 ст. 376 ЦПК України зазначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у відповідності до ст. п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду слід змінити, зменшити розмір стягуваного з ОСОБА_2 на користь держави судового збору з 1280 грн. до 1102,40 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись, ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 07 грудня 2017 року змінити, зменшити розмір стягуваного з ОСОБА_2 на користь держави судового збору з 1280 грн. до 1102,40 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 23 лютого 2018 року.

Головуючий

Судді: