Постанова № 72420888, 26.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12563/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.

судді Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача Демчик О.І.

представник відповідача Сахман П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року у справі № 813/3310/17 (головуючий суддя Ланкевич А.З. постанову оголошено о 16:31:21, м. Львів, повний текст складено 14.12.2017р.) за адміністративним позовом Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «ОККО-Нафтопродукт» (позивач) звернулось з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19.09.2017 року №2061 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. Згідно оскаржуваного наказу від 19.09.2017 року №2061 наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ОККО-Нафтопродукт» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Домус Альянс» з питань правильності обчислення та сплати акцизного податку при реалізації пального за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року. Позивач вважає зазначений наказ неправомірним, мотивуючи тим, що в запиті відповідача не міститься інформація щодо виявлення фактів відображення позивачем недостовірних даних у податкових деклараціях, поданих ПП «ОККО-Нафтопродукт», хоча це є обов'язковою умовою для прийняття рішення про призначення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі підп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року у справі № 813/3310/17 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19 вересня 2017 року №2061 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт» судовий збір, сплачений за подання позову, в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити. В обґрунтування своєї вимоги посилається на те, що за результатами аналізу показників звітності РРО та показників розрахунків сум акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів до декларацій акцизного податку протягом 2015 року встановлено розбіжності між даними про обсяги реалізованих товарів ПП «ОККО-Нафтопродукт», у зв'язку із чим відповідач звернувся до позивача з письмовим запитом про подання інформації від 18.08.2017 року №43690/10/28-10-42-05-10. Проте відповіді на такий запит контролюючого органу платником податків ПП «ОККО-Нафтопродукт» не надано. Вказане і слугувало підставою для прийняття відповідачем спірного рішення від 19.09.2017 року №2061 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки». А тому, покликаючись на правомірність оскаржуваного наказу, наявність підстав для його видання та проведення перевірки, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує.

Представник відповідача просить апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену постанову залишити без змін, виходячи з наступних мотивів та міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції 23.08.2017 року на адресу позивача надійшов запит Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.08.2017 року №43690/10/28-10-42-05-10 «Про надання інформації та її документального підтвердження», в якому, із посиланням на підп.підп.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, підп.піда.20.1.2, 20.1.3, 20.1.7, 20.1.42 п.20.1 ст.20, підп.6 абз.3 п.73.3 ст.73, підп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, містилася вимога щодо надання обґрунтованих письмових пояснень щодо причин розбіжностей між даними звітності РРО (КОРО) та показників розрахунків сум акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (додаток 6) до декларацій акцизного податку протягом 2015 року, а також документальні підтвердження.

13.09.2017 року позивач надав відповідь на такий запит, згідно якої розбіжність по показниках декларацій з акцизного податку та звіту РРО зумовлена здійсненням підприємством як оподатковуваних, так і неоподатковуваних, акцизним податком операцій з використанням РРО на АЗС. Вказані пояснення обґрунтовані посиланням на норми, зокрема, розділу VІ Податкового кодексу України, що регулює порядок сплати акцизного податку та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

19.09.2017 року відповідач, з метою перевірки правильності обчислення та сплати акцизного податку при реалізації пального на підставі підп.20.1.4 п.20.1 ст.20, підп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДФС, керуючись п.78.4 ст.78 Податкового Кодексу України, видав наказ №2061 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» ПП «ОККО-Нафтопродукт».

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує наступне.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За змістом п.73.3 ст.73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, коли: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбаченихст.39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків відповідних документів; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до абз.11 п.73.3 ст.73 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Із змісту запиту № 43690/10/28-10-42-05-10 від 18.08.2017 року убачається, що відповідач просив позивача надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) щодо причин розбіжностей між даними звітності РРО (КОРО) та показників розрахунків сум акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (додаток 6) до декларацій акцизного податку протягом 2015 року. При цьому, в якості правових підстав для надіслання запиту контролюючий орган визначив таку підставу як: за результатами аналізу даних звітності РРО (КОРО) (інформацію наведено у додатку) та показників розрахунків сум акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (додаток 6) до декларацій акцизного податку протягом 2015 року по ПП «ОККО-Нафтопродукт» встановлено розбіжності.

Разом з тим, у наведеному запиті не зазначено жодних відомостей про виявлені факти за наслідками опрацьованої податковим органом податкової інформації, вказівок на виявлені недостовірні дані, на конкретну декларацію, в якій виявлена така недостовірність, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового законодавства.

В силу приписів закону вимога про надання відповідної інформації повинна визначати у запиті конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, а не загальні покликання на відповідні норми ПК України. У разі наявності обставин для подання інформаційного запиту, що передбачені пп.1, 3 абз.3 п.73.3 ст.73 ПК України, податковий орган повинен вказати у запиті, які саме факти свідчать про порушення платником податків законодавства.

Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вищезазначений запит відповідача про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на цей запит відповідно до абз.14 п.73.3 ст.73 ПК України.

Окрім цього, правовою підставою для проведення позапланової перевірки відповідачем визначено приписи пп.16.1.5, 16.1.7п.16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

За змістом пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, який був правовою підставою для прийняття спірного наказу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня. наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми убачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями у визначений законом строк. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень.

Однак, у випадку, якщо ці пояснення необгрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Встановлення законодавцем вказаного правила спрямоване на гарантування дотримання прав платників податків, звуження підстав для проведення перевірки, усунення можливості зловживання правом на перевірку.

В той же час, суб'єкт господарювання має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. При цьому, право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Зазначена правова позиція суду узгоджується також з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 23.02.2017 року у справі №К/800/25008/16. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 27.01.2015 р. у справі № 21-425а14 та від 16.02.2016р. у справі № 21-2749а15, де вказано, що нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Із змісту спірного наказу слідує, що такий не містить зазначення будь-якої податкової інформації, що свідчила б про можливі порушення з боку позивача вимог валютного, податкового та іншого не врегульованого ПК України законодавства; натомість контролюючий орган обмежився лише загальними посиланнями на норми права.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано та підставно встановлено недотримання відповідачем обов'язкових умов для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, що дає підстави для висновку про необґрунтованість прийнятого наказу від 19.09.2017 року №2061 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Водночас контролюючий орган не позбавлений права провести нову перевірку будь-якого виду (в тому числі документальну позапланову виїзну), але з дотриманням вимог наявності підстав та умов проведення такої.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, приймаючи до уваги відсутність правових підстав для проведення відповідачем позапланової перевірки позивача з підстав, передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та підставність заявленого позову.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог, а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.243, 246, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року у справі № 813/3310/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. П. Сапіга