Постанова № 72420403, 07.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/10535/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Дробота М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.09.2017 року в справі №607/5885/17 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування постанови в частині (суддя І інстанції - Ромазан В.В., місце ухвалення: м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 14.09.2017),

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі - позивач, ГУ ПФУ в Тернопільській області) звернулося в суд з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (надалі - відповідач, ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області), в якому просило визнати дії протиправними та скасувати пункт 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.04.2017 ВП №53788114, винесеної начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Муликом П.І., з приводу примусового виконання виконавчого листа №607/11339/16-а, виданого 04.04.2017 Тернопільським міськрайонним судом, в частині стягнення з боржника виконавчого збору.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.09.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказує, зокрема, на те, що виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прямо пов'язане та перебуває в хронологічній залежності від виконання Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області зобов'язань за даним рішенням суду щодо надання відповідної довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 Оскільки позивачем вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення суду, сплата виконавчого збору у даному випадку є порушенням бюджетного законодавства, а тому підстави для стягнення виконавчого збору за примусове виконання рішення суду у даній справі відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 19.04.2017р. відкрито виконавче провадження №53788114 з виконання виконавчого листа №607/11339/16-а, виданого 04.04.2017р., про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 07.04.2016 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Пунктом 3 цієї ж постанови постановлено стягнути із боржника (позивача) виконавчий збір у розмірі 12800,00 грн.

Вважаючи зазначену постанову протиправною в частині стягнення виконавчого збору, позивач оскаржив її до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, керувався тим, що позивачем не доведено виконання судового рішення у добровільному порядку, зокрема, до початку примусового виконання рішення.

Апеляційний суд, не вдаючись до аналізу висновків суду першої інстанції щодо суті спору, зазначає, що судом першої інстанції порушені при вирішенні справи норми процесуального права, але це порушення не призвело до неправильного її вирішення, тому апеляційний суд вважає за необхідне змінити постанову суду в частині мотивів відмови у задоволенні позову і зазначає наступне.

Частиною 1 статті 181 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) передбачено, що учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Частиною 3 ст. 181 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи) встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно - правові акти, прийняті на їх виконання.

Органами державної виконавчої служби відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Таким чином, структурні підрозділи органів державної виконавчої служби (відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі) не є самостійними органами державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.

Як роз'яснено Пленумом Вищого адміністративного суду у постанові «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 року №3, судам варто враховувати, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби не визначені Законом як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.

Апеляційний суд звертає увагу, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, а тому у разі подання позовної заяви до підрозділу примусового виконання рішень необхідно було за правилами статті 52 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи) здійснити заміну первинного відповідача на належного - управління державної виконавчої служби або, у разі наявності заперечень позивача, залучити зазначений орган як другого відповідача.

При цьому підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлені статтею 52 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи).

Згідно з частиною 1 статті 52 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи) суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Відтак, допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, а можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позов Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, який є неналежним відповідачем у даному спорі, задоволенню не підлягає.

Згідно з абз.2 ч.2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є підставою для скасування або зміни рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З врахуванням того, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, але висновок суду про відмову в задоволенні позову є правильним, то оскаржувану постанову суду в мотивувальній частині слід змінити та відмовити у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з тієї підстави, що відповідач не є особою, до якої може бути подано позов.

Керуючись ст. 229, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Львівської області від 14.09.2017 року в справі №607/5885/17 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М. В. Костів судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рашення складено 08.02.2018.