Рішення № 72419918, 20.02.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/4257/17

Провадження № 2/415/110/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», місцезнаходження якого за адресою: вул. Ковпака, буд. 29, м. Київ, Україна до ОСОБА_1, місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1, Україна про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до Лисичанського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.11.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 556/16-ПК140.

Відповідно до п. 1.1. договору кредиту, кредит надавався Відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів в сумі 200000,00 грн.

Зобов'язання Позивача, визначені у договорі кредиту, протягом тривалого часу не здійснює погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни.

Однак Позичальником не було виконано свої зобов'язання за Кредитним договором перед Банком.

В результаті порушення умов Кредитного договору №556/16-ПК140 від 29.11.2007 року, станом на 24.05.2017 р. загальний розмір заборгованості складає 591037 грн. 05 коп., з них: сума заборгованість за кредитом - 187755,97 грн.; сума заборгованість за відсотками - 349553,00 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом - 13219,95 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 40488,10 грн.

В порушення умов договорів кредиту, Відповідач протягом тривалого часу не здійснює погашення щомісячних платежів та процентів за користування кредитом у встановлені терміни, що є підставою для звернення Позивача до суду за захистом своїх прав.

На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 591037,02 грн. та судовий збір в сумі 8865,56 грн..

Відповідач надав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що вона не згодна з вищезазначеними позовними вимогами АКБ «УКРСОЦБАНК» в повному обсязі з таких підстав. Між нею та АКБ «УКРСОЦБАНК» 29.11.2007р. був укладений Договір кредиту № 556/16-ПК140 про надання у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів в сумі 200 000 грн. Відповідно до умов Договору вона отримала кредит у сумі 200 000 грн. зі сплатою не пізніше 10-го числа кожного місяця ануїтетних платежів у розмірі 1 111,11 грн. із сплатою 13,5 %, та кінцевим строком дії до 24 листопада 2022 року. На забезпечення виконання зобов'язання за цим кредитним договором 29 листопада 2007 року між Позивачем та Відповідачем укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано квартиру за адресою: м. Лисичанськ, пр.. Леніна, 111/223, загальною площею 98,7 кв. м. Згідно з пунктами 4.4 і 7.4 кредитного договору у разі порушення позичальником зобов'язань, зазначених у пунктах 3.3.2-3.3.11, а також у разі порушення позичальником обов'язків, встановлених пунктом 1.1, 2.6.3, 3.2.3, термін надання Кредиту вважається таким, що закінчився і відповідно Позичальник зобов'язаний погасити Кредит, сплатити відсотки за фактичний час користування Кредиту та нараховані санкції. Тобто, за письмовим повідомленням кредитора до позичальника банк має право в односторонньому порядку розірвати кредитний договір, внаслідок чого позичальник достроково протягом 30 днів від дня отримання відповідної письмової вимоги кредитора зобов'язаний виконати усі зобов'язання за договором, а саме щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки та відшкодування збитків. 10 лютого 2009 року АКБ «Укрсоцбанк» звернувся до неї з відповідною письмовою вимогою за № 40-18/761 про повне дострокове повернення строкової та простроченої заборгованості за кредитом та відсотками за користування коштами у зв'язку з наявною заборгованістю по сплаті кредиту, яку вона отримала 13 лютого 2009 року. Протягом тридцяти днів від дня отримання зазначеної вимоги вона не виконала обов'язків, передбачених пунктами 2.6.3, 3.3.2-3.3.11 кредитного договору. Враховуючи викладене вона заявляє про застосування позовної давності до заявлених Позивачем вимог.

Згідно з пунктами 4.4 та 7.4 кредитного договору у разі порушення позичальником зобов'язань, зазначених у пунктах 2.6.3 і 3.3.2-3.3.11, а також у разі порушення позичальником обов'язків, встановлених пунктом 1.1 кредитного договору, термін надання Кредиту вважається таким, що закінчився і відповідно Позичальник зобов'язаний погасити Кредит, сплатити відсотки за фактичний час користування Кредиту та нараховані санкції. За письмовим повідомленням кредитора до позичальника банк має право в односторонньому порядку розірвати кредитний договір, внаслідок чого позичальник достроково протягом 30 днів від дня отримання відповідної письмової вимоги кредитора зобов'язаний виконати усі зобов'язання за договором, а саме щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки та відшкодування збитків. Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів. Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту (з 24 листопада 2022 року на 12.03.2009р.). Таким чином Позивач пред'явив цей позов після спливу строку позовної давності для його пред'явлення, який сплинув 10.02.2012р. На підставі вищевикладеного, просила суд відмовити Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» про стягнення з мене заборгованості за Договором кредиту № 556/16-ПК140 в розмірі 591037,02 грн. у повному обсязі.

Представник позивача Ременюк Т.О. в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу без участі їхнього представника, проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, клопотання відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглядати без його участі та без участі відповідача, заперечував проти задоволення позивних вимог, просив відмовити в задоволенні позову з наведених в письмовому запереченні підстав.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, встановленими фактичні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з кредитним договором № 556/16-ПК140 від 29.11.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, на умовах тимчасового користування, забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надано грошові кошти в сумі 200000 грн. 00 коп., процентна ставка за кредитом встановлена в розмірі 13,5 % річних. З кінцевим строком погашення 24.11.2022 року.

Відповідно до п. 1.2. договору кредиту, кредит надавався Відповідачу на споживчі цілі.

Зобов'язання Позивача, визначені у договорі кредиту, протягом тривалого часу не здійснює погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни.

Відповідно до п. 4.2. договору кредиту, у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків в порядку та в розмірі визначеному в п. 2.4., кредитного договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначений п.п. 1.1., 2.6.3, 3.2.3, 4.4., 5.4 цього договору Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.3 Договору кредиту, у разі порушення відповідачем вимог п. 3.3.2-3.3.11 кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1 відсотку від суми кредиту, визначеному п. 1.1 цього договору за кожний випадок.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 556/16-ПК140 від 29.11.2007 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 24.05.2017року становить 591037,02 грн.

Згідно з вимогою про усунення порушень № 104439 від 23.06.2017 р. Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», адресованої ОСОБА_1, станом на 24.05.2017 р. загальна сума заборгованості складає 721833,95 грн.. Вимагає від позичальника сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом і нараховану неустойку за кредитним договором.

Відповідно до п. 4.4 кредитного договору у випадку не виконання позичальником зобов'язань, викладених п.п.п 3.3.2-3.3.11 цього договору, протягом більше дев'яносто днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно позичальник зобов'язаний погасити кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Згідно з п. 7.3 кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного використання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Боржник не сплачував кредит та проценти за користування ним з 11.03.2009 року відповідно до розрахунку заборгованості.

Отже, протягом наступних 90 календарних днів позичальник не виконував обов'язки, передбачені пунктами 3.3.2 -3.3.11 кредитного договору.

Відповідач заявив про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Суд встановив, що згідно з пунктом 4.4 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.2-3.3.11 цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такої зміни.

Останній платіж за кредитним договором позичальник здійснив 11.03.2009 року, а тому відповідно до пункту 4.4 цього договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив, через 90 днів після сплати боржником останнього платежу.

З огляду на зазначене у справі, суд дійшов висновку, що оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено, то через 90 днів після сплати боржником останнього платежу в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 21.07.2017 року, тобто зі спливом позовної давності.

Окрім того, суд зауважу, що позивачем додана до позовної заяви вимога про усунення порушень № 104439 від 23.06.2017 р., адресована ОСОБА_1, згідно з якою станом на 24.05.2017 р. загальна сума заборгованості складає 721833,95 грн. Вимагає від позичальника сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом і нараховану неустойку за кредитним договором.

Втім, відповідачем до письмових заперечень надана така сама вимога позивача від 10.02.2009 року № 40-18/761 про стан заборгованості на 10.02.2009 року та вимогою дострокового повернення кредиту в строк 30 днів.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами відповідача, окрім того, вони ґрунтуються на Правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-719цс16 та не приймає доводи позивача.

Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, не є достовірними та обґрунтованими, не підтверджені письмовими доказами, на підставі викладеного та за таких обставин суд вважає, що позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 626, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», місцезнаходження якого за адресою: вул. Ковпака, буд. 29, м. Київ, Україна до ОСОБА_1, місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1, Україна, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА