Ухвала суду № 72418717, 20.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/3497/17 Головуючий у І інстанції ЗакаблукПровадження № 11-сс/780/70/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 20.02.2018

УХВАЛА

Іменем України

20 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Миколюка О.В.,

суддів: Шроля В.Р., Дриги А.М.,

при секретарі: Яремі К.О.,

з участю прокурора Шевченка В.О.,

підозрюваного – ОСОБА_2,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_3,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ОСОБА_6, за погодженням з прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_7, щодо накладення арешту на майно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110080001017 від 23.02.2016року за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.366 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Відповідно до ухвали слідчого судді, ОСОБА_2 органами досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч 2 ст. 15 ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.366 КК України, чим спричинено майнової шкоди на загальну суму 620 650 грн., що у 250 і більше разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, із яких ТОВ «Плато Плюс» на суму 50 000 грн. та ОСОБА_5 на суму 570 650 грн., 05.10.2018 року.

05.10.2017 року ОСОБА_2 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст. 366 КК України, 16.01.2018 року ОСОБА_2 вручено зміну раніше повідомленого повідомлення про підозру, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч 2 ст. 15 ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.366 КК України.

З урахуванням того, що санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, з метою забезпечення конфіскації, як виду покарання, стягнення для відшкодування шкоди внаслідок кримінального правопорушення, слідчий звернувся до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_2

19 січня 2018 року ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в задоволенні клопотання відмовлено, з тих підстав, що станом на час звернення до слідчого судді слідчим та прокурором не доведено факт перебування у власності підозрюваного зазначеного в клопотанні майна, земельних ділянок, які, як стверджує ОСОБА_2, ним відчуджені, крім того, належне підозрюваному ОСОБА_2 майно не являється доказом кримінальних правопорушень, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем всього майна, набутим на підставі цивільно-правових угод, також, вартість майна, про арешт якого клопоче слідчий явно неспівмірна заявленим вимогам цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 в 3378248грн 28 копійок, крім того, прокурор не довів наявність достатніх підстав вважати, що існує обґрунтована підозра ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч 2 ст. 15 ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.366 КК України, а клопотання подано всупереч вимог ст. 171 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник потерпілого ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_4 в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтуванні вказує, що суд при розгляді клопотання допустив неповноту та неправильність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що потягло за собою неправильність застосування судом норм процесуального законодавства, зокрема, вважає необґрунтованими посилання суду, в частині відмови в задоволенні клопотання, на те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна, на яке клопоче слідчий накласти арешт, тому воно не може бути арештоване, що є порушенням вимог законодавства.

Крім того звертає увагу, що у клопотанні слідчий зазначає конкретне майно на яке слід накласти арешт, посилаючись на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.11.2017 року за номером витягу 103708674 та інформацію отриману від регіонального сервісного центру МВС України в Київській області, крім того, в ньому зазначено вартість кожного конкретного майна та розмір частки прав власності підозрюваного ОСОБА_2, з зазначенням суми позовних вимог за позовом потерпілого у розмірі 3 378 248 грн. - матеріальних збитків та 2 000 000 грн. - суми моральної компенсації , звертає увагу, що загальний підсумок вартості майна на яке слідчий просить накласти арешт дорівнює сумі у розмірі 21 194 226,6 грн., що перевищує суму позовних вимог на 15 815 978,6 грн., однак, зазначені обставини не виключають виду покарання-спеціальну конфіскацію, що передбачена санкцією ч.5 ст.191 КК України.

Також зазначає, що висновки суду щодо недоведеності прокурором в судовому засіданні наявності достатніх підстав вважати, що існує обґрунтована підозра ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки обгрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочинів підтверджується зібраними під час удового засідання доказами.

Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду з тих підстав, що участі під час розгляду справи в суді першої інстанції не приймав, про місце та дату розгляду клопотання повідомлений не був, копія оскаржуваної ухвали йому вручена не була.

Заслухавши доповідача, думку підозрюваного та його захисника, які підтримали судове рішення, представника потерпілого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_4 та прокурора, які просили задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з’ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані не були.

Як вбачається із змісту ухвали, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що слідчим та прокурором не доведено факт перебування у власності підозрюваного ОСОБА_2 майна та земельних ділянок, на які прокурор просив накласти арешт.

Також слідчим суддею зроблено висновок про необґрунтованість підозри ОСОБА_2 та порушення підслідності кримінального провадження №12017110080001017 від 23.02.2016 року щодо ОСОБА_2

Ці обставини стали підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.

Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок суду є передчасним.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Хаплі проти Об’єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.366 КК України, слідчим було надано матеріали кримінального провадження, які містять показання потерпілого ОСОБА_5, показання свідка ОСОБА_8, свідка ОСОБА_9, свідка ОСОБА_10, свідка ОСОБА_11, висновок експертів №636/17-23, 681-682/17-23 від 06.07.2017 року за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи, висновок судово-економічної експертизи №637/17-23 від 19.07.2017 року, згідно якого, з урахуванням висновку комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи №636/17-23, 681-682/17-23 від 06.07.2017 року, висновок судово-почеркознавчої експертизи №1071/1072-1075/17-23 від 20.09.2017 року, висновок судово-почеркознавчої експертизи №1412/1455-1461/17-23 від 30.11.2017 року.

Дані докази слідчим суддею перевірені не були, оцінки їм надано не було, що свідчить про самоусунення суду від розгляду клопотання по суті та неповноту судового розгляду.

Крім того, доводи слідчого судді про недоведеність факту перебування у власності підозрюваного ОСОБА_2 майна та земельних ділянок, суперечать матеріалам справи, оскільки у клопотанні слідчий зазначає конкретне майно, на яке слід накласти арешт, посилаючись на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно від 14.11.2017 року за номером витягу 103708674 та інформацію отриману від регіонального сервісного центру МВС України в Київській області, також в клопотанні слідчий зазначає вартість кожного конкретного майна та розмір частки прав власності підозрюваного ОСОБА_2

Щодо доводів суду про порушення підслідності кримінального провадження №12017110080001017 від 23.02.2016 року щодо ОСОБА_2, то колегія суддів звертає увагу, що вирішення питання підслідності не належить до компетенції суду і не відноситься до переліку обставин, які мають перевірятися при вирішенні питання про арешт майна або про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, які регулюються ст.173 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін, або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Беручи до уваги те, що доводи, викладені в клопотанні слідчого про накладення арешту на майно, фактично не розглянуті слідчим суддею, а учасниками судового розгляду в апеляційному порядку не ставилось питання про дослідження доказів, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості постановити свою ухвалу.

Тому, враховуючи вимоги ст.ст.2,8,9 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду вказаного клопотання в суді першої інстанції, під час якого необхідно розглянути клопотання, та відповідно до вимог Закону, прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2018 року представнику потерпілого ОСОБА_5 – адвокату ОСОБА_4 - поновити.

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2018 року, про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ОСОБА_6, за погодженням з прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_7, щодо накладення арешту на майно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110080001017 від 23.02.2016року за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.366 КК України – скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: