Постанова № 72418653, 21.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/4037/17 Головуючий у І інстанції Тетервак Н. А.Провадження № 33/780/225/18 Доповідач у 2 інстанції Свінціцька О. П.Категорія 72 21.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі судді Свінціцької О.П., з участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Іванківського районного суду Київської області від 10 січня 2018 року, якою,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, а саме: спінінга, оснащеного воблером в кількості 1 штука, човна та свіжо виловленої риби.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області завдані збитки у розмірі 1360 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно постанови судді ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 08 грудня 2017 року о 13 год. 00 хв. на Київському водосховищі в районі с.Страхолісся Іванківського району Київської області грубо порушив правила рибальства, а саме: проводив вилов риби з човна спінінгом, оснащеним воблером, при цьому виловив рибу: щука - 8 шт., загальною вагою 6 кг., чим перевищив добову норму на 3 кг (щука 4 шт.), чим порушив ст.63 Закону України «Про тваринний світ» та п. 4.6 Правил любительського і спортивного рибальства. Своїми діями ОСОБА_2 наніс збитки рибному господарству України на суму 1360, 00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді змінити в частині накладення стягнення, виключивши із резолютивної частини постанови накладення на нього стягнення у вигляді конфіскації човна та свіжо виловленої риби. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він був присутній під час розгляду справи судом першої інстанції та йому було оголошено про накладення штрафу у розмірі 340 грн., стягнення збитків у розмірі 1 360 грн. та судового збору у розмірі 352,40 грн. Всі ці суми були ним сплачені в той же день, що підтверджується відповідними квитанціями. Однак про конфіскацію човна, як знаряддя правопорушення під час розгляду справи йому нічого повідомлено не було, і про накладення на нього цього додаткового стягнення він дізнався лише 29.01.2018 року, коли отримав поштою копію оскаржуваної постанови.

Вважає, що накладене на нього стягнення у вигляді конфіскації човна є неспіврозмірним із допущеним адміністративним правопорушенням.

Посилається і на те, що допущене ним адміністративне правопорушення полягає у перевищенні ним норми вилову риби, а саме лишні чотири рибини із перевищенням добової норми вилову риби на 3 кг., а саме ним було впіймано 6 кілограмів риби замість 3.

Вказує і те, що він не використовував ніякі заборонені знаряддя лову та не вів промисловий лов риби. Раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил риболовлі, повністю визнав свою вину.

Вказує, що риболовля для нього є його єдиним захопленням та якому він приділяє максимум вільного часу разом із своєю сім'єю. Конфіскований постановою човен, який коштує більше 400 000 грн., для нього і його сім'ї є дорогою річчю, на купівлю якого він збирав кошти не один рік.

Щодо поновлення строків на апеляційне оскарження то вказує, оскільки із накладеним на нього адміністративного стягнення у виді штрафу він був згоден та добровільно сплатив його в день винесення постанови, він не мав підстав оскаржувати постанову у визначений законом строк, та про необхідність оскарження постанови дізнався лише після ознайомлення із змістом постанови, тобто 29.01.2018 року. З огляду на вказану обставину просить суд поновити строк для її оскарження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги визнаються судом поважними, оскільки з повним текстом постанови останній ознайомився тільки 29.01.2017 року, що стверджується поштовим відправленням, а тому йому необхідно поновити строк на апеляційне оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 10 січня 2018 року.

Згідно вимог ст. ст.245, 252, 280, 283 КУпАП України, при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок суду про визнання виним ОСОБА_2 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: поясненнями ОСОБА_2, наданими у ході складання протоколу про адміністративне правопорушення, в яких останній вказав, що він 08.12.2017 року на човні, на спінінг оснащений воблером у дозволеному місці ловив рибу, а саме щуку в кількості 8 штук, загальною вагою 6 кг, чим перевищив добову норму на 3 кг (4 штуки).

Вказаним доказам суддя дав належну оцінку та обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_2 своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП.

Але поряд з цим вважаю, що обираючи вид стягнення, а саме конфіскацію човна, яке необхідно накласти на ОСОБА_2, суддя припустився помилки.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 4 ст. 85 КУпАП грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову) тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої і на посадових осіб - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої.

Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушенням та застосування судом першої інстанції конфіскації у виді човна є стягненням неспіврозмірним із даним правопорушенням, крім того це стягнення є альтернативним.

Окрім того, вирішуючи питання про законність накладення на ОСОБА_2 стягнення у виді конфіскації човна, суд вважає за необхідне застосувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які регламентують захист права власності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, interalia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Суд у багаточисельних рішеннях зазначав, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» внаслідок позбавлення його майна, особливо у тих випадках, коли вчинене ним правопорушення не становить великої суспільної небезпеки, при якому не порушуються істотні інтереси суспільства (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґі Льоннрот протии Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Оцінючи конретні обставини справи, сутність допущеного порушення, вартість та цінність майна, яке вилучається у правопорушника, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування стосовно ОСОБА_2 стягнення у виді конфіскації човна, буде порушенням зазначеного вище принципу пропорційності, наслідком якого стане накладення на ОСОБА_2 індивідуального надмірного тягаря.

Так, приймаючи рішення про конфіскацію човна, суддя суду першої інстанції не врахував те, що сутність допущеного ОСОБА_2 правопорушення проявляється у перевищенні ним норми вилову риби, а саме у перевищенні добової норми вилову риби на 3 кг. Зазначене правопорушення не становить великої суспільної небезпеки, від його вчинення не настало істотних суспільних наслідків, розмір завданої шкоди є незначним. Вид та сутність вчиненого правопорушення та розмір завданої шкоди є неспіврозмірними із накладеним стягненням у вигляді конфіскації човна, враховуючи вартість і цінність цього човна та потреби у його використанні і дійсно вказують на наявність індивідуального і надмірного тягара для ОСОБА_2 у випадку застосування цього стягнення.

Наведене у своїй сукупності вказує на те, що застосування щодо ОСОБА_2 стягнення у виді конфіскації човна є не тільки не обгрунтованим із точки зору вимог КУпАП, але і із точки зору вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ, у звязку із чим постанова судді підлягає зміні шляхом виключення із постанови судді рішення про накладення на ОСОБА_2 цього стягнення.

Крім того, в мотивувальній частині постанови Іванківського районного суду Київської області від 10 січня 2018 року зазначено, що враховуючи вищевикладене, суд вважає застосувати до ОСОБА_4 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією знаряддя та виловленої риби, однак в резолютивній частині цього судового рішення суд застосовує до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, а саме: спінінга, оснащеного воблером в кількості 1 штука, човна та свіжо виловленої риби.

Доводи апелянта, що свіжо виловлена риба не була конфіскована, судом не береться до уваги, та дані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до розписки про передачу на відповідальне зберігання рибальського майна, транспортних засобів, підвісних двигунів та водних біоресурсів, зазначено, що ОСОБА_2 прийняв на відповідальне зберігання човен 1 шт., спінінг оснащений воблером 1 штука, свіжо виловлена риба 3 кг на суму 2 650 грн. У раз втрати рибальського майна, транспортних засобів, підвісних двигунів та водних живих ресурсів, пошкодження майна, або його частини останній своїм підписом зобов'язався відшкодувати державі Україна ціну втраченої (використаної) риби, або втраченого майна згідно його опису-оцінки.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 10 січня 2018 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Іванківського районного суду Київської області від 10 січня 2018 року щодо ОСОБА_2 в частині накладеного стягнення -змінити.

Виключити з постанови Іванківського районного суду Київської області від 10 січня 2018 року рішення суду про накладення на ОСОБА_2 стягнення у виді конфіскації човна.

В іншій частині постанову Іванківського районного суду Київської області від 10 січня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька.