Постанова № 72418511, 22.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12584/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Хобор Р.Б., Попка Я.С.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: не з'явився

відповідача по справі: представника Тенети Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду, ухвалену суддею Гулик А.Г. 06 грудня 2017 року у місті Львові в справі за позовом ОСОБА_2 до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся з позовом в суд до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №4561-13 від 02.06.2016 року та №444-13 від 27.03.2017 року, якими визначено зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідно до п.п.12.3.4. п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік на території Славської селищної ради встановлені рішенням від 15.01.2015 року №2285, а ставки податку на нерухоме майно за 2016 рік встановлені рішенням Славської селищної ради від 28.01.2016 року №83. Тому, вказані рішення органу місцевого самоврядування не можуть бути підставою для виникнення в позивача зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно.

В запереченні на позов представник відповідача зазначив, що позивачу правомірно визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням рішень Славської селищної ради від 15.01.2015 року №2285 із змінами, внесеними рішенням від 05.02.2015 року №2359 та від 28.01.2016 року №83.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року в справі №813/1869/17 адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 02.06.2016 року №4561-13. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судом першої інстанції зроблено висновок, що для податку на нерухоме майно за 2015 рік, цей рік є плановим, оскільки лише в цьому році радою встановлено розмір цього податку, а 2016 рік відповідно до норм Податкового кодексу є бюджетним. В той же час що стосується податку за 2016 рік, то цей рік з урахуванням положень Закону України №909-VIII від 01.01.2016 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» є бюджетним для податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Стрийською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року в справі №813/1869/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права і неправильне встановлення фактичних обставин справи та виходить з аналогічних мотивів, які наведені в запереченні на позовну заяву.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником житлового будинку загальною площею 485,2м.кв, який знаходиться за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Підкови, 4г, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.03.2010 року №25647907.

На підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, .п.265.7.2 п.265.7 ст.265 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 №4561-13, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 4 448,14грн. Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте з врахуванням рішення Славської селищної ради від 15.01.2015 року №2285 із змінами, внесеними рішенням від 05.02.2015 року №2359 про встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 року.

На підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.03.2017 року №444-13, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 2 516,23грн. Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте з врахуванням рішення Славської селищної ради від 28.01.2016 року №83 про встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 0,5% від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року.

Згідно з п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

В розумінні п.п.266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.5.1. п.266.5. ст.266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Крім того, згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно згідно з ПК України є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і податку на нерухоме майно) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Так, відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього Кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за ПК України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що відповідно до п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма узгоджується із закріпленим у п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України принципом стабільності системи оподаткування. Відповідно до зазначеного принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, бюджетним періодом, за який може стягуватись вказаний податок, є наступний 2016 рік, а не плановий 2015 рік, коли приймались відповідні рішення про встановлення ставок податку.

Cуд встановив, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік на території Славської селищної ради встановлені її рішенням від 15.01.2015 року №2285 із змінами, внесеними рішенням від 05.02.2015 року №2359.

З огляду на наведене, суд вважає, що на підставі вказаних рішень органу місцевого самоврядування, які прийняті у 2015 році, податковий орган мав право визначити податкові зобов'язання щодо сплати вказаного виду податку на наступний бюджетний період - 2016 рік, оскільки 2015 рік в контексті норм ПК України є роком, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2017 року №444-13 суд зазначає наступне.

01.01.2016 року набрав чинності Закон України №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон України №909-VIII), яким внесено зміни до Податкового кодексу України.

Пунктом 4 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України №909-VIII встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (щодо необхідності офіційного оприлюднення відповідним органом місцевого самоврядування рішення встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду).

Пунктом 7 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України №909-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності вказаним Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

На виконання вказаного положення Закону України №909-VIII Славська селищна рада прийняла рішення від 28.01.2016 року №83 про встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік на її території у розмірі 0,5% від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року.

З урахуванням п.4 р.ІІ Прикінцевих положень Закону України №909-VIII бюджетним періодом, до якого може застосовуватись ставка податку, встановлена рішенням Славської селищної ради від 28.01.2016 року №83, є 2016 рік.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач правомірно здійснив розрахунок позивачу грошового зобов'язання за 2016 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням рішення Славської селищної ради від 28.01.2016 року №83 у сумі 2 516,23грн.

З огляду на наведене, апеляційні вимоги є не аргументованими, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ч.4 ст.229, ст.243, ст.308, ст.310, п.1.ч.1 ст.315, ст.316, ст.321, ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року в справі №813/1869/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий суддя І.О. Яворський

Судді Р.Б. Хобор

Я.С. Попко

Повний текст виготовлено 23.02.2018 року