Постанова № 72418509, 07.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/30484/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Осаулов А.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря с/з: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року, що прийнята о 09 год. 00 хв. у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАВАНДА ПЛЮС», виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАВАНДА ПЛЮС», виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому, з урахуванням поданих нею уточнень, просила визнати протиправним та скасувати розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 21.07.2005 року за №1349 «Про знесення гаражів в садибах будинків АДРЕСА_2, у зв'язку з будівництвом житлового будинку по вул. Обсерваторній, 4».

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити даний позов у повному обсязі.

11.01.2018р. до Київського апеляційного адміністративного суду від ТОВ «ЛАВАНДА ПЛЮС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа посилається на те, що металевий гараж не є нерухомістю, оскільки немає капітального фундаменту і є тимчасовою спорудою. Відтак, у разі виділення такого гаражу певній особі, така особа після втрати транспорту, переїзду на нове місце чи смерті втрачає право користування місцем, відведеним під гараж, який в подальшому демонтується.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 19.08.1994 року №692 було погоджено розміщення ОСОБА_4 гаражу за місцем проживання АДРЕСА_1

Згідно рішення Алчевського міського суду Луганської області від 04.09.2008 року, що набрало законної сили, за позивачем було визнано право власності на гараж, що розташований в АДРЕСА_3

Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, як державним реєстратором, 19.01.2016 року на підставі вказаного судового рішення було внесено запис про реєстрацію за позивачем права власності на вказаний об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, площею - 18,4 кв.м.

На підставі рішення Київської міської ради №339-5/1549 від 24.06.2004 року «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Лаванда-Плюс» земельної ділянки для будівництва багатоповерхового житлового будинку на АДРЕСА_4 у Шевченківському районі м. Києва» між вказаним Товариством та Київською міською радою було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею - 0,1928 га, який в подальшому переукладено до 31.12.2016 року.

Кадастровий номер вказаної земельної ділянки НОМЕР_1

31.03.2016 року департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві було прийнято рішення про реєстрацію декларації про початок виконання підготовчих робіт - будівництва житлового будинку по АДРЕСА_4 із її реєстрацією за №КВ030160910291.

Розпорядженням Київської районної у місті Києві адміністрації від 21.07.2005 року за №1349 «Про знесення гаражів в садибах будинків АДРЕСА_2, в зв'язку з будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_4» було зобов'язано знести гаражі за власний рахунок в місячний термін ОСОБА_4, а саме: металевий гараж в садибі будинку АДРЕСА_5 із визнанням таким, що втратило чинність розпорядження представника Президента України Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва «Про погодження на установку металевого збірно-розбірного гаражу ОСОБА_4» від 19.08.1994 року за №692.

В той же час, замовнику будівництва ТОВ «Лаванда Плюс» вказаним розпорядженням було забезпечено вручення його копії.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Статтею 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і обов'язки людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №280/97-ВР), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За змістом пп.3 п. «б» ч. 1 ст. 31 цього ж Закону, виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про основи містобудування», до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать:

- визначення території для містобудівних потреб згідно з рішенням відповідної ради;

- встановлення в межах своїх повноважень на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність;

- надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок;

- забезпечення в установленому законодавством порядку розробки і подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній; надання (отримання, реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- організація охорони культурної спадщини;

- організація робіт, пов'язаних із створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів;

- забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови відповідних територій;

- зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу;

- здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності експлуатації будинків і споруд незалежно від форми власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.

Виконавчі комітети сільських, селищних і міських рад вирішують й інші питання містобудівної діяльності, визначені законом.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону №280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як уже зазначалося, на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 19.08.1994 року №692 було погоджено розміщення ОСОБА_4 гаражу за місцем проживання АДРЕСА_1

Натомість, відповідно до рішення Алчевського міського суду Луганської області від 04.09.2008 року, що набрало законної сили, за позивачем було визнано право власності на гараж, що розташований в АДРЕСА_3

На підставі вказаного судового рішення, рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, як державним реєстратором 19.01.2016 року було внесено запис про реєстрацію за позивачем права власності на вказаний об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, площею - 18,4 кв.м.

На підставі рішення Київської міської ради №339-5/1549 від 24.06.2004 року «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Лаванда-Плюс» земельної ділянки для будівництва багатоповерхового житлового будинку на АДРЕСА_4 у Шевченківському районі м. Києва» між вказаним Товариством та Київською міською радою було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею - 0,1928 га, який в подальшому переукладено до 31.12.2016 року. Кадастровий номер вказаної земельної ділянки НОМЕР_1

31.03.2016 року департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві було прийнято рішення про реєстрацію декларації про початок виконання підготовчих робіт - будівництва житлового будинку по АДРЕСА_4 із її реєстрацією за №КВ030160910291.

Таким чином, скасування розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 21.07.2005р. за № 1349 пов'язане насамперед з реалізацією прав та охоронюваних законом інтересів третьої особи щодо володіння та користування земельною ділянкою, наслідком чого є протиправне обмеження третьої особи у праві оренди земельної ділянки.

Розпорядженням Київської районної у місті Києві адміністрації від 21.07.2005 року за №1349 «Про знесення гаражів в садибах будинків АДРЕСА_2, в зв'язку з будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_4» було зобов'язано знести гаражі за власний рахунок в місячний термін ОСОБА_4, а саме: металевий гараж в садибі будинку АДРЕСА_5 із визнанням таким, що втратило чинність розпорядження представника Президента України Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва «Про погодження на установку металевого збірно-розбірного гаражу ОСОБА_4» від 19.08.1994 року за №692.

Однак, жодних доказів направлення відповідачем чи третьою особою на адресу позивача будь-яких листів-попереджень про знесення саме належного їй гаражу суду позивачем не надано.

Крім того, зареєстрований на праві власності за позивачем гараж знаходиться в м. Києві по вул. Бульварно-Кудрявській, 16в (реєстровий номер 037), а передана в користування для будівництва третій особі ТОВ «Лаванда-Плюс» земельна ділянка знаходиться на АДРЕСА_4 та має реєстрований номер 031 (а.с.50,51), що вказує на розташування вказаних ділянках в межах кадастрових кварталів.

Таким чином, здійснення будівництва третьої особою жодним чином не порушує інтереси позивача.

В силу пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.), юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За змістом вказаної норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.) встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 6 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оскаржуване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Так, ОСОБА_3 не доведено порушення її прав та не аргументовано підстави на яких вона просить визнати протиправним та скасувати розпорядження від 21.07.2005р. № 1349, а також відсутні будь-які докази на підтвердження її позовних вимог.

Натомість, оскаржуване розпорядження відповідача №1349 від 21.07.2005 року стосується знесення металевого гаражу, що належить ОСОБА_4 та знаходиться в садибі будинку АДРЕСА_5

Вказане розпорядження жодним чином не перешкоджає праву позивача на володіння належним їй гаражем за іншою адресою (вул. Бульварно-Кудрявська, 16в), а відтак жодних належних і допустимих доказів порушення оскаржуваним розпорядженням саме права власності позивача матеріали даної справи не містять.

Крім цього, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання позивача як на підставу своїх вимог на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року за №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст.ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині неможливості скасування або зміни органом місцевого самоврядування ненормативних правових актів, оскільки оскаржуване розпорядження відповідача прийнято в липні 2005 року, тобто задовго до прийняття Конституційним Судом України вказаного судового рішення.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що діями відповідача в частині прийняття ним у 2005 році оскаржуваного розпорядження жодним чином не порушено права ОСОБА_3 на належний їй на праві власності з 2016 року гараж, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, тобто поза межами відведеної третій особі для будівництва земельної ділянки.

Аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи наявні у ній докази, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість вимог даного позову та відсутність правових підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 26.02.2018р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Петрик І.Й.