Постанова № 72418505, 20.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 361/7712/17 Головуючий у І інстанції: Сердинський В.С.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2017 року (дата складання повного тексту 28 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

14 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просила визнати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про відмову щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 неправомірним та скасувати його, зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та нарахувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років згідно ст.501 Закону України «Про прокуратуру» з 05 жовтня 2017 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, з дати звернення до управління, тобто 05 жовтня 2017 року.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано неправомірним та скасовано рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про відмову щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2, зобов'язано Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років згідно ст.501 Закону України «Про прокуратуру» з 05 жовтня 2017 року, виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми місячного заробітку, без обмеження максимального розміру.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що станом на час спірних правовідносин пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється правилами ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697 та у позивача відсутня та документально не підтверджена вислуга років, передбачена вказаною статтею, а отже відсутнє само право на призначення такої пенсії. В той же час, норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789, які регулювали, зокрема, питання призначення пенсії, втратили чинність з 15 липня 2015 року.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій остання просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, зазначаючи, що на момент призначення її на роботу в органи прокуратури діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, частиною 1 ст.501 якого передбачено, що прокурори, слідчі за стажем роботи не менше 20 років, у тому числі за стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Умови та гарантії пенсійного забезпечення на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ позивач набула у період роботи в органах прокуратури з 01 березня 1995 року та стаж на момент звернення до Пенсійного фонду України становив 20 років 6 місяців на посадах прокурорів, що підтверджується відомостями трудової книжки. В той же час, статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII збільшено стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, чим звужено права позивача на пенсійне забезпечення в розумінні Конституції України, а тому відмова відповідача в призначенні пенсії є протиправною.

Судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи судової практики Київського апеляційного адміністративного суду в аналогічних спорах та повідомлення Верховного Суду щодо розгляду зразкової справи з огляду на те, що ці матеріали не є доказами в розумінні ст.72 КАС України та не містять інформацію щодо предмета доказування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 05 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою щодо призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

09 жовтня 2017 року відповідачем прийнято рішення №103 про відмову у призначенні пенсії, зазначивши, що згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213 передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру». Оскільки позивач звернулась з заявою про призначення пенсії за вислугу років 05 жовтня 2017 року, то підстави призначення пенсії за нормами Закону України «Про прокуратуру» після 01 червня 2015 року відсутні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що на день звернення до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області позивач має стаж роботи, що дає їй право на призначення, нарахування та виплату пенсії за вислугою років відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ без обмеження її максимального розміру, отже дії ОСОБА_2 направлені на реалізацію законом встановленого права на призначення пенсії за вислугу років, узгоджуються з положеннями ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, а відмова Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в призначенні пенсії за вислугу років є безпідставною і протиправною.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду про призначення пенсії), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12 липня 2001 року №2663-III) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, згідно з яким ч.1 ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII замінено двома частинами такого змісту: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.»

Відповідно до змін, внесених до вказаної правової норми згідно з Законами України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, який набрав чинності 01 травня 2014 року, «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, розмір пенсії у відсотковому відношенні до заробітної плати зменшено і незалежно від стажу роботи становить: з 01 травня 2014 року - 70%, з 01 січня 2015 року - 60%.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, у п.5 Прикінцевих положень якого визначено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про прокуратуру».

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до пп.1 п.3 р.XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII втратили чинність, крім, зокрема ч.ч.3, 4, 6, 11 ст.501.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача за призначенням пенсії регулюється правилами ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до ч.ч.1, 2 якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, наведені у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу посилання ОСОБА_2 щодо звуження змісту її прав в частині зменшення сутності соціальних гарантій працівників прокуратури колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Разом з тим, як ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року), так і ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який є чинним на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року вислуги років не менше 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Таким чином, при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII не допущено звуження прав позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що станом на 01 жовтня 2011 року (дата набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, яким змінено ч.1 ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII) у позивача був відсутній стаж роботи не менше 20 років, що давав право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку, а тому під час прийняття Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII звуження прав позивача не відбулось.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до наведеного Закону, не може перевищувати 10740 гривень.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII частину 15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII у Законі України «Про прокуратуру» у ч.15 ст.86 в абзаці шостому слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, відповідно до ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії за вислугу років) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Наведені положення не визнавались неконституційними, є чинними та підлягають застосуванню у спірних правовідносинах та, як встановлено колегією суддів вище, відповідні зміни не призвели до звуження обсягу прав та соціальних гарантій ОСОБА_2, що були нею досягнуті та існували на момент внесення відповідних змін, а тому колегія суддів відхиляє аргументи позивача щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII (в редакції, чинній до 01 жовтня 2011 року) при призначенні позивачу пенсії за вислугу років, розраховану у розмірі 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати без обмеження її розміру.

Крім того, частиною 6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

З наявної в матеріалах копії трудової книжки позивача вбачається, що у період з 01 березня 1995 року по 08 липня 2009 року та з 25 липня 2011 року по 05 жовтня 2017 року (дата звернення позивача з заявою про призначення пенсії) позивач працювала на посадах, що зараховуються до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

В той же час, період навчання позивача з 1988 року по 03 липня 1991 року у Чернігівському юридичному технікумі та з 1993 року по 06 лютого 1998 року у Національній юридичній академії України ім.Ярослава Мудрого на заочній формі навчання не можуть бути зараховані до вислуги років, оскільки такому зарахуванню підлягає лише половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах саме денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що вислуга років позивача на момент звернення до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою від 05 жовтня 2017 року становила 20 років 6 місяців, що не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугу років рішенням від 09 жовтня 2017 року №103 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, рішення відповідача відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України та, приймаючи оскаржуване рішення, Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України не порушило прав, свобод та інтересів позивача, з огляду на відсутність підстав для призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII (в редакції, чинній до 01 жовтня 2011 року), виходячи з розрахунку 90% від суми місячного заробітку, а для призначення пенсії за вислугу років згідно ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у позивача на день звернення (05 жовтня 2017 року) відсутня законодавчо встановлена вислуга років.

Отже, обґрунтування суду першої інстанції щодо протиправності рішення відповідача про відмову ОСОБА_2 у призначенні їй пенсії за вислугу років та зобов'язання призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років згідно ст.501 Закону України «Про прокуратуру» з 05 жовтня 2017 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячного заробітку, без обмеження максимального розміру є помилковими, посилання на звуження прав позивача не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки позивач фактично не набув права на призначення пенсії на час внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII та прийняття Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, а тому призначення пенсії має відбуватись за нормами законодавства, що є чинними на час такого призначення.

В силу вимог ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд першої інстанції, виходячи за межі позовних вимог та зобов'язуючи відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію без обмеження максимального розміру, не навів обґрунтувань необхідності захисту прав позивача вказаним шляхом та в чому полягає повнота такого способу захисту прав. При цьому, як наведено колегією суддів вище, положення, якими встановлено обмеження пенсії максимальним розміром, не визнавались неконституційними, є чинними та підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №372/2909/17, що узгоджується з положеннями ч.5 ст.242 КАС України.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права: неправильне тлумачення закону та застосування закону, який не підлягає застосуванню, призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2017 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 26 лютого 2018 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук