Постанова № 72418379, 21.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/170/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року суддя Парфенюк В.І., час ухвалення 18:01 год., місце ухвалення м.Чортків у справі № 608/1676/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови неправомірною та зобов"язання вчинити дії, дату складення повного тексту не зазначено, -

В С Т А Н О В И Л А:

19.10.2017р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років та зобов'язати провести нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років, яку він отримував до виїзду на постійне місце проживання за межі України, починаючи з 1 червня 2017 року.

Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що відповідно до статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.

Згідно абзацу 2 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі- Порядок № 3-1) заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні тощо, подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.

Позивач не подав вказаних заяв перед виїздом на постійне місце проживання за кордон до Республіки Італія, і як наслідок не скористався правом отримання пенсії до виїзду за кордон.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянин України.

1 січня 2017 року ОСОБА_1 виїхав на постійне проживання в Італію, а з 1 червня 2017 року виплата йому пенсії була припинена.

6 вересня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з письмовою заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, однак відповідач листом № 346/Б-11 від 26.09.2017 року відмовив в задоволенні такого звернення, посилаючись на відсутність відповідного міжнародного договору про виплату пенсії між Україною та Італією.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що виїзд громадянина України на постійне місце проживання за кордон не може бути підставою для позбавлення такої особи права на соціальний захист.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009р. щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009р. в позивача виникають правові підстави для відновлення виплати пенсії.

Щодо покликання апелянта на відсутність укладеного між Україною і Республікою Італією договору щодо пенсійного забезпечення, то на час виникнення спірних правовідносин, законодавство подібного не вимагає.

В матеріалах справи не має даних про те, що позивачем припинено громадянство України у відповідності з вимогами Закону України "Про громадянство України"

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На час постановлення рішення судом першої інстанції, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України (в редакції Кодексу до 15.12.2017р.) - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України - п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент постановлення рішення), тобто відповідач був звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, судовий збір на час прийняття рішення судом першої інстанції, підлягав стягненню з державного бюджету.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати в частині стягнення судового збору, з постановленням нової, в решті - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, п.4 ч.1 ст.317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року у справі № 608/1676/17 - скасувати в частині судових витрат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає за винятками, визначеними ст. 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді В. В. Ніколін Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 26.02.18