Рішення № 72417506, 19.02.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6067/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 39420875) про скасування постанови у справі про порушення митних правил -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просить скасувати постанову в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС України Скоромного Я.І. №2292/20900/17 від 26.06.2017 р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 470 МК України та накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова винесена відповідачем без повного та належного дослідження всіх обставин справи, оскільки на момент перетину кордону, 02.06.2017 р. на підтвердження неможливості вивезення транспортного засобу за межі митної території України у встановлений законодавством строк, надано повідомлення від 16.06.2016 р. Львівської митниці ДФС з приводу невивезення за межі митної території України транспортного засобу, довідку ТзОВ «ФАХ» №ФЧ-020617 від 02.06.2017 р. про несправність автомобіля марки «AUDI», модель А6, кузов VIN «НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_3 та перебування його на ремонті на станції технічного обслуговування. Окрім того, вказує, що оскаржувана постанова винесена без участі позивача, у зв'язку з чим він був позбавлений права надати пояснення та з порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності, адже, на думку позивача, правопорушення, передбачене ч.3 ст. 470 МК України не є триваючим і вважається вчиненим на 11 день. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 вересня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 жовтня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду Львівської області від 13 грудня 2017 року ухвалу від 05 жовтня 2017 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивач та його представник повторно не з'явилися у судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, подав заперечення, в яких зазначив, що ОСОБА_2 перевищив встановлений Митним кодексом України строк доставки транспортних засобів, що перебувають під митним контролем до органу доходів і зборів призначення, терміном більше ніж на десять діб, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України. Стверджує, що ремонт транспортного засобу за результатами його поломки не відноситься до аварії та обставин непереборної сили, а в наданій позивачем довідці ТзОВ «Компанія ФАХ» № ФЧ-020617 від 02.06.2017 зазначено, що транспортний засіб марки «AUDI A6», VIN «НОМЕР_2», р.н. «НОМЕР_3», знаходився на території автосервісу з 16.06.2016 р. по 02.06.2017 р, але не ремонтувався. Окрім того зазначив, що протоколом від 02.06.2017 р. № 2292/20900/17, примірник якого 02.06.2017 р. був вручений ОСОБА_2 під підпис, позивача було повідомлено про дату розгляду справи. Також представник відповідача вважає безпідставним твердження позивача, що правопорушення, передбачене ч.3 ст.470 МК України не відноситься до триваючих, і строки накладення адміністративного стягнення вже закінчились, оскільки ст. 467 МК України не визначає виключного переліку триваючих правопорушень.

Окрім того, представник відповідача, покликається на судову практику, зокрема вказує, що в ухвалах Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/17529/16 від 21.09.2016 року, у справі № К/800/15888/16 від 04.10.2016 року, у справі № К/800/45025/15 від 14.06.2016 року суд зазначає, що правопорушення, передбачене ч.3 ст. 470 МК України є триваючим, у зв'язку із чим є формально закінченим з моменту його суб'єктивного офіційного виявлення під час здійснення митних процедур та фіксації його в протоколі про порушення митних правил. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності ч. 3 п.2 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи ( його представника), незалежно від причин неявки.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 124 Конституції України, яка є нормою прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що 02 червня 2017 року стосовно ОСОБА_2 складено протокол про порушення митних правил № 2292/20900/17 за ознаками порушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України. Вказаний протокол про порушення митних правил було складено в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «AUDI A6», VIN «НОМЕР_2», р.н. «НОМЕР_3», через митний пост «Тиса» Закарпатської митниці ДФС - 06.06.2016 року по смузі руху «зелений коридор» в митному режимі «транзит», країна реєстрації даного транспортного засобу - Польща та станом на 02.06.2017 року не вивіз його, чим перевищив строк тимчасового ввезення більше, ніж на 10 діб /а.с.33-35/.

26 червня 2017 року в.о. заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України - начальником Управління протидії митним правопорушенням Скоромним Я.І. винесено постанову у справі № 2292/20900/17, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн. за перевищення більше, ніж на 10 діб встановленого ч.1 ст. 95 МК України строку доставки товару - автомобіля марки «AUDI A6», VIN «НОМЕР_2», р/н «НОМЕР_3», що перебуває під митним контролем до органу доходів і зборів /а.с. 7, 8/.

Частиною 1 ст.381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 Митного кодексу України встановлені строки транзитних перевезень, зокрема. Для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до ч.3 ст.470 Митного кодексу України перевищення встановленого ст.95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч. 1 ст. 460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Згідно Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118 до обставин непереборної сили відносяться смерть власника транспортного засобу, стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря тощо, закриття шляхів тощо), військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується транспортний засіб, страйк, злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника транспортного засобу, дорожня пригода за участю транспортного засобу, яка спричинила повне або часткове його пошкодження, неможливість подальшого руху транспортного засобу, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу, інші схожі за характером обставини чи події.

Крім цього, відповідно до п. 2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 № 657, обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема, стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені і тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Таким чином законодавець чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за порушення митних правил, зокрема передбачене ст. 470 МК України. Такими умовами відповідно є аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, при цьому обов'язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність.

ОСОБА_2 як на підставу не вивезення у встановлений законодавством строк транспортного засобу покликається на факт його поломки та перебування на ремонті, зокрема вказує, що на момент перетину кордону 02.06.2017 року ним було надано повідомлення від 16.06.2016 р. Львівської митниці ДФС з приводу не вивезення за межі митної території України транспортного засобу марки «AUDI A6», р/н «НОМЕР_3», довідку ТзОВ «Компанія ФАХ» № ФЧ-020617 від 02.06.2017 р., про те що транспортний засіб зазначений вище знаходився на ремонті на станції технічного обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2016 року ОСОБА_2 звертався з повідомленням до Львівської митниці ДФС про те, що транспортний засіб марки «AUDI A6», р/н «НОМЕР_3» не може бути вивезений за межі митної території України у встановлений строк у зв'язку з його поломкою /а.с. 41/.

З долученої до матеріалів справи позивачем довідки ТзОВ «Компанія ФАХ» № ФЧ-020617 від 02.06.2017 р. вбачається, що транспортний засіб марки «AUDI A6», VIN «НОМЕР_2», р/н «НОМЕР_3», знаходився на території автосервісу з 16.06.2016 р. по 02.06.2017 р., але не ремонтувався, тому що вартість ремонту не підійшла клієнтові /а.с. 43/.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини, події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу

Так, пунктом 5 розділу VIIІ Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 № 657 визначено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Разом з тим, вищевказаним Порядком передбачено документальне підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили - часткового чи повного пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата, тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Так, разом із заявою, що містить інформацію про місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили подаються документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені у встановленому порядку.

Пункт 3 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 № 657 передбачає, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб та видачі сертифікатів щодо форс-мажорних обставин передбачено Законом України від 02.12.1997 року №671/97 і надано Торгово-промисловій палаті України та уповноваженими нею регіональним торгово-промисловим палатам як єдиним органам із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні.

Суд критично оцінює документи, подані на підтвердження перебування транспортного засобу на ремонті, оскільки такі вказують лише на те, що автомобіль перебував на території автосервісу, та жодних доказів того, що ремонту зазначений вище транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, дані документи не містять.

Також, суд зазначає, що перебування транспортного засобу на території автосервісу з 16.06.2016 р. по 02.06.2017 р., не може вважатися підставою звільнення позивача від відповідальності за порушення митних правил, зокрема передбачене ст. 470 МК України, а ремонт транспортного засобу не міг завадити вивезти його за межі митної території України за допомогою інших способів.

Щодо покликання позивачем на те, що справа про порушення митних правил була розглянута без його участі, що позбавило його можливості надати пояснення та заперечення, слід зауважити, що відповідно до ст. 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Судом встановлено, що протоколом про порушення митних правил від 02.06.2017 № 2292/20900/17, примірник якого 02.06.2017 року був вручений ОСОБА_2 під підпис, позивача було повідомлено про дату розгляду справи, а саме: 26.06.2017 р. з 11 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.

Отже, про час та місце розгляду справи про порушення митних правил позивач був належним чином повідомлений, клопотань про перенесення розгляду справи від нього не надходило.

Окрім того, суд вважає, що твердження позивача ОСОБА_2 про те, що притягнення його до адміністративної відповідальності застосоване поза межами строків є безпідставним і спростовується положеннями ч.1 ст. 467 Митного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Тобто ст. 467 МК України не визначає виключного переліку триваючих порушень.

Відповідно до листа Мінюсту України від 17.07.2007 р. № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

Листом Міністерством юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465 роз'яснено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Зважаючи на викладене, триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб'єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки тощо.

Таким чином, висновок позивача про те, що правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470, є закінченим на одинадцятий день, є безпідставним та необґрунтованим.

На одинадцятий день вказане правопорушення вчинено, проте, завершується воно відповідно до ч.ч. 1, 4, 8 МК ст. 112 МК України, якими й передбачені підстави завершення митного режиму транзит, а саме:

1. Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

4. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.

8. Митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, перевищення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, не є підставою для завершення митного режиму «транзит», а предмети, після перевищення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу не можуть використовуватися для вільного обігу на митній території України, оскільки такі не поміщені в митний режим імпорту згідно глави 13 МК України. Після спливу зазначених строків такі продовжують перебувати на митній території України з порушенням умов митного режиму «транзит», тобто із порушенням законодавства, що свідчить про триваючий характер правопорушення.

Отже, днем виявлення такого правопорушення є фіксація в протоколі про порушення митних правил, і в силу ст. 467 МК України строк накладення адміністративного стягнення обчислюється саме з дня виявлення.

Окрім того, листом Міндоходів України від 30.08.2013 №16666/7/99-99-24-03-09-17 було роз'яснено, що обґрунтованим є розгляд питання щодо накладення стягнення за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, за підстав віднесення його до категорії триваючих (зокрема, недоставляння до митниці у встановлений ст. 95 МК України строк) не пізніше, ніж через 6 місяців з дня виявлення.

Так, пунктом 1 ч. 1 ст. 491 МК України передбачено, що підставами для порушення справи про порушення митних правил є, зокрема, безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуючи наведене, порушення, вчинене ОСОБА_2, є триваючим, у зв'язку із чим є формально закінченим з моменту його суб'єктивного офіційного виявлення під час здійснення митних процедур 02.06.2017року та фіксації його в протоколі про порушення митних правил № 2292/20900/17, постанова про порушення митних правил винесена відповідачем 26 червня 2017 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення.

Відповідно до ст.ст.73,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представником відповідача належними та допустимими доказами доведено, що постанова від 26 червня 2017 року винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття ухвали; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України витрати по сплаті судового збору необхідно компенсувати за рахунок держави, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.288 КУпАП.

Керуючись ст.ст.90, 95, 192, 458, 460 МК України, ст.ст. 2, 6, 77,139, 205, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 39420875) про скасування постанови у справі про порушення митних правил- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зубачик Н.Б.