Рішення № 72417233, 21.02.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №336/6156/17

пр.№2/336/374/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі судді Жупанової І.Б., за участі секретаря судового засідання Падалка А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №336/6156/17, пр.№2/336/374/2018 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 в інтересах позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, за змістом якого 01.07.2013 року між сторонами укладено кредитний договір №188/07/21-2013, згідно з п. 1.1 якого Банком надано Позичальнику кредит у сумі 115200,00 грн. на строк з 01.07.2013 року по 30.06.2033 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з розрахунку 18,3% річних. Банком відкрито Позичальнику позичковий рахунок та видано кредит у обумовленій сумі шляхом видачі готівки через касу банку в день укладення кредитного договору, що підтверджено заявою про видачу готівки від 01.07.2013 року № 6584_9. Згідно з п 1.2 договору кредит надано на придбання житлової нерухомості: 1-кімнатної квартири, загальною площею 29,7 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з п.п.4.3.3 договору позичальник зобов’язаний протягом 3 робочих днів письмово повідомити банк про зміну місця реєстрації або проживання, номеру телефону.

За змістом п. 3.1 договору позичальник зобов’язується здійснювати погашення кредиту у відповідності до графіку, встановленому у додатку №2 до договору та сплату процентів за користування кредитними коштами шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 1806,00 грн, крім першого та останнього платежів, щомісячно, з 1 по 10 число кожного місяця, шляхом внесення готівки через касу банку або шляхом безготівкового перерахування.

П.п.1.4.1, 3.1, 1.4.2 договору врегульовано, що позичальник зобов’язується сплачувати проценти за користування кредитом щомісяця, виходячи з 18,3 % річних, один раз на місяць, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом. На залишок простроченої заборгованості проценти нараховуються, виходячи з 23,3% річних, з дня виникнення простроченої заборгованості.

В порушення умов договору та ст.ст. 526, 527, 530, 1049, 1054 ЦК України відповідач з 01.04.2016 року припинив у встановленому обсязі та терміни сплачувати заборгованість за кредитом, у зв’язку із чим станом на 20.06.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 139993,33 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту строкової – 111973,61 грн., заборгованості по кредиту простроченої у сумі 1003,07 грн., заборгованості по процентам поточної - 1151,23 грн., заборгованості по процентам простроченої – 25865,42 грн. Позивач зауважує, що строк позовної давності в 3 роки встановлений п. 5.8 договору.

Також, позичальником не виконуються умови п. 4.3.7 кредитного договору, за яким він зобов’язаний вчиняти всі необхідні дії для чинності страхового покриття за договорами страхування, зазначеними у п. 4.3.6 договору. Згідно з п. 4.3.8 договору позичальник має підтримувати шляхом негайної сплати відповідних платежів, розмір страхової суми за укладеними договорами страхування на момент укладення такого договору та надавати до банку підтвердження внесення страхового платежу. Зобов’язання щодо страхування майна, переданого в заставу Банку, передбачено п. 3.3.6 договору іпотеки № 188/07/21-2013/з від 01.07.2013 року. Так, 30.06.2016 року строк дії Договору добровільного страхування майна № 541/15-Из/ЗП115 від 10.06.2015 року та Договору № 2360/15-нс/зп 115 від 10.06.2015 року закінчився, нові договори позичальником не укладено, до банку не надано.

Крім того, позивачем внаслідок невиконання відповідачем п. 3.3.6 договору іпотеки, за яким Іпотекодавець зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 0,5% від заставної вартості предмета іпотеки, визначений п. 2.2 Договору іпотеки, який збільшується на 0,05 п.п. щомісячно наростаючим підсумком, з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення згідно з п. 4.2 Договору іпотеки, за весь строк невиконання умов договору страхування нараховано штраф у розмірі 1584,00 грн.

При цьому, листи позивача, надіслані на адресу позичальника, 08.06.2016 року, 04.07.2016 року, 15.06.2017 року, та лист-вимога від 01.09.2016 року, залишені ОСОБА_1 без реагування.

На виконання п. 4.2.4 договору банк скористався своїм правом вимагати дострокового повного погашення позичальником своїх зобов’язань, з цих підстав просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, вх.№ від 21.02.2018 року, про розгляд справи за відсутності сторони позивача, за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, згідно з заявою, вх.№ від 21.02.2018 року, просить розглянути справу за його відсутності, визнає позовні вимоги.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За змістом ч.1, ч.4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи ціну позову, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 ЦПК України, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін, оскільки розгляд справи не становить значний суспільний інтерес (ч.3 ст. 274 ЦПК України), суд ухвалює розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, розглянувши позовну заяву та матеріали цивільної справи, дійшов висновку про те, що заявлений позов підлягає задоволенню у зв’язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Під час розгляду справи суд виходить з правового змісту норм, які регулюють загальні умови та строки виконання зобов’язань учасниками цивільних правовідносин, а саме ст.ст. 509, 526, 527, 530 ЦК України.

Крім того, на дані правовідносини, які виникають за кредитним договором, укладеним між банком (кредитодавцем) та позичальником, про надання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах, встановлених договором, поширюються положення ст.ст. 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

За матеріалами справи, 01.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №188/07/21-2013, згідно з п. 1.1 якого Банком надано Позичальнику кредит у сумі 115200,00 грн. на строк з 01.07.2013 року по 30.06.2033 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи з розрахунку 18,3% річних.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору згідно договору іпотеки № 188/07/21-2013/з від 01.07.2013 року, укладеного одночасно з цим договором між Банком та ОСОБА_1, у забезпечення виконання зобов’язань за ним, Банком приймається в іпотеку нерухомість, яка зазначена у п. 1.2 цього договору. Кредит забезпечується також всім належним Позичальнику майном, на яке може бути звернено стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством України (а.с.12).

Так, Банком відкрито Позичальнику позичковий рахунок та видано кредит у обумовленій сумі шляхом видачі готівки через касу банку в день укладення кредитного договору, що підтверджено заявою про видачу готівки від 01.07.2013 року №6584_9 (а.с.24).

Згідно з п 1.2 договору кредит надано на придбання житлової нерухомості : 1-кімнатної квартири, загальною площею 29,7 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (с.с.12).

Як врегульовано п. 3.1 договору позичальник зобов’язується здійснювати погашення кредиту у відповідності до графіку, встановленому у Додатку №2 до договору та сплату процентів за користування кредитними коштами шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 1806,00 грн, крім першого та останнього платежів, щомісячно, з 1 по 10 число кожного місяця, шляхом внесення готівки через касу банку або шляхом безготівкового перерахування (с.с.12).

П.п.1.4.1, 3.1, 1.4.2 договору врегульовано, що позичальник зобов’язується сплачувати проценти за користування кредитом щомісяця, виходячи з 18,3 % річних, один раз на місяць, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом. На залишок простроченої заборгованості проценти нараховуються, виходячи з 23,3% річних, з дня виникнення простроченої заборгованості.

Судом на підставі наданого розрахунку встановлено, що в порушення умов договору та вищезазначених норм чинного цивільного законодавства відповідач з 01.04.2016 року припинив у встановленому обсязі та терміни сплачувати заборгованість за кредитом, тобто не виконує взяті на себе зобов’язання, у зв’язку із чим станом на 20.06.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 139993,33 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту строкової – 111973,61 грн., заборгованості по кредиту простроченої у сумі 1003,07 грн., заборгованості по процентам поточної - 1151,23 грн., заборгованості по процентам простроченої – 25865,42 грн. (а.с.41-43).

Також, позичальником не виконуються умови п. 4.3.7 кредитного договору, за яким він зобов’язаний вчиняти всі необхідні дії для чинності страхового покриття за договорами страхування, зазначеними у п. 4.3.6 договору. Згідно з п. 4.3.8 договору позичальник має підтримувати шляхом негайної сплати відповідних платежів, та надавати до банку підтвердження внесення страхового платежу.

Зобов’язання щодо страхування майна, переданого в заставу Банку, передбачено п. 3.3.6 договору іпотеки №188/07/21-2013/з від 01.07.2013 року, укладеного між сторонами (а.с.21-23). Так, 30.06.2016 року строк дії Договору добровільного страхування майна № 541/15-Из/ЗП115 від 10.06.2015 року та Договору № 2360/15-нс/зп 115 від 10.06.2015 року закінчився, нові договори позичальником не укладено, до банку не надано.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за весь строк невиконання умов договору страхування штрафу у розмірі 1584,00 грн. Штраф нарахований внаслідок невиконання відповідачем п. 3.3.6 договору іпотеки. Розмір штрафу становить 0,5% від заставної вартості предмета іпотеки, визначений п. 2.2 Договору іпотеки, який збільшується на 0,05 п.п. щомісячно наростаючим підсумком, з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення згідно з п. 4.2 Договору іпотеки (а.с.22).

Штраф підлягає стягненню з відповідача, виходячи із положень ст. 549, 550, 551 ЦК України, якими визначено поняття та підстави виникнення права на неустойку та питання врегулювання її розміру умовами договору.

Судом встановлено також на підставі наявних письмових доказів, доданих позивачем до позовної заяви, що листи позивача, надіслані на адресу позичальника, 08.06.2016 року, 04.07.2016 року, 15.06.2017 року, та лист-вимога від 01.09.2016 року, залишені ОСОБА_1 без реагування.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Враховуючи ту обставину, що відповідач порушив умови кредитного договору та договору іпотеки, та вищезазначені вимоги цивільного законодавства, банк скористався своїм правом вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань, передбаченим п. 4.2.4 договору.

Дослідивши надані представником позивача на підтвердження позовних вимог письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню на зазначених підставах.

За змістом ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Тому поверненню з державного бюджету на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 50 відсотків від сплаченого ним при поданні позову, тобто сума в розмірі 1061,83 грн.

Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 76-80, 95, 142, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 525-527, 530, 549, 550, 551, 599, 610, 615, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (код за ЄДРПОУ 23697280, р/р 236972826658, МФО 320478, адреса: м.Київ, вул. Єреванська, буд.1) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №188/07/21-2013 від 01.07.2013 року в розмірі 139993,33 грн. та штраф у розмірі 1584,00 грн.

Повернути Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «Укргазбанк» судовий збір в сумі 1061,83 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням №6550-1697 від 26.10.2017 року.

Зобов’язати управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Запоріжжя Запорізької області повернути Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «Укргазбанк» судовий збір в сумі 1061,83 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням №6550-1697 від 26.10.2017 року в ПАТ АБ «Укргазбанк» в м.Києві на розрахунковий рахунок 31218206700009, код отримувача 38025367, отримувач платежу – УДКСУ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, банк отримувача – ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Б. Жупанова