Рішення № 72416480, 21.02.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 21.02.2018

Справа № 334/3518/17

Провадження № 2-о/334/12/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Добрєва М.В., при секретарі Матвієнко О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Управління Держаної міграційної служби України в Запорізькій області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулась до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.

Свої вимоги заявниця мотивує тим, що вона народилась в м. Челябінську, Росія, де закінчила школу в 1989 році, після чого продовжувала навчання в Челябінському педагогічному коледжі. У лютому 1991 року вона вийшла заміж за жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 С.А., до червня 1991 року проживала в Челябінську у зв’язку з необхідністю закінчити навчання, а після

одержання диплому переїхала на постійне місце проживання в Запоріжжя, де в липні 1991 року

народила дочку. З липня 1991 року постійно проживала в Україні, в 1997 році отримала ідентифікаційний номер, в 2004 році отримала паспорт громадянина України, однак у зв’язку з відсутністю даних про реєстрацію в України станом на 1991 рік позивачка не має можливості вклейки фото до паспорта громадянина України у зв’язку із досягненням 45-річного віку, тому змушена звернутись до суду для встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.

В судове засідання заявник не з’явилась, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи, надала суду письмові пояснення по справі.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась в м. Челябінську, Росія. У лютому 1991 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії ІІ ЖС №476892, виданим Запорізьким відділом (бюро) запису актів громадянського стану від 09.02.1991 року.

18 липня 1991 року ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії ІV ЖС №346368, виданим Ленінським відділом записів актів громадянського стану від 17.09.1991року.

З липня 1991 року вона постійно проживала в Україні, 22.01.1997 року отримала ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 20.07.2004 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Таким чином, встановлення факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності зазначеним вище Законом України, який дасть право відповідним органам вирішувати питання про надання громадянства України і встановлення такого факту породжує для заявника право на набуття громадянства України.

Указом Президента України від 27.06.2006 року №588/2006 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України; оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до п.8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, для встановлення належності до громадянства України відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території на зазначену дату, подає серед інших документів, судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

В судовому засіданні було досліджено свідоцтво про шлюб Серії ІІ ЖС №476892, видане Запорізьким відділом (бюро) запису актів громадянського стану від 09.02.1991 року, свідоцтво про народження Серії ІV ЖС №346368, видане Ленінським відділом записів актів громадянського стану від 17.09.1991року, що підтверджують факт знаходження ОСОБА_1 на території України у цей період.

Проаналізувавши всі надані докази в сукупності, дослідивши обставини на які посилається заявник, на думку суду остання станом на 24.08.1991 року, на момент проголошення незалежності України, дійсно постійно проживала на території України, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи, що ОСОБА_1 станом на 24.08.1991 року проживала на території України, зважаючи на те, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку для встановлення цього факту, окрім судового, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 315, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 30.10.1971р.н., (ІПН2623509401), зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на території України станом на 24.08.1991 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 лютого 2018 року.

Суддя: Добрєв М. В.