Постанова № 72416150, 23.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 р. Справа № 552/7393/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 17.11.2017 (суддя Турченко Т.В., 36034, м. Полтава, пров. Хорольський, 6, повний текст складено 17.11.17) по справі № 552/7393/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Київської районної в місті Полтаві ради треті особи Полтавська міська рада , Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради , Управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради , ОСОБА_3

про визнання незаконним (протиправним) з 28.07.2016 року та скасування рішення одинадцятої сесії сьомого скликання Київської районної у м. Полтаві ради від 28.07.2016 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, площею 368 кв.м. для ведення садівництва,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2016 року позивач, ОСОБА_1, звернулась до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Київської районної в місті Полтаві ради, треті особи Полтавська міська рада, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради, ОСОБА_3, в якому просила суд:

- визнати незаконним (протиправним) з 28.07.2016 року та скасувати рішення одинадцятої сесії сьомого скликання Київської районної у місті Полтаві ради від 28.07.2016 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 площею 368 кв.м. для ведення садівництва.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначала, що на її думку, вказане рішення порушує її права, як власника земельної ділянки по АДРЕСА_3 та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 площею 368 кв.м є територію вулиці Дунаєвського між її садибою та садибою ОСОБА_3 Крім того, земельна ділянка під садівництво повністю перекриває єдиний в'їзд-виїзд на її садибу і вона та її сім'я не матимуть вільного доступу до їхньої приватної власності.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 17.11.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської районної в місті Полтаві ради про визнання незаконним (протиправним) з 28.07.2016 року та скасування рішення одинадцятої сесії сьомого скликання Київської районної у місті Полтаві ради від 28.07.2016 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 площею 368 кв.м. для ведення садівництва відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м.Полтави від 21.05.1996 року №198 «Про виділення земельних ділянок для садибної забудови та у тимчасове користування, зміну конфігурації земельних ділянок» було виділено ОСОБА_4 по вулиці Максима Рильського, 5 земельну ділянку площею 372 кв.м згідно зі схемою головного управління архітектури та містобудування у тимчасове користування для ведення городництва строком на 5 років (а.с.94-95, том 1).

Згідно договору купівлі-продажу від 20.11.2003 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2, стара адреса: АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці, площею 558 кв.м. (а.с.96, том 1).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, на підставі рішення від 04.06.2009 року 33 сесії 5 скликання Київської районної у м.Полтаві ради, є власником земельної ділянки площею 0,0552 га (а.с.97, том 1).

Рішенням одинадцятої сесії сьомого скликання Київської районної в м.Полтаві ради від 28.07.2016 року «Про розгляд заяв громадян про затвердження документацій із землеустрою та передачу у власність земельних ділянок та відміну рішення районної ради» надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Полтава, АДРЕСА_2 площею 368 кв.м для ведення садівництва (а.с.51, том 1).

Рішенням Київської районної в м.Полтаві ради шістнадцятої сесії сьомого скликання від 24.11.2016 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 із земельних питань» відмовлено ОСОБА_1, що мешкає в АДРЕСА_1, у задоволенні прохання щодо скасування п.14 рішення одинадцятої сесії Київської районної в м.Полтаві ради сьомого скликання від 25 липня 2016 року стосовно надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Полтава, АДРЕСА_2, площею 368 кв.м для ведення садівництва, враховуючи лист Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 03.11.2016 року №01-02-01-16/2017 з підтвердженням інформації листа від 20.07.2016 року №01-02-01-16/1292, відповідно до якого зазначена земельна ділянка знаходиться на території земель сільськогосподарського призначення (луки, городи), та враховуючи акт комісійного обстеження земельної ділянки від 11.11.2016 року (а.с.63, том 1).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Пунктом б частини 2 статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 рішенням одинадцятої сесії сьомого скликання Київської районної в м.Полтаві ради від 28.07.2016 року «Про розгляд заяв громадян про затвердження документацій із землеустрою та передачу у власність земельних ділянок та відміну рішення районної ради» надано дозвіл тільки на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Полтава, АДРЕСА_2 площею 368 кв.м для ведення садівництва. Питання про надання даної земельної ділянки у користування, у власність ОСОБА_3 ОСОБА_2 районною в місті Полтаві радою взагалі не вирішувалось.

Також не вирішувалось Київською районною в місті Полтаві радою питання чи є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 площею 368 кв.м територію вулиці Дунаєвського між садибою ОСОБА_1 та садибою ОСОБА_3. Відповідачем тільки надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проектної документації.

Колегія суддів стосовно доводів позивача, про те, що земельна ділянка під садівництво повністю перекриває єдиний в'їзд-виїзд на її садибу, і позивач не матимt вільного доступу до своєї приватної власності, зазначає, що дані твердження спростовуються наданими письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, та рішенням виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради від 25.04.2017 року «Про розгляд заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_7», яким запропоновано ОСОБА_1 в місячний термін відновити межі власної земельної ділянки по АДРЕСА_3 відповідно до «Державного акту на право власності на земельну ділянку» серія НОМЕР_1 від 15.06.2011 року та звільнити самовільно зайняту територію (а.с.99-101).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Київського районного суду м. Полтави від 17.11.2017 року по справі № 552/7393/16-а відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 17.11.2017 по справі № 552/7393/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка В.О. Бондар Постанова складена в повному обсязі 26.02.18.