Рішення № 72415487, 19.02.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2018 р.Справа № 922/3905/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", м. Вишгород до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення 32 681 305,05 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПрАТ "Укргідроенерго", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ДП "Завод "Електроважмаш" про стягнення 32681305,05 грн. неустойки, яка нарахована відповідачу за неналежне виконання зобов'язань за ОСОБА_4 №UHE/GEN/C/1-12 від 30.05.2014 щодо дотримання строків повного завершення Засобів для Лоту 2 "Реконструкція 1-го генератору на Дніпровській ГЕС-2". Судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 240000,00 грн., позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 24.11.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 02.01.2018 о 10:15.

У зв'язку з набранням 15.12.2017 чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 та у відповідності до п. п. 9 п.1 Розділу XI Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України у новій редакції, 18.12.2017 Господарським судом Харківської області була винесена ухвала про призначення справи №922/3905/17 до розгляду в порядку загального позовного провадження; розпочато у справі №922/3905/17 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 10 січня 2018 року о 10:15.

14.12.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Зокрема, вказує на те, що у зв'язку з неналежним виконанням ПрАТ "Укргідроенерго" зобов'язань в частині своєчасної оплати робіт, відповідач був позбавлений можливості здійснювати своєчасну закупівлю матеріалів та був не в змозі направляти спеціалістів для проведення робіт.

Крім цього, позивач не зміг забезпечити відповідача енергією для проведення випробувань у зв'язку із виходом із строю трансформатору, що підтверджується листом №13/1103 від 02.08.2016.

У відзиві відповідач також вказує на те, що керуючись п.п. 45.1 п. 45 ОСОБА_4, направив позивачу ОСОБА_5 за №261-424 від 22.06.2017 про продовження строків. Листом за №15-1/4215 від 31.07.2017 позивач відповів, що ОСОБА_5 опрацьовується службами роботодавця, але до цього часу відповідь на ОСОБА_5 так і не надійшла. Після направлення ОСОБА_5, 26.06.2017, на адресу відповідача від позивача надійшла претензія №6-2/3376 від 20.06.2017 про сплату 45 178 970,69 грн. штрафу. Відповідач відмовив в задоволенні претензії (лист-відповідь №261/585 від 04.08.2017) на тій підставі, що ним направлено ОСОБА_5 про продовження строків завершення Засобів, задоволення якого виключає обґрунтованість претензії. Листом №15-1/6327 від 20.11.2017 позивач зазначив, що не приймає причини прострочення, викладені у відповіді на претензію. При цьому, як зазначає відповідач, стосовно прострочення здійснення платежів з боку ПрАТ “Укргідроенерго”, позивач не заперечує проти прострочення, а тільки зазначає, що таке прострочення відбулося через тривале погодження оплати в органах ЦВВ, а саме — Міністерстві Фінансів. Стосовно дати виходу із строю трансформатора позивач взагалі помилився з роком, зазначивши дату виходу із строю трансформатору 19 липня 2017 року, замість вірної дати — 19 липня 2016 року (відповідно до листа №13/1103 від 02.08.2016). Отже, через прострочення кредитора, тобто не вчинення ПрАТ “Укргідроенерго” дій, що встановлені ОСОБА_4, а саме: не здійснення оплати в установлений строк та незабезпечення підрядника трансформатором (енергією) для проведення випробувань, підрядник не зміг своєчасно виконати свій обов'язок по ОСОБА_4, а тому за приписами ст. 613 ЦК України, зобов'язання підрядника повинно бути відстрочене на час прострочення кредитора - ПрАТ "Укргідроенерго".

Крім того, 14.12.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд зменшити на 100% розмір неустойки, яку ПрАТ "Укргідроенерго" просить стягнути з ДП "Завод "Електроважмаш" за контрактом №UHE/GEN/C/1-12 від 30.05.2014.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що для відповідача суми, які позивач просить стягнути є дуже великими. Так, у зв'язку з економічною та політичною ситуацією в України та світі, на підприємстві зменшився об'єм замовлень на виробництво електродвигунів, генераторів та комплектуючих для тепловозів (моторне виробництво). Деякі замовники на сьогодні знаходяться на не підконтрольній території України, тому господарські відносини з ними припинені, що суттєво вплинуло на об’єм замовлень і на доходи підприємства. З 01.09.2015 підприємство було переведено на неповний робочий тиждень (4 робочі дні) у зв’язку зі зменшенням обсягів виробництва, пов’язаного зі зменшенням кількості замовлень на продукцію, необхідністю раціонального використання фонду заробітної плати та запобіганню масового звільнення працівників підприємства. Крім цього, відповідно до Наказу №692 від 11.10.2017 (з урахуванням змін, внесених наказом №705 від 17.10.2017) з 15.12.2017 по 14.01.2018 на підприємстві встановлено неробочі дні. Також відповідач вказує на те, що завершення Засобів відбулося не в установлений термін не з його вини, а з вини позивача, та як стало відомо відповідачу, позивач не тільки не поніс збитки, а навпаки, отримав доходи від фактичної експлуатації генератора ще до завершення Засобів з боку відповідача. Отже, відповідач вважає, що інтереси обох сторін у справі не є рівними, оскільки позивач не тільки отримав дохід від продажу електроенергії, виробленої генератором до завершення відповідачем робіт по ньому, а й намагається стягнути з відповідача кошти в сумі 32681305,05 грн. за начебто порушення умов ОСОБА_4, тоді як в дійсності завершення Засобів не було здійснено вчасно через незабезпечення позивачем відповідача необхідним ресурсом для завершення Засобів, зокрема електроенергією через вихід зі строю його трансформатора. Також відповідач просить суд врахувати те, що ДП "Завод "Електроважмаш" є на 100% державним підприємством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 “Про затвердження переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" віднесене до стратегічних підприємств країни, виконує державні замовлення в галузі електроенергетики.

Крім того, 14.12.2017 до суду від відповідача надійшла заява про застосування наслідків строку позовної давності, в якій відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача про стягнення 32681305,05 грн. штрафних санкцій та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заяви відповідач вказує на те, що ОСОБА_4 визначено строк виконання зобов'язання — 11.06.2016, то зі спливом цього строку, а саме з 12.06.2016 починається перебіг строку позовної давності на стягнення неустойки за порушення строку виконання зобов'язання. З урахуванням спеціальної позовної давності на стягнення неустойки в один рік, строк позовної давності на стягнення неустойки за порушення строків повного завершення Засобів для Лоту 2 “Реконструкція 1-го генератору на Дніпровській ГЕС-2” закінчився 12.06. 2017.

Ухвалою суду від 10.01.2018 підготовче засідання було відкладене до 07.02.2018 до 10:15. Цією ж ухвалою були задоволені клопотання відповідача про витребування доказів у позивача, а саме: данні про дати отримання рахунків на оплату, виставлених відповідачем: №№3/17 від 22.09.15, 4/17 від 23.09.15, 17/17 від 16.12.15, 18/17 від 23.05.16, 19/17 від 03.10.16, 20/17 від 03.10.16, 21/17 від 03.10.16, 22/17 від 03.10.16, 23/17 від 03.10.16, 24/17 від 08.11.16, 25/17 від 20.04.17, 26/17 від 08.11.16, 27/17 від 08.11.16, 28/17 від 08.11.16, 29/17 від 08.11.16, 33/17 від 20.04.17 та пояснення та документальне підтвердження виходу із строю трансформатора збудження типу ТСЗР-1283/13,8 на гідроагрегаті № 17 Дніпровської ГЕС філії ПрАТ "Укргідроенерго" (акт виходу із строю, акт розслідування причин виходу із строю, тощо).

07.02.2018 до суду від позивача надійшла заява про надання додаткових пояснень, в якій позивач вказує на те, що повністю відхиляє наведені відповідачем у відзиві заперечення, оскільки відповідач не виконав умови ОСОБА_4, в редакції Додаткової угоди № 3 від 17.09.2015, щодо дотримання строків повного завершення Засобів до 11 червня 2016 року, тим самим вчинив правопорушення у сфері господарювання.

На виконання ухвали суду від 07.02.2018 позивач у заяві надав данні про дати отримання рахунків на оплату, виставлених відповідачем та зазначив, що оскільки підрядник був обізнаний з умовами та порядком оплати за ОСОБА_4 та враховуючи те, що відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, яка звільняє суб’єкта господарювання від господарсько-правової відповідальності за порушення господарського зобов’язання, відповідно до положень ст. 218 ГК України та 617 ЦК України, аргументи відповідача, які наведені у відзиві на позов щодо прострочення виплат по ОСОБА_4 з боку ПрАТ “Укргідроенерго” не є належним обґрунтуванням обставини, яка звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов’язання в частині дотримання строків повного завершення засобів для Лоту 2 “Реконструкція 1-го генератору на Дніпровській ГЕС-2”.

Аргумент відповідача щодо виходу із строю трансформатора збудження у складі системи збудження, який був задіяний для проведення випробувань генератора, не може бути прийнятий як доказ наявності обставини, що звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов’язання в частині дотримання строків повного завершення засобів для Лоту 2 “Реконструкція 1-го генератору на Дніпровській ГЕС-2”, оскільки обов’язок підрядника по завершенню засобів відповідно до умов ОСОБА_4 полягав у виконанні в повному обсязі проектування, поставки, монтажу обладнання та пусконалагоджувальних робіт (в тому числі випробувань) генератора Дніпровської ГЕС-2 згідно затвердженої робочої документації в строк до 11.06.2016, а зупинка трансформатора збудження сталася пізніше від дати, коли підрядник за умовами ОСОБА_4 повинен був завершити засоби. Дана обставина свідчить про те, що на момент виходу з ладу трансформатора підрядник вже більше ніж на місяць порушив зобов’язання за ОСОБА_4 в частині дотримання строків повного завершення засобів для Лоту 2 “Реконструкція 1-го генератору на Дніпровській ГЕС-2”. 28.07.2016 трансформатор збудження відновив роботу, аварійний ремонт з відновлення роботи трансформатора тривав 10 днів (з 19.07.2016 по 28.07.2016). Отже, підрядник не був позбавлений можливості проводити пусконалагоджувальні роботи на гідроагрегаті № 17 Дніпровської ГЕС, про що свідчить направлення підрядником на адресу роботодавця технічних звітів електричних та вібраційних випробувань гідроагрегату під час проведення пусконалагоджувальних робіт листами № 301/129-484 від 17.10.2016 та № 263-1018 від 14.11.2016. Проте, роботодавець листами № 10-2-1/6372 від 28.10.2016 та № 10-2-1/7228 від 22.11.2016 повертав звіти підряднику, оскільки випробування під час проведення пусконалагоджувальних робіт на гідроагрегаті № 17 Дніпровської ГЕС не були виконані повністю, а тому звіти не могли бути прийняті. Лише наприкінці березня 2017 року підрядник листом № 263-230 від 28.03.2017 направив на адресу роботодавця звіт про виконання у повному обсязі випробувань під час проведення пусконалагоджувальних робіт на гідроагрегаті № 17 Дніпровської ГЕС. Отже, враховуючи вищевикладене підрядник порушив зобов’язання за ОСОБА_4 в частині дотримання строків повного завершення засобів для Лоту 2 “Реконструкція 1-го генератору на Дніпровській ГЕС-2” на одинадцять місяців, а наведені відповідачем у відзиві на позов заперечення не доводять наявність обставин, що звільняють відповідача від відповідальності за таке порушення.

Ухвалою суду від 07.02.2018 підготовче засідання було відкладене до 19.02.2018 до 12:15.

Ухвалою суду від 19.02.2018 підготовче провадження було закрите, та за письмовою згодою усіх учасників справи, справа №922/3905/17 була призначена до судового розгляду у той же день о 12:40.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Проти застосування позовної давності заперечував та вказував на те, що оскільки вимога про стягнення неустойки заявлена як самостійна вимога, а неустойка нараховується потижнево, застосовується загальна позовна давність, яка позивачем не пропущена.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, та застосувати позовну давність.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

30 травня 2014 року між Приватним акціонерним товариством “Укргідроенерго”, нове найменування ПАТ “Укргідроенерго” на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 31.05.2017 № 363 та на виконання вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів” (позивач, роботодавець) та Державним підприємством “Завод “Електроважмаш” (відповідач, підрядник) була укладена ОСОБА_4 Угода № UHE/GEN/C/1-12 "ОСОБА_4 проекту: "Реабілітація гідроелектростанцій" ЄБРР №40518, ЄІБ №F131.177 "ОСОБА_4: "Проектування, Поставка та Установка; Реконструкція генераторів на Кременчуцькій ГЕС та Дніпровській ГЕС-2" (далі - ОСОБА_4).

Відповідно до умов ОСОБА_4, роботодавець бажає найняти підрядника для проектування, виготовлення, випробування, поставки монтажу, завершення та вводу в експлуатацію певних Засобів, а саме: "Реконструкція генераторів Кременчуцької ГЕС та Дніпровської ГЕС-2" (Засоби), включаючи по Лотах: Лот 1 - Реконструкція 2-х генераторів на Кременчуцькій ГЕС, Лот 2 - Реконструкція 1-ого генератору на Дніпровській ГЕС-2, а підрядник погодився на таку роботу після виконання та при дотриманні викладених нижче умов.

Згідно п. 1.1 ст. 1 ОСОБА_4, згадані нижче документи складають даний контракт між роботодавцем та підрядником, і повинні розглядатися та тлумачитися як невід'ємна частина ОСОБА_4:

(a) ОСОБА_6 Угода та Додатки до неї

(b) Спеціальні умови

(c) Загальні умови

(d) Технічні вимоги (частина ІІ Тендерної документації), доповнення та роз'яснення, за наявності таких)

(e) Схеми та креслення

(f) Тендерна пропозиція та Таблиці цін підрядника (виправлені таблиці цін, за наявності таких), включаючи роз'яснення, якщо вони є

(g) Повідомлення роботодавця про присудження контракту

Згідно п. 2.1 ст. 2 ОСОБА_6, загальна ціна ОСОБА_6 становить 326913050,47 грн., що складається з цін по Лотах, а саме: Лот 1 "Реконструкція 2-х генераторів на Кременчуцькій ГЕС" - 217801087,53 грн.; Лот 2 "Реконструкція 1-ого генератору на Дніпровській ГЕС-2" - 109011962,94 грн.

Згідно п. 8.2 ст. 8 Спеціальних умов ОСОБА_6, строк повного завершення Засобів, починаючи з дати набуття чинності, зазначеної у ОСОБА_6 угоді: для Лоту 1 - 01 лютого 2016 року; для Лоту 2 - 01 травня 2015 року.

17.09.2015 між сторонами була укладена Додаткова угода № 3 до ОСОБА_6 угоди № UHE/GEN/C/1-12 від 30.05.2014, відповідно до умов якої, сторони домовились викласти в новій редакції Додаток 4А "Календарний графік", що додається до цієї додаткової угоди і є невід'ємною частиною ОСОБА_6 угоди № UHE/GEN/C/1-12 від 30.05.2014. Сторони домовились викласти п. 8.2 розділу 2 Спеціальні умови в наступні редакції: "Строк повного завершення Засобів, починаючи з дати набуття чинності, зазначеної у ОСОБА_6 угоді: для Лоту 1 - 20 червня 2017 року; для Лоту 2 - 11 червня 2016 року.

Згідно п. 24.4 Загальних умов ОСОБА_6, після того, як усі роботи з підготовки до експлуатації будуть завершені, та Засоби чи будь-яка їх частина, на думку підрядника, будуть готові до вводу в експлуатацію, підрядник повинен направити менеджеру проекту відповідне письмове повідомлення.

20.04.2017 відповідач, листом за вих. номером 263-334, повідомив позивача про те, що виконав у повному обсязі проектування, поставку, монтаж обладнання та пусконалагоджувальні роботи генератора (гідроагрегат №17) Дніпровської ГЕС-2 згідно затвердженої робочої документації.

25.04.2017 між сторонами був підписаний Акт виконаних робіт №1, відповідно до якого датою завершення проектування, поставки, монтажу обладнання та пусконалагоджувальних робіт генератора (гідроагрегат № 17) Дніпровської ГЕС-2 сторони визначили - 20 квітня 2017 року.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за ОСОБА_6 (в редакції Додаткової угоди № 3 до ОСОБА_6) щодо дотримання строків повного завершення Засобів для Лоту 2 “Реконструкція 1-го генератору на Дніпровській ГЕС-2”, позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції у вигляді неустойки у розмірі 32 681 305,05 грн., що становить 10 % від ціни ОСОБА_6.

20 червня 2017 року з метою досудового вирішення спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 6-2/3376, вказуючи на неналежне виконання підрядником своїх зобов’язань за ОСОБА_6, в редакції Додаткової угоди № 3 до ОСОБА_6, щодо дотримання строків повного завершення Засобів для Лоту 2, та вимагав сплатити штрафні санкції.

04 серпня 2017 року відповідач, за номером 261/585, надав лист-відповідь на претензію № 6-2/3376 від 20.06.2017, в якому зазначив, що претензія не підлягає задоволенню.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Господарські договори є однією з підстав виникнення між учасниками господарських відносин майново-господарських зобов'язань, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. ст. 173-175 ГК України).

Господарські договори укладаються та виконуються за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Дослідивши зміст, укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно частини 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, 17.09.2015 між сторонами була укладена Додаткова угода № 3 до ОСОБА_6 угоди № UHE/GEN/C/1-12 від 30.05.2014, відповідно до умов якої, сторони домовились що строк повного завершення Засобів для Лоту 2 становить - 11 червня 2016 року. 25.04.2017 між сторонами був підписаний Акт виконаних робіт №1, відповідно до якого, датою завершення проектування, поставки, монтажу обладнання та пусконалагоджувальних робіт генератора (гідроагрегат № 17) Дніпровської ГЕС-2 є 20 квітня 2017 року.

Отже, фактичні обставини справи свідчать, що роботи, строк виконання яких за умовами ОСОБА_6 був 11.06.2016, фактично були виконані відповідачем 20.04.2017, що є порушенням норм чинного цивільного та господарського законодавства України, умов ОСОБА_6, а тому відповідач визнається судом таким, що порушив своє зобов'язання за ОСОБА_6 № UHE/GEN/C/1-12 від 30.05.2014 щодо строку виконання підрядних робіт.

При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що вказане порушення ним було допущено через не вчинення позивачем дій, що встановлені ОСОБА_6, а саме: не здійснення оплати в установлений строк та незабезпечення підрядника трансформатором (енергією) для проведення випробувань, оскільки наведені відповідачем у відзиві заперечення не доводять наявність обставин, що звільняють останнього від відповідальності за таке порушення. Так, на момент виходу з ладу трансформатора (19.07.2016) відповідач вже більше ніж на місяць порушив зобов’язання за ОСОБА_6 в частині дотримання строків повного завершення засобів для Лоту 2 “Реконструкція 1-го генератору на Дніпровській ГЕС-2” та був обізнаний з умовами та порядком проведення оплат за ОСОБА_6.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК України).

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (частина перша статті 199 ГК України).

Видами забезпечення виконання зобов’язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов’язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов’язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 26.2 Загальних умов ОСОБА_6, якщо підрядник не може забезпечити завершення Засобів або будь-якої їх частини у строки, відведені для завершення робіт, або протягом будь-якого продовження цих строків відповідно до пункту 40 Загальних умов ОСОБА_6, підрядник повинен виплатити роботодавцю неустойку в розмірі, зазначеному у Спеціальних умовах ОСОБА_6 у вигляді відсотка від ціни ОСОБА_6 або його відповідної частини. Загальна сума таких неустойок ні за яких умов не повинна перевищувати "Максимум”, вказаний в Спеціальних умовах Контакту у вигляді відсотку від ціни ОСОБА_6. Після досягнення "Максимуму" роботодавець може розглянути можливість розірвання ОСОБА_6 у відповідності до пп. 42.2.2 Загальних умов.

Згідно п. 26.2 Спеціальних умов ОСОБА_6, для Лоту 2, у разі не виконання завершення монтажу Засобів в строк завершення Засобів, застосовний розмір неустойки - 200000,00 євро у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу Національного Банку України на дату платежу за тиждень затримки. Максимальна сума неустойки 10% від ціни ОСОБА_6.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов’язань за ОСОБА_6 (в редакції Додаткової угоди № 3 до ОСОБА_6) щодо дотримання строків повного завершення Засобів для Лоту 2 “Реконструкція 1-го генератору на Дніпровській ГЕС-2”, позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції у вигляді неустойки у розмірі 32 681 305,05 грн., що становить 10 % від ціни ОСОБА_6.

14.12.2017 відповідачем суду подана заява про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення 32681305,05 грн. штрафних санкцій.

За результатам розгляду заяви про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 251-255 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, перебіг позовної давності у даному випадку розпочався 12.06.2016 (наступний день після 11.06.2016 - строку виконання Засобів за ОСОБА_6), а річний термін строку спеціальної позовної давності скінчився 12.06.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до суду позивач звернувся 20.11.2017, що підтверджується датою поштового штемпеля ПАТ “Укрпошта” на конверті, в якому позов було доставлено до суду, що, в свою чергу, свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки.

Про наявність поважних причин пропущення позовної давності на звернення до суду з даним позовом позивачем суду не заявлено, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Як встановлено судом, відповідачем було порушено зобов'язання щодо своєчасного виконання робіт за ОСОБА_6, внаслідок чого, відповідно до умов ОСОБА_6 (п. 26 Спеціальних умов ОСОБА_6), відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу неустойку.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 32681305,05 грн. заявлені позивачем поза межами строку позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеному у постанові від 08.02.2016 у справі №3-1217гс16.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позову судом відмовлено, клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд залишає без розгляду.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 251-267, 509, 525, 526, 530, 610-612, 626-629, 837, 846, 882 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 26 лютого 2018 року.

Суддя ОСОБА_7