Рішення № 724117, 07.05.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

07.05.2007

Справа №2-15/4067-2007

За позовом Приватного підприємства «Хімагромаркетинг Агро» (02160, м.Київ, Дніпровський район, проспект Возз’єднання, 15, ідентифікаційний код 30262667)

До відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” (96116, Джанкойський район, с. Ізумрудне, вул. Свободна, 33, код ЄДРПОУ 00233709)

Про стягнення 300991,67 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Тюшляєв А.В., довіреність № 1/9 від 10.01.2007 р.

Від відповідача - не з’явився

Обставини справи: Приватне підприємство «Хімагромаркетинг Агро» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” про стягнення 300991,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем за договором купівлі-продажу № 325-2005 від 26.03.2005 р. товару, через що заборгованість Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” перед Приватним підприємством «Хімагромаркетинг Агро» складає 242339,00 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7987,23 грн., 28111,32 грн. інфляційних втрат, 22554,12 грн. пені.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вих. № 656 від 12.04.2007 р. визнав суму заборгованості та пояснив, що борг виник у зв’язку з форс-мажорними обставинами. Враховуючи тяжке фінансове становище підприємства СВК „Ізумрудний” просить суд не стягувати з відповідача штрафні санкції. Щодо пені просить суд застосувати строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ :

26.03.2005 р. між Приватним підприємством «Агропромхімснаб» (Продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Ізумрудний” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 325-2005. (а.с 11)

Згідно пункту 1.1 Договору Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити засоби захисту рослин, що найменується в подальшому „Товар”:

- Сарацин кількістю 10 кг за ціною 2014,00 грн. за кг на загальну суму 20140,00 грн.;

Додатковою угодою № 1 від 26.05.2005 р. (а.с. 12) сторони доповнили Договір купівлі-продажу № 325-2005 наступним переліком засобів захисту рослин:

- Мікодін кількістю 600 л за ціною 52,00 грн. за кг на загальну суму 31200,00 грн.;

Відповідно до пункту 2.1 Договору Продавець зобов’язується поставити Покупцеві Товар в строк до 01.05.2005 р.

Додатковою угодою № 1 від 04.07.2005 р. (а.с. 13) сторони доповнили Договір купівлі-продажу № 325-2005 наступним переліком засобів захисту рослин:

- Ацидан кількістю 2000 кг за ціною 95,50 грн. за кг на загальну суму 191000,00 грн.;

Вказаний товар Продавець зобов’язується поставити Покупцеві в строк до 07.07.2005 р.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата вартості товару здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця в строк до 30 грудня 2005 р.

Строк дії вказаного Договору обумовлений пунктом 4.1 Договору та становить з моменту підписання до його повного виконання.

Згідно зі Статутом позивача (а.с 24-31) Приватне підприємство «Хімагромаркетинг Агро» продовжує свою діяльність шляхом зміни найменування Приватного підприємства «Агропромхімснаб».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані свої зобов’язання за договором та поставлений відповідачу товар на загальну суму 242339,00 грн., про що свідчать:

видаткова накладна №Ап-р0618 від 05.07.2005 р. на суму 190999,00 грн. (а.с 14)

видаткова накладна №Ап-р0497 від 27.05.2005 р. на суму 31200,00 грн. (а.с 15)

видаткова накладна №Ап-р0334 від 27.04.2005 р. на суму 20140,00 грн. (а.с. 17)

Товар був отриманий відповідачем, що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та підписами уповноваженого представника відповідача у видаткових накладних, скріпленими печатями підприємства. (а.с 14-17).

Проте, відповідач не виконав свої обов’язки за договором по оплаті отриманого товару, в результаті чого за ним склалася заборгованість за придбаний товар у розмірі 242339,00 грн., що і послужило підставою для звернення Приватного підприємства «Хімагромаркетинг Агро» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати заборгованості за договором. За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 242339,00 грн. заборгованості за поставлений товар за Договором купівлі-продажу № 325-2005 від 26.03.2005 р., через що вимоги позивача про стягнення Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” заборгованості у розмірі 242339,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 28111,32 грн. та 3% річних у розмірі 7987,23 грн.

Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили відповідальність Покупця за прострочення грошового зобов’язання у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” інфляційних витрат у розмірі 28111,32 грн. за період з січня 2006 р. по грудень 2006 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Вимоги позивача про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” 3% річних у розмірі 7987,23 грн. за період з 31.12.2005 р. по 05.02.2007 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Посилання відповідача на статтю 233 Господарського кодексу України, згідно з якою суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями в розумінні норм чинного законодавства.

Окрім того, позивачем була заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 22554,12 грн. за період з 31.12.2005 р. по 30.06.2006 р.

Щодо вказаних позовних вимог представником відповідача було заявлено клопотання про застосування судом строків позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак статтею 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Так пунктом 1 частини 2 вказаної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов’язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата вартості товару повинна була здійснена на розрахунковий рахунок Продавця в строк до 30 грудня 2005 р.

Таким чином, перебіг позовної давності повинен обчислюватися з 31.12.2005 р., тобто на наступний день після спливу строку виконання зобов’язання, та становить до 31.12.2006 р.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення штрафних санкцій лише 01.03.2007 р. (про що свідчить штамп канцелярії господарського суду на позовній заяві), тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Вказана заява була зроблена відповідачем у відзиві на позовну заяву вих. № 656 від 12.04.2007 р. (а.с 38).

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в частині позовних вимог щодо стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 22554,12 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” (96116, Джанкойський район, с. Ізумрудне, вул. Свободна, 33, код ЗКПО 00233709 р/р 26003301360783/980 у ТОБО №3 ПІБ України м. Красноперекопськ, МФО 324418) на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг Агро» (02160, м. Київ, Дніпровський район, проспект Возз’єднання, 15, ідентифікаційний код 30262667, р/р 26004038744300 в АКІБ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) суму заборгованості у розмірі 242339,00 грн., 7987,23 грн. річних, 28111,32 грн. інфляційних втрат, 2784,38 грн. державного мита та 109,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.