Постанова № 7241159, 24.12.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.11.12

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2009 року Справа № 2а-21461/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Солоніченко О.В.

при секретарі Псоміаді С.І.,

за участю

представника позивача: Скупінського О.В . дов. від 16.03.09.

представника відповідача: Бачура О.В. дов. № 1601/10 від 20.01.09.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Східно-промислова Компанія „Санрайз” до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Луганська про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Східно-промислова Компанія „Санрайз” до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Луганська, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.03.09. № 0000462310 про донарахування ТОВ „СПК „Санрайз” суми податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість на суму 72963 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 36482 грн. На підставу своїх вимог позивач зазначив, що факти, викладені в акті перевірки, за результатами якої складено податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам, сума податкового зобовязання відповідачем визначена невірно, акт перевірки складено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, Наказу ДПА № 327 від 10.08.05. При здійсненні перевірки відповідачем використовувались матеріали кримінальної справи, при цьому не було враховано документи первинного бухгалтерського обліку, які наявні у підприємства, але відсутні у кримінальній справі, що призвело до неправильного визначення податкового зобовязання. Крім того, позивач зазначив, що перевірку здійснено в порушення норм чинного законодавства, які регулюють проведення перевірок органами державної податкової служби, а саме, що проведення невиїзної документальної перевірки на підставі постанови слідчого чинним законодавством України не передбачено. За таких обставин позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.03.09. № 0000462310.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Східно-промислова Компанія „Санрайз” зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 22.01.08.

З 19.02.09. по 03.03.09. співробітниками відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.08.08. по 31.08.08. За результатами вказаної перевірки 06.03.09. складено акт № 202/23-35629946. У висновку акту перевірки зазначено порушення позивачем п.п.3.1.1. п.3.1. ст. 3, п.4.1. ст.4, п.п.7.2.8. п.7.2., пп..7.3.1. п.7.3., пп..7.4.1., 7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за серпень 2008 року на суму 72963 грн. (а.с.10-14).

На підставі висновків акту перевірки, 16.03.09. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000462310/0, яким, керуючись п.п.”б” п.п.4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивачеві визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових ) санкцій в розмірі 109445,0 грн., з яких 72963,0 грн. за основним платежем, та 36482,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.15). Зазначені факти сторонами не заперечуються.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 04.12.1990р. (надалі Закон 509).

П.1. ст.11 Закону 509 органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) визначає ст. 11-1 Закону 509.

Відповідно до цієї статті плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Таким чином, Законом 509 визначено три види перевірок: документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, та сторонами не заперечується, що відповідачем на підставі постанови слідчого СВ ПМ Ленінської МДПІ від 02.02.09., наказу Ленінської МДПІ № 166 від 19.02.09. проведено невиїзну документальну перевірку з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету сум податку на додану вартість .

З огляду на викладені норми Закону 509, в даному випадку на підставі постанови слідчого в рамках кримінальної справи податковим органом мала проводитись позапланова виїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Суд погоджується з посиланням відповідача на надане ст.11 Закону 509 податковим органам право проводити невиїзні документальні перевірки. Проте, в даному випадку таке посилання судом не приймається, оскільки єдиною підставою для проведення невиїзної документальної перевірки Закон 509 передбачає подання платником податків податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, в даному випадку відповідачем документальну невиїзну перевірку проведено безпідставно.

Крім того слід зауважити на наступне.

При проведенні перевірки відповідачем було використано лише матеріали кримінальної справи без врахування інших документів, що представником відповідача не заперечувалось.

Також матеріалами справи підтверджується та не заперечується представником відповідача, що здійснено перевірку податкового зобовязання з ПДВ лише за серпень 2008 року.

В своїх запереченнях (а.с.80-81) відповідач зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не було надано бухгалтерські регістри, які мають обєктивно відображати проведення фінансово-господарських операцій з придбання товарів та послуг від постачальників, журнали-ордери, оборотні відомості по бухгалтерським рахункам, зворотно-сальдові відомості, реєстри отриманих податкових накладних.

Таким чином, відповідач фактично визнає, що перевірку не було проведено на підставі всіх документів та відомостей, які мають значення для визначення правильності, повноти та достовірності обчислення, нарахування та сплати ПДВ.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97. № 168/97-ВР (надалі Закон 168).

Відповідно до п.1.6. Закону 168 податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачає п.7.7.ст.7 Закону 168.

Як встановлено п.п.7.7.1. 7.7.3 п.7.7. ст. 7 Закону 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Тобто, виходячи з аналізу наведених норм Закону 168, оскільки до складу податкового кредиту та податкового зобовязання можуть бути включені суми ПДВ за попередні податкові періоди, правильно визначити податкове зобовязання з ПДВ враховуючи документи податкової звітності лише за один місяць вбачається неможливим.

Таким чином, суд погоджується з висновками позивача щодо неправильності визначення відповідачем податкового зобовязання позивача зі сплати ПДВ.

П.4.11 Наказу ДПА України „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” від 10.08.2005 N 327 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205), встановлено, що до підписання акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок враховуються пояснення та зауваження, надані посадовими особами в ході перевірки.

Посилання відповідача щодо наявності у матеріалах кримінальної справи протоколу допиту керівника позивача Шумкіна М.О. з поясненнями про відсутність на підприємстві інших документів, суд до уваги не приймає, оскільки ці пояснення мають значення лише для вирішення кримінальної справи та не відносяться до перевірки, яку проведено відповідачем. Доказів того, що керівникові позивача працівниками відповідача безпосередньо при проведенні перевірки пропонувалось надати необхідні пояснення та документи відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вбачається, що дії відповідача щодо проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, що оскаржується, не ґрунтуються на Законі. Відтак, позовні вимоги представляються обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Схіно-промислова Компанія „Санрайз” до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Луганська задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Луганська від 16.03.09. № 0000462310/0 на суму 109445,0 грн .

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Схіно-промислова Компанія „Санрайз” витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 29 грудня 2009 року.

Суддя: О.В. Солоніченко