Рішення № 72406804, 26.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р. № 814/2512/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2017 № 2100-13, № 2096-13, № 2097-13 і № 2099-13,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

1. Визнати ОСОБА_1 сільськогосподарським товаровиробником.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняті 08.11.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) податкові повідомлення-рішення № 2100-13, № 2096-13, № 2097-13, № 2099-13.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він є сільськогосподарським товаровиробником, тому визначення Управлінням податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно - об'єкти, що їх позивач використовує для здійснення господарської діяльності, не узгоджується з вимогами Податкового кодексу України. Крім того, позивач вказав, що відповідач застосував ставку податку, що не підлягала застосуванню; не врахував пільгу щодо неоподаткування приміщень площею до 80 кв.м; здійснив нарахування податку на тимчасову споруду без фундаменту, що не є об'єктом нерухомості, та не взяв до уваги той факт, що два об'єкти нерухомості перебувають в аварійному стані.

У запереченнях на адміністративний позов (арк. спр. 42-43) Управління вказало, що нарахування податку, суму якого позивач мав сплатити як власник об'єктів нерухомого майна, було здійснено відповідно до статті 266 Податкового кодексу України, на підставі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та згідно з рішенням сільської ради щодо ставок податку. Управління, з посиланням на підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зазначило, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником. Також у запереченнях відповідач вказав, що факт аварійності споруд позивач не підтвердив допустимими доказами, а доводи позивача про наявність у нього права на податкову пільгу є безпідставними. Крім того, відповідач вказав, що належні позивачу об'єкти нерухомості не є будівлями сільськогосподарського призначення, як вони визначені у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з:

витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2017 (арк. спр. 20), ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі - гараж площею 684,6 кв. м (частка - 14/100, адреса: АДРЕСА_2, надалі - гараж);

витягом про право власності на нерухоме майно від 17.10.2005 (арк. спр. 23), ОСОБА_1 є власником 14/100 нежитлової будівлі - пункт технічного обслуговування площею 98,6 кв. м (частка - 14/100, адреса: АДРЕСА_3, надалі - пункт технічного обслуговування);

витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2017 (арк. спр. 25), ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі - гараж легкових автомобілів площею 113,6 кв. м (частка - 59/100, адреса: АДРЕСА_4, надалі - гараж легкових автомобілів);

витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.10.2017 (арк. спр. 28), ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі - мехзагін площею 854,4 кв. м (частка 34/100, адреса: АДРЕСА_5

витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.10.2017 (арк. спр. 35), ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі - зернотік площею 2 213,3 кв. м (частка 1, адреса: АДРЕСА_6

Відповідно до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території Великоолександрівської сільської ради Казанківського району, затвердженого рішенням сільської ради від 14.03.2016 № 25/5, у 2016 році ставка податку на гаражні, складські і господарські приміщення, ангари площею понад 80 м2 складала 0,3% від розміру мінімальної заробітної плати на початок планового року, за 1 м2 (арк. спр. 44-47).

Податковими повідомленнями рішеннями від 08.11.2017 № 2100-13 (гараж, арк. спр. 11), № 2096-13 (гараж легкових автомобілів, арк. спр. 12), № 2097-13 (мехзагін, арк. спр. 13), № 2099-13 (зернотік, арк. спр. 14) Управління, з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункти 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, визначило суми податкового зобов'язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік (396,22 грн., 277,08 грн., 1200,91 грн. та 9 149,78 грн. відповідно).

Суд зауважив, що перші повідомлення-рішення з цього податку Управління прийняло 30.06.2017 (арк. спр. 86-92), зазначивши при цьому ставку - 0,2% (як передбачалось рішенням Великоолександрівської сільської ради від 13.07.2015 № 176/34, арк. спр. 75-79).

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Виходячи з наявних в матеріалах справи копії заяви позивача від 18.10.2017 (арк. спр. 84) та копії листа Управління від 10.11.2017 № С/1445/14-29-13-01-07 (арк. спр. 93), ОСОБА_1 скористався вищевказаним правом, але звірку було проведено лише щодо площі об'єкту нежитлової нерухомості (мехзагін). Крім того, Управління у податкових повідомленнях-рішеннях від 08.11.2017 застосувало ставку 0,3% (оскільки Положення про податок на нерухоме майно …, що було затверджено рішенням сільської ради від 13.07.2015 № 176/34, було викладено в новій редакції відповідно до рішення сільської ради від 14.03.2016 № 25/5). Згідно із заявою від 18.10.2017, ОСОБА_1 не зазначив про те, що об'єкти нерухомості використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Доводи позивача про те, що відповідач мав нараховувати податок на кожну будівлю окремо, а не на загальну площу будівель за певною адресою (зернотік, арк. спр. 35), суд визнав безпідставними, оскільки, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, об'єктом нерухомого майна є саме «нежитлова будівля, зернотік» загальною площею 2213,3 кв. м. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Крім того, відповідно до рішення сільської ради, ставка податку за «гаражні, складські і господарські приміщення, ангари площею понад 80м2» - 0,3%, а за інші об'єкти нежитлової нерухомості - 1%. Отже, у тому випадку, якби відповідач визначав суму податку за складовими об'єкта нерухомості (зернотік), площа яких є меншою, ніж 80 кв. м, то застосуванню підлягала би ставка податку 1%.

Твердження позивача про те, що металевий ангар без фундаменту є тимчасовою спорудою, на думку суду, жодним чином не доводять протиправність відповідного податкового повідомлення-рішення, оскільки, відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Посилання позивача на факт аварійності деяких споруд (будівель) як на підставу для звільнення від сплати податку суд визнав хибними. Згідно з підпунктом «б» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування житлова нерухомість, непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням відповідної ради. Спірними рішеннями податок був нарахований на об'єкти нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарської діяльності. На думку позивача, з урахуванням цієї норми, у нього не виникло податкових зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно за 2016 рік, оскільки основними видами його діяльності у 2016 році, згідно з даними податкової декларації платника єдиного податку - ФОП, були вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а також оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (арк. спр. 58).

На підтвердження того, що він є сільськогосподарським товаровиробником ОСОБА_1 додав витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію його права оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (арк. спр. 59-70).

Суд визнав твердження позивача недоведеними.

По-перше, 10 з 12 договорів оренди земельних ділянок було укладено у листопаді - грудні 2016 року, 2 - у лютому 2017 року. Відповідно, факт наявності таких договорів не може підтверджувати ведення сільськогосподарського товаровиробництва у 2016 році.

По-друге, надані позивачем фото двох будівель (арк. спр. 71-74) спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що вони використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

По-третє, відповідно до декларації (арк. спр. 58), позивач у 2016 році був платником єдиного податку другої групи, в той час як пунктом 291.4 статті 294 Податкового кодексу України, встановлено, що сільськогосподарські виробники (у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює бо перевищує 75 відсотків), є платниками єдиного податку четвертої групи.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення були прийняті Управлінням відповідно до норм Податкового кодексу України, тому підстави для їх скасування відсутні.

Вимога про визнання ОСОБА_1 сільськогосподарським товаровиробником задоволенню не підлягає, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено встановлення рішенням адміністративного суду фактів, що мають юридичне значення.

Керуючись статтями 9, 77, 194, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2017 № 2100-13, № 2096-13, № 2097-13 і № 2099-13 відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна