Рішення № 72406679, 26.02.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/2102/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2017 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі - відповідач або УПтаСЗН), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 13 760,00 грн;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 13 760,00 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в позивача народився син ОСОБА_2, в УПтаСЗН Краснодонської міської ради нараховано та сплачено декретні кошти у сумі 2000 грн. У липні 2014 року в Луганській області почалися воєнні дії, у зв'язку з чим позивач з родиною виїхала у м. Біловодськ Луганської області. Особову справу та довідку-атестат позивач передала до УПтаСЗН Біловодської райдержадміністрації. В травні 2015 року позивач з дітьми переїхали та проживають за адресою: АДРЕСА_1.

14.06.2015 позивач з дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, взяті на облік як внутрішньо переміщені особи згідно з довідкою від 17.06.2015 № 919041845. Особову справу та довідку - атестат позивач передала до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради.

17.06.2015 позивач звернулася з письмовою заявою до відповідача, в якій просила перерахувати належні їй кошти на картрахунок, відкритий у філії ЛОАТ «Ощадбанк». 04.03.2016 згідно з розпорядженням начальника УПтаСЗН виплату допомоги ОСОБА_1 призупинено з 01.07.2014 до з'ясування. Згідно з протоколом від 24.03.2016 відповідач нарахував позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 у сумі 27520 грн.

23.01.2017 до позивача за домашньою адресою у м. Сєвєродонецьку прийшли працівники відповідача та в присутності позивача склали акт обстеження матеріально - побутових умов сім'ї.

31.01.2017 міська комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам розглянула подання про призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 та вирішила не призначати соціальні виплати. 03.02.2017 позивач отримала від відповідача лист за № 714/06, в якому повідомлено, що рішенням міської комісії ОСОБА_1 відмовлено в виплаті допомоги при народженні дитини, оскільки не було підтверджено факт перебування на обліку у педіатричній службі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4

Позивач звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом, і 23.06.2017 суд виніс постанову по справі № 428/3576/17, зокрема, зобов'язав УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини у сумі 27520 грн.

04.12.2017 позивач звернулася до відповідача з заявою № к-1336, в якій просила нарахувати та сплатити допомогу при народженні дитини за період з 03.2016 по 07.2017 включно у сумі 13760 грн, 18.12.2017 відповідач надав відповідь за № 11431/03, в якій повідомив, що для виплати допомоги при народженні дитини немає законних підстав.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача у виплаті допомоги при народженні дитини у період з березня 2016 по липень 2017, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" з дня народження дитини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_4 до віку трьох років позивач мала б отримувати щомісячно по 860,00 грн. За період часу з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 07.03.2016 позивачу сплачені належні кошти, а за період з 07.03.2016 по 07.07.2017 відмовлено у виплаті коштів в розмірі 13 760,00 грн (16 місяців х 860 грн).

Ухвалою суду від 28.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 1).

Ухвалою суду від 29.01.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр. 26).

Представник позивача надав заяву від 26.02.2018 вх. № 4802/2018 про розгляд справи без його участі (арк.спр. 58).

Представник відповідача надав заяву від 23.02.2018 за вх. № 4706/2018 про розгляд справи без його участі, та письмовий відзив від 02.02.2018 вх. № 3000/2018 (арк.спр. 29), у якому зазначив, що згідно рішення Сєвєродонецького міського суду від 23.06.2047 відповідачем було виплачено ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у сумі 27520 грн. З березня 2016 року позивач не звертався із відповідною заявою для нарахування та виплати допомоги при народженні дитини. 04.12.2017 позивач звернулась із заявою про виплату допомоги при народженні за період з березня 2016 року по липень 2017 року, але їй було відмовлено відповідно до вимог статті 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751. А саме: виплата допомоги при народженні дитини поновлюється у випадках, коли особа звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2, виданого 31.08.2009 Краснодонським МВ ГУМВС України в Луганській області (арк. спр. 47-48).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 18.07.2014 року Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 року, про що складено відповідний актовий запис № 258. Батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (арк. спр. 45).

З довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, від 17.06.2015 № 919041845 вбачається, що позивач разом з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживали за адресою: АДРЕСА_3 та перемістилися з тимчасово окупованої території до АДРЕСА_5. Дата закінчення дії довідки 31.12.2054 (арк.спр. 40).

Рішенням УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради від 04.03.2016 про призначення допомоги сім'ям з дітьми, ОСОБА_1 призначено допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 01.07.2014 по 31.07.2014 в розмірі 10320,00 грн, з 01.08.2014 по 31.07.2017 - по 860,00 грн (арк.спр. 50).

Згідно з розпорядженням комісії УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради від 04.03.2016 ОСОБА_1 виплату допомоги призупинено з 01.07.2014 до з`ясування (арк.спр. 51).

Рішенням Сєвєродонецького міського суду від 23.06.2017 у справі № 428/3576/17 зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у сумі 27 520 грн (арк. спр. 12-15).

Рішенням УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради від 14.09.2017 про призначення допомоги сім'ям з дітьми, прийнятим згідно з рішенням суду від 23.06.2017 у справі № 428/3576/17, ОСОБА_1 призначено допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 01.07.2014 по 31.07.2014 в розмірі 10320,00 грн, з 01.08.2014 по 31.03.2016 - по 860,00 грн (арк.спр. 57).

Таким чином, на теперішній час не нараховано та не виплачено позивачу допомогу при народженні дитини за період з березня 2016 року по липень 2017 року (досягнення дитиною трирічного віку) в розмірі 13760,00 грн (860 грн х 16 місяців), що не заперечується відповідачем.

04.12.2017 представник позивача до УПта СЗН у Луганській області із заявою № к-1336, у якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 за період часу з березня 2016 року по липень 2017 року включно у сумі 13760 грн (арк. спр. 17).

Листом від 18.12.2017 № 11431/03 відповідач повідомив, що згідно з рішенням Сєвєродонецького міського суду від 23.06.2017 УПтаСЗН було зобов`язано виплатити допомогу при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н., в сумі 27520 грн. Стосовно періоду виплати з березня 2016 року по липень 2017 року, тобто до досягнення дитиною трирічного віку, в рішенні суду не було зазначено. В зв`язку з чим немає законних підстав для виплати вищевказаної допомоги (арк. спр. 18).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення цього строку, суд вважає, що позивачем дотримано шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки відповідь УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради Луганської області датовано 18.12.2017, а з позовом позивач звернулася 28.12.2017.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У відповідності до статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 №2402-ІІІ (Преамбула Закону).

Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 13 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.

У відповідності до статті 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; у разі виникнення інших обставин.

Умови призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1751.

Пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми зазначено, що виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті дитини; смерті отримувача допомоги; виникнення інших обставин.

Суд зауважує, що рішенням відповідача від 04.03.2016 позивачеві було призначено допомогу при народженні дитини, в тому числі за період з березня 2016 року по липень 2017 року, по 860 грн щомісяця (арк.спр. 50), проте розпорядженням відповідача від 04.03.2016 виплату допомоги призупинено з 01.07.2014 «до з'ясування» (арк.спр. 51), тобто без зазначення підстав для такого припинення, визначених статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та пунктом 13 Порядку.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені виконавчими органами міських рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки.

Як вбачається з довідки позивача про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення від 17.06.2015 строк її дії встановлено до 31.12.2054.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що у призначенні допомоги було відмовлено на підставі приписів пункту13 Порядку № 1751, оскільки у виплаті позивачеві допомоги за період з березня 2016 року по липень 2017 року відповідачем відмовлено не на підставі приписів пункту 13 Порядку № 1751, а через те, що в рішенні Сєвєродонецького міського суду від 23.06.2017 стосовно періоду виплати з березня 2016 року по липень 2-17 року не було зазначено (арк.спр. 18).

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 13 760,00 грн, суд зазначає таке.

У відповідності до положень частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", приватної фірми "Орнатус" про зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Судом встановлено, що фактично допомогу при народженні дитини позивачу за спірний період призначено рішенням відповідача від 04.03.2016, проте не нараховано та не виплачено з зв'язку з виданням розпорядження від 04.03.2016 про призупинення виплати допомоги ОСОБА_1 «до з'ясування».

У пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Вимога щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень міститься в пункті 3 частини другої статті 2 КАС України, згідно з яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У розпорядженні від 04.03.2016 не зазначено підстав для зупинення виплати ОСОБА_1 призначеної допомоги при народженні дитини, тобто зазначене рішення суб'єкта владних повноважень є необґрунтованим, і для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне у відповідності із частиною другою статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 04.03.2016 про призупинення виплати допомоги ОСОБА_1, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає об'єкту порушеного права, а не визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті сум допомоги протиправними.

Також суд зазначає, що у рішенні по справі «Будченко проти України» (заява № 38677/06, від 24.04.2014( ЄСПЛ висловив таку позицію: «Суд нагадує, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х)» (п.36); Суд нагадує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І) (п.40).

Тобто майнове право ОСОБА_1 на отримання призначеної допомоги при народженні дитини за спірний період підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, а відповідач не довів обґрунтованості та законності втручання в право позивача на володіння таким майном шляхом винесення розпорядження від 04.03.2016 про зупинення виплати призначеної допомоги.

Таким чином, вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з березня 2016 року по липень 2017 року у сумі 13 760 грн, підлягає задоволенню, оскільки зазначені виплати призначено рішенням від 04.03.2016 про призначення допомоги сім'ям з дітьми, проте не нараховано та не виплачено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі згідно зі статтею 139 КАС України, суд враховує задоволення позову та вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 04.03.2016 про призупинення виплати допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з березня 2016 року по липень 2017 року у сумі 13 760 грн (тринадцять тисяч сімсот шістдесят гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя А.Г. Секірська