Рішення № 72405980, 23.02.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року ЛуцькСправа № 803/1937/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов'язання провести нарахування та виплату не донарахованої індексації заробітної плати за період з березня 2009 року по лютий 2011 року в розмірі 4 677, 69 грн. та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати індексації заробітної плати за період з березня 2009 року по лютий 2011 року.

Ухвалою від 26 грудня 2017 року провадження у справі було відкрито та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Позивач з 01.10.2002 року по 15.10.2017 року працювала на різних посадах у Нововолинській об'єднаній державній податковій інспекції. З березня 2009 року по лютий 2011 року відповідачем не проводилась індексація заробітної плати позивача, як це передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Порушення відповідачем вимог законодавства України в частині ненарахування та невиплати індексації підтверджується Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №03-01-04/0462 та винесеним на його підставі приписом №03-01-04/0462-0398 від 16.11.2012 року. Законність висновків викладених в вказаному акті перевірки та приписі підтверджуються постановою Волинського адміністративного суду від 11.01.2012 року у справі за позовом Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби до Територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області про визнання протиправним та скасування припису, що набрала законної сили.

Позивачем надано розрахунок недоотриманої індексації заробітної плати за період з березня 2009 року по лютий 2012 року, відповідно до якого сума індексації, що підлягає нарахуванню і виплаті становить 4 677, 69 грн.

Оскільки сума індексації заробітної плати не була своєчасно нарахована та виплачена, то за порушення строків її виплати підлягає стягненню з відповідача компенсація згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

На підставі вищевикладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, відповідно до якого з позовом не погоджується та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію наступним.

Відповідно до пункту 2.2 рішення Конституційного суду від 22.02.2012 року №4-рп/2012, за статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

З огляду на наведене Конституційний суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатись про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільнені сум, фактично розрахувався з ним.

Відповідач у відзиві стверджує, що судові рішення, на які посилається позивач, не містять преюдиційних обставин для вирішення даного спору, оскільки не мають безпосереднього відношення до позивача.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що з метою встановлення можливих порушень вимог нормативно-правових актів про оплату праці з боку службових осіб Нововолинської ОДПІ, комісією створеною Державною податковою службою у Волинській області було проведено службове розслідування. За його результатами складено висновок від 10.12.2012 року №72/14-009 в якому не зафіксовано жодного порушення вчиненого Нововолинською ОДПІ. Тобто, як в позивача, так і в відповідача відсутні докази, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.

Щодо наданого позивачем розрахунку суми індексації, то відповідач зазначає, що нарахування проведено як за повні місяці роботи. При цьому не враховано фактично відпрацьовані дні та дні в які позивач перебував у відпустці, лікарняному, що на розмір індексації, яка нараховується лише за фактично відпрацьований час.

Також відповідач не погоджується з позовною вимогою щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим законом. Так як, індексація на заробітну плату позивачу нарахована не була, то і відповідна вимога не підлягає до задоволення.

Позивачем 05.02.2017 року було надано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає, що відповідачем не спростовано доводи викладені в позові і, як наслідок, вказують на протиправність дій відповідача, а тому просить позовні вимоги задовольнити в повністю.

Одночасно з відповіддю на відзив позивачем подано до суду заяву про звернення рішення суду у цій справі до негайного виконання.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подали, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом на підставі доданих до позову документів встановлено, що ОСОБА_1 з 01.10.2002 року по 15.10.2017 року працювала на різних посадах у Нововолинській об'єднаній державній податковій інспекції.

В листопаді 2012 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Волинській області проведено перевірку дотримання Нововолинською ОДПІ вимог Закону України «Про оплату праці», у зв'язку з чим було складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №03-21-021/0462 та винесено припис №03-01-04/0462-0398 від 16.11.2012 року.

В зазначеному приписі зазначено, що індексація заробітної плати проводилась з порушенням п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а саме: при нарахуванні індексації заробітної плати кожне підвищення складової заробітної плати вважалось базовим без врахування того, що розмір належної індексації заробітної плати в даному місяці перевищував розмір підвищення доходів працівника, в результаті чого працівникам безпідставно було відмовлено в проведенні індексації доходів. У період з 01.01.2008 року по 01.08.2012 року на підставі наказів керівників Нововолинської ОДПІ працівникам проводились виплати, які носять стимулюючий характер, з одночасним не нарахуванням і виплатою індексації, яка носить обов'язковий характер, що суперечить вимогам статей 22, 33 Закону України «Про оплату праці».

За результатом перевірки, крім іншого, приписано: дотримуватись вимог п. 2, 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526.

Судом встановлено, що зазначений припис Нововолинська ОДПІ оскаржила до Волинського окружного адміністративного суду, який постановою від 11 січня 2013 року у справі №2а/0370/4007/12 відмовив в задоволенні позову Нововолинської ОДПІ. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2015 року зазначена постанова Волинського окружного адміністративного суду залишена без змін.

Зазначені фактичні обставини справи не заперечуються сторонами.

Крім того судом встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 року № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби», Нововолинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС було реорганізовано шляхом приєднання до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

Надаючи правову оцінку досліджуваним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно з нормами статей 1, 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п. п. 2.2.7 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5.

Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).

Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012 для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатись про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільнені сум, фактично розрахувався з ним.

Оскільки до досліджуваних у даній справі спірних правовідносин належить застосовувати рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №9рп/2013, яким визначено, що положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно з частин 1-4 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101%. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Індекс споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників обчислюється відповідно до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, згідно з п.1-1 якого таке обчислення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 6 березня 2003 року (дати опублікування Закону України від 06.02.2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, крім інших, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Згідно пункту 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.

Приписом територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області №03-01-04/0462-0398 від 16.12.2012 року, який є чинний та не скасований під час його оскарження в судовому порядку встановлено, що основним нормативним документом, який регулює умови оплати праці установи, де працювала позивач є постанова Кабінету Міністру України 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Відповідно до зазначеного нормативного документу останнє підвищення посадових окладів працівників відбулось у лютому 2008 року, а тому базовим періодом для обчислення індексації заробітної плати працівників, які працюють в установі з лютого 2008 року і в яких не зростали доходи на суму, що перевищує розмір індексації є лютий 2008 року.

Перевіркою встановлено, що індексація заробітної плати відповідачем проводилась з порушенням п. 5 Порядку, а саме при нарахуванні індексації заробітної плати кожне підвищення складової заробітної плати вважалося базовим без врахування того, що розмір належної індексації заробітної плати в даному місяці перевищував розмір підвищення доходів працівника, в результаті чого працівникам безпідставно було відмовлено в проведенні індексації доходів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у період з 01.01.2008 року по 01.08.2012 року працівникам Нововолинською ОДПІ, в тому числі і позивачу, проводились виплати, які носили стимулюючий характер, з одночасним ненарахуванням і виплатою індексації, яка носить обов'язковий характер, що суперечить вимогам статей 22, 33 Закону України «Про оплату праці».

Отже, вимоги позивача про нарахування та виплату недонарахованої суми індексації заробітної плати за період з березня 2009 року по лютий 2012 року є підставними та підлягають до задоволення.

Також підлягає до задоволення заявлена позивачем сума індексації відповідно до наданого розрахунку в розмірі 4 677, 69 грн. При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача, що в розрахунку не враховано фактично відпрацьовані дні та дні в які позивач перебував у відпустці, лікарняному, що на розмір індексації, яка нараховується лише за фактично відпрацьований час.

Відповідно до приписів частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З наданого позивачем розрахунку суми індексації, що підлягає нарахуванню і виплаті вбачається, що позивачем взято до уваги лікарняні.

Натомість відповідачем не спростовано жодними доказами наведені в розрахунку дані.

Відтак суд бере до уваги розрахунок суми індексації, що підлягає нарахуванню і виплаті, наданий позивачем, як такий що не спростований відповідачем.

Разом з тим, не підлягає до задоволення вимога позивача про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з огляду на таке.

За статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).

Згідно статті 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З наведених вище норм вбачається, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати нараховується у зв'язку з порушенням строків її виплати, тобто вже нарахованої суми заробітної плати, але не виплаченої в строки, передбачені чинним законодавством. Оскільки, позивачем заявлена вимога про нарахування компенсації щодо оспорюваних суми (індексації заробітної плати), яка позивачеві нарахована не була, то і позовні вимоги про нарахування та виплату компенсації є передчасними.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, зобов'язавши Володимир-Волинську об'єднану державну податкової інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму індексації заробітної плати за період з березня 2009 року по лютий 2011 року в сумі 4 677 (чотири тисячі шістсот сімдесят сім) гривень 79 копійок.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Пунктом 1 частини 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Як зазначалось вище, структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про звернення рішення у даній справі до негайного виконання.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Володимир-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 63, ідентифікаційний код юридичної особи 39497267) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (45400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму індексації заробітної плати за період з березня 2009 року по лютий 2011 року в сумі 4 677 (чотири тисячі шістсот сімдесят сім) гривень 79 копійок.

Рішення підлягає до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер