Постанова № 724051, 31.01.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.01.2007

Справа №2-7/2136-2006А

За позовом Алуштинського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, 98500, м. Алушта, вул. Партизанська, 41

до відповідача Державної податкової інспекції в м. Алушті, 98500, м. Алушта, вул. Леніна, 22-А

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Суддя господарського суду АР Крим І. І. Дворний Секретар судового засідання С.О. Холодняк

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Романова Л.М., предст., дов. від 03.01.2006 р.

Від відповідача – не з’явився (клопотання).

Сутність адміністративної справи:

Алуштинське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства, м. Алушта, звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000022400/0/0/2012 від 25.08.2005 р.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог законодавства при здійсненні операцій з активами, що знаходяться в податковій заставі, проведена ДПІ у м. Алушті в порушення положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запроваджен-ня механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)” від 12.01.2005 р. та Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. через відсутність законних підстав для проведення перевірки.

Позивач також посилається на неправомірність висновків ДПІ у м. Алушті щодо порушення їм вимог п.п. «б» п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, оскільки вексель використовувся позивачем як засіб здійснення розрахунків за поставлений товар, а не як самостійний предмет, тому повинен розглядатися як розрахунковий документ, а не цінний папір.

Відповідач проти позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що за результатом проведеної перевірки був встановлений факт здійснення операцій із заставленими активами без попереднього узгодження з податковим органом, а саме: здійснення операції по використанню цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів на суму 1160006, 40 грн., що є порушенням вимог п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповнення.

У судовому засіданні 10.01.2006 р. позивач у порядку ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України надав заяву про доповнення позовних вимог, в якій просить суд також визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000022400/2/2 від 25.11.2005 р., винесене за результатами адміністративного оскарження.

Вказане доповнення прийнято судом до розгляду.

30.01.2006 р. до господарського суду АР Крим від відповідача надійшло клопотання про відкладання слухання справи на більш пізніший строк у зв’язку з неможливістю забезпечення явки свого представника у судове засідання. Вказане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки суд дійшов висновку щодо можливості вирішення спору по суті за наявними у справі матеріалами.

Слухання справи відкладалось у порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України. У судовому засідання оголошувалась перерва у порядку ст. 150 КАС України. Після перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 04.08.2005 р. по 17.08.2005 р. Державною податковою інспекцією у м. Алушті була проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог законодавства України при здійсненні операцій з активами, що знаходяться в податковій заставі, Алуштинським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства за період з 01.04.2003 р. по 31.08.2003 р.

У результаті перевірки було встановлене порушення платником податків вимог п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000р. з наступними змінами й доповненнями, що виразилися в самостійному, без письмового узгодження з податковим органом, здійсненні операцій по використанню цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів на суму 1160006, 40 грн., про що був складений акт № 23/24-02/03348028 від 23.08.2005 р.

На підставі зазначеного акту перевірки у відношенні Алуштинського ВПВКГ згідно п. п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» винесене податкове повідомлення-рішення від 25.08.2005р. № 0000022400/0/0/2012. Даним податковим повідомленням-рішенням позивачеві визначена сума податкового зобов'язання по штрафним (фінансовим) санкціях у сумі 1160006,40 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання на адресу відповідача скарги від 06.09.2005 р. відповідно до вимог ст. 5 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000р.

Рішенням про результати розгляду скарги від 20.09.2005 р. №4065/10/23 скарга Алуштинського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000022400/0/0/2012 від 25.08.2005 р. – без змін.

Не погодившись з результатами розгляду скарги позивачем на адресу Державної податкової адміністрації в АР Крим була спрямована скарга № 2419 від 28.09.2005 р. з проханням визнати недійсним акт перевірки від 23.08.2005 р. та відмінити податкове повідомлення-рішення №0000022400/0/0/2012 від 25.08.2005 р.

Рішенням ДПА в АР Крим про результати розгляду повторної скарги від 25.11.2005 р. за № 2839/10/25-007 скарга Алуштинського ВПВКГ залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000022400/0/0/2012 від 25.08.2005 р. – без змін.

За результатами розгляду ДПА в АРК скарги позивача, Державною податковою інспекцією в м. Алушті на адресу Алуштинського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства спрямоване податкове повідомлення-рішення №0000022400/2/2 від 25.11.2005 р. про визначення суми податкового зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій у тому ж самому розмірі.

Штраф застосовано у відповідності з п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 р. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Відповідно до п. «б» п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 р. платник податків, активи якого знаходяться у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, у тому числі: використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

У випадку, якщо платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, здійснив відчуження таких активів без попередньої згоди податкового органу, якщо одержання такої згоди є обов’язковим відповідно до Закону України № 2181-III від 21.12.2000р., платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами (п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181- III від 21.12.2000р.).

З акту перевірки від 23.08.2005 р. № 23/24-02/03348028 вбачається, що активи Алуштинського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства перебувають в податковій заставі з 23.09.1999 р.

Питання знаходження Алуштинського ВПВКГ в податковій заставі не є предметом спору та не оскаржується позивачем по суті.

Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Судом встановлено порушення органом державної податкової служби України норм чинного законодавства відносно встановлення підстав для проведення позапланової виїзної перевірки.

Періодичність та порядок проведення перевірок органами державної податкової служби регулюється Законом України „Про державну податкову службу в України”.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби та проводиться за наявності хоча б однієї з обставин встановлених у п. 1-9 ч. 6 даної статті. Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Однією з підстав для проведення позапланової виїзної перевірки є порушення податковою міліцією стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, оперативно-розшукової справи, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків. Саме цей факт і послужив підставою для проведення перевірки.

Однак, як свідчать матеріали справи, зокрема, лист прокуратури м. Алушти від 16.08.2005 р. №1792мх/05 (а. с. 35) та постанова про закриття кримінальної справи від 12.08.2005 р. (а. с. 36) кримінальну справу відносно посадових осіб Алуштинського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства було закрито, тобто законної підстави для проведення позапланової виїзної перевірки у державної податкової інспекції у м. Алушті не було.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ч. 14 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки у вказаній частині йдеться мова про перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється. Тобто положення цієї частини дають право податковому органу проводити позапланові виїзні перевірки без обмеження в підставах, вказаних у п.1-9 ч. 6 вищезгаданої статті, а також без обмеження кількості таких перевірок лише стосовно платника податків, відносно якого порушено кримінальну справу. З моменту закриття кримінальної справи законної підстави для проведення позапланової виїзної перевірки у органа податкової служби не має.

Відповідач не надав суду доказів, що позапланова перевірка була пов’язана з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно платника податків (посадових осіб платника податків), що знаходяться в їх провадженні.

Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У той же час, суд не може погодитись із ствердженням позивача, що придбання ним труб для виробничих потреб не є порушенням п. п. „б” п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, як і не є порушенням розрахунок за труби простими векселями, а також з висновком позивача, що при переданні векселя як розрахункового документа він є не цінним папером, а розпискою з встановленням строку оплати за отриманий товар. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ст. 21 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу” №1201-Х11 від 18.06.1991 р., із наступними змінами та доповненнями, вексель визначений як цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в України” видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Також, з акту перевірки №23/24-02/03348028 від 23.08.2005 р. вбачається, що державною податковою інспекцією у м. Алушті були застосовані штрафні санкції до Алуштинського ВПВКГ не за придбання ним труб з використанням векселів, а за відчуження позивачем, активи якого знаходились у податковій заставі, таких активів (труб) шляхом здійснення операцій з використанням цінних паперів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема:

- підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

За такими обставинами, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у м. Алушті діяла необґрунтовано, із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі була проводити позапланову виїзну документальну перевірку без наявності законної підстави для її проведення.

Також, суд встановив непропорційність дій органів державної податкової служби, зокрема, недотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, оскільки накладання штрафу у розмірі 1160006, 40 грн. призвели до значного штучного збільшення недоїмки позивача зі штрафних санкцій.

За такими обставинами, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем порушений встановлений законодавством порядок проведення перевірки, а саме: проведення позапланової виїзної документальної перевірки без наявності законних підстав. Таким чином безпідставність і невідповідність дій податкового органу нормам чинного законодавства тягне за собою незаконність спірних податкових повідомлень-рішень і як наслідок – визнання іх нечинними.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 85 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

У порядку п. 3 ст. 160, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вступна та резолютивна частини постанови оголошені та підписані у судовому засіданні 31.01.2006р. Повний текст постанови складений та підписаний 06.02.2006 р.

Приймаючі до уваги викладене, керуючись ст. ст. 158 - 163, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті № 0000022400/0/0/2012 від 25.08.2005 р., № 0000022400/2/2 від 25.11.2005 р..

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Алуштинського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (98500, м. Алушта, вул. Партизанська, 41, р\р 2600931384001 в АФ АКБ УСБ м. Алушти, МФО 324032, ОКПО 03348028) 85 грн. витрат зі сплати судового збору.

Виконавчий лист видати після вступу постанови в законну силу за заявою стягувача.

Судом роз’яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.