Постанова № 72402529, 20.02.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа № 922/3495/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.;

за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.71№Х/2) Харківського національного аграрного університету імені ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3495/17 (суддя Жигалкін І.П., повний текст рішення складено 14.12.2017),

за позовом Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт.Хорошеве Харківської області,

до Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва, с.Докучаєвське, Харківська область,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Харківського національного аграрного університету ім.В.В. ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 1029858,36 грн (основна заборгованість за невиконання договірних зобов'язань - 844146,87 грн; пеня - 112093,22 грн; інфляція - 56557,83 грн; три відсотки річних - 17060,44 грн). Судові витрати - покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3495/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва на користь Комунального підприємства теплових вмереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації загальну суму у розмірі 1029858,36 грн, з яких: 844146,87 грн - основна заборгованість за невиконання договірних зобов’язань, 17060,44 грн - 3% річних, 56557,83 грн - інфляційних втрат, 112093,22 грн - пені, а також 15447,88 грн судового збору за подання позову.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що факт постачання теплової енергії підтверджується підписаними сторонами на початку та у кінці опалювального періоду актами підключення та відключення об’єктів теплоспоживання, та підписаними кожного місяця відомостями показань вузла обліку споживання теплової енергії. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті теплової енергії у розмірі та у строк, встановлений договором, є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань у розмірі 844146,87 грн. Також, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у сумі 112093,22 грн, 3% річних у сумі 17060,44 грн та інфляційних втрат у сумі 56557,83 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3495/17 і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає: відповідач не заперечував кількості теплової енергії, яку він отримав від позивача, сплачуючи значні кошти згідно з умовами договору, однак вважає, що судом першої інстанції не досліджено у повній мірі обставини даної справи. Позивач в односторонньому порядку фактично змінив суттєву умову договору, а саме: ціну позову, яка визначена у пункті 3.4 договору. Позивач через відсутність технічної можливості (незадовільний технічний стан комунікацій) не міг використовувати наявну в нього трубопровідну систему, а відтак, постачати теплову енергію на об`єкти університету. Не маючи можливості виконувати умови договору, самостійно з вказаних вище підстав, можливо, уклав договір чи інакше домовився з ТЕЦМ-АЛЬЯНС про виробництво та постачання теплової енергії університету на тепловій установці ТЕЦМ-АЛЬЯНС по їхній тепловій мережі із застосуванням пілетів із лушпиння насіння соняшника. Тобто, на думку апелянта, ТЕЦМ-АЛЬЯНС використовував у якості палива для виробництва теплової енергії пілети, які є дешевшим за газ видом палива. А різниця між вартістю природного газу, який за умовами договору вказаний як джерело виробництва теплової енергії, і вартістю пілет, які фактично використовувалися у якості палива при виробництві теплової енергії, необґрунтовано включено позивачем у ціну позову та необґрунтовано стягнуто з відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3495/17 залишено без руху. Встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3495/17. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3495/17. Зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3495/17. Призначено розгляд апеляційної скарги на 20.02.2018. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання відповідачу. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги. Попереджено сторони, що відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, у редакції закону від 03.12.2017, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до пункту 11 частини 16-1 Перехідних положень до Конституції України, представництво сторін у судах апеляційної інстанцій виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018. Також, роз'яснено учасникам справи, що копії довіреностей, видані представникам, так само як і інші письмові докази, що подаються у копіях, мають відповідати вимогам ст.91 Господарського процесуального кодексу України.

26.01.2018 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№958) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є суперечливими. Твердження апелянта про те, що нібито постачання теплової енергії здійснювалося по тепловій енергії здійснювалося по тепловій мережі ТЕЦМ-АЛЬЯНС, не відповідає дійсності. Посилання апелянта на те, що позивач в односторонньому порядку змінив суттєву умову договору, а саме, ціну послуги, яка визначена у пункті 3.4 договору, спростовується матеріалами справи, які містять додаткові угоди до договору, підписані обома сторонами. Виконання позивачем зобов’язань за договором підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі теплової енергії за грудень 2016, підписаними сторонами актами підключення та відключення об’єктів тепло споживання на початку та в кінці опалювального періоду, підписані сторонами відомості показань вузла обліку споживання теплової енергії.

Учасники процесу повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 20.02.2018.

У судовому засіданні 20.02.2018 апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позивач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

19.01.2016 між Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (теплопостачальною організацією, позивачем) та Харківським національним аграрним університетом ім.В.В.Докучаєва (споживачем, відповідачем) укладено договір №125/01/16 про постачання теплової енергії в гарячій воді за бюджетні кошти.

Згідно з пунктом 1.2. вказаного договору позивач зобов’язується у період дії цього договору поставити відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 1.3 договору сторони врегулювали, що теплова енергія постачається споживачу в обсязі 2700,0486 Гкал на потреби опалення.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна договору становить 2444300,00 грн, разом з ПДВ. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2 договору). У разі зміни тарифів розрахунки за споживання теплової енергії здійснюються за новими тарифами (пункт 3.3 договору). Тариф на теплову енергію на початок проведення тендерної процедури складав 905,28грн/Г/кал разом з ПДВ (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок теплопостачальної організації, вказаній у договорі, відповідно до встановлених тарифів, діючих у період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень. Розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за розрахунковий період (у 2-х примірниках).

Згідно з пунктом 4.2 договору споживач має право здійснювати попередню оплату. До початку розрахункового періоду споживач сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 2 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 18 числа місяця, наступного за розрахунковим. Якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного у договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок майбутньої оплати за період, наступний за розрахунковим (пункти 4.3, 4.4. договору).

Відповідно до пункту 4.7 договору факт отримання послуг підтверджується актом виконаних робіт, який виконавець до 10 числа кожного місяця надає на підпис споживачеві разом з актом звіряння розрахунків. Споживач зобов’язаний підписати акти та повернути виконавцю протягом 3-х робочих днів. Якщо протягом зазначеного строку акти не підписані без мотивованого обґрунтування та не повернені виконавцю, вони вважаються такими, що підписані належним чином та є підставою для оплати послуг.

Згідно з пунктом 10.1 договору договір набуває чинності з дати підписання обома сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.2016 включно, а у частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України договір поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами до укладання договору з 01.01.2016 (а.с.16-19).

Сторонами протягом 2016 року укладались додаткові угоди до вказаного договору, зокрема, додатковою угодою №1 змінено реквізити споживача (а.с.25), додатковою угодою №2 визначено обсяг постачання теплової енергії на 1-й квартал 2016 року (а.с.26), додатковою угодою №3 змінено реквізити теплопостачальної організації (а.с.27).

Як свідчать матеріали справи, 17.10.2016 сторонами підписані акти про включення (пуск теплоносія) об`єкта теплопостачання по кожному гуртожитку окремо (а.с.34-39) та акти про відключення 17.03.2017 (припинення подачі теплоносія) об`єкта теплопостачання по гуртожиткам №№1,2,3,4,5 та окремо по гуртожитку №6 (а.с.41-42).

Крім того, сторонами щомісяця проводились зняття показань приладів обліку теплової енергії відповідача, про що складені відомості показань вузла обліку постачання теплової енергії, зокрема, за спірний період, які підписані з боку обох сторін уповноваженими особами без зауважень (а.с.44-а.с.58).

Сторонами підписані акти прийому-передачі теплової енергії за жовтень, листопад 2016 року на об’єкти відповідача (а.с.28-29).

За грудень 2016 року акт прийому-передачі теплової енергії направлений позивачем на адресу відповідача, однак з боку відповідача не підписаний (а.с.30-33).

З огляду на зазначені обставини, позивач виконав свої зобов’язання за договором, факт отримання теплової енергії з боку відповідача не заперечується та підтверджується вищезазначеними документами.

Підставою звернення до суду з даним позовом є несплата відповідачем коштів за отриману у жовтні – грудні 2016 теплову енергію, поставлену позивачем. На підставі норм ст.526, 530, 625 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України позивач заявив до стягнення з відповідача суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив наявність обов’язку з боку відповідача щодо сплати позивачу заборгованості за отриману у жовтні-грудні 2016 року теплову енергію, з урахуванням пені, інфляційних та річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.692, ст.693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Отже, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем у жовтні-грудні 2016 року теплової енергії від позивача за умовами договору від 19.01.2016 №125/01/16, в обсягах, передбачених відомостями показань вузла споживання теплової енергії.

Відповідач не заперечує отримання теплової енергії від позивача у обсягах, передбачених договором. Протягом жовтня-грудня 2016 року відповідачем фактично спожито в обсягах, наведених позивачем - у жовтні 2016 – 148,3898 Гкал, у листопаді 2016 – 471,9555 Гкал, у грудні 2016 – 604,5668 Гкал. Вартість фактичного обсягу спожитої теплової енергії за спірний період складає 844146,87 грн.

Частиною 3 статті 19 Закону України “Про теплопостачання” встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, одним із обов’язків споживача є вчасне проведення розрахунків за спожиту теплову енергію. Зазначений обов’язок також передбачений умовами договору (пункт 6.1.1).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що різниця між вартістю природного газу, який вказаний в умовах договору як джерело виробництва теплової енергії і вартістю пілет із лушпиння насіння соняшника, які фактично використовувались позивачем на тепловій установці підприємства ТЕЦМ-АЛЬЯНС у якості палива при виробництві теплової енергії, необґрунтовано включена позивачем у ціну позову та безпідставно стягнута судом першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки вказані доводи засновані на припущенні відповідача та не підтверджені належними доказами. Натомість матеріали справи свідчать про наявність договірних відносин між сторонами щодо постачання позивачем теплової енергії на об’єкти відповідача, предметом договору є закупівлі: код 35.30.1 “пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води” Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010.

Одним із обов’язків позивача є постачання теплової енергії, якість якої відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору (якість теплової енергії повинна відповідати температурному графіку центрального якісного регулювання відпуску теплової енергії).

Матеріалах справи не містять заперечень відповідача щодо якості отриманої теплової енергії.

Отже, ціна договору врегульована сторонами та корегувалась протягом дії договору з підстав зміни тарифів на теплову енергію Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики комунальних послуг.

Доводи відповідача щодо неправомірного включення позивачем різниці між вартістю газу, який повинен використовуватись для виробництва теплової енергії, і вартістю пілет, які, на думку апелянта, використовував позивач для виробництва теплової енергії, не підтверджені ані умовами договору, ані матеріалами справи.

Щодо твердження відповідача про те, що зазначені факти перевіряються у межах порушеного кримінального провадження №42017221430000356 колегія суддів зазначає.

У відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду у кримінальній справі є обов’язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Оскільки вироку суду у кримінальній справі немає, що не заперечує відповідач, у колегії суддів відсутні підстави визнавати зазначені апелянтом обставини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статті 525, 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наведене свідчить, що відповідач взяті на себе зобов'язання зі сплати теплової енергії у розмірі та у строк, встановлений договором не виконав, доказів щодо оплати за фактично спожиту теплову енергію суду не надав.

Зазначене є підставою для висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань у розмірі 844146,87 грн.

У пункті 7.5 договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення сплати за період з дня наступу заборгованості до фактичної оплати.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Заявлена позивачем до стягнення сума пені у розмірі 112093,22 грн є арифметично вірною, її нарахування відповідає умовам договору та актам цивільного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача 17060,44 грн 3% річних та 56557,83 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті свідчить про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Виходячи з положень ст.610, 611, 612 Цивільного кодексу України, частини 2 ст.193 Господарського кодексу України, відповідач порушив грошове зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених законом, зокрема, у вигляді нарахування та стягнення втрат від інфляції та 3% річних, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних та річних, заявлених позивачем, колегія суддів визнала його арифметично вірним, а тому розмір втрат від впливу інфляційних процесів, яких зазнав позивач у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання відповідачем складає 56557,83 грн, 3% річних від простроченої суми становлять 17060,44 грн.

Щодо доводів апелянта про те, що господарським судом необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про призначення технічної експертизи у справі для встановлення наявності технічної можливості комунікаційної системи позивача транспортувати теплову енергію до об’єктів ХНАУ ім.В.В.Докучаєва колегія суддів зазначає.

21.11.2017 відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з клопотанням про призначення судово - технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2017 у справі №922/3495/17 у задоволенні клопотання про призначення у справі судово - технічної експертизи відмовлено.

Дана ухвала учасниками справи не оскаржена.

Колегія суддів не бере до уваги дані доводи, оскільки судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України переглядається саме обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яким не вирішувалося питання призначення судової технічної експертизи.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним. А тому колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 12.12.2017 у справі №922/3495/17 - без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського національного аграрного університету імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3495/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.02.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя В.О.Фоміна

Суддя О.В.Шевель