Постанова № 72402372, 21.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2018 р. Справа№ 910/5719/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №16-03-5751 від 08.12.2017 (вх. №09-08.1/10704/17/17 від 14.12.2017) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017

у справі № 910/5719/17 (суддя К.І. Головіна)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до ОСОБА_2

про розірвання договору

за участю представників сторін:

від позивача: Колода Є.Г., довіреність №49 від 19.12.2017

від відповідача: ОСОБА_2, паспорт мерія НОМЕР_2, виданий Ватутінським РУ ГУМВС України у місті Києві 18.08.1998

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (відповідач у справі) про розірвання договору купівлі-продажу №4-НБ-ЗД від 08.01.2003.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки відповідач у визначений договором строк не закінчив будівництво об'єкту приватизації, що є істотним порушенням умов договору, то у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області відповідно до умов договору, приписів ЦК України, Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» виникло право вимагати розірвання договору купівлі-продажу №4-НБ-ЗД від 08.01.2003.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що після продажу об'єкту приватизації, відповідач не мав можливості своєчасно закінчити будівництво у зв'язку з порушенням позивачем своїх зустрічних зобов'язань, зокрема в частині передання та оформлення земельної ділянки, а тому суд визнав, що відповідач з поважних причин не виконав взяті на себе зобов'язання. Окрім того, місцевий господарський суд відхилив докази, на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме Акти перевірки, оскільки такі складені в односторонньому порядку, без участі відповідача у справі та без належного повідомлення останнього про проведення перевірок.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, звернувся з апеляційною скаргою №16-03-5751 від 08.12.2017 (вх. №09-08.1/10704/17/17 від 14.12.2017), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/5719/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням місцевим господарським судом дійсних обставин справи та норм матеріального права, оскільки позивач вважає, що відповідач мав достатньо часу, починаючи з 2003 року, для завершення будівництва об'єкта приватизації та введення його в експлуатацію. Також позивач зазначає, що обставини щодо того, що відповідач значний час витратив для оформлення земельної ділянки, були враховані позивачем, зокрема при укладенні додаткової угоди №3 від 23.04.2010, якою сторони продовжили строк будівництва - до 2013 року. Враховуючи положення Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» апелянт наполягає на тому, що існують правові підстави для розірвання договору, а тому вважає висновки місцевого господарського суду помилковими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі № 910/5719/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено справу до розгляду на 31.01.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 розгляд справи відповідно до ст. 216 ГПК України був відкладений на 21.02.2018 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

21.02.2018 до апеляційного господарського суду відповідач подав клопотання (вх. №09-11/1012/18) про зупинення провадження у справі до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи №826/1355/18.

У судовому засіданні 21.02.2018 відповідач підтримав подане клопотання та зазначає, що оскільки доказами у даній справі, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги є Акти перевірок, дійсність та правомірність яких становить предмет спору у справі №826/1355/18, що перебуває на розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва, то, на думку відповідача, до винесення рішення в адміністративній справі є неможливим розгляд даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Згідно з ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Разом з цим, заявляючи клопотання про зупинення провадження у справі відповідач посилається на п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, відповідно до якої суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи, що клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтоване відповідачем п. 5 ч. 3 ст. 227 ГПК України та було заявлено відповідачем після відкриття судом апеляційної інстанції другого судового засідання, тобто після початку розгляду справи по суті, колегія суддів не знайшла правових відстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 21.02.2018 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/5719/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у справі у судовому засіданні 21.02.2018 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, вважає рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову законним та обґрунтованим, а тому просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі № 910/5719/17 залишити без змін.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

08.01.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (продавець за договором, позивач у справі) та ОСОБА_2 (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні, № 4-НБ-ЗД (а.с. 9-10 том 1).

Відповідно п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва - база АДРЕСА_2, на земельній ділянці, питання відведення, купівлі або дострокової оренди якої вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку, установленому чинним законодавством, і є об'єктом приватизації згідно з наказами Фонду державного майна України від 10.06.2002 №1004 і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 21.06.2002 №5-27-1/23, а покупець зобов'язався прийняти цей об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов договору, що визначені в цьому договорі.

Згідно з п 1.2 договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

Вказаний в цьому договорі об'єкт продано за 293,00 грн. Покупець зобов'язаний внести 293,00 грн за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від вищевказаної в цьому пункті суми (п.п. 1.5, 2.1 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в 5-денний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта. Передача об'єкта продавцем і прийняття його покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

Згідно з п.п. 5.1.4, 5.1.5, 5.1.6 договору покупець зобов'язався в шестимісячний термін з моменту підписання цього договору підготувати документи, здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт; забезпечити виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час забудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта; добудувати об'єкт протягом 5 років.

Відповідно до п. 5.1.9 договору покупець зобов'язаний на вимогу продавця надавати йому необхідні документи щодо виконання умов цього договору.

За умовами п. 5.1.8 договору у разі неможливості завершення будівництва об'єкта в установлені терміни за наявності відповідних обґрунтувань, терміни завершення будівництва можуть бути змінені за спільним рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, та повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.

Відповідно до п. 11.3 договору у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду.

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі від 24.01.2003 (а.с. 35 том 1) вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу, РВ ФДМУ по Київській області передало, а ОСОБА_2 - отримав об'єкт незавершеного будівництва - базу АДРЕСА_2.

При цьому, як свідчать подані сторонами документи, а саме копії Інвентаризаційних описів, Акт обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкта незавершеного будівництва, Акти приймання-передачі технічної документації на об'єкт незавершеного будівництва та на устаткування та обладнання, що приватизується разом з об'єктом незавершеного будівництва (а.с. 36-40 том 1) об'єкт незавершеного будівництва база АДРЕСА_2.

23.04.2010 сторонами був укладений додатковий договір №3 (а.с. 11 том 1), відповідно до якого сторонами був змінений п. 5.1.6 договору, та визначено, що покупець зобов'язаний в термін до 31.12.2011 року підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт приватизації, добудувати та ввести об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013 з можливою зміною первісного призначення.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, під час дії договору позивач у справі в межах закріплених договором прав, здійснював перевірки виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва бази АДРЕСА_2, за результатами яких було встановлено, що умови договору купівлі-продажу №4-НБ-ЗД від 08.01.2003 виконуються, про що складено відповідні Акти від 07.03.2003, 01.06.2005, 27.06.2006, від 22.06.2007 та від 28.02.2008 (а.с. 12-16 том 1).

У подальшому, як свідчать матеріали справи, перевірками виконання умов договору купівлі-продажу, проведених РВ ФДМУ по Київській області, були встановлені порушення покупцем своїх зобов'язань за вказаним договором, про що були складені акти від 31.03.2011, від 23.01.2014 та від 25.11.2016 (а.с. 17-21 том 1).

Так, актом поточної перевірки від 31.03.2011 РВ ФДМУ по Київській області було зафіксовано факт невиконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - бази АДРЕСА_2, а саме - не виконано п.5.1.4 договору щодо здійснення підготовки та надання в шестимісячний термін з моменту підписання цього договору документів та здійснення відповідних дій щодо переоформлення права забудовника на об'єкт; п. 5.1.5. договору щодо забезпечення виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта.

Також актом від 23.01.2014 року РВ ФДМУ по Київській області було встановлено, що умови договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва не виконуються, а саме - не підготовлено та не здійснено відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт приватизації, не добудовано та не введено об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013 з можливою зміною первісного призначення; не забезпечено виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, не повідомлено про неможливість завершення будівництва об'єкта в установлені терміни.

Того ж дня РВ ФДМУ по Київській області був складений акт про недопущення до перевірки та (або) ненадання документів, яким зафіксовано факт ненадання відповідачем робочій групі фонду документів, які підтверджують виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - бази АДРЕСА_2.

Згідно з актом поточної перевірки від 25.11.2016 об'єкта приватизації, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 встановив, що у визначений термін об'єкт будівництва не добудований та не введений в експлуатацію, що відповідачем не виконується п. 5.1.9 договору щодо зобов'язання продавця на вимогу покупця надати необхідні документи щодо виконання умов цього договору; п. 5.1.10 - щодо не здійснення відчуження об'єкту та земельної ділянки, на якій він розташований, до завершення будівництва та введення його в експлуатацію.

Таким чином, вищенаведені порушення договірних зобов'язань позивач вважає істотними порушеннями, що згідно умов договору та приписів чинного законодавства є підставою для розірвання договору.

Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Як передбачено ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» об'єктами приватизації можуть бути об'єкти незавершеного будівництва.

Статтею 27 України «Про приватизацію державного майна» унормовано, що при приватизації об'єкта державної власності шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Укладення та внесення змін до договорів купівлі-продажу здійснюється відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» від 14.09.2000 №1953-ІII (в редакції чинній на момент укладення договору між сторонами) порядок укладення договорів купівлі-продажу та оплати вартості об'єкта незавершеного будівництва і земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, визначається законодавством.

За приписами ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; заборона відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію; забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина 3 ст. 653 ЦК України, ч.4 ст1 188 ГК України також передбачають, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У ст. 651 ЦК України йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, які встановлені ст. 651 ЦК України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Як уже зазначалось при укладенні договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва обов'язковим є визначення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва, і у випадку неможливості завершення такого будівництва у строк законом надано право на зміну строків завершення будівництва.

В матеріалах справи відсутня інформація про те, що строк завершення будівництва був сторонами продовжений понад межі, визначені у додатковому договорі №3 від 23.04.2010, а саме понад 31.12.2013.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив завершення будівництва об'єкту та не ввів його в експлуатацію у строк до 31.12.2013, тобто орган приватизації посилається на істотне порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідач ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному господарському суді не надав доказів закінчення будівництво об'єкту незавершеного будівництва та введення його в експлуатацію.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє твердження відповідача про неможливість завершити будівництво у встановлені договором строки через відсутність документів на право користування земельною ділянкою, обов'язок отримання яких покладено, на думку відповідача, на Фонд державного майна, адже укладаючи спірний договір № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003 у п. 1.1 сторони погодили, що питання відведення, купівлі або дострокової оренди земельної ділянки вирішується відповідачем самостійно з місцевими органами влади в порядку, установленому чинним законодавством.

Як вірно встановлено Господарським судом міста Києва відповідач вчиняв дії з оформлення земельної ділянки на умовах оренди, що підтверджується поданими відповідачем документами, зокрема рішенням Бориспільської міської ради №75 від 04.09.2008 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки площею 0,3125 га в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 під об'єктами незавершеного будівництва (будівництво виробничо-складських приміщень) по АДРЕСА_2(землі промисловості)» (а.с. 54-74 том 1).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивачем було враховано тривалість процедур оформлення документів на право користування земельною ділянкою та укладено з відповідачем додатковий договір №3, яким зобов'язання відповідача щодо закінчення будівництва об'єкту приватизації та введення об'єкта в експлуатацію продовжено ще на п'ять років до 31.12.2013.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки Господарського суду міста Києва про те, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу об'єкта приватизації було обумовлене бездіяльністю органу приватизації щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки у відповідне користування.

Відхиляючи Акти перевірок, як належних доказів у справі, місцевий господарський суд вказав на недотримання позивачем процедури проведення таких перевірок, зокрема повідомлення покупця у визначений строк про планові перевірки; проведення їх за відсутності покупця за договором (відповідача у справі) та їх складання позивачем в односторонньому порядку.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 3.1.-3.2. Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19 серпня 1998 №1649 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 24 червня 2009 № 967) результати перевірок оформлюються актами перевірок, форми яких затверджено наказом Фонду від 15.08.97 №885, з урахуванням вимог інструктивного листа Фонду від 21.10.97 №10-23-10008, та наказу Фонду від 09.08.2002 №1432.

У разі неявки покупця для участі у перевірці, відмови його та/або представника підприємства від підписання акта перевірки, представник органу приватизації, що проводить перевірку, може здійснити оформлення акта перевірки за підписом (підписами) представників інших органів (за погодженням з ними): органу місцевого самоврядування, бюро технічної інвентаризації тощо. Можливим у такому випадку є також оформлення акта перевірки комісією, створеною органом приватизації.

Як свідчить акт перевірки від 31.03.2011, така перевірка проводилась за відсутності покупця, якого, як зазначено в акті було повідомлено листом РВФДМ України по Київській області від 25.03.2011 №04-14-635, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 23 том 1). Даний Акт підписано двома представниками органу приватизації. Перевірка, проведена 23.01.2014, була проведена в присутності покупця - відповідача у справі, який від підписання акту відмовився. Згідно Акту перевірки від 23.01.2014, комісією перевірялось «виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва -АДРЕСА_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_3.

У судовому засіданні відповідач наголошує на тому, що в актах перевірки Регіональним відділенням ФДМ України невірно вказано адресу місцезнаходження об'єкту незавершеного будівництва, а відтак неможливо встановити який саме об'єкт перевірявся позивачем.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що об'єктом перевірки було саме виконання умов договору купівлі-продажу від 08.01.2003 №4-НБ-ЗД щодо завершення будівництва певного, чітко визначеного об'єкта незавершеного будівництва АДРЕСА_2, при цьому, як вбачається з Акту від 23.01.2014 дана перевірка проводилась в присутності ОСОБА_2, однак своїх заперечень чи зауважень щодо невідповідностей, які були вказані в Акті відповідач не зробив. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що об'єктом перевірки 23.01.2014 був саме об'єкт купівлі-продажу за договором від 08.01.2003 №4-НБ-ЗД.

Окрім того, в матеріалах справи наявний Акт перевірки від 25.11.2016, де місцезнаходження об'єкта незавершеного будівництва бази АДРЕСА_2 вказано згідно даними, які визначені сторонами у договорі купівлі-продажу від 08.01.2003 №4-НБ-ЗД (АДРЕСА_2).

Перевірка, проведена у листопаді 2016 року була також проведена без участі покупця, однак, покупець був повідомлений про перевірку листом від 09.11.2016 №14-01-5399 (а.с. 91 том 1), докази направлення якого представлено позивачем у справі (а.с. 92 том 1).

Колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення, суд повинен повно і всебічно з'ясувати обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач не надав до суду жодних доказів на підтвердження відсутності порушень ним договірних зобов'язань, не надав доказів, що свідчили б про закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію у строк, визначений договором чи продовження такого строку; не надав доказів, які б спростовували встановлені в актах перевірки порушення. Тобто не довів суду обставин відсутності порушень, які стали підставою для звернення з даним позовом до суду та належного виконання ним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва.

Досліджуючи обставини справи на підставі поданих сторонами доказів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, про доведеність обставин на які посилається позивач, саме, що відповідач не завершив будівництво об'єкта нерухомості у визначений договором № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003 строк, до 31.12.2013, не підготував та не здійснив відповідних дій щодо переоформлення права на добудову об'єкта, не забезпечив виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, не повідомив про неможливість завершення будівництва об'єкта в установлені терміни, тобто допустив істотне порушення умов договору № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003.

Враховуючи невиконання відповідачем п.п. 5.1.4, 5.1.5, 5.1.6 договору № 3-НБ-ЗД від 08.01.2003, позивачем не було отримано очікуваного результату при укладенні договору - добудови та введення відповідачем в експлуатацію у визначений договором строк об'єкта незавершеного будівництва, що є істотним порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу державного майна на аукціоні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», у разі невиконання умов, зазначених у ч. 1 ст. 19 даного закону договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Пунктом 7.3 договору № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003 чітко визначено, що у разі невиконання відповідачем умов цього договору позивач набуває право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, а також повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність позивача.

Сторони погодили, що у разі невиконання однією із сторін умов договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду (п. 11.3 договору № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального права та умов договору, слід зазначити, що підставою для розірвання договору купівлі-продажу державного майна (об'єкту приватизації) у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

З урахуванням наведеного, Київський апеляційний господарський суд, вважає обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003 в зв'язку з істотним порушенням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва «База АДРЕСА_2» від 08.01.2003 року №4-НБ-ЗД є правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 257, ч. 1 ст. 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи, що істотним порушенням договору, яке стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору, позивач вказує незавершення відповідачем будівництва об'єкту приватизації у визначений строк та невведення його в експлуатацію, то відповідно слід вважати право позивача порушеним, починаючи з 01.01.2014 року (наступного дня після закінчення строку, визначеного договором, для виконання відповідачем зобов'язань з будівництва об'єкту приватизації і введення його в експлуатацію - 31.12.2013). Відтак, трирічний строк позовної давності сплив 01.01.2017.

В суді першої інстанції позивач просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності (а.с. 96-97 том 1), вказуючи на те, що вперше він звернувся з позовом до суду ще у грудні 2016 року, в межах строків позовної давності, однак його позовну заяву було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору. Відтак, позивач просить поновити строк позовної давності та задовольнити позов, враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу державного майна.

Частинами 4-5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, слід виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду.

Як свідчать матеріали справи Регіональне відділення ФДМ України по Київській області, на який покладено обов'язок з управління державним майном, вчинило дії щодо звернення до суду за захистом порушених прав до закінчення строку позовної давності, однак, у зв'язку з тим, що він є державною установою та фінансується за рахунок Державного бюджету, і на кінець звітного року має труднощі з фінансуванням, не змогло забезпечити сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції визнає поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності та існування підстав для забезпечення захисту порушених прав та інтересів держави, для захисту яких звернувся позивач, як уповноважений орган державної влади.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про розірвання договору купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва «База АДРЕСА_2» від 08.01.2003 року №4-НБ-ЗД, є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення згідно з ч. 1-2 ст. 277 ГПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/5719/17 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/5719/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/5719/17 задовольнити .

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/5719/17 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Розірвати договір купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва «База АДРЕСА_2» від 08.01.2003 року №4-НБ-ЗД, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_2.

5. Стягнути з ОСОБА_2 02121, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вул. Семена Петлюри, буд. 15, код 19028107) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп судового збору за подання позовної заяви та 1 760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

7. Справу №910/5719/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 23.02.2018