Постанова № 72402288, 20.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2018 справа № 905/2597/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді секретар судового засідання: зу участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької області від13.12.2017 р. (повний текст рішення складено та підписано 18.12.2017р.)у справі№905/2597/17 (суддя – Мельниченко Ю.С.)за позовом до про Публічного акціонерного товариства “ВТБ БАНК”, м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область стягнення заборгованості за кредитним договором №19/2011 від 15.07.2011 року зі змінами та доповненнями в сумі 4 757 524,87 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2 182 229, 08 грн., 195 131,20 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 6 068 226,16 грн. та 162 709 591,24 грн., з них: 134 586 439,91 грн. – прострочена заборгованість по кредиту, 1 969 239,30 грн. – строкова заборгованість по сплаті процентів, 25 871 562,28 грн. – прострочена заборгованість по сплаті процентів, 4 701 473,83 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2 156 519,03 грн. – прострочена заборгованість по сплаті процентів, 192 753,91 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 5 994 296,75 грн. – прострочена заборгованість по сплаті процентів, 18 035,13 грн. – 3% річних за прострочення повернення кредиту, 94 469,73 грн. – 3% річних за прострочення сплати процентів, 56 051,04 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 25 710,05 грн., 2 377,29 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 73 929,40 грн., 117 100,69 грн. – інфляційні втрати у зв’язку з простроченням сплати кредиту в гривні, 52 744,20 грн. – інфляційні втрати у зв’язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2017 року по справі №905/2597/17 за позовом Публічного акціонерного товариства “ВТБ БАНК”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод” м. Дружківка, Донецька область позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод” (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Педагогічна, буд. 18, код ЄДРПОУ 32616997) на користь Публічного акціонерного товариства “ВТБ БАНК” (01004, м. Київ, ОСОБА_7 Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) 134 586 439,91 грн. – прострочену заборгованість по кредиту, 1 969 239,30 грн. – строкову заборгованість по сплаті процентів, 25 871 562,28 грн. – прострочену заборгованість по сплаті процентів, 4 701 473,83 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2 103 016 грн. 26 коп. – прострочена заборгованість по сплаті процентів, 192 753,91 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 5 956 596 грн. 40 коп. – прострочена заборгованість по сплаті процентів, 18 035,13 грн. – 3% річних за прострочення повернення кредиту, 92883 грн. 69 коп. – 3% річних за прострочення сплати процентів, 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 56 051,04 рос. рублів в еквіваленті за курсом НБУ в сумі 24727 грн. 86 коп., 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 2 377,29 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 72458 грн. 32 коп., інфляційні втрати у зв’язку з простроченням сплати кредиту в гривні в сумі 102326 грн. 74 коп., інфляційні втрати у зв’язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні в сумі 29583 грн. 69 коп., судовий збір в сумі 239813 грн. 04 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача у задоволеній частині.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область (далі за текстом – ТОВ “Дружківський фарфоровий завод”) звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 року у справі № 905/2597/17, в якому просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням фактичних обставин справи.

Апелянт вважає, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат є незаконним та не може застосовуватися до відповідача без передбаченого законом повідомлення про існування заборгованості.

ТОВ “Дружківський фарфоровий завод” посилається на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині заборонени нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами з 14.04.2014р., тому вважає передчасним звернення до суду з заявленими у позові вимогами.

ТОВ “Дружківський фарфоровий завод” посилається на те, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника та вважає, що у позивача відсутнє право на нарахування та стягнення штрафних санкцій - 3% річних та інфляційних витрат як додаткової міри відповідальності.

Апелянт посилається на те, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не вивчався належно судом та містить суперечливу інформацію.

Крім того, судом першої інстанції не досліджено те, що додаткова угода №16 до кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011 з 22 по 35 сторінки не підписана та передбачає обов’язок сплати різних видів комісійної винагороди, додаткова угода №19 до кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011 з 1-24 сторінки не підписана, додаткові угоди №20-21 до кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011 містять розбіжності.

Апелянт також посилається на те, що в момент підписання кредитного договору, позивач ввів відповідача в оману щодо істотних умов договору, ціни, відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство “ВТБ БАНК”, м. Київ (далі за текстом – ПАТ «ВТБ Банк») вважає, що доводи та аргументи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

ПАТ «ВТБ Банк» вважає, що у випадку невиконання боржником зобов’язання з повернення частини кредиту, у кредитора виникає право вимоги від боржника дострокової сплати всієї суми заборгованості, а також процентів за користування такими коштами.

Позивач посилається на те, що в матеріалах справи містяться копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення листа-вимоги №6279/1-2 від 07.07.2017р. про усунення порушень зобов’язань за кредитним договором №19/2011 від 15.07.2011 року, на яке відповідач не надав відповіді та заборгованість за кредитним договором не погасив, у зв’язку з чим з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач звернувся до суду першої інстанції із відповідним позовом.

ПАТ «ВТБ Банк» посилається на те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові та вважає, що індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Позивач вважає, що приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

До Донецького апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область з клопотанням за вих.№01 від 02.01.2018 року про призначення судової економічної експертизи.

В клопотанні заявник просив:

- Призначити судову економічну експертизу документів фінансово - кредитних операцій у справі №905/2597/17, проведення якої доручити Київському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції Україн (03680, м. Київ, вул. Смоленська,6);

- Винести на вирішення судової економічної експертизи документів фінансово - кредитних операцій наступні питання: в якому розмірі підтверджується заборгованість позичальника ТОВ "Дружківський фарфоровий завод", м. Дружківка, Донецька обл. перед ПАТ "ВТБ БАНК", м. Київ за договором кредитний договір №19/2011 від 15.07.2011 року, в якому розмірі підтверджується заборгованість по відсоткам позичальника ТОВ "Дружківський фарфоровий завод", м. Дружківка, Донецька обл. перед ПАТ "ВТБ БАНК", м. Київ за кредитним договором №19/2011 від 15.07.2011 року;

- Витрати, пов'язані з проведенням експертизи, на даній стадії розгляду покласти на Відповідача;

- На час проведення судової економічної експертизи зупинити провадження у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 року було визначено склад колегії суддів: Геза Т.Д.- головуючий суддя, судді: Будко Н.В., Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.18 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 року у справі № 905/2597/17.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.18 р. у справі № 905/2597/17 встановлено Публічному акціонерному товариству “ВТБ БАНК”, м. Київ строк для надання письмових пояснень та відношення до клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область про призначення судової економічної експертизи.

У поясненнях щодо клопотання про призначення судової економічної експертизи у справі №905/2597/17 ПАТ «ВТБ Банк» вважає, що воно є безпідставним та необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не наведено мотивів необхідності призначення такої експертизи, характер поставлених перед експертом питань віднесено до компетенції суду шляхом надання правової оцінки правовідносинам сторін, дослідженням та аналізом первинних документів, які підтверджують заявлені позовні вимоги.

З 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-19 від 03.10.2017 року.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 року у справі № 905/2597/17 розглядається відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній з 15.12.2017р.

Відповідно до ст.267 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання, зокрема, про призначення експертизи та вчиняє інші дії, пов’язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Характер питань, які відповідач просить поставити перед експертом безпосередньо стосуються умов наведеного кредитного договору, є виключною компетенцією суду і можуть бути вирішені в ході судового розгляду шляхом надання правової оцінки правовідносин сторін за кредитним договором, дослідження та аналізу наявних у справі первинних документів, розрахунку позовної суми, що підтверджують позовні вимоги.

В даному випадку, вирішення питань, поставлених експерту, не потребує спеціальних знань, оскільки наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення фактів, що стосуються заявлених позовних вимог, входять до предмету доказування у справі та підлягають дослідженню судом.

Приймаючи до уваги, що метою призначення у справі судової економічної експертизи є встановлення суми боргу за кредитним договором, що може бути з'ясовано судом на підставі дослідження умов самого кредитного договору та інших доказів і не потребує спеціальних знань, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2018р. призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 року у справі № 905/2597/17 до розгляду на 20.02.18

20.02.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область повторно звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням за вих.№89 від 19.02.2018р. про призначення судової економічної експертизи, яке за своїм змістом є аналогічним до клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область за вих.№01 від 02.01.2018 року, яке розглянуто в порядку підготовки розгляду справи апеляційною інстанцією.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017р., запроваджено інші (відмінні від попередньої редакції) правила подання учасниками справи заяв та клопотань, а також їх прийняття та розгляд у судових засіданнях.

Частиною 1,2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання.

Відповідно до ст.267 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання, зокрема, про призначення експертизи та вчиняє інші дії, пов’язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.

Судовою колегією апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду розглянуто аналогічне за змістом клопотання за вих.№01 від 02.01.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область про призначення судової економічної експертизи у справі №905/2597/17, та встановлено, що підстави для його задоволення відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні апеляційної інстанції представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень визначених в ст. 269 ГПК України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.

15.07.2011р. між Публічним акціонерним товариством “ВТБ Банк” (далі – банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод” (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 19/2011 (далі - договір), відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 7789 000,00 євро, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 14.07.2016, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

До кредитного договору вносились зміні шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємною часиною Кредитного договору, зокрема:

- 05.09.2011 договір № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 15.02.2012 договір № 3 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 20.03.2012 договір № 4 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 24.05.2012 договір № 5 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 25.07.2012 договір № 6 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 03.09.2012 договір № 7 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 07.11.2012 договір № 8 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 27.11.2012 договір № 9 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 17.12.2012 договір № 10 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 21.12.2012 договір № 11 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 21.03.2013 договір № 12 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 15.05.2013 договір № 13 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 26.06.2013 договір № 14 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 22.07.2013 договір № 15 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 24.12.2013 договір № 16 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 24.12.2013 договір № 16 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 30.04.2013 договір № 17 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 12.09.2014 договір № 18 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 31.08.2015 договір № 19 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 28.07.2016 договір № 20 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

- 10.04.2017 договір № 21 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011;

Згідно п. 1.1. договору (в редакції договору № 21 від 10.04.2017р. про внесення змін до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011р.) банк на умовах договору зобов’язується надати позичальнику кредит (далі за текстом такий кредит або його частина (транш) іменується – “кредит”) у вигляді відкличної мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії, в сумі 134586439,91 (сто тридцять чотири мільйони п’ятсот вісімдесят шість тисяч чотириста тридцять дев’ять) гривень 91 копійка, (далі за текстом – “ліміт кредитування”) та за графіком відповідно до таблиці 1 договору:

Період дії Ліміту кредитуванняЛіміт кредитування, гривеньЗ 10 квітня 2017 – по 31 травня 2017 року 134586439,91З 1 червня 2017 – по 30 червня 2017 року 127729332,25З 01 липня 2017 – по 31 липня 2017 року 120342355,72З 01 серпня 2017 – по 31 серпня 2017 року 112955379,18З 01 вересня 2017 – по 30 вересня 2017 року 105568402,65З 01 жовтня 2017 – по 31 жовтня 2017 року 98181426,11З 01 листопада 2017 – по 30 листопада 2017 року 90794449,58З 01 грудня 2017 – по 31 грудня 2017 року 83407473,04З 01 січня 2018 – по 31 січня 2018 року 76020496,51З 01 лютого 2018 – по 28 лютого 2018 року 68633519,97З 01 березня 2018 – 08 квітня 2018 року 61246543,44Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 08 квітня 2018 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов’язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

За умовами п. 1.1.3 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в гривні, євро та російських рублях в межах ліміту кредитування за умови, що загальна сума заборгованості за кредитом та грошового зобов'язання банку за акредитивом та договором, незалежно від валют кредитування, не перевищує суму, еквівалентну діючому ліміту кредитування за офіційним курсом Національного банку України, на день надання кредиту.

Згідно п. 2.1. договору ( в редакції договору № 21 від 10.04.2017р. про внесення змін до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011р.) надання кредиту здійснюється банком самостійно в гривні на цілі вказані в п. 1.2.5. договору, на протязі 25 (двадцяти п’яти) банківських днів від дати підписання договору № 20 про внесення змін від 28 липня 2016 року до договору (без окремої заявки позичальника) на погашення боргових зобов’язань в євро та російських рублях за договором в сумі не більше гривневого еквіваленту здійснюваного погашення, по встановленому банком курсу, окремими траншами в безготівковій формі, в межах невикористаного ліміту кредитування, шляхом перерахування кредиту (траншу) на поточний рахунок позичальника, за умови виконання позичальником своїх зобов’язань належним чином та додержання всіх умов надання кредиту (траншу), визначених договором.

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011 розмір та строк користування кожним окремим траншем визначається у відповідній заявці.

Відповідно до п. 2.5. договору (в редакції договору № 21 від 10.04.2017р. про внесення змін до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011р.) платежі по погашенню боргових зобов’язань мають бути здійснені в повному обсязі та вважаються своєчасно здійсненими, якщо сума платежу надійшла на відповідні рахунки банку, зазначені в п. 11.1. договору, в повному обсязі та в термін/строки, визначені договором. Якщо день, на який припадає цей термін, не є банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного банківського дня. При цьому плата за кредит нараховується банком та сплачується позичальником за весь період фактичного користування кредитом.

Відповідно до п. 2.6. договору (в редакції договору № 21 від 10.04.2017р. про внесення змін до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011р.) погашення боргових зобов’язань позичальника здійснюється в наступній черговості:

- прострочена плата за користування кредитом;

- прострочена комісійна винагорода (за її наявності);

- строкова плата за користування кредитом;

- строкова комісійна винагорода (за її наявності);

- прострочена заборгованість за кредитом;

- витрати банку, пов’язані з одержанням виконання за борговими зобов’язаннями та зверненням стягнення на заставлене майно;

- пеня за прострочення плати за користування кредитом (за її наявності);

- пеня за прострочення заборгованості за кредитом (за її наявності);

- договірні санкції та штрафи (за їх наявності).

Зазначена черговість може бути змінена банком шляхом направлення письмового повідомлення позичальнику в порядку, передбаченому п. 9.2. договору. Зміни щодо черговості погашення боргових зобов’язань набувають чинності з моменту відправлення зазначеного письмового повідомлення. Умови цього пункту договору щодо зміни черговості погашення боргових зобов’язань не є односторонньою зміною умов договору, а передбачає можливість визначення/зміни черговості погашення боргових зобов’язань на розсуд банка, що охоплюється домовленістю сторін договору.

Розділом 3 договору встановлено плату за кредит, порядок нарахування та сплати.

Згідно п. 3.1.1. договору (в редакції договору № 21 від 10.04.2017р. про внесення змін до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011р.) плата за користування кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та встановлюється наступним чином:

Плата за користування кредитом в гривнях встановлюється в розмірі 8,5 % (вісім цілих п’ять десятих) процентів річних.

3.1.1.1. У разі наявності простроченої заборгованості за договором плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 19,78% (дев’ятнадцять цілих сімдесят вісім сотих) процентів річних, при настанні будь-якої з подій що наступить раніше:

- з 6-го календарного дня наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або простроченої плати за користування кредитом в гривнях, передбачених договором;

- з 11-го календарного дня наявності простроченої плати за користування кредитом в євро та/або російських рублях, передбачені договором.

З наступного дня, за днем в якому відбулось погашення простроченої заборгованості у відповідній валюті, плата за користування кредитом встановлюється 8,5 % (вісім цілих п’ять десятих) процентів річних.

Відповідно до п. 3.1.2. договору (в редакції договору № 21 від 10.04.2017р. про внесення змін до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011р.) нарахування плати за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь строк користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує дню повного його повернення, із розрахунку факт/365. Плата за користування кредитом нараховується банком 24 числа кожного місяця, в останній день кожного місяця та в термін, зазначений в п. 1.1. договору або у разі розірвання договору в день повернення кредиту в повному обсязі.

Умовами п. 3.1.3 договору з усіма змінами та доповненнями передбачені випадки застосування підвищеного розміру процентів за користування кредитом.

Згідно п. 3.1.3.4. договору (в редакції договору № 21 від 10.04.2017р. про внесення змін до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011р.) починаючи з 10 квітня 2017 року і в подальшому плата за користування кредитом, нарахована за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця (включно), сплачується щомісяця з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця (включно).

Відповідно до п. 4.2.2. договору (в редакції договору № 21 від 10.04.2017р. про внесення змін до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011р.) у разі настання строків здійснення погашення боргових зобов’язань та/або у разі порушення позичальником зобов’язань з погашення боргових зобов’язань, та/або у разі дострокового погашення боргових зобов’язань (за винятком умови, зазначеної в п. 4.4.4. договору) та інших випадках, передбачених договором, застосувати право договірного списання коштів з поточного(них) та/або вкладних (депозитних) рахунків позичальника, відкритого(тих) та/або який(які) буде (будуть) відкритий (ті) в ПАТ “ВТБ БАНК”, на рахунки обліку/сплати боргових зобов’язань в сумі фактичної заборгованості позичальника. Позичальник надає банку право договірного списання коштів шляхом підписання договору.

Банк має право здійснити договірне списання коштів позичальника в національній валюті України або в іноземній валюті і за рахунок таких коштів, у випадках та на умовах, передбачених чинним законодавством України купити, продати або обміняти іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за курсом, що встановлений банком відповідно до чинного законодавства України, для отримання валюти, необхідної для виконання боргових зобов’язань та/або виконання умов п. 4.2.4.4. договору. При цьому всі витрати, пов’язані із купівлею, продажем або обміном іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, обов’язкові платежі за такими операціями та всі інші пов’язані з цим витрати покладаються на позичальника.

Відповідно до п. 4.2.5. договору (в редакції договору № 21 від 10.04.2017р. про внесення змін до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011р.) у разі виникнення будь-якої несприятливої події, визначеної статтею 5 договору, за винятком події, зазначеної в п. 5.1.7. договору, банк набуває право вимагати від позичальника достроково погасити боргові зобов’язання в повному обсязі, а позичальник зобов’язаний, незважаючи на положення п. 1.1. договору, виконати таку вимогу банку і погасити боргові зобов’язання в повному обсязі в строк не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дня відправлення банком відповідної вимоги.

У разі порушення позичальником зазначеного в цьому пункті договору зобов’язання, банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів в порядку, визначеному п. 4.2.2. договору, з метою погашення боргових зобов’язань, а також вчиняти всі інші дії щодо стягнення заборгованості згідно з чинним законодавством України.

Позичальник зобов’язаний погашати (в тому числі достроково) боргові зобов’язання в розмірі, порядку, у випадках та на умовах, передбачених договором (п. 4.3.3. договору (в редакції договору № 21 від 10.04.2017р. про внесення змін до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011р.).

Згідно п. 9.7. договору (в редакції договору № 21 від 10.04.2017р. про внесення змін до кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011р.) договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та закінчується (в тому числі внаслідок його розірвання) в момент остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань за договором в повному обсязі.

Кредитний договір №19/2011 від 15.07.2011р. та договори про внесення змін до нього підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 62779/1-2 від 17.07.2017р. про усунення порушень зобов’язань за кредитним договором № 19/2011 від 15.07.2011р., в якій повідомив відповідача про наявність станом на 14.07.2017р. заборгованості в сумі 155936875грн. 69 коп. (сто п’ятдесят п’ять мільйонів дев’ятсот тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят п’ять) гривень 69 копійок, в тому числі:

- 120342355,72 (сто двадцять мільйонів триста сорок дві тисячі триста п’ятдесят п’ять) гривень 72 копійки кредиту (основного боргу);

- 14244084,19 (чотирнадцять мільйонів двісті сорок чотири тисячі вісімдесят чотири) гривні 19 копійок простроченого кредиту (основного боргу);

- 4936009,35 (чотири мільйони дев’ятсот тридцять шість тисяч дев’ять) гривень 35 копійок простроченої заборгованості по нарахованим процентам (плата за кредит);

- 16414426,43 (шістнадцять мільйонів чотириста чотирнадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 43 копійки по нарахованим процентам (плата за кредит);

- 4701473, 83 (чотири мільйони сімсот одна тисяча чотириста сімдесят три) російських рублі 83 копійки простроченої заборгованості по нарахованим процентам (плата за кредит);

- 192753,91 (сто дев’яносто дві тисячі сімсот п’ятдесят три) євро 91 євроцент простроченої заборгованості по нарахованим процентам (плата за кредит).

Лист-вимога № 62779/1-2 від 17.07.2017р. отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» 08.08.2017, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область не надало відповіді на лист-вимогу № 62779/1-2 від 17.07.2017р., заборгованість за кредитним договором не погасило, у зв’язку з чим позивач звернувся з позовом до господарського суду Донецької області для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Публічне акціонерне товариство “ВТБ БАНК” просило стягнути заборгованість в сумі 4 757 524,87 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2 182 229, 08 грн., 195 131,20 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 6 068 226,16 грн. та 162 709 591,24 грн., з них: 134 586 439,91 грн. – прострочена заборгованість по кредиту, 1 969 239,30 грн. – строкова заборгованість по сплаті процентів, 25 871 562,28 грн. – прострочена заборгованість по сплаті процентів, 4 701 473,83 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2 156 519,03 грн. – прострочена заборгованість по сплаті процентів, 192 753,91 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 5 994 296,75 грн. – прострочена заборгованість по сплаті процентів, 18 035,13 грн. – 3% річних за прострочення повернення кредиту, 94 469,73 грн. – 3% річних за прострочення сплати процентів, 56 051,04 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 25 710,05 грн., 2 377,29 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 73 929,40 грн., 117 100,69 грн. – інфляційні втрати у зв’язку з простроченням сплати кредиту в гривні, 52 744,20 грн. – інфляційні втрати у зв’язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 19/2011 від 15.07.2011 р., положення ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.526, 536, 610, 625, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Укладений між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Під час розгляду питання щодо дострокового повернення кредиту в зв'язку з простроченням виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором господарським судом враховано наступне.

У силу частини другої статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Тобто, у випадку невиконання боржником зобов'язання з повернення частини кредиту, у кредитора виникає право вимоги від боржника дострокової сплати всієї суми заборгованості, а також сплати процентів за користування такими коштами.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав.

Банком було надано кредитні кошти у гривнях, рублях та євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявками про надання кредитних коштів (т. 1, а.с. 147-218, т. 4, а.с. 34-39), розпорядженнями щодо виконання банківських операцій (т. 4, а.с. 40-46) та меморіальними ордерами (т. 2, а.с. 1-53).

В підтвердження позивачем також надано виписки з рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, відкритих для відображення заборгованості відповідача за кредитним договором, з яких також вбачається надання кредитних коштів на поточний рахунок позичальника та часткове виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором №19/2011 від 15.07.2011р.

Про належне виконання банком своїх зобов'язань свідчить також відсутність з боку позичальника претензій та повідомлень про порушення Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» умов договору щодо надання грошових коштів за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що впродовж дії кредитного договору позивачем надавалися грошові кошти в межах встановленого ліміту.

Відповідач свої зобов’язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків виконав не в повному обсязі, у зв’язку із чим станом на 27.09.2017р. у відповідача виникла заборгованість в розмірі 134586439,91 грн. – прострочена заборгованість по кредиту, 1969239,30 грн. – строкова заборгованість по сплаті процентів, 25871562,28 грн. – прострочена заборгованість по сплаті процентів, 4701 473,83 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2 156 519,03 грн. – прострочена заборгованість по сплаті процентів, 192753,91 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 5994296,75 грн. – прострочена заборгованість по сплаті процентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовим рахункам № № 20626030120167, 20679010123167, 20682030123167, 20691010123167, якими підтверджується надання кредитних коштів та наявність спірної заборгованості за кредитом та відсотками.

Зі змісту наданих до матеріалів справи виписок вбачається, що позичальник частково виконував зобов’язання за кредитним договором.

Матеріалами справи підтверджується порушення позичальником договірних зобов'язань за кредитним договором № 19/2011 (зі змінами і доповненнями) щодо виконання зобов'язання перед позивачем зі своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також порушення приписів ст. 526, 530, 1049, 1054 Цивільного кодексу України.

Вимоги позивача про стягнення 134 586 439,91 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 1 969 239,30 грн. строкової заборгованості по сплаті процентів, 25 871 562,28 грн. простроченої заборгованості по сплаті процентів відповідно умов до кредитного договору доведено наявними в матеріалах справи доказами, тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції в цій частині.

З розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, вбачається, що позивач розраховував прострочену заборгованість по сплаті процентів в сумі 4 701 473,83 рос. рублів та 192 753,91 євро станом на 27.09.2017р.

Станом на 27.09.2017р. курс рос. рубля до 1 гривні складав 0,45869 грн., курс гривні до 1 євро складав 31,0981850 грн.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017р., у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Днем подання позову вважається дата поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана безпосередньо до господарського суду Донецької області 13.11.2017р.

Станом на 13.11.2017 р. курс гривні складав 30,902597 грн. до 1 євро та курс рос. рубля до 1 гривні складав 0,44731 грн.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Відтак, вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги.

Таким чином, прострочена заборгованість по сплаті процентів у сумі 4 701 473,83 рос. рублів за курсом рубля до гривні станом на 13.11.2017р. складає 2103016,26 грн., а прострочена заборгованість по сплаті процентів у сумі 192753,91 євро за курсом гривні до євро становить 5956596,40 грн, у зв’язку обґрунтованими та доведеними в цій чатині є позовні вимоги в цьому розмірі.

Також, позивач просив стягнути з відповідача:

- 3 % річних у розмірі 18035,13 грн. за прострочення повернення кредиту за період з 01.06.2017 р. по 27.09.2017 р.;

- 3% річних у розмірі 94469,73 грн. за прострочення сплати процентів за період з 12.04.2017р. по 27.09.2017 р.;

- 3% річних у розмірі 56051,04 рос. рублів що в еквіваленті за курсом НБУ становить 25 710,05 грн. за період з 03.05.2017р. по 27.09.2017 р.; ,

- 3% річних у розмірі 2 377,29 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 73 929,40 грн. за період з 03.05.2017р. по 27.09.2017 р.;

- інфляційні втрати у зв’язку з простроченням сплати кредиту в гривні в сумі 117 100,69 грн. за період з 01.06.2017р. по 27.09.2017р.;

– інфляційні втрати у зв’язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні в сумі 52 744,20 грн. за період з 12.04.2017. по 27.09.2017р.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Отже, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних є обґрунтованими і правомірними.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 18 035,13 грн. за прострочення повернення кредиту за період з 01.06.2017 р. по 27.09.2017р., позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволено у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем визначений період нарахування 3% річних у розмірі 94469,73 грн. за прострочення сплати процентів за період з 12.04.2017р. по 27.09.2017р., оскільки згідно приписів чинного законодавства день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 94 469,73 грн. за прострочення сплати процентів за період з 12.04.2017р. по 27.09.2017р підлягають задоволенню частково - в сумі 92883,69 грн.

Враховуючи приписи діючого законодавства, наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних у розмірі 56051,04 рос. рублів що в еквіваленті за курсом НБУ становить 25710,05 грн. за період з 03.05.2017р. по 27.09.2017 р. є невірним, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума 3% річних у розмірі 56051,04 рос. рублів за період з 03.05.2017р. по 27.09.2017 р. в еквіваленті за курсом НБУ в сумі 24727 грн. 86 коп.

Наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних у розмірі 2 377,29 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 73929,40 грн. за період з 03.05.2017р. по 27.09.2017 р. є методологічно та арифметично невірним, на підставі чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 2 377,29 євро за період з 03.05.2017р. по 27.09.2017 р. в еквіваленті за курсом НБУ в сумі 72458 грн. 32 коп.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у зв’язку з простроченням сплати кредиту в гривні в сумі 117100,69 грн. за період з 01.06.2017р. по 27.09.2017р. та інфляційних втрат у зв’язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні в сумі 52 744,20 грн. за період з 12.04.2017. по 27.09.2017р. необхідно зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Враховуючи порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць), період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто позивачем збільшено період нарахування інфляційний втрат.

За таких обставин з відповідача на користь позивача повинна бути стягнена сума у розмірі 102326 грн. 74 коп. за період з 01.06.2017р. по 30.06.2017р. та з 01.08.2017р.по 31.08.2017р.

Сума інфляційних втрат у зв’язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні в сумі 52744,20 грн. за період з 12.04.2017. по 27.09.2017р., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 29583 грн. 69 коп. за період з 01.06.2017р. по 30.06.2017р. та з 01.08.2017р. по 31.08.2017р.

За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ВТБ БАНК”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область.

Доводи апелянта, що в кредитному договорі відсутній чіткий графік та конкретизація сум повернення по договору є необгрунтованими, оскільки відповідно до п.п. 3.1.2. кредитного договору проценти за користування кредитом, розмір яких є базовим, встановлюються у наступному розмірі: 17, 5% (сімнадцять цілих п'ять десятих) процентів річних за кредитом в гривні; 10, 5% (десять цілих п'ять десятих) процентів річних за користування кредитом в російських рублях; 9,5% (дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних за користування кредитом в євро.

Доводи апелянта про відсутність підписів сторін правочину у договорі № 16 від 24.12.2013р. про внесення змін до кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011 року на сторінках 22-35 спростовуються наступним.

Договір №16 від 24.12.2013р. підписаний Генеральним директором ТОВ «Дружківський фарфоровий завод» ОСОБА_8 на сторінці 36; прошнурований, пронумерований та скріплений печаткою на 36 аркушах і підписаний Генеральним директором ТОВ «Дружківський фарфоровий завод» ОСОБА_8

Доводи апелянта про те, що у договорі №16 від 24.12.2013р. про внесення змін до кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011 року встановлено різні види комісійної винагороди є необґрунтованими, оскільки ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Тобто встановлення позивачем та, у свою чергу, погодження відповідачем обов'язку сплати комісійної винагороди, як прояв волі сторін договору, у повній мірі не суперечить вимогам діючого законодавства.

Щодо тверджень відповідача про відсутність підписів та печаток сторін на договорі №19 від 31.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011р., судом апеляційної інстанції встановлено, що договір №19 підписаний Генеральним директором ТОВ «Дружківський фарфоровий завод» ОСОБА_8 на сторінці 25; прошнурований, пронумерований та скріплений печаткою на 25 аркушах і підписаний Генеральним директором ТОВ «Дружківський фарфоровий завод» ОСОБА_8

Посилання апелянта на Договір № 20 від 28.07.2016 року про внесення змін до Кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011р., та Договір № 21 від 10.04.2017 року про внесення змін до Кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011р., як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно п. 2.1. Договору №21, надання кредиту здійснюється Банком самостійно в гривні на цілі вказані в п. 1.2.5. Договору, на протязі 25 (двадцяти п'яти) Банківських днів від дати підписання Договору №20 про внесення змін від 28 липня 2016 року до Договору (без окремої заявки Позичальника) на погашення Боргових зобов'язань в євро та російських рублях за Договором в сумі не більше гривневого еквіваленту здійснюваного погашення, по встановленому Банком курсу, окремими траншами в безготівковій формі, в межах невикористаного Ліміту кредитування, шляхом перерахування Кредиту (траншу) на поточний рахунок Позичальника, за умови виконання Позичальником своїх зобов'язань належним чином та додержання всіх умов надання Кредиту (траншу), визначених договором.

Відповідно до п. 2.4. Договору №21, позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за Кредитом відповідно до графіку зазначеного в цьому Договорі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в Кредитному договорі №19/2011 від 15.07.2011 та договорах, яким вносились зміни до кредитного вказаного договору: №16 від 24.12.2013 , № 19 від 31.08.2015, №20 від 28.07.2016 , №21 від 10.04.2017 сторонами було погоджено чіткий ліміт кредитування, чіткий графік повернення наданих кредитних коштів, чіткий розмір процентів за користування кредитом, а також те, що вказані договори скріплені печатками сторін та підписаними уповноваженими особами - ТОВ «Дружківський фарфоровий завод» і Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк".

Враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, при укладенні спірного договору сторони не були позбавлені права на вільний вибір контрагентів та визначення умов договору, на свій розсуд та з власної волі узгодили умови кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011 та договори про внесення змін та доповнень до нього, підписавши їх та скріпивши печатками сторін, позичальник в повній мірі ознайомився з їх змістом, порядком та умовами здійснення платежів за договором, погодився з ними і визнав обов'язковими для виконання, прийнявши на себе ризик настання негативних наслідків невиконання умов договору.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 року у справі №905/2597/17 не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 року у справі №905/2597/17 з викладених у апеляційній скарзі доводів - відсутні.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 року у справі №905/2597/17 задоволенню не підлягає.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 року у справі №905/2597/17 прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод”, м. Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 року у справі №905/2597/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 року у справі №905/2597/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

У судовому засіданні 20.02.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22.02.2018року

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3