Ухвала суду № 72401905, 19.02.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

19.02.2018 Справа № 920/368/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп’яненко О.Ю., розглянувши заяву ING BANK N.V. (ІНГ ОСОБА_1В.), Амстердам, Королівство Нідерландів, від 24.01.2018 про забезпечення первісного позову та матеріали справи №920/368/17

за позовом: ING BANK N.V. (ІНГ ОСОБА_1В.), Амстердам, Королівство Нідерландів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання», м. Суми,

про стягнення 39 441 346, 04 доларів США (що є еквівалентом 1 060 012 639 грн. 96 коп. згідно з курсом НБУ станом на 13.04.2017)

та

за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумське

машинобудівне науково-виробниче об’єднання», м. Суми,

до відповідача: ING BANK N.V. (ІНГ ОСОБА_1В.), Амстердам, Королівство Нідерландів,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноІмпорт», м. Тверь, Російська Федерація,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра-Турбогаз», м. Пермь, Російська Федерація,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання», м. Суми,

про визнання недійсним правочину відступлення права вимоги за Договором про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010), вчиненого шляхом надання Гарантії ING BANK N.V. №2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ «ОСОБА_2 Україна» та визнання відсутнім права на зворотну вимогу про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за Гарантією №2016/26/01 від 30.01.2017

за участю представників сторін:

Від позивача, відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_3, довіреність від 06.04.2017;

Від відповідача, позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_4, довіреність №18-49/3 від 29.12.2017; ОСОБА_5, довіреність №18-49/5 від 29.12.2017

Від третіх осіб: 1., 2. Не з’явились, 3. ОСОБА_6, довіреність від 23.01.2018

при секретарі судового засідання Середі І.Г.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на свою користь в порядку регресу суми 39441346,04 доларів США (що є еквівалентом 1 060 012 639 грн. 96 коп. згідно з курсом НБУ станом на 13.04.2017)., сплаченої за гарантією №2016/26/01 від 30.01.2017, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 240 000 грн. 00 коп.

24 січня 2018 року позивачем було подано заяву від 24.01.2018 про забезпечення первісного позову у справі №920/368/17, в якій він просить суд вжити заходів забезпечення первісного позову компанії ING BANK N.V. (ІНГ ОСОБА_1В.) шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить Публічному акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» в межах заявлених позовних вимог.

Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що відповідачем за первісним позовом вчиняються дії по уникненню виконання взятих на себе зобов’язань та ухилення від відповідальності за таке невиконання шляхом подання клопотань, спрямованих на затягування розгляду справи та недопущення розгляду вимог позивача по суті судом. Крім того, у позивача є підстави вважати, що метою вчинення таких дій відповідачем є отримання достатнього часу для відчуження відповідачем належних йому активів і уникнення звернення стягнення на його майно під час виконання судового рішення в даній справі. Також позивач зазначає про те, що ціна позову - більш ніж 1 000 000 000 грн. - є значною для позивача, а тому неможливість виконання рішення в даній справі суттєво вплине на фінансові показники позивача як міжнародної фінансової установи, а невиконання відповідачем рішення суду матиме значний негативний вплив як на фінансову стабільність позивача, так і на національний і міжнародний ринки банківських послуг.

Судом встановлено, що позивачем в обґрунтування своїх вимог до клопотання додано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо відповідача від 23.01.2018, з яких вбачається, що відповідач є власником низки об’єктів нерухомого майна, на які, в разі задоволення первісних позовних вимог і невиконання відповідачем такого рішення суду, може бути звернено стягнення в межах виконавчого провадження.

Зі змісту п.6 ч. 1 ст. 139 ГПК України вбачається, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Так, позивач наголошує на тому, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача не спричинить шкоди, яка підлягатиме відшкодуванню, оскільки на момент подання даної заяви відповідач винен позивачу значну суму коштів, при цьому своїми недобросовісними діями, спрямованими на безпідставне затягування справи, відповідач завдає позивачу збитків, що зумовлені наявністю непогашеного боргу, а також збільшують витрати позивача на судовий розгляд справи. Таким чином, підстав для застосування зустрічного забезпечення немає. Крім того, позивач вважає, що в разі якщо заходами забезпечення первісного позову відповідачу будуть завдані збитки, на підставі ст. 146 ГПК України відповідач матиме право на пред’явлення позову про їх відшкодування.

19.02.2018 відповідачем подано письмові заперечення на заяву про забезпечення позову №18-7/213 від 19.02.2018, в яких відповідач просить відмовити в її задоволенні з посиланням на те, що доводи, наведені позивачем в заяві, є лише припущеннями, які не підкріплені жодним належним доказом. Крім того, вважає, що своїми твердженнями, наведеними в заяві, позивач фактично просить суд через вжиття заходів забезпечення позову прийняти рішення про задоволення первісного позову на його користь, при цьому позбавивши відповідача права на неупереджений та змагальний судовий процес у даній справі. Відповідач також заперечує проти заяви позивача про відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки сам факт накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача може бути формальною підставою для не проходження ним кваліфікаційних вимог на участь у відкритих конкурсах з державних закупівель, які проводяться державними та приватними компаніями як в Україні так і за її межами, в той час як основними споживачами продукції відповідача є великі державні компанії та корпорації в Україні, Ірані, Російській Федерації, Узбекистані, Казахстані та ін.

Відповідач в запереченнях також наголошує на тому, що вимоги позивача є похідними від основної вимоги ПАТ «ОСОБА_2 Україна», які в свою чергу, повністю і належним чином забезпечені іпотекою та заставою на користь ПАТ «ОСОБА_2 Україна».

Більш того, відповідач зазначає, що оскільки наслідком судового арешту майна відповідача може бути позбавлення останнього можливості брати участь в державних закупівлях, а наслідком цього можуть бути незворотні процес, що призведуть до стійкої неплатоспроможності відповідача, зустрічне забезпечення повинно бути здійснене шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі не меншому ніж 20% ціни первісного позову позивача (близько 8 000 000 доларів США).

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 19 цієї частини.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 15.1. Договору про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 (в редакції Змін та доповнень №№3, 19 та 21), укладеного між ПАТ «ОСОБА_2 Україна» і ПАТ «Сумське НВО», копія якого міститься в матеріалах справи, зобов’язання клієнта за Договором забезпечуються: заставою майнових прав (грошових вимог) за контрактами, укладеними між Клієнтом та покупцями; іпотекою нерухомого майна та порукою ТОВ «СМНВО».

В забезпечення виконання Товариством зобов’язань за Кредитним договором було укладено наступні забезпечувальні договори:

1. Договір застави майнових прав № 08/021/Р/1 від 27.05.2008 p., укладений між ПАТ «Сумське НВО» та ОСОБА_1, за умовами якого передано в заставу ОСОБА_1 майнові права, які повинні вміщувати будь-які права та претензії, в т.ч. грошової природи, які Клієнт має і буде мати під час дії Договору застави проти ряду Компаній (з Швейцарії, України та Російської Федерації) у відповідності до контрактів з ними; будь-які інші замовлення на придбання; доповнення, додатки та угоди, які стосуються контракту, а також інші контракти; грошові кошти та інше майно, отримані за контрактами; усі існуючі та майбутні права та доходи. До зазначеного договору застави вносились численні зміни.

2. Договір іпотеки №08/021/М1 від 22.06.2012 р. (без видачі заставної), укладений між ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» далі - ТОВ «Сумське НВО») та ОСОБА_1, за умовами якого передано в іпотеку ОСОБА_1 нежитлові будівлі та споруди; нежилі приміщення та інше нерухоме майно в т.ч. адміністративно-побутовий корпус, цехи, склади, сховища, насосні станції, теплопункт КТА, дорога КТА, залізнична колія), розташовані у м. Суми по вул. Горького, 58 та просп. Курському, 30. До зазначеного договору іпотеки вносились зміни

3. Договір поруки №08/021/S/1 від 14.10.2010 р. укладений між ТОВ «Сумське НВО» та ОСОБА_1, за умовами якого ТОВ «Сумське НВО» поручилось за всі грошові зобов’язання ПАТ «Сумське НВО» за Кредитним договором. До зазначеного договору поруки вносились численні зміни.

Крім того 30.01.2017 p. ING Bank N.V. видано ОСОБА_1 Гарантію № 2016/26/01 від 30.01.2017 р., за умовами якої Гарант взяв на себе зобов’язання протягом строку дії Гарантії (з 30.01.2017 р. до 31.01.2018р.) оплатити будь-яку заборгованість Товариства перед ОСОБА_1.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов’язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Дослідивши подані в обґрунтування заяви докази, суд приходить до висновку про те, що в заяві містяться лише припущення позивача щодо вчинення відповідачем дій по реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації, не підтверджені письмовими доказами. Судом встановлено факти обтяження нерухомого майна відповідача банківськими установами, зокрема, ПАТ «ОСОБА_2 Україна». Крім того, вжиття заходів забезпечення позову, зазначених позивачем у заяві, призведе фактично до повного припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання - відповідача.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не наведено підстав вважати, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у даній справі, у зв’язку з чим вважає заяву необґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 136-141, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви ING BANK N.V. (ІНГ ОСОБА_1В.), Амстердам, Королівство Нідерландів, від 24.01.2018 про забезпечення первісного позову у справі №920/368/17 відмовити.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/

Ухвала набирає законної сили в день її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 21.02.2018

Суддя О.Ю. Соп’яненко