Вирок № 72398916, 23.02.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2636/17

Номер провадження 1-кп/623/64/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю секретаря Лисенко О.В.,

прокурора Красиля І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ізюмського міськрайонного суду кримінальне провадження № 12016220320002111 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, водія ФОП «ОСОБА_3С.», одруженого, маючого на вихованні неповнолітню дитину, раніше не судимого, мешкаючого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, б. 51, кв. 8, РНОКПП НОМЕР_1

у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

11 грудня 2016 року ОСОБА_1, близько о 15 години 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, рухався по пл. Джона Леннона в м. Ізюм, Харківської області зі сторони автодороги Київ-Харків-Довжанський, зі швидкістю 55 км/год наближаючись до перехрестя вул. Соборної - пров. Соборного та пл. Джона Леннона в м. Ізюм, Харківської області. В процесі руху водій ОСОБА_1 виїхав на нерегульоване нерівнозначне перехрестя з другорядної дороги, перед яким по напрямку його руху було встановлено дорожній знак «Дати дорогу», не зупинився перед проїзною частиною головної дороги та не дав дорогу автомобілю НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, який в цей час наближався до цього перехрестя по головній дорозі, грубо порушив вимоги п.п. 16.3, 16.11 і розділу 33 п.2.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

п. 16.3 «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні — перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

п. 16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху».

розділ 33 п 2.1 – дорожній знак «Дати дорогу» - водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під’їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 – транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому лобової кістки, кваліфікованого згідно з висновком судово-медичної експертизи №249-ІЗ/17 від 24.07.2017, як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

Порушення вимог п.п. 16.3, 16.11 і п.2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1, яке відповідно до висновку авто технічної експертизи № 713/17 від 26.09.2017 з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками і виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2 виїхав на нерегульоване нерівнозначне перехрестя з другорядної дороги, перед яким по напрямку його руху було встановлено дорожній знак «Дати дорогу», не зупинився перед проїзною частиною головної дороги та не дав дорогу автомобілю НОМЕР_3, який в цей час наближався до цього перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з вказаним автомобілем, що спричинило вищевказані наслідки.

Таким чином, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що прокурор, обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає. Також їм роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою провину у вчиненні вищезазначеного злочину визнав повністю та повністю підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_4, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, притензій майнової та моральної шкоди до обвинуваченого не має.

Потерпілий ОСОБА_2 посилався на розсуд суду.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України судом враховується поведінка після вчинення злочину, а саме те, що ОСОБА_1 відразу після скоєння злочину вжив заходів та залишився на місці пригоди чекати співробітників поліції.

Скоєний злочин відповідно класифікації злочинів, зазначених у ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом’якшує покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлені.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає, що ОСОБА_1 офіційно працює, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, військову службу не проходив, за місцем проживання характеризується позитивно, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчать копії: паспорту громадянина України, свідоцтво про народження дитини, довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості.

Призначаючи покарання, у відповідності до вимог ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання також враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати покарання в межах санкцій ч.2 ст.296 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Згідно досудової доповіді органу пробаціїї ризик вчинення повторного злочину та ризик небезпеки для суспільства був оцінений як низький.

Відповідно до ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради, обґрунтовані тим, що потерпіла ОСОБА_4, відповідно до довідок перебувала на стаціонарному лікуванні з 11.12.2016 року по 22.12.2016 року. На лікування якої заклад охорони здоров’я витратив держані кошти в розмірі 4 306 грн. 39 коп., а тому суд вважає, що поданий позов необхідно задовольнити.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування акту амністії.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

07 вересня 2017 року набув чинності Закон України «Про амністію у 2016 році».

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» особи підлягають амністуванню які на день набрання чинності цим Законом не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Обвинувачений має неповнолітню дитину та дав згоду на застосування відносно себе амністії, тому обвинувачений ОСОБА_1 підлягає звільненню від призначеного покарання внаслідок акту амністії на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись 50, 65-67, ч.2 ст.286 КК України, ст. ст. 2, 94, 351, 368-371, 373-376, 395 КПК України Законом України «Про амністію у 2016 році», суд,-

УХВАЛИВ :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання внаслідок акту амністії на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов Ізюмської місцевої прокуратури – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Ізюмської ЦМЛ 4 306 грн. 39 коп.(банк ГУДКСУ в Харківській області р/р 31551360148516, МФО 851011, код ЄРДПОУ 02003304).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України витрати на проведення авто технічної експертизи № 713/17 від 26.09.2017 у сумі 1779 грн. 66 коп., №418/17 від 05.07.2017 року у сумі 1186 грн. 44 коп., на проведення транспортно-трасологічної експертизи №116/17 від 26.04.2017 року у сумі 4 449грн. 15 коп., (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.)

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору та потерпілим.

СУДДЯ : Гуренко М.О.