Рішення № 72398738, 19.02.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/110/17

Провадження № 2/638/720/18

19.02.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шульзі К. І.

з участю судового розпорядника ОСОБА_1

з участю представника позивача – ОСОБА_2

з участю відповідача – ОСОБА_3

з участю представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» в особі представника позивача ТОВ «Юридична компанія «Ей Лойєрс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року позивач ОСОБА_6 акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА «Страхування» в особі представника - ТОВ «Юридична компанія «Ей Лойєрс» звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в порядку регресу. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.08.2015 року між ОСОБА_7 та Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» укладено договір добровільного страхування автотранспорту №88210а5х від 03.08.2015 року, згідно якого було застраховано автомобіль «Nissan Qashqai», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, та згідно якого позивач взяв на себе зобов’язання у разі настанні страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 16.04.2016 року у м. Харкові по пр. Леніна (вул. Серпова) відбулося зіткнення автомобіля «Hyundai», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, із застрахованим автомобілем, внаслідок чого застрахований автомобіль був пошкоджений. Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.05.2016 року. Позивач на виконання умов договору страхування перерахував на рахунки визначені страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 80582, 90 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 241767 від 13.05.2016 року. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у позивача згідно полісу №АЕ/7396844 із лімітом відповідальності 100 тисяч грн. за шкоду, завдану майну. Згідно постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.05.2016 року відповідача притягнуто до відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, тобто за керування в нетверезому стані, а отже, до Акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації виплаченого страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль «Nissan Qashqai» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просить суд позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування»– ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3, а також його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили суд відмовити у задоволенні позову, при цьому наголосили, що відповідача не було запрошено на експертизу пошкодженого автомобіля, чим порушено його права, акт огляду не заповнений належним чином, що свідчить про некомпетентність особи, що його описувала. Окрім того, відсутня інформація про пошкодження, що не пов’язані з даною дорожньо-транспортною пригодою, були вони раніше чи з’явились після дорожньо-транспортної пригоди. Немає експертизи незалежного експерта, у даному випадку незалежним експертом є тільки поліцейський інспектор. Ремонтна калькуляція складена на основі документа, якому вони не довіряють, відповідно не довіряють нарахованій сумі 80582 грн. В цілому грубо порушена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а тому не можна розглядати ці документи, немає гарантії, що це той автомобіль.

Суд, дослідивши доводи позивача за первісним позовом, представника позивачів за зустрічними позовами, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст. ст. 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до вимог частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, яка заподіяна неправомірними діями майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Як встановлено матеріалами справи, 03.08.2015 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА «Страхування» та ОСОБА_7 уклали договір № 88210а5х від 03.08.2015 року добровільного страхування наземного транспорту «Все включено», згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Nissan Qashqai», д/н НОМЕР_1 (а. с. 12-14).

16.04.2016 року в м. Харкові по пр-ту Науки, 14 відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були: автомобіль НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3, та застрахований автомобіль НОМЕР_4», під керуванням ОСОБА_8, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію №СХХ 128861, належить ОСОБА_7 (а. с. 19).

Згідно з довідкою №94063093 про дорожньо-транспортну пригоду, особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП «Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна», є водій ОСОБА_3 (а. с. 20-21).

Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.05.2016 року, ОСОБА_3, керував автомобілем НОМЕР_5, став учасником дорожньо-транспортної пригоди, знаходився в стані алкогольного сп’яніння, огляд на стан сп’яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився зі застосуванням приладу Драгер Аlkotest 6810, у присутності двох свідків, при цьому не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Nissan Qashqai», д/н НОМЕР_1, чим спричинив механічні пошкодження транспортним засобам та матеріальних збитків, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, скоїв правопорушення, передбачене ст.ст. 130, 124 КУпАП. (а. с. 83-84).

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, суд вважає встановленими ті обставини, що саме винними діями ОСОБА_3, водія транспортного засобу «Hyundai Tucson», д/н НОМЕР_2, та заподіянню шкоди транспортному засобу «Nissan Qashqai», д/н НОМЕР_1, існує прямий причинно-наслідковий зв’язок і така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

18.04.2016 року ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с. 24-26).

Актом огляду транспортного засобу по справі №1.003.16.0005416 встановлено заподіяння шкоди автомобілю НОМЕР_4, та зазначений перелік пошкоджень (а. с. 27).

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, вартість відновлювального ремонту згідно рахунку №Ч6-00000101 від 20 квітня 2016 року (а. с. 28) складає 80582, 90 грн. (а. с. 35), та яка за платіжним дорученням №241767 від 13.05.2016 року була перерахована отрмувачу – ФОП ОСОБА_9 в якості оплати за ремонт автомобіля (а. с. 38).

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже, судом встановлено, що розмір шкоди, завданої відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підтверджений матеріалами справи. Разом з тим, обставини, на які посилаються відповідач та його представник як на підставу своїх заперечень, зокрема щодо недовіри наданим доказам про розмір завданих збитків, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, більш того, жодних клопотань про призначення судом відповідної експертизи заявлено не було. Крім того, твердження відповідача про порушення вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, які, на його думку, були допущені під час визначення розміру майнової шкоди, сприймаються судом критично з огляду на їх необґрунтованість, такі доводи ґрунтуються виключно на суб’єктивній оцінці відповідача без відповідної кваліфікації експерта.

ОСОБА_6 акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА «Страхування» на виконання умов договору страхування перерахувало страхове відшкодування у розмірі 80582, 90 грн., що підтверджується платіжним дорученням №241767 від 13.05.2016 року. (а.с. 38).

30.08.2016 року представником позивача – товариством з обмеженою відповідальністю юридичною компанія «Ей Лойєрс» на адресу відповідача ОСОБА_3 була надіслана претензія на суму 80582,90 грн., в якій зазначено про необхідність компенсування страховику АТ «СК «АХА «Страхування» в порядку регресу, виплачене страхове відшкодування у розмірі 80582,90 грн., яку згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 отримав 06.09.2016 року. (а.с. 8-10).

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 38.1.1. «а» статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщовін керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Оскільки 03.08.2015 року між ОСОБА_6 акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА «Страхування» та ОСОБА_7 укладено договір добровільного страхування автотранспорту №88210а5х, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що у позивача - ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» є правові підстави, які передбачають право страховика у відповідності до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1191 Цивільного кодексу України вимагати стягнення збитків з особи, що винна у заподіянні шкоди – ОСОБА_3, тобто у регресному порядкуу розмірі виплаченого відшкодування, адже достовірно встановлено, що відповідач був водієм транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду – автомобіля НОМЕР_3, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності, а також встановлені всі правові підстави для застосування правил цивільної відповідальності за завдану в даному випадку шкоду від ушкодження автомобіля НОМЕР_6.

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в порядку регресу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 11-13, 81, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 993, 1166, 1187, 1191, 1194 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» в особі представника позивача ТОВ «Юридична компанія «Ей Лойєрс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в порядку регресу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» суму збитків в порядку регресу у розмірі 80585 (вісімдесят тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: