Постанова № 72397639, 22.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/12512/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Васильків О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді – доповідача ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з відмови у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з 24.02.2005 року по 31.07.2017 року у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки донарахована пенсія за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року була виплачена йому лише у серпні 2017 року, Управління протиправно відмовило йому у виплаті суми компенсації втрати частини доходів.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з судовим рішенням, Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що Управління Пенсійного фонду нарахувало позивачу недоплачену суму пенсії ще у грудні 2015 року, однак за відсутності фінансування вона була виплачена лише у серпні 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у грудні 2014 року управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2010 року у справі №2а-12736/08/1570 нарахувало ОСОБА_4 недоплачену у період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року пенсію у сумі 223 294,94 грн.

03 серпня 2017 року вказані кошти перераховані позивачу на його картковий рахунок, що підтверджується випискою з рахунку (а.с.4).

16 серпня 2017 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси із заявою про нарахування та сплату компенсації втрати частини доходів за період з 24 лютого 2005 року по 31 липня 2017 року у зв’язку порушенням строку їх виплати (а.с.6).

Листом від 11.09.2017 року №324/В-01 Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі відмовило ОСОБА_4 у задоволенні його заяви з посиланням на те, що Управління нарахувало позивачу недоплачену суму пенсії ще у грудні 2015 року, однак за відсутності фінансування вона була виплачена йому лише у серпні 2017 року.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки нарахована позивачу пенсія не виплачена йому з вини відповідача, останній зобов’язаний компенсувати ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.46 Закону України від 09 липня 2000 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок компенсації).

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції перерахунок пенсії позивачу проведено в грудні 2014 року, а виплату здійснено у серпні 2017 року, тобто виплата донарахованої пенсії затримана відповідачем на два роки вісім місяців.

З урахуванням вищенаведених обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та наявність підстав для зобов'язання відповідача виплатити йому компенсацію в зв'язку з втратою частини доходів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі №681/423/15-а від 06.02.2018 року (К/9901/5192/18).

Щодо посилань апелянта, що причиною невиплати нарахованої позивачу суми пенсії стало відсутність бюджетного фінансування, судова колегія зазначає, що Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі - залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_3