Постанова № 72397633, 21.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2374/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання – Осіпова М.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

21 квітня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.06.2016 року (форми «Р») Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визначення грошового зобов’язання з ПДФО на суму 1 774 653,31 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 1 419 586,65 грн. та штрафними санкціями - 355 066,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, відповідачем не надіслана копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Крім того, відповідачем при встановленні факту порушення вимог податкового законодавства не була врахована правова природа додаткового блага в розумінні ПК України, а саме не враховано той факт, що укладення позивачем з ПАТ "Дельта банк" додаткової угоди №3 від 30.05.2014 року до кредитного договору не призвело до збільшення загального майнового стану позивача та збільшення його активів. Так, сума заборгованості, яка є предметом додаткової угоди №3 від 30.05.2014 року, включає серед іншого нараховані відсотки за користування кредитом, штрафні санкцій тощо, які не є додатковим благом в розумінні ст.164 ПК України.

Відповідач заперечував проти позову зазначаючи, що згідно відомостей про одержані доходи та сплачений податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, відображених ПАТ “ОСОБА_5, у податковому розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податків за 2-й квартал 2014 року, фізична особа - платник податків ОСОБА_4 отримала дохід у вигляді додаткового блага “за ознакою 126” у розмірі 8 351 942,65 грн., а саме прощення (анулювання) боргу за кредитним договором, але податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси не надала та не сплатила податок з доходу, що є порушенням податкового законодавства. Крім того, всі документи щодо проведення перевірки направлялись на адресу ОСОБА_4, а отже ДПІ у Суворовському районі м.Одеси не порушено порядок проведення документальної невиїзної позапланової перевірки

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховані доводи податкового органу, що актом позапланової невиїзної документальної перевірки встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 1 419 586,65 грн., які ОСОБА_4 не сплачені самостійно. Зазначена сума боргу утворилась через те, що позивач отримала дохід у вигляді додаткового блага, а саме прощення (анулювання) боргу за кредитним договором. Крім того, апелянт зазначає, що скасовуючи податкове повідомлення-рішення про нарахування ПДФО, суд не зазначив, яку норму закону або нормативно-правового акту порушено ДПІ при прийнятті зазначеного рішення.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

13.10.2006 року ОСОБА_4 з акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” укладено кредитний договір №1918-08 ПОУ Н, за яким позивачу надано грошові кошти в іноземній валюті 720 604,00 швейцарських франка, що складало еквівалент 2 862 223,23 гривні (а.с. 7-15).

26.03.2009 року позивачем укладено Додаткову угоду №2 до кредитного договору №1918-08 ПОУ Н від 13.10.2006 року (а.с. 56-58). Відповідно до змісту ОСОБА_6 угоди №2 від 26.03.2009 року до Кредитного договору від 13.10.2006 року та графіку погашення кредиту було змінено схему погашення кредиту, залишок заборгованості станом на 26.03.2009 року був зафіксований у розмірі 614651,55 швейцарських франка (а.с. 59-65). Позивачем за умовами кредитного договору та ОСОБА_6 угоди здійснювався перерахунок коштів для погашення кредиторської заборгованості згідно кредитного договору, що підтверджується квитанціями погашення кредиторської заборгованості згідно кредитного договору №0000010607853 (а.с. 68-75).

30.05.2014 року позивачем укладено ОСОБА_6 договір №3 до кредитного договору №1918-08 ПОУ Н від 13.10.2006 року (а.с. 66-67). Зі змісту ОСОБА_6 договору №3 від 30.05.2014 року до договору про надання споживчого кредиту №1918-08 ПОУ Н від 13.10.2006 року вбачається, що сторони дійшли згоди про зміну валюти заборгованості, яка включала в себе заборгованість з повернення кредиту та сплати інших плат за Договором розмір якої складав 807226,80 Франків з франків в гривні. Сума заборгованості в гривнях таким чином склала 10 571 942,65 грн.

Відповідно до умов вищевказаного додаткового договору позивач був зобов'язаний сплатити заборгованість ПАТ “Дельта Банк” у розмірі не меншої суми у гривнях, еквівалентної 200 000,00 доларів США за готівковим курсом на дату оплати, внаслідок чого кредитор здійснює прощення боргу до договору на суму 8 351 942,65 грн. (а.с.66-67).

У той же день, тобто 30.05.2014 року, позивачем на виконання умов додаткової угоди 30.05.2014 року було сплачено 2 220 000,00 грн. (а.с.18).

Згідно відомостей про одержані доходи та сплачений податок з доходів фізичних осіб отриманих з ЦБ ДРФО за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, відображених ПАТ “Дельта Банк”, код ЄДРПОУ 34047020, у податковому розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податків за 2-й квартал 2014 року, фізична особа - платник податків ОСОБА_4 отримала дохід у вигляді додаткового блага “за ознакою 126”, у розмірі 8 351 942.65 грн., а саме прощення (анулювання) боргу за кредитним договором (а.с. 121).

ДПІ у Суворовському районі м.Одеси направило до ПАТ “Дельта Банк” листа №2587/15-54-17-04 від 13.05.2015 року з проханням надати інформацію та її документальне підтвердження щодо повідомлення позивача про анулювання прощеного боргу (а.с. 122).

ПАТ “Дельта Банк” повідомив податковий орган, що на підставі укладеного між ПАТ “Дельта Банк” та позивачем ОСОБА_6 договору №3 від 30.05.2014 року, банком анульовано ОСОБА_4 частину кредитної заборгованості у розмірі 8 351 942,65 грн. та відповідно відображено в податковому розрахунку № 1ДФ, що підтверджується відповідним листом від 29.05.2015 року за № 2542 (а.с. 123-125).

В період з 16.05.2016 року по 20.05.2016 року відповідачем, на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси №266 від 29.04.2016 року та повідомлення від 29.04.2016 року, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_4 з питань декларування отриманих доходів від філії Одеського обласного управління ПАТ “Дельта Банк”, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №1730/15-54-13-04/НОМЕР_2 від 27.05.2016 року. Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пункту 164.1 та пункту 164.2 статті 164, п. 167.1 ст.167, ст. 168 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 1 419 586,65 грн., пп."в" п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України, яке сталося внаслідок неподання позивачем декларації про доходи за 2014 рік (а.с.130-137).

13.06.2016 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005151304 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 774 653 грн. 31 коп., в тому числі за основним платежем на суму 1 419 586 грн. 65 коп. та штрафними санкціями 355 066 грн. 66 коп. ( а.с. 24).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з передчасності висновків ДПІ у Суворовському районі м.Одеси про визначення позивачу суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 1 774 653 грн. 31 коп.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим Кодексом України, в редакції, яка діяла до 01.01.2017 року.

Відповідно до пп.163.1.1 та 163.1.2 п.163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Абзацом 2 пп. 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пп. 162.2.17 п. 16.2 ст. 162 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до підпункту “д” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) у дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З визначення додаткових благ та видів додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, можна зробити висновок, що додаткове благо кваліфікується як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Стосовно анулювання (прощення) кредитором суми боргу, то приріст фінансових показників платника податку - боржника виникає за рахунок суми, взятої в борг. Сама по собі грошова сума, взята в борг, не збільшує доход, оскільки надається на умовах повернення. В разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, ця сума збільшує доход боржника, зокрема і його оподатковуваний доход як платника податку.

Втім, при списанні заборгованості у вигляді тіла кредиту особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів в силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Наведеними нормами податкового законодавства прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму основного боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку у разі наявності двох обставин - повідомлення боржника банком у встановленому законом порядку та включення банком суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, під час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення не врахований правовий статус прощеної заборгованості за кредитом позивача, адже вказана сума може включати, як тіло кредиту, так і відсотки, пеню, що відповідно зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.

Так, на запит адвоката позивача ОСОБА_2 від 27.12.2016 року до ПАТ «Дельта Банк» щодо повідомлення про структуру заборгованості ОСОБА_4 , зафіксованому у додатковому договорі № 3 від 30.05.2014 року по Договору кредиту від 13.10.2006 року № 1918-ПОУ Н, в розрізі залишку основного боргу - тіла кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, неустойки (штраф, пеня) за порушення виконання умов договору кредиту, інших нарахованих платежів (а.с.152).

Листом від 10.01.2017 року АТ «Дельта Банк» надало відповідь, в якій зазначило про відсутність інформації щодо зазначеного кредитного договору в Банку (а.с.153-154).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судова колегія вважає вірним доводи суду першої інстанції, що відповідачем не доведена правомірність прийняття оскаржуваного повідомлення рішення без розмежування сум основного боргу та сум анульованої (прощеної) кредиторської заборгованості, що суттєво впливає на розмір нарахувань податку на доходи фізичних осіб відповідно до приписів чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Оскільки відповідачем не доведена правомірність визначення грошового зобов’язання з ПДФО на суму 1 774 653,31 грн., та суд позбавлений можливості встановити правовий статус суми прощеної заборгованості, та як наслідок, визначити належну суму зобов’язання з ПДФО, податкове повідомлення-рішення від 13.06.2016 року №0005151304 правильно скасовано судом першої інстанції в повному обсязі.

Доводи апелянта не містять нової правової позиції, які б спростували висновки суду, та фактично є відтворенням заперечень на позовну заяву (а.с.99-102).

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321,322,325, 329 КАС України, судова колегія –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 23 лютого 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К ОСОБА_7