Постанова № 72397563, 21.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2184/17

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Час і місце ухвалення: 10:13, м. Миколаїв Повний текст виготовлено: 15.11.2017р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Бойка А.В.,

суддів : Осіпова Ю.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23.10.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, у якому просив суд: визнати протиправним і скасувати рішення відповідача №Б-9153/6-17-СГ від 09.08.2017 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 3,87 умовних кадастрових гектари для ведення фермерського господарства у межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки площею 24,2 га із загальної площі 50,0 га, яка надана у постійне користування ОСОБА_3 згідно з державним актом серії ІІІ – МК №000525 від 16.11.1999 року №120; зобов’язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 3,87 умовних кадастрових га для ведення фермерського господарства у межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки площею 24,2 га із загальної площі 50,0 га, яка надана у постійне користування ОСОБА_3 згідно з державним актом серії ІІІ – МК №000525 від 16.11.1999 року №120.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не розгляді по суті заяви позивача; зобов’язано відповідача розглянути, відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, заяву позивача від 06.06.2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в розмірі 4,9561 га для ведення фермерського господарства, на території Степківської сільської ради Первомайського району, та про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 як члена ФГ «Валентина», із земельної ділянки загальною площею 24,2 га, за межами населеного пункту на території Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що надана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 16.11.1999 року №120. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 та Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області подали апеляційні скарги на вказану постанову суду.

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі наголошує, що рішення суду першої інстанції у частині зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не відновлює його порушені права та єдиним ефективним способом захисту його прав є зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції без належної мотивації задовольнив позовні вимоги, які ним не заявлялись, зокрема, щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області в своїй апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана відмова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка, на яку претендує позивач, не увійшла до переліку, передбаченого Постановою КМУ №413 від 07.06.2017 року, а тому, у зв’язку з невідповідністю місця розташування об’єкта вимогам законів, ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області відмовив в задоволенні клопотання.

У зв'язку з викладеним, у апеляційних скаргах ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 року. ОСОБА_2 просить задовольнити його позов у повному обсязі, а ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

22.01.2018 року ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області, в якому зазначив, що її не визнає та наголошував, що відповідач, в порушення вимог Конституції України, Земельного кодексу України, безпідставно відмовив у наданні відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою.

13.02.2018 року ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області надало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в якому зазначило, що її не визнає та наголошувало на правомірності прийнятого ним рішення №Б-9153/6-17-СГ від 09.08.2017 року.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду учасники справи в судове засідання не прибули, а тому, на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 26.06.2017 року Управління отримало заяву позивача від 06.06.2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в розмірі 3,87 умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, на території Степківської сільської ради Первомайського району, та про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 як члена ФГ «Валентина», із земельної ділянки загальною площею 24,2 га, за межами населеного пункту на території Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що надана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 16.11.1999 року №120.

До заяви позивач додав: копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію державного акта, згоду на вилучення земельної ділянки, копію статуту фермерського господарства «Валентина», копію свідоцтва про державну реєстрацію ФГ «Валентина», копії протоколів загальних зборів членів ФГ «Валентина», копію листа Відділу у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.05.2017 року №113/118-17, схему розподілу земель ФГ «Валентина».

09.08.2017 року Управління направило позивачу лист «Про розгляд заяви» № Б-9153/6-17-СГ, в якому вказало, що земельна ділянка не входить до визначеного Управлінням переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в ІІІ кварталі поточного року на території Миколаївської області. Враховуючи це, Управління, з посиланням на частину сьому статті 118 Земельного кодексу України, повідомило позивача про неможливість вирішення порушеного у зверненні питання у ІІІ кварталі 2017 року.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної відмови ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не виконало обов’язку щодо розгляду заяви позивача, оскільки надісланий на його адресу лист № Б-9153/6-17-СГ від 09.08.2017 року не є мотивованою відмовою у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, так як фактично клопотання ОСОБА_2 відповідач не розглянув. У зв’язку з цим, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо розгляду заяви позивача.

Також, надаючи правову оцінку листу №Б-9153/6-17-СГ від 09.08.2017 року, суд першої інстанції зазначив, що в ньому відсутнє посилання на визначені частиною 7 статті 118 КАС України підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Однак, відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, суд виходив з того, що надання дозволу чи відмова у наданні дозволу відноситься до дискреційних повноважень органу державної влади та суд не вправі такий орган підміняти.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції частково погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Учасниками справи не заперечується, що Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського (фермерського) господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського (фермерського) господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що викладена в листі відповідача №Б-9153/6-17-СГ від 09.08.2017 року відмова у надані дозволу, не містить визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

В обґрунтування правомірності своїх дій ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області посилається на те, що на виконання Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 07 червня 2017 року №413, ним сформовано перелік земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території області, до якого не увійшла земельна ділянка, яку ОСОБА_2 бажає отримати у власність. Зазначене, на думку апелянта, свідчить про невідповідність місця розташування об’єкта (земельної ділянки) вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 7 червня 2017 р. №413, на яку посилається відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Разом з тим, будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення земельних ділянок у власність, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.

Затверджена Постановою №413 Стратегія - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більше того, в ній прямо зазначено, що «для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів».

Відповідно до вимог ст.92 Конституції України, ст.6 Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посилання відповідача на Постанову КМУ №413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є безпідставними.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності факту бездіяльності відповідача, що виявилась у не розгляді по суті заяви ОСОБА_2.

Бездіяльність суб’єкта владних повноважень – це пасивна поведінка такого суб’єкта, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2, що в даному є випадку мало місце прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яке оформлено листом №Б-9153/6-17-СГ від 09.08.2017 року.

Варто зазначити, що Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області не заперечує, що ним розглянуто подану заяву та відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні поданого ним клопотання.

У зв’язку з цим, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача щодо визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі № Б-9153/6-17-СГ від 09.08.2017 року.

Доводи апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Суд першої інстанції в резолютивній частині постанови від 14.11.2017 року, зобов’язуючи відповідача розглянути, відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, заяву ОСОБА_2 від 06.06.2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, зазначив, що розмір вказаної земельної ділянки становить 4,9561 га.

Разом тим, судом залишено поза увагою, що звертаючись до відповідача із заявою, позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка становить 3,87 умовних кадастрових гектари. Надана йому відповідачем відмова також стосувалась 3,87 умовних кадастрових гектарів. (а.с. 9, 100)

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, щодо якої подана апеляційна скарга ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що прийняття рішення про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням у дискреційні повноваження органу державної влади. Фактично суд підміняє собою орган виконавчої влади, що суперечить конституційному принципу поділу влад на законодавчу, виконавчу та судову.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до ст.122 Земельного кодексу України, відноситься до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Суд першої інстанції правомірно використав своє право, передбачене ч.2 ст.11 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року), вийшов за межі позовних вимог з метою повного захисту прав позивача та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Колегія суддів приходить до висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з підстав викладених у листі, підлягає визнанню протиправною із зобов'язанням Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області повторно розглянути подане позивачем клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, колегія суддів зазначає, що надання суб’єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

При цьому, частиною 4 статті 317 Кодексу передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки встановлено, що суд першої інстанції правильно по суті спору вирішив справу, однак обрав помилковий спосіб захисту прав позивача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини постанови від 14.11.2017 року.

Керуючись ст.ст. 133, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року змінити, виклавши абзаци другий та третій її резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі № Б-9153/6-17-СГ від 09.08.2017 року.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 06 червня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,87 умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.»

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1) судовий збір, сплачений до суду апеляційної інстанції, в сумі 704 (сімсот чотири) грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.02.2018р.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко