Постанова № 72397418, 21.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 490/8126/17

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Чулуп О.С. Час і місце ухвалення: 27.11.2017р., м.Миколаїв

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого –судді Романішина В.Л.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо забезпечення надання субсидії за кошти місцевого бюджету за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року, стягнення з виконкому Миколаївської міської ради на користь позивача 579,90 грн. в якості компенсації за недоотриману субсидію та 5000 грн. морального відшкодування.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 листопада 2017 року позовну заяву повернено позивачу на підставі ст.108 КАС України – у зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 вимог ухвали про залишення його позову без руху.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при зверненні до суду ним заявлено три позовні вимоги, до двох з яких судом не висловлено зауважень, а тому суд мав би відкрити провадження за вказаними вимогами, а не повертати поданий позов. Також, апелянт вважає необґрунтованою вимогу суду щодо надання розрахунків морального відшкодування та доказів його понесення, зазначивши, що чинним законодавством не встановлено одиниці виміру глибини душевного страждання особою, яка просить в судовому порядку відшкодувати їй завдану моральну шкоду.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунено недоліки поданого ним позову, зазначені в ухвалі від 20.09.2017р. про залишення позовної заяви без руху, а саме: щодо надання уточненої позовної заяви з вказівкою на докази наявності моральної шкоди, компенсацію за яку ОСОБА_1 просить стягнути з виконавчого комітету Миколаївської міської ради, а також щодо надання доказів обґрунтування розміру компенсації моральної шкоди.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення поданого ОСОБА_1 позову. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 106 КАС України (в редакції, чинній на дату звернення позивача з даним позовом) передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості – зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Наслідком недотримання, серед іншого, зазначеної умови є залишення позовної заяви без руху відповідно до ст.108 КАС України, а у разі не виконання її вимог - повернення позову на підставі п.1 ч.3 ст.108 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали від 20.09.2017р. ОСОБА_1 надав уточнений адміністративний позов, в якому зазначив, що сума моральної шкоди визначена ним з розрахунку 1000 грн. за кожен місяць не доплати йому субсидії відповідачем, через що він зазнав душевних страждань, що, в свою чергу, призвело до погіршення сну та поганого самопочуття.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не враховано положення статті 23 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що розмір морального відшкодування визначається судом.

Понесення особою, яка звернулася з позовом до адміністративного суду моральної шкоди, спричиненої незаконними рішеннями (діями, бездіяльністю) суб’єкта владних повноважень, є оціночним поняттям, яке визначається судом шляхом офіційного з’ясування всіх обставин у справі.

Не підтвердження в судовому порядку позивачем розміру моральної шкоди, яку він просить компенсувати, може бути підставою для відмови в задоволенні відповідних вимог.

Більше того, повертаючи поданий ОСОБА_1 позов судом першої інстанції не враховано, що вимога про стягнення моральної шкоди не була єдиною позовною вимогою поданого позову.

А відтак, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову ОСОБА_1 є помилковим.

Оскільки при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому, на підставі п.4 ч.1 ст.320 КАС України, ухвала Центрального районного суду м.Миколаєва від 27.11.2017р. підлягає скасуванню, а справа – направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 листопада 2017 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.02.2018р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Градовський Ю.М.

ОСОБА_2